Вимушене розлучення чи втрата родини та близьких, відсутність зв’язку, переїзд в іншу країну та розкидані по різних містах друзі — з початку повномасштабної війни в Україні ці проблеми зачепили чи не кожного. Після базової організації життя в новому місці та в нових умовах постає питання відбудови кола спілкування, адже зв’язки на відстані не можуть повністю задовольнити потребу в соціалізації. Так само дає про себе знати різниця контекстів з тими рідними, які знаходяться далеко. Кожній людині тою чи іншою мірою потрібне саме живе спілкування та фізична співприсутність серед людей. Психолог Нікіта Карімов розповідає, як знайти «своїх» людей у дорослому віці й в нових обставинах.
Соціалізуватись в дорослому віці може бути набагато важче також через те, що «вільне плавання» дорослого життя змушує нас самостійно шукати відповідні середовища, вже не вийде йти за готовою програмою «школа-гуртки-університет», та і вікові задачі розвитку вже сфокусовані не на пошуку свого кола, а на підтримці того, що вже вибудувано.
Які ж способи є універсальними для того, щоб знайти «своїх» людей в дорослому віці?
Є кілька факторів, які можуть впливати на вірогідність зближення з іншою людиною: спільні цінності, спільні обставини та емоційно вразлива ситуація.
Згадайте, за яких обставин вам доводилось зустрічати людей, які потім залишались у вашому житті? Іноді це люди, які з’являються у колі спілкування ніби за замовчуванням, як приклад — розширена родина, далекі родичі, старі сімейні зв’язки. Ви не завжди можете відчувати власний внесок у розбудову таких стосунків, тому що система була створена і функціонувала до вашої появи, а ви доєднались до групової динаміки. Іноді це спільні середовища, на кшталт місця роботи або старі зв’язки з часів навчання. Це ситуації, коли люди об’єднані спільною діяльністю і мають проводити час разом незалежно від свого бажання або симпатій. Вони можуть з’явитись, але не обов’язково.
Або це може бути випадкова зустріч, коли ви не ставили собі знайомство за ціль, але відчули з людиною взаємну цікавість. Чи у складний момент життя ви раптом відчули чиєсь плече і подолання цієї ситуації зблизило вас з людиною, адже ви одразу побачили цінності та моральні якості один одного. А скільки разів ставалось так, що спільне бажання до знайомства нібито є, але розмова «не клеїться»?
Який же секретний інгредієнт для зближення? Потреби.
Для того, щоб взаємодія мала успіх, потрібно спочатку дізнатись деякі речі про себе, а вже потім переходити до етапу знайомств. Можна декларувати все що завгодно як мету взаємодії, але глибина у ній виникає тільки тоді, коли є збіг потреб. Згадаємо базові психологічні потреби людини: безпека, прийняття, визнання, самоактуалізація.
Людину приводить до дії тільки наявна актуальна потреба. Потреба змушує нас йти на пошуки її задоволення кожного разу і цей цикл повторюється протягом усього життя.
Для того, щоб задовольнити потребу, потрібно її оформити, дослідити, де доречно буде її розмістити та пред’явити світу, тобто, тим людям, з якими ви знаходитесь у спільному середовищі. Досить відповідальна робота, правда? Є зона нашої відповідальності, в якій стоїть задача не тільки розпізнати свою потребу, але й знайти зрозумілу і доречну форму, щоб донести її до інших. А також обрати того, хто, найімовірніше, зможе відгукнутись на це. Того, з ким може статись збіг у цій потребі.
Спитайте себе: що я хочу отримати від стосунків? Що я хочу відчути від взаємодії?
Стосунки потрібні людині не як «річ у собі», а для задоволення певних потреб.
Якщо ви розгублені, дезорієнтовані, бо навколо все нове та невідоме, а хочеться відчути спокій, то, можливо, актуальна потреба зараз полягає у базовій безпеці. Для цього підійдуть групи, з якими у вас спільні задачі — поступове прояснення середовища, зниження тривоги від невідомості. Це можуть бути зустрічі діаспори, допомога волонтерів, тих, хто вже освоївся на новому місці. Групи для здобування базових навичок для інтеграції у нове середовище: мовні та інтеграційні курси, спільні інформаційні чати тощо.
Якщо з безпекою все в порядку, але хочеться відчути спільність і приналежність, тоді це про прийняття. Підійдуть середовища, створені за спільними вагомими ознаками: гендер, релігія, національність, соціальна група, інтереси та захоплення — загалом, ті частини ідентичності, які є важливими для вас.
Якщо ви хочете бути корисним, відчути впевненість і гордість, то, скоріше за все, потреба лежить у зоні визнання. Кожній людині так чи інакше важливо відчувати свою компетентність та важливість. Для задоволення цієї потреби найкраще підійдуть простори, пов’язані з професійною ідентичністю та виконанням задач, які наблизять вас до відновлення почуття власної гідності. До цього пункту може входити: легалізація наявної освіти в новій країні або нове навчання, відбудова професійних зв’язків, адаптація в новому робочому колективі чи волонтерство за вашим спрямуванням тощо.
Якщо у вас з’явилась жага до творчості, створення нового, а, можливо, навіть бажання об’єднати людей навколо себе, то мова може йти про самоактуалізацію. Ця сфера вважається такою, до якої потрібно прагнути, але можливо досягти лише тоді, коли задоволення всіх інших потреб вже налагоджено. Це значить, що ви вже достатньо ситі й тепер можете ділитись своїми ресурсами з іншими.
Чому мова йде лише про групи? Спробуймо ввести ще одну змінну.
Звісно, людська психіка та стосунки не працюють за жорсткою схемою, де етапи мають сувору послідовність. Частіше вони плавно перетікають один в інший, десь йдуть паралельно, а іноді ми можемо повертатись на декілька кроків назад з усвідомленням, що певні речі у своєму житті потрібно реорганізувати. І це нормально, адже розуміння себе приходить з практичним досвідом.
Але є загальний принцип: неможливо одразу зі старту опинитись на фініші. Дуже складно, гостро переживаючи нестачу базових ресурсів, віддавати їх іншим. Або щиро вкладатись у стосунки з окремою людиною, не маючи впевненості у базовому прийнятті та визнанні.
Тому легше починати знайомства у групах. Психолог Джеймс Бьюдженталь виділив 5 «рівнів спілкування»: від формальності до інтимності. Зближення відбувається не одразу. Нові опції та можливості для спілкування з’являються поступово. Навряд чи ми вважатимемо доречним, якщо колега, якого ми бачили пару разів в житті і добре, якщо хоча б вітались, прийде до нас з обговоренням глибинних питань свого внутрішнього світу. Ми можемо спробувати підтримати цю людину з загальних розумінь ввічливості, але цей контакт буде викликати ніяковість, розгубленість, можливо, сором, страх, тривогу або роздратування. І це цілком нормально, тому що у даному прикладі не було встановлено безпеку, нічого не відомо про цінності та якості один одного, майже жодної інформації та спільного бекграунду.
Тому простіше починати спілкування у групах, поступово виділяючи себе та інших з загального фону. Тоді у вас та інших є час придивитись один до одного, прислухатись до себе і спробувати підійти ближче до тих, хто викликає у вас цікавість. Близькі стосунки не складаються одним днем, тому важливо не квапитись і дати собі можливість робити це якісно, тоді й збільшаться шанси, що такі взаємини залишаться з вами надовго.
Нікіта Карімов