Однією з тем, що порушує авторка книги «Під німецькими ліжками», є сексуальні домагання працедавців до жінок – опікунок, прибиральниць чи гувернанток.
Юстина Полянська описує кілька неприємних ситуацій, коли працедавець заохочував її до чогось більшого, ніж прибирання. Позиція авторки проста: допоки чоловік не розпускає руки – ставитися до його поведінки як до невідворотного негативу, з яким можеш зустрітися на роботі. «Якби я ображалася на кожного придурка, втекла б назад додому ще в перший тиждень», – пише Полянська.
Сексуальні домагання стоять поряд із такими явищами, як домашнє насильство та сексизм. Їх об’єднує те, що жертви рідко діляться своїми переживаннями, практично не звертаються до поліції, натомість часто виправдовують поведінку агресора, типу «я сама його спровокувала». Як у Польщі, так і в Україні на цю тему мало говорять (наприклад, відповідної статті в українській Вікіпедії взагалі не існує, польська стаття molestowanie seksualne має обсяг 4 речень, тоді як англійська займає понад 3 сторінки).
Жертвою сексуального домагання може стати кожна жінка. Психологи давно відкинули теорію, мовляв, грубих залицянь «удостоюються» жінки, котрі вирізняються поведінкою жертви (тобто «напрошуються», аби їх скривдили). Чоловіки часто вибирають об’єктами домагань жінок, залежних від них як фізично, так і фінансово. Таким чином, у категорії небезпеки знаходяться й українські жінки. Якщо Ви перебуваєте в країні легально, то можна поскаржитися до поліції, хоча польське право не передбачає покарання безпосередньо за сексуальні домагання. Ситуація ускладнюється, якщо людина не має візи чи посвідки на проживання, адже тоді контакт з поліцією чи органами влади дорівнюватиме депортації. Як поводитися в ситуації, коли працедавець робить непристойні пропозиції або пропонує «підзаробити», продаючи своє тіло?
– Перш за все, треба поважати себе. Працедавець не має більших прав, ніж Ви. Він не врятував Вам життя, він просто дав Вам роботу, тому немає обов’язку мовчки зносити його грубощі, – говорить Яна Лісна, психолог з організації «Niebieska Linia», котра допомагає жінкам, що зазнали домашнього насильства. – Найкращий варіант, це, влаштовуючись на роботу, чітко позначити свої «кордони»: що саме Ви маєте робити, а з чим і не думати до Вас звертатися. Звісно, господар може збрехати, але принаймні буде знати, що Ви не віддаєте йому безоглядно тіло й душу. Якщо вже дійшло до ситуації, коли через жарти чи пропозиції сексуального характеру Ви почуваєтеся в небезпеці, то важко порадити конкретну лінію поведінки. Непогано одразу розвернутися та піти – але на що тоді жити? Краще за першим же разом, коли Ви відчули себе приниженою, провести поважну розмову, що така поведінка неприйнятна. Адже сексуальні домагання – це різновид агресії, а агресор, якого намагаються зупинити, коли він вже звик, що жертва все терпить, може тиснути ще більше. Отже, перше – оперативна реакція. Як правило, всі агресори бояться розголосу. Чоловікам зручно бити жінок, допоки вони мовчать. Господиня дому в цій ситуації може не стати на Вашу сторону, але залишаються сусіди, інші домашні працівниці. Часто агресора лякає сама перспектива, що про його поведінку дізнаються, – радить психолог.
Організації, які надають безкоштовну психологічну та юридичну допомогу жінкам, що стали жертвами домашнього насильства чи сексуальних домагань:
Stowarzyszenie na Rzecz Przeciwdziałania Przemocy w Rodzinie Niebieska Linia – дзвінок безкоштовний, плата тільки за з’єднання; тел.: +48 (22) 499 37 33, +48 801 12 00 02, www.niebieskalinia.pl
Fundacja Centrum Praw Kobiet – поради за телефоном, мейлом чи при особистій зустрічі; тел: +48 (22) 621 35 37, [email protected]
Ośrodek Wsparcia dla ofiar przemocy – такі осередки існують у кожному воєводстві. Телефон до варшавського: +48 606 256 790; +48 (22) 622 25 17.
Ośrodek dla Ofiar Przemocy w Rodzinie «DOM» – телефони: +48 (22) 622 96 33; +48 (22) 616 1036.
Cписок організацій, які надають консультації у випадку дискримінації на роботі можна знайти на сторінці організації Polskie Towarzystwо Prawa Antydyskryminacyjnego
Ірина КРАВЕЦЬ