Євген Чолій: “Нас – двадцять мільйонів, і це неодмінно принесе успіх”

0

Голова Світового конгресу українців Євген Чолій звертається до наших земляків, розкиданих по всьому світі: “Тільки разом ми зможемо змінити життя на краще й допомогти Україні”.

НВ: Чим є Світовий конгрес українців (СКУ) і які інструменти впливу він має?

Євген ЧОЛІЙ: Наша організація представляє всю українську діаспору, яка, за нашими підрахунками, налічує 20 млн. людей. До нашого складу входять організації українців з 32 країн світу, до того ж у нас є постійні контакти ще в кільканадцятьох інших державах. Коли нам вдається мобілізувати наші структури, це неодмінно приносить успіх. Найголовніший із них – це наша праця під час Помаранчевої революції, коли було вислано кілька тисяч спостерігачів в Україну, що дало змогу обрати ту людину на головну посаду країни, яку хотіли українці; чи визнання 14-ма державами Голодомору геноцидом українського народу.

Отже, головний інструмент – це мобілізація громади. Наскільки активним є світове українство нині?
Це – діяльна громада, вона добре організована. Чимало її представників реагує на різноманітні заклики СКУ, до того ж, багато з них готові жертвувати як свою працю, так і гроші задля українства.

Часто прийнято ділити світове українство на різні підгромади: східну чи західну діаспори, першу, другу, третю й четверті хвилі… Чи це слушно сьогодні?
Історично українців, також тих, що живуть за межами своєї держави, намагалися розмежувати. Проте, на моє переконання, незалежно від того, коли й куди українці приїхали, їм головним чином болить те саме. Є своя специфіка в кожній державі проживання українців, але загалом нас хвилюють ідентичні проблеми.

Отже, СКУ активно співпрацює з трудовими мігрантами, що виїхали з України в останні роки?
Можна констатувати, що коли до держав проживання українців приїжджала т.зв. четверта хвиля мігрантів, відносини були досить обережними: мусив пройти певний проміжок часу, щоб ми всі могли краще пізнати один одного. На початку 90-их років ставлення до певних питань в мігрантів було специфічним. Проте з часом, як мені здається, у всіх країнах проживання старої й нової хвиль міграції склалися добрі відносини між усіма українцями. Серед представників останньої хвилі є чимало священиків у наших церквах, учителів у наших школах, диригентів хорів тощо.

Не секрет, що нині Київ ставиться до СКУ з певними упередженнями. Але з іншого боку, нехтувати конгресом він теж не може…
Владні структури в Україні досить помірковано ставляться до діяльності Світового конгресу українців, а також до наших складових організацій. Офіційний Київ не поділяє думки щодо нашої оцінки діяльності української влади. Між нами існують серйозні розбіжності щодо кращого шляху для української держави.

З іншого боку, я знаю, що СКУ співпрацює зі світовими організаціями, як-от ООН. У чому полягає співробітництво?
В ООН ми маємо окрему комісію, наші представники ходять на сесії цієї структури. У 2003 році СКУ був визнаний ООН як неурядова організація, що має право участі в її засіданнях, сесіях та комітетах. Передусім ми розглядаємо питання, що мають відношення до України й української діаспори. Ми активно порушували на форумі ООН питання визнання Голодомору геноцидом українського народу, також проблему боротьби з торгівлею людьми (з чим часто стикаються громадяни України).

Невдовзі в Україні – парламентські вибори. Як світове українство, зокрема, СКУ, може вплинути на те, щоб цей процес був якомога більш демократичним?
Ми придивляємося до проектів нового виборчого законодавства. Ми звернули увагу міжнародним інститутам, а також лідерам західних держав, що остання редакція закону містить чимало пунктів, що повертають Україну – у плані розвитку демократичного процесу – назад. Є, наприклад, правила, що обмежують діяльність мас-медіа під час виборів. Важко також говорити про розвиток народовладдя, коли представники опозиції сидять у в’язниці.

Розмовляв Дмитро АНТОНЕНКО

Share.