12 грудня Європейський суд з прав людини завершив розгляд справи «Пшебишевська та інші проти Польщі», у якій розглядав ситуацію з одностатевими шлюбами. Суд визнав, що невизнання шлюбів між особами однієї статі є порушенням прав людини, а точніше – статті 8 Європейської конвенції прав людини про право на повагу до приватного і сімейного життя. Хоча рішення ЄСПЛ не зобовʼязує Польщу до негайної зміни законодавства, польські ЛГБТК+-активісти переконані, що це може стати поштовхом до забезпечення повних прав людей, незалежно від їхньої сексуальної орієнтації.
У вівторок, 12 грудня Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ)ЄСПЛ – це міжнародний судовий орган, юрисдикція якого поширюється на всі держави-члени Ради Європи (не плутати з Європейською радою – керівним органом ЄС), що ратифікували Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод. Суд здійснює нагляд за тим, щоб держави-члени Ради Європи дотримувались підписаної конвенції. Станом на 2023 рік до Ради Європи входить 46 країн, зокрема, Україна. У 2022 році з цієї організації була виключена Росія. виніс вирок у справі пʼяти одностатевих пар з Польщі. Справа «Пшебишевська та інші проти Польщі» була направлена на розгляд до суду у 2017 році. ЄСПЛ більшість голосів (6 проти 1) визнав, що Польща порушила статтю 8 Європейської конвенції прав людини, яка забезпечує право на повагу до приватного та сімейного життя.
«Суд встановив, що польська держава не виконала свого зобов’язання щодо забезпечення визнання та захисту одностатевих стосунків заявників. Ця неспроможність призвела до неможливості заявників регулювати основні аспекти свого життя та становила порушення їхнього права на повагу до приватного життя», – йдеться у вирокові суду.
Своє рішення щодо Польщі Європейський суд з прав людини обґрунтував подібними справами у минулому – щодо Італії у 2015 році та щодо РосіїПісля виключення Росії з Ради Європи Європейський суд з прав людини ухвалив призупинити розгляд усіх скарг проти Російської Федерації, але пізніше їх відновив. Сама ж РФ у червні вирішила не виконувати рішення ЄСПЛ, винесені після 15 березня 2022 року у 2023 році. У рішенні, зокрема, йдеться про те, що держави-члени Ради Європи зобовʼязані забезпечити своїм громадянам правову базу, яка уможливить одностатевим парам захист своїх стосунків. «Попередні рішення Суду (зокрема, у справі “Оліарі та інші проти Італії”) стосувалися матеріальних (аліменти, оподаткування чи спадщина) або нематеріальних (права та обов’язки взаємодопомоги) аспектів, які стосуються будь-якої пари у стосунках», – читаємо у рішенні ЄСПЛ.
Позов проти Польщі склали 5 гомосексуальних пар з Польщі у 2017-2018 роках. Перед тим, як звернутись до Європейського суду з прав людини, позивачі повинні були пройти всі можливі інстанції у Польщі. «Пари спочатку йшли до РАЦСів, щоб зареєструвати шлюб. Отримавши відмову, вони зверталися до судів першої інстанції, потім до другої інстанції, і врешті справи дійшли до Конституційного суду. Лише після виконання всіх цих кроків пари з адвокатами змогли звернутися до Страсбурга», – пояснює для Vogue Polska Губерт Собецький з товариства Miłość nie Wyklucza, що займається захистом прав ЛГБТК+ спільноти у Польщі.
Протягом судового процесу, судді ЄСПЛ розглянули також аргументи польського уряду. У поясненні до вироку йдеться, що Польща мала подібні аргументи до тих, що їх використовувала також Росія. Польський уряд стверджував, що невизнання одностатевих стосунків ґрунтується на вищому суспільному інтересі, яким є захист традиційної сім’ї. Також Польща заявляла, що ніби «більшість поляків не сприймають одностатеві стосунки, але виявляють толерантність до гомосексуалістів». «Не погоджуючись із цим, заявники посилалися на різні статистичні дані, які свідчать про зростаючу підтримку поляками одностатевих стосунків», – зазначено у поясненні до вироку.
«Надання прав одностатевим парам не означає послаблення прав інших людей і різностатевих пар», – читаємо у поясненні до вироку. Також знаходимо там наступний запис: «Суд встановив, що польська держава не виконала свого зобов’язання щодо забезпечення визнання заявників і захисту їхніх стосунків. Це нехтування призвело до неможливості регулювати основні аспекти життя та не дотримання права на повагу до приватного та сімейного життя».
У своєму рішенні ЄСПЛ також посилався на соціальне становище ЛГБТК+ спільноти у Польщі. «Суд взяв до уваги коментарі третіх сторін, які вказують на дедалі більш вороже та гомофобне ставлення до сексуальних меншин, яке демонструють, серед іншого, високопоставлені політики урядущої партіїТут йдеться про партію “Право і справедливість”, яка протягом 2015-2023 років складала більшість у парламенті. Внаслідок парламентських виборів у жовтні 2023 року більшість у Сеймі отримала демократична опозиція на чолі з Дональдом Туском, який з 13 грудня офіційно є премʼєром Польщі., включаючи рішення “проти ідеології ЛГБТ”, прийняті деякими місцевими органами влади у Польщі», – йдеться у поясненні до вироку.
Рішення Європейського суду з прав людини не означає негайної зміни польського законодавства і, навіть, прямо не зобовʼязує Польщу це зробити. Суд лише вказав, що Польща не забезпечує дотримання прав людини для всіх своїх громадян. Однак ані ЄСПЛ, ані Рада Європи не мають таких повноважень, щоб накласти на Польщу санкції у разі відсутності реакції на вирок.
У такій ситуації вагома роль лежить на польському уряді. Як зазначають правозахисники та ЛГБТК+ активісти, вони мають великі надії на новий уряд Дональда Туска. «Рішення показує, що права ЛГБТ+ не є питанням світогляду того чи іншого політика. Закон є однаковим для всіх. Політики нового владного табору, які заявляють, що будуть поважати закон, відновлювати верховенство права та керуватися європейськими цінностями, мають сприймати цей вирок як вказівку, що держава сьогодні не виконує своїх зобов’язань перед громадянами, і треба це виправити», – говорить у коментарі для OKO.Press Губерт Собецький.
Нагадаємо, що за рішенням Сейму з 13 грудня 2023 року новим премʼєром Польщі є Дональд Туск. Перед цим парламентська більшість (Громадянська коаліція, Третій шлях та Ліві), яку очолив політик у своїй коаліційній угоді зазначили, що «сексуальна орієнтація та стать не можуть бути приводом для дискримінації». Така позиція кардинально відрізняється від тієї, що її дотримувались їхні попередники – «Право і справедливість».
Анастасія Верховецька
Джерела: ЄСПЛ, OKO.Press, Vogue Polska
Читайте також: Польща і Україна у рейтингу дотримання прав осіб ЛГБТ+