Чемпіонат Європи з футболу 2012 року стане 14-им подібним європейським турніром. Його фінальна частина відбудеться в Україні та Польщі, а триватиме захід з 8 червня до 1 липня 2012 року. Історія організації чемпіонату складна і доволі заплутана.
Президент Федерації Футболу України, Григорій Суркіс, спочатку запропонував Росії бути партнером подачі заявки на організацію чемпіонату, проте офіційна Москва відмовилася. Відтак президент ФФУ звернувся з подібною пропозицією до Польщі.
«Від самого початку це був політичний проект, метою якого було наблизити Україну до Заходу», – вважає польська публіцистка Марія Пшеломєц, ведуча програми «Studio Wschód» на Польському громадському телебаченні. Комітет УЄФА спочатку відібрав п’ять заявок на проведення чемпіонату, представлених 7 країнами: це були Хорватія та Угорщина (спільна заявка), Греція, Італія, Туреччина та Польща з Україною, які також надіслали спільну заяву. У листопаді 2005 року, комітет УЄФА зменшив кількість заявок до трьох – і лишилися Італія, Хорватія та Угорщина, Польща та Україна. Переможця було оголошено 18 квітня 2007 році у місті Кардіффі. Право прийняти чемпіонат Європи з футболу 2012 року надано Польщі та Україні. Звичайно, після оголошення результатів відбору, ейфорія панувала в обох державах-переможницях. Згідно з планом, кожна країна має підготувати, представити по чотири міста, які будуть приймати фіналістів чемпіонату. «Ми будемо мати 4 міста, і ви 4, перший матч у нас, фінальний у вас!» – оголосили ЗМІ Польщі.
Головним питанням України стало те, чи вона взагалі встигне з підготовкою, а найбільші сумніви стосувалися стадіонів: щоправда, закінчувалося будівництво арен у Донецьку та Харкові, проте модернізація Олімпійського стадіону в Києві та будівництво нового у Львові – не розпочалися вчасно. У 2009 році у польській пресі та на громадському телебаченні можна бути почути й прочитати: якщо Україна не встигне підготуватися стовідсотково, то матчі Євро проходитимуть у Польщі – і не на чотирьох, а на п’яти чи навіть шести стадіонах. Таким чином, Україні мали б лишитися тільки три або дві арени. З часом з’явився черговий, ще чорніший для України варіант: новообраний голова Польської футбольної федерації Ґжеґож Лято на одній зі своїх перших прес-конференцій сказав, що Польща може підготувати Євро-2012 з німцями. Пізніше він виправдовувався, мовляв, його слова – це «помилка», а Євро Польща підготує лише з Україною і жодний інший партнер навіть не розглядається. Проте, криза, яка сильно вдарила по Україні, знов викликала в Польщі хвилю дискусій: говорилося, що, можливо, надійніше турнір організовувати спільно з Німеччиною з фіналом у Мюнхені.
Натомість під час квітневого візиту в Києві та Варшаві президент УЄФА Мішель Платіні остаточно заявив: господарями є і будуть Польща та Україна. Свої слова президент УЄФА ще раз підтвердив 30 листопада, коли відвідав Україну.
4 жовтня 2010 року, після засідань Виконкому УЄФА, ухвалено остаточне рішення про розподіл матчів міст-господарів – України та Польщі, які проведуть Євро-2012. В Україні турнір прийматимуть чотири міста: Київ, Донецьк, Харків, Львів. Право провести фінальний матч затверджено за Києвом. Натомість у Польщі господарями Євро стали чергові чотири міста: Ґданськ, Вроцлав, Познань та Варшава, у якій відбудеться матч-відкриття. Голоси за те, щоб забрати в України право організації Євро, знову лунали у 2011 році – після появи інформації про масове винищення безпритульних собак в Україні, – та навесні 2012 року, коли представники західних держав намагалися тиснути на президента Віктора Януковича у справі звільнення з в‘язниці екс-прем‘єра України Юлії Тимошенко.
Кошти
На підготовку до проведення чемпіонату Європи з футболу країни-господарі витратили набагато більше, ніж господарі попередніх турнірів – Португалія та Австрія зі Швейцарією – через гіршу, порівняно з західноєвропейськими попередниками, інфраструктуру міст-господарів і країн загалом. Отож, треба було побудувати нові стадіони, готелі, дороги, модернізувати летовища. З’ясовано, що на кінець 2011 року на підготовку чемпіонату Україна витратила близько 12 мільярдів євро. Звичайно, в Україні розраховували на інвестиції приватних інвесторів, проте майже усе було зроблено за державні кошти. Польща, за деякими оцінками, за цей самий період витратила близько 20 мільярдів євро., з тою відмінністю, що ця країна могла використовувати дотації ЄС. УЄФА розраховує отримати від турніру зиск в розмірі 1 мільярд 355 мільйонів євро.
Уже після жеребкування групового раунду в грудні 2011 року ЗМІ підрахували: під час турніру набагато більше зароблять українські міста, де в груповому раунді гратиме низка збірних, що мають заможніших уболівальників – Англія, Нідерланди, Німеччина, Франція, – а в польських містах гратимуть збірні Греції, яка перебуває у важкому фінансовому становищі, чи Чехії, вболівальники якої приїжджатимуть лише на матчі і не залишатимуться в Польщі. Популярний вебпортал «Wirtualna Polska» оприлюднив прогноз: у Польщі вболівальники витратять близько 200 мільйонів євро, а в Україні – 330 мільйонів євро.
«У Львові повинна бути встановлена “зона вболівальників”, а місто мало організувати для них великий захід. Проте тамтешня влада не отримала жодної фінансової підтримки з боку УЄФА чи програми Східного партнерства, тому ідея провалилася», – говорить Ірина Маґдиш, директор «Музею ідей» зі Львова. Отже, невідомо, наскільки Україна збагатиться завдяки вболівальникам. Чергова проблема: навіть футболісти збірної Англії, яка грає в одній групі з Україною, не проживатимуть на території України, а за цим стоять немалі гроші. З 16 команд, які беруть участь у турнірі, лише шведи та французи житимуть та тренуватимуться в Україні. Щодо туризму: у польській пресі з’явилися дані, що в Україні ціни готелів зросли вп’ятеро.
«А чого дивуватися? Для України – це єдина подія, за допомогою якої можна здобути фінансову вигоду. А заробити мають ті, хто вклав гроші. Пересічний українець не має з цим нічого спільного!» – пояснює М. Пшеломєц.
Негативи та позитиви єврозабави
Як у Польщі, так і в Україні пересічні мешканці міст-господарів переважно не братимуть участі в Євро 2012. Багато цікавих ідей та ініціатив, в тому числі громадських організацій та об‘єднань, залишили без уваги. Нерідко, як, наприклад, у Львові цікаві ідеї щодо Євро-2012 мала молодь, проте її потенціалу не використано.
А чи є позитиви? Є стадіони, розбудовано, модернізовано інфраструктуру, створено групу волонтерів в обох країнах, чемпіонат дав поштовх владі до дій, жителі західних країн врешті матимуть змогу побачити, пізнати Україну. Девіз Євро 2012 – «Творимо історію разом!». Залишається сподіватися, що попри усі труднощі, після закінчення чемпіонату, цей девіз і надалі буде актуальним, а це гучне спортивне свято наблизить Україну до Європи.
Павло ЛОЗА