«Інвалід» та «persons with disabilities» — погодьтеся, різниця у поняттях дуже помітна, навіть якщо не знати англійської мови. Одне слово замість трьох. А скільки сенсу втрачено.
За даними ООН, 650 мільйонів людей мають ту чи іншу форму інвалідності. Це близько 10% усього населення планети. Кожен з нас колись та й зустрічав людину з інвалідністю. Ще декілька десятиліть тому майже нікому з пострадянського простору не спадало на думку, чому ці поняття мають суттєву різницю. В Радянському Союзі, потім в Росії, Білорусі, Україні були інваліди, каліки, глухі, сліпі, тоді коли в усьому світі — люди з інвалідністю, особи з інвалідністю.
Польща ще у 1997 році офіційно відмовилася від слова «інвалід», закріпивши у законодавстві поняття «osoba niepełnosprawna». Зараз польські правозахисники наголошують на тому, що краще використовувати дефініцію «osoba z niepełnosprawnością». Таке звернення не обмежує людину лише одним визначенням її ідентичності. Адже, крім того, що хтось має порушення слуху чи є незрячим, він може бути батьком, спортсменом чи митцем. Сполучник «з» означає, що інвалідність є лише частиною багатогранної особистості людини. Найголовніше те, що у Польщі вже давно усвідомили – на першому місці має бути людина.
З Радянським Союзом усе зрозуміло, адже там просто не могло бути поняття, яке пішло із «заходу». Але чому потім вже у незалежній Україні продовжили використовувати слово «інвалід»? У 2006 році ООН ухвалила Конвенцію «The Convention on the Rights of Persons with Disabilities», яку в Україні переклали як «Конвенція про права інвалідів» та ратифікували у 2009 році. Тобто, при перекладі просто загубили слово «людина». Таке важливе слово…
Ще у 2012 році голова Параолімпійського комітету України Валерій Сушкевич в інтерв’ю BBC наголошував на правильності вживання дефініцій: «Говорити “інвалід”, звичайно, неправильно, я вважаю. Хоча поняття «інвалідність» ніхто не скасовував. Є таке визначення, юридична дефініція, і це дійсно потрібно. <…> Ось в Україні я запропонував формулювання на законодавчому рівні — “людина з інвалідністю“. Але не інвалід.»
Повинно було пройти аж 7 років від ратифікації конвенції, щоби в Україні на законодавчому рівні замінили слово «інвалід» на поняття «особа з інвалідністю» (7 вересня 2016 року Верховна рада України ухвалила проєкт Закону про внесення зміни до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про права інвалідів і Факультативного протоколу до неї». Закон, зокрема зобов’язував слова «інвалід» відмінках замінити словами «особа з інвалідністю» – прим. ред.) Та чи швидко прийняло ці зміни суспільство? Чи усі почали говорити правильно? Тут є великі сумніви.
Дуже важко звільнитися від стереотипів, шаблонів, звичок, до яких усі звикли. Тут потрібно змінювати свідомість і прийняти за правило одне — в усіх мовах спочатку ми говоримо про людину, а вже потім про її інвалідність. Тож, давайте говорити правильно!
Денис САВЧЕНКО