Замостя – унікальне місто-форт, збудоване як резиденція польського магната Яна Замойського наприкінці ХVI – на початку XVII століття на перетині важливих торгових шляхів. Його проєктантом та першим архітектором став італієць Бернардо Морандо. Дослідники архітектури стверджують, що він втілив у життя концепцію ідеального міста, про яке мріяли філософи та архітектори від часів Античності. Замостя було важливим для польської історії торговельним містом-фортецею. У 1992 році його було внесено до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
У пошуках концепції ідеального міста
Ян Замойський, великий коронний канцлер (посада поєднувала функції прем’єр-міністра та міністра закордонних справ) Речі Посполитої задумує і фінансує створення нового міста, яке одночасно є його резиденцією та містом-фортецею. Автором проєкту нового міста став італійський архітектор, який на той час вже проживав і працював у Речі Посполитій – Бернардо Морандо. 1 липня 1578 року у Львові Ян Замойський та Бернардо Морандо підписують договір, який засвідчує створення унікального міста у формі бастіону з симетричними кварталами вулиць, великим ринком у центрі міста та ратушею, а також палацу власника міста.
Будуючи місто, Замойський на практиці втілив популярну у той час в Європі концепцію ідеального міста – функціонального, безпечного та красивого. Планування Замостя повинно було відображати будову людського тіла: головою був палац засновника та глави роду Замойських, хребтом – вулиця Гродзька, серцем – ратуша, розташована на Ринковій площі. Біля Ратуші розміщувався Катедральний собор, який разом із Замойською академією становили легені міста. З боків від Ринкової площі, яка була черевом міста, розташовувалися два менших ринки – Соляний і Водний – руки та плечі міста. Оборонні бастіони – це ноги всього міського організму.
Місце створення цього міста лежить у межах володінь Замойського на Люблінщині (неподалік села Скоківка, де народився Ян Замойський), на перетині важливих торговельних шляхів, у межах Руського воєводства з адміністративним центром у Львові. Нове місто отримує назву – Замостя, символізуючи прізвище його фундатора. Замойський отримує від польського короля низку привілеїв для міста – торговців, яких запрошує до міста Ян Замойський, король звільняє від сплати податків на термін 20 років. До міста приїздять вірмени, сефардські євреї (група євреїв, нащадки яких походять з Піренейського півострова) та греки, які, власне, і займаються торговими справами. Місто перетворюється на багаторелігійний та багатокультурний осередок, у якому панує толерантність до іншості.
Місто будувалось поступово протягом наступних десятиліть. Одна за одною зʼявлялись нові будови, спроєктовані спершу у ренесансному, а згодом у бароковому стилі. Протягом своєї історії місто слугувало фортецею під час чисельних спроб здобути його.
Замостя було найзахіднішим рубежем походу війська Богдана Хмельницького, яке в листопаді 1648 року козаки брали в облогу. Успіхом завершилося здобуття міста козацькими військами Івана Мазепи в 1705 році під час Північної війни (козацьке військо очолене Мазепою було направлене сюди московським царем Петром І для допомоги польському королю Августу ІІ Саксонському в боротьбі зі шведською армією, яка зайняла Замостя, а вже в 1708 році Мазепа підписав угоду зі шведським королем Карлом XII – після чого московське військо знищило гетьманську столицю Батурин, вбивши цивільне населення міста, а в 1709 році козацькі війська Мазепи разом зі шведським військом обороняли Полтаву від військ Петра І).
Наприкінці серпня 1920-го року українські та польські військові пліч-о-пліч обороняли місто від російського вторгнення більшовиків. Українською дивізією під час оборони міста керував полковник УНР Марко Безручко, польським полком – майор Миколай Болтуч. Фортеця Замостя втримала оборону, таким чином відрізавши шлях до можливого взяття Варшави більшовиками.
Палац Замойських
Будову першого палацу було закладено в 1579 році. Автором проєкту був архітектор міста Бернардо Морандо. Палац мав розміщуватись на віддалені від центру міста в його західній частині, в межах оборонних мурів, і мав слугувати резиденцією Яна Замойського, центром володінь магната – Замойської ординації (створеної в 1589 році). За пів століття після смерті Яна Замойського (1606) під час пожежі в 1658 році палац згорів, й був відбудований вже у бароковому стилі, після чого неодноразово перебудовувався.
Ратуша та Великий ринок
Ратушу у самому серці міста, поруч Великого ринку, розпочали будувати у 1591 році за проєктом Бернардо Морандо. Архітектори неодноразово перебудовували її, додаючи нові елементи. Одним з них є 52-метрова вежа.
Великий ринок, поруч якого стоїть Ратуша, має форму квадрата, розміром 100 на 100 метрів. Особливою туристичною атракцією Замостя є те, що о 12:00 всі охочі можуть почути мелодію місцевого композитора Олександра Брика, яку грає трубач на Ратуші (з травня по вересень).
Мелодія звучить на три напрямки, окрім західного. За легендою, не грають у напрямку Кракова через заборону Яна Замойського на тлі суперечки із краківськими міщанами, які оскаржували страту Яном Замойським гетьмана Війська Запорізького Самійла Зборовського. Ян Замойський стратив Самійла Зборовського на прохання короля Стефана Баторія, цей вчинок був порушенням прав шляхти і викликав її обурення, адже цю справу вони намагалися передати на розгляд Сейму. За іншою версією трубач не грав у напрямку Кракова через конфлікт між професорами Краківської та Замойської академій. Ще одна версія більш прозаїчна – говорить про те, що мелодію грають у напрямку трьох міських брам.
Музей Замостя
Музей Замостя є музеєм, який представляє історію створення Замостя та її фундатора Яна Замойського. Музей розташований у комплексі кам’яниць на Великому ринку, які називаються вірменськими (належали вірменській громаді міста). У музеї зберігається низка автентичних речей, зокрема, локаційний привілей польського короля Стефана Баторія 12 червня 1580 року про надання Замостю міських прав – офіційна дата заснування міста. У музеї також представлені експонати, які оповідають відвідувачам про історію Замойської ординації (володінь під автономним патронатом Яна Замойського) та Замойщини.
Замойська синагога
Синагога була збудована у місті між 1610 і 1620 роками на потребу сефардських євреїв, яких Ян Замойських запросив до Замостя. Синагога має форму квадрата, на даху її містяться ренесансні аттики.
У міжвоєнний час у Замості євреї становили половину населення міста. Після Другої світової війни й Голокосту, синагога більше не використовується в релігійних цілях. Вона слугує інтерактивним музеєм, який оповідає жителям та гостям Замостя про історію замойських євреїв. Найвідоміші євреї, які народилися в Замості – класик літератури мовою їдиш Ісаак Лейба Перец та революціонерка-лівачка Роза Люксембурґ.
Церква святого Миколая
У південній частині старого міста на потребу грецької громади Замостя було збудовано православну церкву – спершу дерев’яну, коштом самої громади, а згодом Томаш Замойський профінансував будівництво мурованої церкви, яку будували між 1618 і 1631 роком за проєктом Яна Ярошевича (оздоблення виконав Ян Вольфф). Пізніше церква належала руській православній громаді міста.
Від 1699 року церква є греко-католицькою, в 1700 році поруч церкви оселилися василіани. У 1720 році тут було проведено Замойський синод, ціллю якого була модернізація греко-католицької церкви. (Вважається, що синод проводився як реакція на прийдешню реформу Петром I Російської православної церкви, яка підпорядковувала церкву політичній владі. Серед рішень Замойського синоду були, зокрема, заборона греко-католицькому духовенству причащатися, молитися в православних церквах, навіть спілкуватися з православним духовенством. Загалом рішення собору поглибило обрядові та організаційні розходження між православними та греко-католиками й зблизило останніх з католиками).
З 1871 року церква знову була православною, а у 1918 році церква св. Миколая була передана римо-католицькій громаді міста.
Музей Арсеналу
Музей розміщено у військовому арсеналі та міській фортифікації. Відвідувачі музею можуть дізнатися про оборону міста ще й завдяки інтерактивному макетові фортеці-Замостя, яка неодноразово оборонялася під час чисельних воєнних дій, які мали місце в історії міста.
Ротунда
Замойська ротунда постала між 1825 і 1831 роками як оборонна споруда, оточена ровом з водою, винесена за межі оборонних мурів і зв’язана з містом вузькою дорогою. Під час Другої світової війни стала місцем страт цивільного населення нацистами. Тепер ротунда використовується як Музей мучеництва Замойщини.
Замойська академія
Замойська академія була заснована в 1594 році, за сприяння Яна Замойського, який здобував освіту в Парижі, Страсбурзі та Падуї. Це був четвертий вищий навчальний заклад у Речі Посполитій після Краківської, Віленської та Острозької академій.
Сучасна будівля Замойської академії була збудована протягом 1639-1648 років за проєктом архітектора Яна Ярошевича в бароковому стилі й згодом неодноразово перебудовувалася (у 2019-му році було розпочато ремонт, який має повернути академії її первісний вигляд). Академія функціонувала до 1784 року і відновила свою діяльність у 2005 році як Державний університет імені Шимона Шимоновича (з 2021 року як Замойська академія).
Сучасна Замойська академія функціонує як класичний університет з низкою корпусів, розташованих у місті й щороку приймає набір студентів.
Брами Замостя
Проєктуючи місто, Бернардо Морандо задумав три міські брами: Щебжеську, Люблінську та Львівську. Ці брами є складовою фортеці – слугували воротами крізь оборонні мури міста. Кожна з них має назву міста, до якого веде (вів) шлях з неї. Вони були унікальними витворами тогочасної фортифікаційної архітектури в Речі Посполитій. В процесі перебудов старі Львівську і Люблінську брами свого часу було замуровано, натомість додалися нові брами, розташовані поблизу старих, – нова Львівська та нова Люблінська. Зараз всі брами відреставровано і вони доступні для огляду.
На старій Львівській брамі, посіченій кулями, видніються герби роду Замойських (у центрі зображення апостола Хоми), під якими розміщено напис латиною, який засвідчує заснування міста Замостя 1580 року великим канцлером коронним Яном Замойським.
Замостя як об’єкт Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО
У 1992 році історичний центр Замостя було внесено до переліку об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Це місто приваблює туристів своєю красою та унікальністю. Туристичні путівники радять це місто тим, хто хоче відвідати місто «за один день», проте приїхавши сюди одного разу, Замостя може стати містом, до якого захочеться повернутися знову, аби вкотре відкрити його унікальність та неповторність.
Євген Яковенко