Особливо морозні та сніжні зими у Польщі називають «зимою століття». Хоча першочергово термін вживався на позначення лише однієї – найлютішої зими за останні 100 років, з часом його почали застосувати більш широко, називаючи так зиму з аномально низькою температурою та великою кількістю опадів снігу. У ХХ столітті поляки запамʼятали декілька таких зим – у 1928/29, 1939/40, 1978/79 та 1986/87 роках. Однак найбільш сніжною та тривалою з них була зима 1978/79 року.
Грудень 1978 року видався теплим та майже без опадів. Різка зміна погоди настала в ніч з 29 на 30 грудня, коли з півночі на країну насунув холодний атмосферний фронт, який приніс з собою мороз та великі опади снігу. 1 січня вже вся Польща – від Гданська на півночі, до Варшави у центрі, і до Нижньої Сілезії та Прикарпаття на півдні – була засипана снігом та паралізована.
Варшавська щоденна газета Trybuna Ludu від 2 січня 1979 року опублікувала на своїх ламах таке повідомлення: «Центральне управління автомобільних доріг і Міністерство транспорту звертаються до водіїв та подорожніх з проханням не вирушати на дорогу, якщо це не потрібно. Такої складної ситуації давно не було. Засипало понад 18 тисяч кілометрів доріг. На півночі країни снігові замети сягали до 3,5 метрів».
Майже всі сили було кинуто на те, щоб розчистити дороги та забезпечити доставлення вугілля на електростанції. Однак, як згадує один зі свідків подій, паніки серед населення не було. Навпаки людей закликали обʼєднатись та допомагати одне одному.
«Як соціальний акт, сотні тисяч людей прибирали сніг з вулиць, доріг і залізничних шляхів. У відповідь на заклик Національної ради столиці Варшави розчистити сніг і прибрати міста і села Мазовецького воєводства 800 тисяч осіб вийшли на роботу протягом двох днів», – йдеться у звіті про події, опублікованому на ламах Trybuna Ludu 3 лютого 1979 року. У розчищенні снігу з колій і доріг брали участь також солдати, іноді навіть застосовували танки.
«Це мало грізний вигляд. Сніг валив, такий великий лапатий. Місто безлюдне й замерзле, мороз і сніг зупинили більшість транспортних засобів. Холодні радіатори в тисячах будинків. Немає гарячої води», – так початок січня 1979 року у Варшаві описував один з мешканців польської столиці.
Засніжене місто було чудовою забавою для дітей, особливо, коли в умовах непогоди заняття у школі скасували. Однак доходило і до курйозних ситуацій. Саме один такий випадок і описав мешканець польської столиці: «Мало хто усвідомлює, що означає така велика кількість снігу. У тодішній Варшаві цей сніг треба було кудись вивозити. Його згортали з дороги на тротуари і на місцях для паркування. Пам’ятаю таку історію. У мене була редакція на вулиці Кошиковій. Я під’їхав автомобілем, припаркувався десь на тротуарі. [В редакції] я взявся за проявлення фотографій. Це зайняло кілька годин. Я навіть не знав, що там випало так багато снігу. Проїхала снігоочисна машина, згорнула сніг з одного боку. Сторож розчистив лопатою тротуар з іншого боку. Ще й зверху нападав сніг, десь пів метра завтовшки. […] Ледве живий я викопав свою машину та вставив ключ і [зрозумів], що мій автомобіль стояв поруч. Це був Фіат 125 – дуже популярний тоді. Я відкопав чиюсь машину. Після цього покинув все до біса і пішов додому пішки. По автомобіль я повернувся наступного дня».
Інакший вигляд мала зима за межами великих міст. «Я пам’ятаю фотографії повністю засипаних, відрізаних від світу сіл. Десь у низині рівно дув вітер і засипало усе село. Чоловік вийде з дому і навіть неба не побачить», – розповідає свідок тих подій Магдалена Скавінська.
Зима 1978/79 року не було особливо морозною – лише в деяких регіонах температура опускалась до -30 градусів. Однак вона була триваю і сніжною. Понад метрові снігові замети лежали весь січень та грудень. Тільки з Любліна вивезли 150 вагонів льоду та снігу і «ще трохи лишилось», як згадують представники люблінської залізниці Владислав Дорошевський та Тадеуш Мікула.
Підготувала Анастасія Верховецька
У тексті використано уривки з репортажу Магдалени Скавіньської для Polskie Radio.