«Велика втрата для всіх нас». In memoriam Павла Адамовича (1965–2019)

0

14 січня в Університетському клінічному центрі Ґданська, внаслідок трьох ножових поранень, отриманих під час благодійного концерту, помер мер міста Павел Адамович. Міста, яке було колискою «Солідарності» й стало символом відкритості й толерантності. Адамович створив першу в Польщі Раду іммігрантів та сприяв поглибленню співпраці між Польщею та Україною, незважаючи на різні погляди на непросту спільну історію.

Павел Адамович був одним із тих, кого одразу згадували на українських заходах, присвячених успіхам польської реформи місцевого самоуправління. Учасник антикомуністичної опозиції у 1980-ті, організатор студентського страйку в 1988 році, з 1990-го – в міській раді Ґданська та воєводському самоврядуванні. У 1998 році Адамовича було обрано мером міста, і від початку він наголошував: самоврядування – це не тільки менеджмент шкіл, парків і шпиталів, це – політика та цінності. Навіть його опоненти визнавали: за 20 років урядування Адамович не лише зміцнив економіку та туристичний потенціал, але й розбудував і модернізував бренд Ґданська – міста боротьби за права громадян, свободи та мультикультурності.

П. Адамович. Фото з facebook

Мерія Ґданська підтримала створення сучасного Музею Другої світової війни та Європейського центру солідарності, надала фінансування  журналу «New Eastern Europe». Окрім культурних та освітніх проектів усередині країни, Адамович багато зробив, аби переказати знання про демократичну трансформацію східним сусідам поляків. Він був ініціатором створення Академії солідарності для польської та російської молоді. У справах України закликав використовувати всі канали співпраці, незважаючи на розбіжності в оцінці спільного минулого. Вважав, що українці мають право на свою ідентичність, навіть якщо її частиною є Степан Бандера, і не варто підганяти їх в осмисленні власної історії.

«Я часто подорожую Україною, зустрічаюся з українськими партнерами, і я є палким прихильником зміцнення нашої співпраці. Один із прикладів такого зміцнення – наша практика приймати на стажування до мерії двох студентів зі Львова», – говорив Адамович у 2017 році в розмові для порталу natemat.com.pl.  Окрім традиційної для поляків уваги до Львова та Одеси, він останніми роками активізував співпрацю зі Слов’янськом та Маріуполем. В останньому Ґданськ фінансує Агентство локальних ініціатив.

Адамович часто наголошував на значенні саме української громади міста – як меншини, так і трудових мігрантів. Улітку 2016 року за ініціативою Адамовича у Ґданську постала перша в Польщі Рада іммігрантів.  До її складу ввійшли мігранти з Бразилії, Сирії, Узбекистану, Тунісу, Німеччини та України. Члени ради провели десятки зустрічей з учнями, їхніми батьками та студентами, присвячених міграції, толерантності й культурній різноманітності.

Фото: Gdańsk.pl / Домінік Пашлінські

Останніми роками постать Адамовича в Польщі набула особливого значення: політик підтримував громадян, які протестували проти реформ правлячої партії «Право і справедливість» – судової, зміни складу Конституційного трибуналу, наступу на незалежність публічних ЗМІ. Його смерть у січні 2019 року стала першою подією після Смоленської авіакатастрофи, котра настільки сколихнула польське суспільство.

13 січня мер разом із волонтерами збирав на вулицях міста гроші для благодійної ініціативи «Великий оркестр святкової допомоги», яка щозими проводить розважальні заходи в кільканадцяти містах Польщі з метою зібрати кошти на оснащення дитячих реанімацій та будинків опіки над старшими людьми. Під час вечірнього концерту Адамович піднявся на сцену, де подякував людям, які зібралися: «Це чудовий час, коли ми ділимося нашим добром». Коли заграла музика, до політика підійшов невідомий і тричі вдарив ножем. Спочатку в живіт, потім у серце. Декілька хвиль навіть артисти поруч не могли зрозуміти, що відбувається.

Павел Адамович під час збору коштів Великого оркестру святкової допомоги

Майже одразу стало відомо, що нападником є місцевий мешканець, психічнохворий Стефан В. Чоловік нещодавно вийшов на свободу, після того як відбув кількарічне покарання за пограбування банків. Стефан В., вдаривши мера ножем, кричав зі сцени, що це Адамович та його партія «Громадянська платформа» несправедливо позбавили його свободи.

Перші реанімаційні дії почали виконувати на сцені. Швидка відвезла Адамовича до лікарні, де постраждалому перелили 41 одиницю крові, а хірурги понад п’ять годин змагалися за його життя. Адамович помер наступного дня опівдні. Його дружина та доньки, які на момент замаху перебували у США і завдяки відправленому урядовому літаку мали швидше дістатися додому, навіть не встигли з ним побачитися.

Смерть Павла Адамовича спричинила гарячу дискусію про поширення мови ненависті в Польщі. Якщо прихильники партії влади підкреслювали, що атаки психічно неврівноважених людей на політиків відбуваються в усіх країнах, то представники опозиції прямо називали трагедію політичним вбивством і наголошували на ролі, яку партія влади та підконтрольні їй ЗМІ сьогодні відіграють у дегуманізації політичних опонентів. Тільки протягом 2018 року канал «TVP Info» показав понад 1500 сюжетів, де фігурував Адамович, і більшість із них представляли покійного зрадником батьківщини.


Мітинг проти ненависті та насилля у Гданську.
Джерело: Aerovideo

14 січня співчуття полякам висловили президент України Петро Порошенко та міністр закордонних справ Павло Клімкін.

«Я шокований новиною про трагічну смерть мера Ґданська Павла Адамовича. Я знаю, як багато доброго він зробив для українців у Польщі та польсько-українських відносин. Це велика втрата для всіх нас. Ми солідарні з польським народом у смутку та молитві», – написав П. Порошенко польською в соцмережі Twitter.

«Після цієї трагедії у ЗМІ буде багато дискусій про ненависть і насильство в політиці. Хочу сказати, що така розмова дуже потрібна також в Україні. Але необхідні й дії. Насильства не можна толерувати, забути чи ігнорувати», – це слова Клімкіна в мережі Фейсбук.

Поховальні урочистості тривали з 17 до 19 січня. Участь у них взяли понад 100 тисяч осіб, серед них ґданські українці. Спочатку церемонія пройшла у Європейському центрі солідарності, потім у Маріацькій базилиці. Там відбулася й поховальна меса за участі президента та прем’єра Польщі, а також закордонних дипломатів.

Попрощатися з мером ще перед похороном приїхав мер Львова Андрій Садовий. Він залишив запис у меморіальній книзі: «Великому меру, Великому приятелеві Львова та України». У ці дні на фасаді львівської мерії висвітлювали чорно-біле фото Адамовича. Участь у месі взяли посол України Андрій Дещиця, консул України в Ґданську Лев Захарчишин і секретар міськради Маріуполя, з яким Ґданськ останнім часом особливо інтенсивно співпрацював, Степан Махсма.

Фото з Polskie Radio

Українська громада Ґданська вшанувала пам’ять мера так, як вшановували загиблих героїв Майдану: у Соборі Покрови Богородиці та Св. Варфоломія виконали лемківську пісню «Пливе кача по тисині». Пропозиції назвати вулицю іменем загиблого мера Ґданська вже з’явилися у Празі та Калінінграді. Варто, аби під час чергової хвилі перейменувань місце для вулиці Адамовича знайшлося і в одному з українських міст.

Олена БАБАКОВА

Share.