24 лютого 2022 року близько 5 години ранку Росія розпочала повномасштабну війну з Україною. Оговтавшись від шоку, українцям взялися допомагати безліч закордонних організацій. Серед них – польський Фонд «Наш вибір» / Український дім у Варшаві, який з першого дня війни зосередився, передусім, на підтримці українців, що утікають від війни до Польщі. Як працює організація в теперішніх умовах та яку допомогу тут можуть отримати біженці, розповідає Іванна Килюшик – координаторка Українського дому в Варшаві.
Для більшості українців 24 лютого життя змінилось назавжди. Яким цей день був для тебе у Варшаві?
Особисто для мене усвідомлення того, що трапилось було жахом. Я думаю, подібне відчув кожен українець, неважливо, чи в Польщі він живе, чи в Україні. Я прокинулась під ранок від того, що «розривався» телефон від повідомлень і дзвінків, стала переглядати новини, у яких скрізь йшлося про те, що Росія розпочала повномасштабну війну в Україні і атакувала нашу країну з різних напрямків. Моя сім’я живе недалеко Луцька (місто розташоване в західній частині України, недалеко польського кордону – ред.), я там навчалась. Навіть у цьому регіоні було завдано авіаудару по аеропорту, що знаходиться недалеко міста.
Що я відчувала? По-перше, велику злість. По-друге, було складно повірити, що це відбувається насправді. Було якесь відторгнення. Ми, звичайно, розуміли, що можуть відбуватись військові дії, брали участь і організовували антивоєнні акції. Коли Росія «визнала» так звані ЛНР і ДНР, ми припускали що можуть відбутись російські наступи, але думали, що якщо так станеться, то лише на сході України. Інформація, яку ми отримали 24 лютого принесла усвідомлення, – це стосується без винятку усієї країни.
Але, передусім те, що я відчувала, була злість. Вона і надалі мене не полишає.
Як швидко вдалось опанувати емоції та направити їх в конструктивне русло. Якими були перші дії?
Серед цих найперших повідомлень про початок війни були від колег. Співробітники фонду «Наш вибір» одразу ухвалили рішення скликати людей на протестну акцію під посольством Росії. Оперативно створили події у facebook і стали поширювати інформацію. Люди зібрались швидко. Присутні закликали державу-агресора схаменутись і припинити наступ. Учасники акції не стримували емоцій. Люди кричали і плакали. Для багатьох це було шоком.
Після цього, колектив фонду, разом з представниками інших установ і організацій – Посольства України в Польщі, Об’єднання українців у Польщі, Uniters (колись Ініціатива Героям Майдану) – зібрались гуртом в Українському домі і почали спільно планувати наші дії та вирішувати, що ми можемо зробити на цей момент, щоб допомогти Україні. Як ефективно розподілити завдання. Так, наприклад, Uniters спільно з організацією Євромайдан-Варшава взялися за збір коштів та речей для допомоги військовим. (Ці організації мають досвід допомоги українській армії та організації поставок гуманітарної допомоги Україні з 2014 року – ред.) Ми – Фонд «Наш вибір» – вирішили зосередились на тому, щоб організувати допомогу біженцям з України тут в Польщі. Адже вже тоді стало зрозуміло, що таких людей буде дуже багато.
Розкажи, будь ласка, про Український дім, координаторкою якого ти є. Як змінилась робота в умовах перших днів війни в Україні?
Український дім у Варшаві знаходиться за адресою вул. Заменгофа, 1. Це – український культурний центр. Тут проводились виставки, концерти, презентації, а також проводили заняття різноманітні гуртки. Крім цього, звісно, можна було отримати консультацію з питань легалізації перебування. Установа постала і працює завдяки зусиллям фонду «Наш вибір».
Робота фонду і безпосередньо Українського дому з початку війни в Україні змінилась повністю. Ми скасували всі події, які були заплановані на найближчий час, та змушені були змінити формат роботи консультаційного пункту. Інфолінія для українців, на якій працювала зазвичай одна людина, просто «розривалась» від дзвінків. Відтак, в першу чергу усі можливі сили ми зосередили на проведення консультацій телефоном.
У перші дні війни майже всі працівники фонду працювали цілодобово. Масштаби роботи, яку ми стали виконувати одразу виросли в десятки разів. Така кількість завдань, які постали перед нами, а це не лише консультації, вимагали від нас залучення додаткових працівників та приміщень. На чому ми зосередились в перші дні війни.
Розкажи детальніше, як вирішувались ці проблеми та які ще напрямки роботи ви стали розвивати?
Одразу в перший день війни, 24 лютого, ми розробили декілька формулярів. Передусім, для волонтерів, які хотіли би допомагати нам працювати.
Водночас ми усвідомлювали, що однією з нагальних потреб українців, які тікають від війни до Польщі, з якою будуть звертатись на нашу інфолінію, може бути пошук даху над головою. Відтак, ми розробили окремий формуляр для тих мешканців Польщі (передусім Варшави), які хотіли тимчасово надати своє житло для біженців з України (у формулярі слід було вказати на який термін надається помешкання, скількох людей можуть прихистити, чи можна селитись з тваринами тощо).
Оскільки попереду в Польщі мали бути вихідні дні, ми розуміли, що влада міста не зможе відреагувати дуже швидко. Разом із Академією ім. Леона Козмінського ми розробити альтернативний варіант допомоги для людей, які вже починали прибувати до Польщі – відкрили у приміщенні вишу пункт прийому біженців. Там утікачі з України могли перепочити, переночувати, поїсти і зачекати, поки ми знайдемо для них житло з тієї бази охочих прихистити українців, яку вже встигли напрацювати. Поселенням займались волонтери – студенти Академії ім. Леона Козмінського.
Ми створили новий відділ в Українському домі, у якому зараз працює більше 10 людей – здебільшого волонтери. Вони так само займаються пошуком житла для біженців.
Ти згадала про Академію. ім. Леона Козмінського – університет, які в перші дні допоміг приймати біженців з України. Яким чином відбувалась ця співпраця.
Керівництво Академії ім. Леона Козмінського швидко зреагувало на ситуацію в Україні і запропонувало нам підтримку в перші дні. Вони надали нам приміщення, обладнання та запропонували допомогу студентів-волонтерів. Там, як було сказано вище, українці могли перепочити, поїсти та дочекатись скерування на поселення. Ми вже мали напрацьовану базу даних з охочих надати житло. Усі працівники цього тимчасового центру прийому біженців в Академії отримали доступ до неї. Разом ми користувалися нею для пошуку тимчасового прихистку новоприбулих українців.
На момент нашої розмови в базі, яку створили працівники Фонду «Наш вибір» було понад 10 тисяч заявок від тих людей з Польщі, які готові були надати українцям своє житло. До 4 березня над розселенням з цієї бази даних працювало дві групи людей – рецепційний центр в Академії Козмінського та новостворений відділ в Українському домі.
Після 4 березня пункт прийому біженців у Академії було закрито, а волонтери-студенти долучились до роботи у рецепційному пункті Torwar (роботу цього пункту прийому координує воєводство), відтоді цей центр також використовує нашу базу помешкань для розселення.
Примітка редакції: В усій Польщі рішеннями місцевих управлінь створюються пункти прийому біженців з України – рецепційні пункти – місця, де утікачі від війни можуть отримати інформацію, їжу, основну медичну допомогу, перепочити чи переночувати. Один із найбільших пунктів – Hala COS Torwar, знаходиться за адресою Łazienkowska 6a та працює 24 години на добу.
З якими організаціями ще співпрацює фонд?
До спільної роботи одразу взялося дуже багато організацій. Це передусім Посольство України в Польщі, Об’єднання українців в Польщі, Uniters, Євромайдан-Варшава. Крім цього ми співпрацюємо з Мігрантським консорціумом організацій, які працюють задля біженців, Групою Granica – неурядові організації, які об’єднались під час кризи на білорусько-польському кордоні. Ми співпрацюємо також з іншими українськими організаціями з усієї Польщі. А також з урядом міста Варшави.
Розкажеш більше про цю співпрацю?
Періодично проводяться спільні зустрічі, під час яких ми ділимось інформацією розподіляємо обов’язки. Озвучуємо, які ініціативи у яких місцях реалізуються, хто володіє якими ресурсами і навпаки, хто чого потребує на цей момент.
Ми намагаємося співпрацювати прозоро, щоб уся інформація була максимально систематизована, та щоб усі чітко розуміли, за яку ділянку роботи вони несуть відповідальність і де які послуги чи ресурси в разі потреби можна отримати.
Чи можна уже говорити про результати вашої роботи за перші 10 днів війни?
Як я говорила, основні напрямки роботи нашого фонду наразі є телефонні консультації та поселення біженців. На інфолінії зараз працюють 10 консультантів. Ми плануємо збільшити їх кількість до 20. Хоча навіть і для такої кількості людей роботи може бути забагато, адже ми приймаємо щодня понад 2 тисячі дзвінків. У перші дні інфолінія працювала цілодобово, зараз ми працюємо від 9.00 до 21.00. Працівники інфолінії надають консультації щодо перетину кордону, житла, інформують де і яку допомогу можна отримати.
За перші 10 днів нашими зусиллями понад тисячу родин отримало тимчасовий дах над головою.
Волонтери, яких вдалося організувати, за допомогою наших формулярів, допомогають не лише в Українському домі у Варшаві, а у інших центрах допомоги біженцям: в Будинку культури Середмістя, на Західному вокзалі, в Посольстві України в Польщі тощо.
Окремо варто зазначити, що фонд «Наш вибір» спільно з іншими організаціями проводить збір коштів на допомогу українцям в Україні та сприяє у пересилці гуманітарних вантажів в Україну.
Звісно, весь цей час ми були співорганізаторами та учасниками антивоєнних мітингів, які у Варшаві у перших два тижні відбувались мало не щодня.
Зараз робота фонду та Українського дому повністю налагоджена чи досі виникають труднощі?
Звісно, труднощі виникають постійно. За ці дні роботи усі працювали на межі своїх сил, однак кожного дня ми змушені оперативно реагувати на нові виклики. Крім цього, ми досі випрацьовуємо структуру розширеного фонду, шукаємо нові приміщення та можливості залучати до роботи все більше людей.
Нам дуже допомагають у цьому сусіди, дружні організації, підприємці тощо. Щодо питань організації роботи нас координують працівники Mastercard. Консультанти інфолінії користувались приміщенням Польського товариства розсіяного склерозу – організації, що знаходиться поруч з Українським домом. Вони ласкаво надали можливість використовувати свої офіси для наших потреб.
Зараз своє велике приміщення для роботи інфолінії надала фірма Orange.
Серед благодійників – дуже багато людей і організацій. Всі вони сприяють тому, аби робота фонду ставала кращою. Ми намагаємось подякувати кожному з них на наших сторінках в соцмережах. Їхня допомога неоціненна.
Навіть звичайні люди з сусідніх будинків готують нам їжу і підгодовують наших працівників. Вони теж – наша велика підтримка і за це їм окрема подяка.
Які нові напрямки роботи розвиватиме фонд?
Ми плануємо відновити стаціонарний консультаційний пункт. У якому люди можуть прийти та отримати консультацію фахівця на місці. Але зараз, як я уже зазначила, постала гостра потреба приміщень.
Попереду дуже багато роботи. Окрім роботи інфолінії і консультаційних пунктів ми плануємо запустити курси польської мови для новоприбулих. Є потреба у проведенні консультацій психологів, особливо дитячих. Крім цього, напевно, будемо проводити інформаційні зустрічі, які би сприяли українським біженцям інтегруватись у польське суспільство, отримувати інформацію, як працевлаштуватись чи легалізувати своє перебування тощо.
Це перше, що спадає на думку, але роботи у нас, однозначно буде багато.
Насамкінець, що би ти хотіла сказати українцям, які звертаються за допомогою в Польщі?
Польща і поляки на різних рівнях дуже підтримують українців. Це – як ухвалення спеціальних рішень і законів, так і низові ініціативи – збірки, волонтерська робота. Бажання надати допомогу українцям є дуже високим. Столиця Польщі майоріє українськими національними кольорами. Однак, українці, які прибувають до Польщі, повинні розуміти і знати, де і куди вони можуть звертатись з різними потребами. Ми, і не лише ми, намагаємось максимально поширювати інформацію, де і який вид допомоги можна отримати. Ці місця, зокрема у Варшаві, часто змінюються, тому у цій розмові, напевно, не варто називати конкретних адрес. Однак, таку інформацію можна отримати у великій кількості муніципальних інформаційних пунктів чи інфоліній, а також можна звертатись на нашу інфолінію за телефоном: +48 727 805 764.
Співробітники фонду докладають максимум зусиль, аби допомогти нашим землякам. Ми втомлені, але ми не жаліємось. Ми працюємо і будемо далі працювати надалі стільки, скільки у цьому буде потреба.
Ми впораємося.
Розмовляла О.К.