28 листопада 2023 року Комісія з переслідування злочинів проти польського народу Інституту національної памʼяті Польщі (ІНП) оприлюднила заяву про закриття слідства у справі операції «Вісла». Слідство дійшло до висновків, що масова депортація близько 140 тисяч польських громадян української національності, здійснена у 1947 році комуністичною владою Польщі, «мала превентивно-захисний, а не репресивний характер». Таке рішення Інституту викликало обурення та гостру критику серед польських та українських істориків та представників української меншини в Польщі. Обʼєднання українців у Польщі, з ініціативи якого було розпочато розслідування операції «Вісла», вже направило до ІНП заяву про оскарження результатів слідства.
28 листопада Інститут національної памʼяті Польщі / Instytut Pamięci Narodowej (ІНП) оприлюднив рішення Галузевої комісії з переслідування злочинів проти польського народу в Жешуві про припинення розслідування у справі рішення про переселення в 1947 році, в рамах оперції «Вісла», мешканців південно-східної Польщі. Слідство було розпочато з ініціативи Обʼєднання українців у Польщі та Обʼєднання лемків, які, зокрема, заявляли, що операція «Вісла» була злочином проти людяності та комуністичним злочином.
Розслідування тривало з 2012 року. 29 вересня 2022 року ІНП призупинив слідство у цій справі через «виникнення тривалої перешкоди, що перешкоджає провадженню, у вигляді неможливості отримати докази з документів, що зберігаються на території Російської Федерації та України, необхідні для доповнення доказів і завершення провадження». 24 листопада 2023 року Галузева комісія з переслідування злочинів проти польського народу в Жешуві видала рішення про відновлення слідства. Того ж дня було прийнято постанову про закриття справи. Відповідний комунікат було оприлюднено на сайті ІНП 28 листопада.
«Висновки слідства свідчать, що евакуація осіб української, лемківськоїУ тексті, опублікованому на сторінці Головної комісії з переслідування злочинів проти польського народу лемки вказані як національність поряд з українцями та поляками. Натомість лемки є етнографічною групою українців, що мешкає або походить із Лемківщини, розташованої в карпатських Бескидах на території сучасних України, Польщі та Словаччини. У іншому комунікаті ІНП Польщі лемки вказані як етнографічна група та польської національностей мала превентивно-захисний, а не репресивний характер <…> Під час розслідування не було жодних підстав для висновку, що переселення є злочином проти людяності чи комуністичним злочином», – йдеться у рішенні Інституту національної памʼяті, опублікованому на сторінці Головної комісії з переслідування злочинів проти польського народу.
Обʼєднання українців у Польщі: «ІНП представляє “реальність навпаки”»
Неочікуване та швидке закриття справи щодо операції «Вісла» й, особливо, обґрунтування, яке надав польський Інститут національної памʼяті, викликало гостру критику, як з боку представників української меншини в Польщі, так і серед польських та українських істориків. У своїй заяві щодо рішення ІНП Обʼєднання українців у Польщі зазначило, що «кожен з аспектів, описаних в обґрунтуванні ІНП, представляє “реальність навпаки” щодо того, що пережили громадяни Республіки Польща української національності, депортовані зі своїх Малих Батьківщин у 1947 році».
Подібної думки дотримуються такожпольські історики, суспільні та громадські діячі, журналісти, актори та режисериСеред підписантів, зокрема, Іза Хруслінська, проф. Ігор Галагіда, проф. Ольга Гнатюк, Агнєшка Голланд, Георгій Купріянович, Гжегож Мотика, Славомір Сєраковський, Анджей Северин, проф. Томаш Стриєк, Мірослав Влєкли та інші , які підписали відкрити лист до Сейму та Сенату Польщі, у якому засуджують рішення Інституту. «Рішення, прийняте прокурором ІНП, та аргументація, яка його обґрунтовує, підважують як права українців яко громадян Польщі, так і досягнення в процесі польсько-українського примирення та порозуміння <…> Висловлюємо свій рішучий протест також і тому, що рішення та його обґрунтування, опубліковане Інститутом національної пам’яті, суперечать історичній правді, базуються на фальшивих передумовах, а яко єдине достовірне історичне джерело Слідчий відділ ІНП визнає і рясно цитує вибірково підібрані документи, опубліковані комуністичною владою ПНР (sic!), повністю заперечуючи здобутки польських істориків», – читаємо у відкритому листі. Повний текст листа українською доступний за посиланням.
Як підписанти листа, так і представники Обʼєднання українців у Польщі наголошують, що у своєму розслідуванні інститут не врахував величезного наукового доробку польських та українських істориків, що був напрацьований за останні 30 років, і опублікований, зокрема, в ІНП Польщі. Прокурор Інституту також оминув свідчення постраждалих внаслідок операції «Вісла».
Українське історичне товариство у Польщі також наголошує, що рішення польського Інституту національної памʼяті «суперечить ухвалі Сенату Республіки Польща від 1990 року, яка засуджує акцію “Вісла”, “в якій був застосований принцип колективної відповідальності, характерний для тоталітарних систем”. Так само засвідчив у 2002 році президент Польщі Александр Кваснєвський: “Вона [акція “Вісла”] стала просто символом усього зла, яке завдала тодішня комуністична влада українському населенню в Польщі” <…>. У свою чергу, президент Лех Качинський у 2007 році вважав акцію “Вісла” такою, що “суперечить фундаментальним правам людини”».
Гжегож МотикаПольський історик, член Колегії ІНП Польщі. Автор досліджень, присвячених акції «Вісла», польсько-українських відносин під час та у перші роки після Другої світової.: «У тексті рішення ІНП знаходимо кальки з пропагандистської літератури ПНР»
«Несподіванкою є як і саме рішення прокуратури ІНП, так і обґрунтування, що його супроводжує. У цьому тексті (він непідписаний, але я розумію, що за нього відповідає голова прокуратури Анджей Позорський) знаходимо кальки тих ідей, які я востаннє читав у 1980-х роках у пропагандистській літературі Польської Народної Республіки», – говорить у коментарі для «Нашого вибору» польський історик та дослідник акції «Вісла» проф. Гжегож Мотика.
Історик звертає увагу, що навіть Польська робітнича партія називала операцію «Вісла» репресією. 30 березня 1947 року Бюро ПРП прийняло відповідний документ у якому йшлося: «В рамах репресивної акції проти українського населення вирішено: у швидкому темпі переселити українців та змішані родини на повернені землі (ziemie odzyskane – польський термін на позначення теренів Східної Німеччини, які після Другої світової ввійшли до складу Польщі – прим. авт.), не створюючи при цьому щільних груп та не ближче ніж 100 кілометрів до кордону».
«Тим часом на думку прокуратури ІНП, це були не репресії, а евакуація, а тому вона [прокуратура – ред.] визнає, що зловмисники самі допустили помилку і не знали характеру акції, яку організовували», – підкреслює Гжегож Мотика.
Операція «Вісла» проводилась польською комуністичною владою з квітня по липень 1947 року та передбачала примусове переселення громадян Польщі українського походження, а також українсько-польського мішаного населення зі східної Польщі до її західних воєводств. Внаслідок операції було примусово переселено на інший кінець Польщі близько 140 тисяч людей, конфісковано їх майно, заборонено залишати визначені владою місця проживання. «Такі види обмежень діяли протягом 5 років, аж до постанови Політбюро Польської об’єднаної робітничої партії в 1952 році. Тільки тоді було визнано, що можна зменшити тиск на українців і дозволити їм плекати власну мову та культуру. Протягом цих 5 років комуністи проводили політику денаціоналізації української національної меншини», – пояснює Гжегож Мотика.
Ще одним повторенням комуністичної та сучасної російської пропаганди та антиукраїнських наративів є заява Інститут національної памʼяті про те, що головним завданням операції «Вісла» була боротьба з відділами Української повстанської армії, що діяли на теренах східної Польщі, та відповідно захист населення. «Рішення про початок операції “Вісла” стосувалося військової операції, спрямованої на боротьбу з загонами ОУН-УПА, які тероризували та вбивали жителів південно-східної Польщі. Її метою було забезпечення безпеки громадян», – йдеться в рішенні ІНП.
Однак, як показують історичні дослідження, боротьба з УПА та українським підпіллям лише частково була причиною операції «Вісла». У 1947 році комуністична влада Польщі більше уваги приділяла знищенню польського підпілля та політичної опозиції, ніж боротьбі з УПА. Головна проблема операції «Вісла» полягає в тому, що це був злочин польської держави проти своїх же громадян. «Лише за кілька тижнів до операції “Вісла” сейм ухвалив каталог громадянських прав, який також стосувався всіх тих переселених осіб. У цьому каталозі говорилося про те, що кожен громадянин мав можливість обирати собі місце проживання, вільно пересуватися тощо. Тим часом у переселенців [в рамах акції “Вісла” – ред. ] без жодного рішення суду забрали ці фундаментальні права», – говорить проф. Мотика.
Згідно з рішенням Бюро ПРП під депортацію підпадали всі особи української національності, незалежно від політичних поглядів (а були серед депортованих українців і щирі комуністи та прихильники чинної польської влади) та рівня асиміляції з польським населенням. Навіть більше, депортації підлягали також змішані родини – і в цьому випадку йшлось не тільки про чоловіка або дружину українця/українку. Для внесення у списки на депортацію вистачало мати якого-небудь родича – дядька, бабцю, кузина – українця. Пізніше примусові виселення застосовували також до невигідних владі поляків, аргументуючи це тим, що вони ніби підтримують українське підпілля.
«Під час операції “Вісла” до польських громадян масово застосовували принцип колективної відповідальності. Тому це були очевидні репресії та комуністичний злочин у розумінні Закону про Інститут національної пам’яті. Дії прокурорів, на мою думку, знаходяться в явному, відкритому, навіть кричущому протиріччі з тим, заради чого створювався Інститут національної пам’яті <…> Такого катастрофічного ведення розслідування я ще не бачив в історії Інституту національної пам’яті», – підсумовує Гжегож Мотика.
Сергій РябенкоУкраїнський юрист, експерт Центру досліджень визвольного руху, співробітник Українського інституту національної пам’яті (2015 – 2020).: «У цьому рішенні більше політики, ніж права»
Про те, як можна оцінювати рішення польського Інституту національної памʼяті «Наш вибір» запитав у Сергія Рябенка, українського юриста та експерта Центру досліджень визвольного руху. «Як оцінювати? Я думаю, що тут більше політики ніж права. Напевно це повʼязано з тим, що нещодавно у Польщі відбулись парламентські вибори. І хоча прявляча дотепер партія Право і Справедливість і зайняла перше місце, але вони не зможуть сформувати більшість у парламенті. Це означає, що через декілька тижнів у Польщі буде новий уряд <…> Тому, можливо, це своєрідний спадок, який ПіС хоче залишити для команди Дональда Туска», – зазначає Сергій Рябенко та додає, що це може бути також певного роду загравання з правим електоратом, адже у Польщі незабаром відбудуться також вибори до органів місцевого самоврядуванняВибори до органів місцевого самоврядування відбудуться весною 2024 року..
За словами Сергія Рябенка рішення Інституту національної памʼяті є щонайменше дивним та непослідовним: «Два роки тому, до чергової річниці акції “Вісла” польський ІНП розмістив на своїй сторінці у Facebook інформацію абсолютно протилежну тому, що зараз заявляє їхній прокурорський відділ у Жешуві. Тоді вони озвучували абсолютно протилежні думки – про те, що це був злочин, що депортація відбувалась абсолютно у негуманітарний спосіб».
Мирослав КупичСекретар Обʼєднання українців у Польщі: «Для нас це розслідування ще не закінчилось»
30 листопада 2023 року Обʼєднання українців у Польщі оприлюднило заяву з приводу припинення розслідування у справі операції «Вісла» Інститутом національної пам’яті Польщі, у якому засуджує рішення ІНП та зазначає, що «вживатиме всіх передбачених законодавством заходів, спрямованих на оскарження рішення про припинення розслідування та для повторного дослідження злочинного характеру акції “Вісла” в ім’я поваги до правди та документального підтвердження завданої нею кривди».
Цю інформацію підтвердив у коментарі для «Нашого вибору» секретар Обʼєднання українців у Польщі Мирослав Купич. За його словами Обʼєднання вже подало всі необхідні документи для оскарження рішення ІНП. Також прохання зі спростуванням рішення надходять також від приватних осіб – постраждалих від операції «Вісла» або їх нащадків. «Теоретично вони також мають можливість подати заявку про обґрунтування такого рішення. – Говорить Мирослав Купич та додає, – для нас це розслідування ще не закінчилось». Наразі Обʼєднання українців у Польщі чекає на офіційну відповідь від ІНП.
З подібною заявою виступив також Посол України у Польщі Василь Зварич. В розмові для Укрінформу дипломат підкреслив, що Посольство долучиться до зусиль аби спростувати рішення Інституту національної памʼяті. «Я думаю, що будуть подальші наші зусилля і зусилля польських істориків, аби оскаржити рішення ІНП і провести справжнє розслідування цієї трагедії в історії українського народу <…> Я звертатимуся до ІНП та всіх урядових інстанцій. Ми цю тему не залишаємо напризволяще, і надалі боротимемося, щоб цей злочин комуністичного режиму був засуджений, винні названі поіменно, а жертви були належним чином вшановані», – зазначив Василь Зварич.
Анастасія Верховецька