За Анджея Дуду голосували переважно старші мешканці сіл, тоді як за його опонента Рафала Тшасковського – молодь у великих містах. Переобрання Дуди не вплине на східну політику Польщі, натомість більше узалежнить безпеку країни від США.
12 липня з результатом 51,03% голосів Анджея Дуду переобрано президентом Польщі. За нього проголосували майже 10,5 млн поляків – явка виборців становила 68,18% і лише трохи не дотягнула до історичного рекорду 1995 року, коли за президентське крісло боролися лідер «Солідарності» Лех Валенса та майбутній медіатор між протестувальниками і владою під час Помаранчевої революції Александр Кваснєвський.
25 років тому високу явку забезпечила емоційна боротьба між консерватором та антикомуністом Валенсою та лівим посткомуністом Кваснєвським. На кону було питання польської демократичної трансформації. Тепер поляків мобілізувало не менш емоційне протистояння між Дудою, який представляє партію «Право і справедливість» – прибічників традиційних цінностей та зростання ролі національних держав у ЄС, та Рафалом Тшасковським – представником «Громадянської платформи», партії ліберальних демократів та прибічників глибшої євроінтеграції. І насамперед залишалось відкритим питання – коли ж відбудуться вибори?
Хворі вибори
Поляки мали обирати президента 10 травня, але ці плани зруйнувала пандемія коронавірусу.
У середині березня польська влада запровадила жорсткі карантинні заходи: закрила кордони, скасувала міжнародне авіасполучення, заборонила мешканцям виходити з дому без крайньої потреби. На початку квітня партія «ПіС», маючи більшість у Сеймі, ухвалила закон, згідно з яким вибори президента під час карантину можна провести за посередництвом пошти. При цьому представники влади посилалися на досвід західних країн, де поштове голосування доволі розповсюджене.
Представники опозиції з таким варіантом категорично не погодилися – нереально протягом місяця підготувати кореспонденційне голосування для 30 млн виборців. На думку і лібералів, і лівих, найкращим розв’язанням було б введення надзвичайного стану і перенесення дати голосування на кілька місяців. Деякі органи самоврядування, у яких більшість має опозиція, відмовилися надавати ЦВК списки виборців, інші заявили, що не формуватимуть виборчі комісії.
Закон про вибори довго розглядав Сенат. Клінч між верхньою та нижньою палатами парламенту ледве не призвів до повного паралічу виборчого процесу й розпаду правлячої коаліції – вийти з неї погрожував партнер «ПіС» Ярослав Говін. У результаті, через кілька хвилин після завершення теледебатів 6 травня, було оголошено, що виборів поштою не буде. А оскільки немає конституційного механізму скасування виборів, то голосування 10 травня… просто не відбудеться. ЦВК формально проведе вибори, але ніхто не прийде на дільниці і їх визнають недійсними.
Хоча таке рішення є сумнівним з юридичної точки зору, воно врятувало країну від політичної кризи. «ПіС» хотів провести нові вибори якнайшвидше, аби використати високі рейтинги часів карантину – у квітні за Дуду ладні були проголосувати навіть 60% виборців. Опозицію ж більше влаштувало б голосування восени – тоді, за прогнозами економістів, поляки можуть найбільш гостро відчути економічні наслідки локдауну. Врешті-решт голосування було призначене на 28 червня.
При цьому ті кандидати, які зібрали голоси перед «першою спробою» виборів, були автоматично зареєстровані на «другу», але збереглася можливість змінити кандидата. Власне, нею скористалася «Громадянська платформа».
У виборів не жіноче обличчя
Своїх кандидатів виставили ключові політичні сили: від лівих стартував колишній мер Слупська та відкритий гей Роберт Бєдронь, від ультраправих – Кшиштоф Босак, від аграріїв – Владислав Косиняк-Камиш. Яскравий дебют занотував Шимон Головня – громадський діяч і телеведучий, який позиціонував себе як кандидат, котрий хоче розірвати порочне коло протистояння «ПіС» і «Платформи», роблячи наголос на проблеми екології та суспільного діалогу. Проте найбільші надії покладалися на вихід у другий тур саме кандидата «Платформи».
Від початку найбільшу опозиційну партію Польщі представляла Малгожата Кідава-Блонська, віце-спікерка Сейму. У березні її рейтинг наближався до 20%, проте під час дискусії щодо кореспонденційного голосування Кідава-Блонська закликала електорат до бойкоту виборів. Це вбило її шанси на вихід у ІІ тур.
Наприкінці травня «Платформа» прийняла рішення про заміну кандидата. Популярний у середовищі «платформерсів» екс-прем’єр та екс-голова Європейської Ради Дональд Туск не захотів повертатися з Брюсселю до Варшави. Екс-міністр закордонних справ Радек Сікорський має репутацію гострого полеміста, і при цьому високий антирейтинг. У результаті зупинилися на кандидатурі Рафала Тшасковського – колишнього міністра адміністрації і цифризації, євродепутата, з 2018 року мера Варшави. Він представляє прогресивне крило «Платформи», підтримує мультикультурність та різнорідність. Перед виборами 2018 року політик провів зустріч з українською громадою Варшави, аби розпитати про проблеми меншини та мігрантів. У кінці травня – на початку червня Тшасковський влаштував тур країною і зібрав понад мільйон підписів для реєстрації кандидатури.
І швидко став мішенню проурядової пропаганди.
Польськість під загрозою
Прогнозовано, що центральною темою кампанії стала пандемія COVID-19 та як уряд дає собі з нею раду. Проте найбільш емоційні дискусії між кандидатами стосувалися питань ідентичності – ким є сучасні поляки та які їхні цінності?
«ПіС» зробив провідною темою перегонів питання прав ЛГБТ-спільноти. На думку консерваторів, негетеронормативні люди та їхні союзники в середовищі польських лібералів нав’язують полякам нехристиянські погляди на шлюб і виховання дітей. Анджей Дуда під час одного з передвиборчих мітингів порівняв «ідеологію ЛГБТ» із більшовизмом. Державне телебачення TVP перед І туром запитало кандидатів, чи виступають вони за легалізацію одностатевих шлюбів, при цьому вказуючи на Тшасковського, який минулого року підписав «Декларацію прав ЛГБТ».
TVP щоденно бомбардувало глядачів сюжетами про дружину Тшасковського, яка відмовилася відправляти дитину до першого причастя, та про «зв’язки» кандидата опозиції з Білдерберзьким клубом. Ярослав Качинський у розмові з радіо «Марія» навіть заявив, що Тшасковський «не має польської душі».
Опонент при цьому намагався представити іншу візію польськості – як відкритості о світу, європейськості. Показово, що перед ІІ туром навіть не дійшло до дебатів між кандидатами – Тшасковський не хотів виступати у TVP, а Дуда відмовився дебатувати в ефірі комерційних ЗМІ. Вперше в історії поляки дивилися не дебати, а соло-виступи політиків.
При цьому зовнішня політика в кампанії зійшла на маргінес. Єдине питання, довкола якого відбулася дискусія, – це інтенсивність партнерства зі США. Десятиліттями польська зовнішня політика спиралася на міцні відносини і з ЄС, і зі США. «ПіС» порушив цю рівновагу, послідовно вступаючи в суперечки з Брюсселем щодо судової реформи та прийому біженців, натомість намагаючись отримати статус головного союзника адміністрації Трампа в Центральній Європі.
При цьому тема України, яка стала однією з головних під час кампанії в 2015 році, тепер була відсутня. Варто згадати критику «ПіС» проєкту Nordstream-2, який посилює російські енергетичні впливи у Європі. У Тшасковського натомість були заяви про відкритість щодо мігрантів, але окремого наголосу саме на українській міграції не було. Крім «Привіт» до української громади під час мітингу в Ольштині та заяви про бажання здійснити перший держвізит до Києва, українських акцентів у кампанії головного опозиційного кандидата забракло.
Поділена країна
І тур передбачувано завершився перемогою Дуди та другим місцем Тшасковського. Результат незалежного кандидата Головні – 13% голосів – є скромнішим, ніж Павела Кукіза п’ять років тому. Високий бал Босака, який найбільше спекулює на антимігрантських настроях – понад 6% – є серйозною заявкою на наступні парламентські вибори.
Натомість у ІІ турі напруження зберігалося до останнього моменту. Екзит-поли на початку показали, що чинного президента та його опозиційного конкурента розділяє лише 0,8% голосів, проте вже вранці 13 липня стало зрозуміло – Дуда отримав на 430 тис. голосів більше.
Раніше електоральні географи звертали увагу, що Польща виразно розділена на схід і захід – перші підтримують консерваторів, другі – лібералів, то тепер лінії поділу проходять за віком і типом місцевості, у якій проживають виборці. Якщо в селі Дуда виграв із разючим відривом – 63,8%, то у великих містах так само приголомшливо програв – 34,2%. Тшасковський заволодів симпатіями майже всіх вікових груп, особливо молоді – 63,7%, тоді як Дуда тріумфував у категорії виборців 60+.
Хоча Анджей Дуда й переміг, за Тшасковського проголосували понад 10 млн поляків. Питання, хто заволодіє їхніми симпатіями через три роки – саме тоді в Польщі відбудуться парламентські вибори. Високий результат мера Варшави вберіг «Платформу» від розпаду, проте конкуренцію їй уже сьогодні готовий скласти Головня. Після І туру він оголосив про створення свого політичного руху.
Тим часом Анджей Дуда збирає привітання від закордонних лідерів – першим привітав його з переобранням президент України Володимир Зеленський. А перший закордонний візит у другій каденції Дуда обіцяв здійснити до Рима та Ватикану.
Олена Бабакова