Найближчими тижнями Польща може підписати двосторонню безпекову угодуНа саміті НАТО у Вільнюсі 12 липня 2023 року лідерами країн Великої сімки (США, Японія, Німеччина, Велика Британія, Франція, Італія, Канада) і президентами Європейської ради та Європейської комісії була підписана Спільна декларація про підтримку України. Декларацією передбачено, зокрема, що країни розпочинають переговори з Україною через двосторонні безпекові зобов’язання і домовленості, «згідно з нашими відповідними правовими і конституційними вимогами – нашої незмінної підтримки України, яка захищає свій суверенітет і територіальну цілісність, відновлює свою економіку, захищає своїх громадян і прагне до інтеграції в євроатлантичну спільноту». У тексті декларації зазначено, що кожен з підписантів працюватиме з Україною над «конкретними двосторонніми довгостроковими зобов’язаннями і домовленостями у сфері безпеки, спрямованими на: а) Забезпечення стійких сил, здатних захищати Україну зараз і стримувати російську агресію в майбутньому, шляхом продовження надання: – допомоги у сфері безпеки та сучасного військового обладнання на суші, в повітрі та на морі з пріоритетом на протиповітряну оборону, далекобійну артилерію та вогневі засоби дальньої дії, бронетехніку та інші ключові засоби, такі як бойова авіація, а також шляхом сприяння підвищенню рівня оперативної сумісності з євроатлантичними партнерами; – підтримка подальшого розвитку оборонно-промислової бази України; – тренування та навчання українських збройних сил; – обмін розвідданими та співробітництво; – підтримка ініціатив з кіберзахисту, безпеки та стійкості, в тому числі для протидії гібридним загрозам. b) Зміцнення економічної стабільності та стійкості України, у тому числі через зусилля з реконструкції та відновлення, з метою створення умов, сприятливих для просування економічного процвітання України, включаючи її енергетичну безпеку. c) Надання технічної та фінансової підтримки для задоволення нагальних потреб України, спричинених війною з Росією, а також для того, щоб Україна могла продовжувати впроваджувати ефективний порядок денний реформ, який підтримуватиме належне врядування, необхідне для просування на шляху до євроатлантичних прагнень.» Станом на 1 червня 2024 року укладено 15 угод — 5 з країнами «Групи семи» і 10 з країнами, що приєдналися до декларації. з Україною. Наразі такі угоди підписали п’ятнадцять країн. Але тривалий час Польща не була у списку держав, які підтримують таке рішення і це викликало запитання.
В останній день травня, перебуваючи у Празі, міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський під час спілкування з журналістами заявив, що перемовини у питанні безпекового договору «просуваються добре». Він також висловив сподівання, що угоду вдасться підписати до саміту НАТО, який розпочнеться 9 липня у Вашингтоні. Але про те, що Польща має намір підписати таку угоду з Україною стало відомо зовсім недавно.
16 травня президент Володимир Зеленський після телефонної розмови з прем’єром Польщі Дональдом Туском повідомив, що Київ і Варшава починають підготовку двосторонньої угоди безпеки.
24 травня Київ відвідала маршалок Сенату Республіки Польща Малгожата Кідава-Блонська. Під час її виступу у Верховній Раді лунало чимало слів про підтримку України. На брифінгу, який відбувся пізніше, пані маршалок супроводжував Голова Верховної Ради України Руслан Стефанчук, який, подякувавши Польщі за допомогу, надав основну інформацію про візит.
«Сьогодні дуже важливий день для історії наших відносин. Саме сьогодні ми розпочинаємо офіційні переговори щодо тексту угоди про гарантії безпеки між Україною та Польщею. Ми хочемо, щоб ця угода була максимально амбітною », – зазначив Голова Верховної Ради.
Пізніше під час зустрічі з журналістами у посольстві Польщі в Києві Малгожата Кідава-Блонська підтвердила початок переговорів щодо безпекової угоди між Польщею та Україною.
«Так, це правда. Ці переговори почалися і навіть відбувалися сьогодні тут, у посольстві, але цей день важливий не лише тому, що ці переговори відбуваються, але це також дуже хороший день, оскільки, як ви знаєте, наші парламенти дуже добре співпрацюють один з одним», – сказала, не вдаючись у деталі угоди.
Угоди, проте не гарантії
Рік тому Київ був розчарований результатами саміту НАТО у Вільнюсі, на якому Альянс не наважився запропонувати офіційно розпочати переговори про членство. Цю безрезультатність частково компенсувала декларація, підписана під час саміту країнами Великої сімки, щодо двосторонніх угод, які б стосуватись довгострокових постачань озброєння та співпраці у сфері безпеки. Спочатку в Україні для цих угод часто неправильно використовувався термін «гарантії безпеки» (security guarantees), хоча офіційно вони іменуються «зобов’язання та домовленості» (security commitments and arrangements).
Згідно з декларацією, укладені домовленості стосуватимуться поточного озброєння Збройних Сил України, а також зобов’язань надавати допомогу у разі російської агресії в майбутньому. Звичайно, з точки зору України, важливо розширювати військову допомогу вже тепер, але угоди також мають забезпечувати технічну та фінансову підтримку, поки Київ проводить реформи, які наближають Україну до НАТО.
Першою країною, з якою Україна підписала таку угоду, була Велика Британія. Це сталося під час візиту до Києва прем’єр-міністра Ріші Сунака 12 січня цього року. Договір укладено на 10 років. Лондон заявив, що у 2024 році виділить 2,5 мільярда фунтів стерлінгів на військову допомогу Україні.
До кінця травня Україна вже підписала п’ятнадцять безпекових угод. Лише в останній тиждень травня Зеленський підписав такі угоди з: Іспанією, Португалією, Бельгією, Норвегією, Ісландією та Швецією. Крім них, угоди також укладені з Німеччиною, Францією, Данією, Канадою, Італією, Нідерландами, Фінляндією та Латвією. Договір з США може бути підписний перед Глобальним самітом миру, який відбудеться у Швейцарії 15-16 червня.
Польща не серед перших
Цікаво, що коли минулого року окремі країни приєдналися до рішення Великої сімки, Польщі серед них не було.
Коли новий міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський приїхав до Києва з першим візитом у грудні минулого року, Gazeta Wyborcza запитала його, чи змінить Польща своє рішення і приєднається до групи країн, які підписують угоди про безпеку.
«Я не знаю, чому [попередня влада вирішила цього не робити]. Я не можу цього гарантувати, оскільки це не тільки моє рішення, але ми щось придумаємо», – відповів Сікорський.
Можна сказати, що зараз Варшава виправляє рішення своїх попередників у владі – партії Права і Справедливості.
Минулого літа Варшава і Київ вступили у гарячу фазу суперечки, яка почалася із запровадження Польщею ембарго на збіжжя. Однак конфлікт швидко вийшов поза межі самого питання зерна і з обох сторін на перший план почали виступати емоції. Чи міг такий недружній «клімат» у взаємовідносинах вплинути на рішення політиків ПіС не підписувати з Україною безпекової угоди? Цілком ймовірно.
На початку вересня 2023 року українська редакція BBC опублікувала інтерв’ю з тодішнім послом Польщі в Україні Бартошем Ціхоцьким. Серед іншого послу поставили питання, чому Польщі немає у списку країн, які приєдналися до «декларації безпеки». Посол заявив, що Варшава серйозно аналізує, як саме «війна вплине на систему безпеки в Європі». Ціхоцький підкреслив, що декларація нічого не гарантує, і Польща розраховує, «що у майбутньому з’явиться справжня система гарантій», однак «без Польщі вона працювати не буде». І додав «З усією повагою до Словаччини, Угорщини чи Румунії, ця війна показала, що це наші комунікації, аеропорт у Жешуві, залізниця, автомагістралі відіграють ключову роль». Сьогодні, у контексті розширення логістичної ролі Румунії для України, ми бачимо помилковість такого припущення. Але в словах колишнього посла щодо польської участі було й дещо інше.
«Для вашого розуміння: зараз, при нинішньому рівні підтримки Польща щомісяця витрачає на логістичні потреби 30 мільйонів злотих (понад 7 мільйонів доларів). Бо британці, німці, американці привозять різні речі, а потім це ми повинні їх перевантажити і перевезти в Україну. І жодна Європейська комісія нам ці гроші не компенсує», – підкреслив Ціхоцький, додавши, що Польща надалі відкрита для дискусій на цю тему.
Чи буде угода «амбітною»?
Але якби йшлося лише про гроші, команда ПіС могла б запропонувати угоду, яка б включала вищезазначені витрати, пов’язані з логістикою через свою територію, як своєрідне зобов’язання щодо безпеки України. Хоча для такої великої європейської країни з великими політичними амбіціями це, мабуть, не надто великі витрати.
Наприклад, безпекова угода з Латвією передбачає підтримку України протягом десяти років на рівні 0,25% ВВП щорічно. У 2024 році ця сума становитиме 112 мільйонів євро. Якщо взяти цифри, наведені Ціхоцьким, Польща щорічно витрачає на логістику для України 84 мільйони доларів, або приблизно 77,5 мільйонів євро. Звичайно, це не всі витрати Польщі на військову підтримку України, але решта суми ширшому загалу невідома. Та якщо порівняти з Латвією, ми більш-менш бачимо, яким може бути обсяг цієї допомоги. Наразі, однак, невідомо, що саме увійде до польсько-української угоди.
«Між історичними партнерами вона має бути максимально амбітна», – написав Володимир Зеленський на платформі Х після розмови з Дональдом Туском 16 травня.
Пьотр Андрусечко, Київ