У Польщі знову поширюють вигадки про нібито розкрадання західної допомоги – зокрема, що Зеленський купив на ці гроші готель на Кіпрі. Там же з’явився «жарт» про українське «міністерство фертильності», яке буцімто закликає співвітчизників «запліднювати польок». У Чехії та Словаччині натомість напередодні річниці вторгнення радянських військ до Чехословаччини 21 серпня 1968 року поширювали маніпуляцію, що винними в тих подіях є українці – бо вони служили у складі радянської армії, а також через походження Брєжнєва з України.
Публікуємо свіжий і останній дайджест антиукраїнських фейків та маніпуляцій у Польщі, Чехії та Словаччині.
Польща
Чи справді Володимир Зеленський придбав готель на Кіпрі? У Польщі поширюється фейк про те, «на що президент України витрачає західну допомогу»
До польського сегмента соцмереж повернувся фейк про те, що Президент України Володимир Зеленський нібито придбав Vuni Palace, готель з казино у турецькій частині Кіпру. Вперше таку інформацію поширювали у червні 2024 року. Зараз же у Facebook поширюється уривок з відео з червня 2024 року польського журналіста Лешека Шимовського. В ньому Шимовський, з посиланням на неназвані турецькі видання, заявляє, що Володимир Зеленський «у травні 2024 року на одному з курортів у турецькій частині Кіпру придбав готель, який має казино». Своє зацікавлення темою, чоловік пояснив тим, що йому стало цікаво, «що відбувається з грошима, які так щедро передаємо Україні». Шимовський припустив, що кошти, а саме 700 млн злотих, за які Президент України нібито придбав готель, пішли саме з фінансової допомоги європейських країн Україні. А в самому дописі напряму заявляється, що готель «придбали на гроші поляків».
Ще у 2024 році як польські, так і закордонні фактчекінгові видання спростували фейк та зазначили, що жодних доказів такої купівлі немає. Інформацію про купівлю готелю спростував президент Кіпру Нікос Христодоулідес та представник власників готелю, групи компаній «Оскар». Крім того, посольство України в Республіці Кіпр опублікувало заяву з цього приводу. Воно заперечило, що президент придбав готель і казино, і назвало це пропагандою, яка поширюється Росією.
Поширення такого типу фейків має на меті не тільки послаблення авторитету Президента України, але й також посилення серед пересічних громадян думки, що Україна корумпована, а всі гроші, які надаються їй західними союзниками йдуть до кишень політиків. Як наслідок це може призвести до зменшення рівня підтримки суспільствами продовження надання допомоги Україні.
Українці мають «запліднювати польок»? Demagog перевірив «розпорядження» фейкового міністерства
У мережі зʼявився допис, який поширює інформацію нібито від українського міністерства копуляції та фертильності. Згідно з дописом, «усі українці, які проживають за кордоном, мають законодавчий обов’язок запліднити якомога більше польських жінок, а українки зобов’язані спокусити щонайменше двох чоловіків».
Наприкінці допису зазначається, що джерелами інформації є популярний новинний портал Onet та інтернет-сторінка Demagog.
Насправді українці, які проживають за кордоном, не могли отримати такого розпорядження від «Міністерства з питань копуляції та фертильності» – головним чином тому, що в українському уряді такого міністерства немає і ніколи не було.
У дописі зазначено, що автором описаного плану, який має вирішити демографічну кризу, є «міністр Рафаель Теркельтауб-Попченко». Ця людина ніколи не була членом Ради Міністрів України.
Реальним аналогом польського Міністерства сім’ї, праці та соціальної політики в Україні є Міністерство соціальної політики, сім’ї та єдності, яке також не ухвалювало та навіть не запропонувало подібного розпорядження.
Інформація про фейкове розпорядження також ніколи не зʼявлялась ані в Onet, ані у Demagog. Джерелом допису є сатиричний профіль у Facebook.
«Як редакція, ми вважаємо, що поширення неправдивої інформації, замаскованої під жарт, є безвідповідальним. Жарти, вирвані з контексту, можуть поширюватися та призводити до дезінформації», – зазначають на порталі Demagog.
Словаччина
Як прокремлівський фейк змусив десятки тисяч словаків відмовитися захищати свою країну
Одним із найпоширеніших фейків від початку повномасштабної війни стала дезінформація про нібито мобілізацію словацьких чоловіків до війни в Україні. Через це у 2023 році понад 60 тисяч словаків подали заяви про відмову від служби.
Головним джерелом цієї неправдивої інформації стала Facebook-сторінка Bádateľ, яка на початку 2023 року опублікувала документ з офіційного сайту МВС – матеріал окружного управління в Банській Бистриці під назвою «Основні завдання у сфері оборони держави на 2023 рік». У документі йшлося про заплановані навчання з виконання завдань після введення воєнного стану та мобілізації Збройних сил у взаємодії з МВС та Міноборони.
Автор публікації застосував маніпулятивну техніку дезінформації, риторично запитавши, чи й далі хтось вважає новини про «можливу мобілізацію» лише безпідставним залякуванням.
Маніпуляція спрацювала – читачі сторінки піддалися паніці й повірили, що їх мобілізують на війну з Росією. МВС тоді відразу спростувало фейк, пояснивши, що подібні навчання у Словаччині проводяться вже десятиліттями й відбуваються двічі на рік. Вони не мають жодного стосунку до війни в Україні й стосуються перевірки обороноздатності держави. Для цивільних це лише адміністративні процедури, а практична частина залучає професійних військових. Крім того, навчання відбуваються у вибраних округах, а не по всій країні, як писав Bádateľ.
Втім, наслідки виявилися відчутними. За даними Hoaxy a podvody, у 2023 році понад 60 тисяч словацьких чоловіків підписали відмову від можливої військової служби, тоді як у 2021 році таких було лише 85, а у 2022 – близько тисячі.
Подібні фейки про примусову мобілізацію поширювали також раніше – ще у 2014-2015 роках після анексії Криму Росією та початку збройного конфлікту на сході України.
Ця тема стала одним із ключових інструментів прокремлівської пропаганди. Мета фейку – посіяти паніку, переконати, що Словаччину можуть втягнути у війну через вигадану «масову мобілізацію», нав’язати ідею завершення війни на умовах Росії та підірвати довіру до державних інституцій.
Чехія та Словаччина
«В окупації Чехословаччини винні українці»: у мережі обох країн шириться фейк
Напередодні річниці подій 21 серпня 1968 року у соцмережах як в Чехії, так і Словаччині поширюється фейк, що українці нібито відігравали більшу роль ніж росіяни у вторгненні військ Варшавського договору до Чехословаччини та окупації країни. Наприклад, у Словаччині таку фейкову інформацію опублікував на своїй Facebook-сторінці словацький євродепутат, відомий поширенням дезінформації, Любош Блага. У відеозверненні він зауважив, що у серпні 1968 року відбулось не російське вторгнення, адже у тодішньому СРСР важливу роль відігравали українці. У Чехії, своєю чергою, такі тези поширюють представники ультраправого або ультралівого політичного спрямування, відомі своєю прихильністю до Москви. Наприклад, такий допис вкотре поширила у Facebook кандидатка до парламенту від партії SPD Зузана Маєрова.
21 серпня 1968 року війська країн Варшавського договору, передусім СРСР, а також Болгарії, Польщі, Угорщини та Східної Німеччини, увійшли до Чехословаччини. Радянські війська залишилися у країні аж до початку 1990-х років. Ця дата у сучасних Чехії та Словаччині вважається днем національної трагедії. Тривалий час присутність військ СРСР називали «російською окупацією». Однак з подачі комуністів кілька років тому переважно у соцмережах почала просуватися теорія, що це була «українська окупація». Пояснювали це тим, що радянське Політбюро тоді переважно складалося з українців і що сам Брєжнєв походив з України. І що солдати та офіцери військ, які 21 серпня 1968 року придушили Празьку весну, були українцями.
Ще у 2023 році Міністерство закордонних справ Словаччини застерегло перед фейком про перевагу українців: «Окупація, яку чехи та словаки пережили 21 серпня 1968 року, принесла страх і жах по всій країні. Сьогодні, однак, поширюються дезінформації, що намагаються спотворити або виправдати ці події».
У тексті далі йдеться, що більшість окупаційних військ, які безпосередньо брали участь у вторгненні в серпні 1968 року, складалися з радянських солдатів. В армії СРСР, звісно, були й військовослужбовці української національності. Україна була насильно включена до складу Радянського Союзу після того, як у 1919–1920 роках її окупували більшовики. Проте не було підрозділів, сформованих виключно за національною ознакою. У радянській армії дивізії складалися з військовослужбовців різних національностей.
Demagog також розвінчав міф про те, що нібито у складі окупаційної армії було більше українців, ніж росіян. Найважливішим є факт, що найбільшу частину окупаційних сил становила радянська армія, точний національний склад якої невідомий. До Чехословаччини вдерлися війська радянської, польської, угорської та болгарської армій.
Історик Петр Яшек з «Ústavu pamäti národa» підкреслює, що важливішими за національність були питання командування та політичного рішення. Ці війська прийшли в рамах зовнішньополітичної лінії та доктрини СРСР, і за його словами, це важливіше за національний склад армії 1968 року. Історик Мартін Славік зі спілки «Living Memory» додає, що питання національного складу радянської армії у 1968 році було «абсолютно неважливим».
Крім того, розповсюджувався фейк, що окупацію нібито ініціювали українські керівники, адже тоді на чолі СРСР стояв Леонід Брежнєв з України. Насправді Брежнєв вважав себе росіянином. Про це ми вже детально писали в дайджесті, який доступний за посиланням.
Рішення про вторгнення військ Варшавського договору до Чехословаччини в Радянському Союзі ухвалював вищий орган влади – Політбюро ЦК Комуністичної партії. До його складу, окрім Брежнєва, входили п’ятеро представників з Росії, один з Білорусі, один з Латвії та троє з України. Історик Ян Пешек зазначає, що члени Політбюро діяли у «радянському дусі», а не за національністю.
«У той час радянським блоком керував Радянський Союз. Принцип управління комуністичною системою був централізованим, він був схожий на армію, і не йшлося про те, хто якої національності, це була система, яка базувалася на комуністичній номенклатурі. Говорити, що держави, які вийшли з-під радянської влади, які самі були окуповані СРСР, такі як балтійські республіки та Україна, несуть відповідальність за те, що зробило радянське керівництво – це нісенітниця», – підсумовує в інтерв’ю Чеському радіо чеський історик Петр Блажек.
Проєкт співфінансується урядами Чехії, Угорщини, Польщі та Словаччини в межах грантів Вишеградської групи від Міжнародного Вишеградського фонду. Місія фонду — підтримувати ідеї сталого регіонального співробітництва в Центральній Європі.
Проєкт реалізується спільно порталами «Наш вибір» (Варшава), ProUA (Прага) та «Новини зі Словаччини» (Братислава).
