Польський бойовий медик Даміан Дуда, який працює на фронті в Україні, дав велике інтерв’ю Gazeta Wyborcza, у якому розповів про те, як змінилася сучасна війна, чому досвід українських військових є цінним для інших армій, як українці бачать майбутнє після війни та чому, на його думку, Польща недостатньо використовує уроки українського фронту. «Наш вибір» переповідає головні тези розмови.
Даміан Дуда – капітан резерву, бойовий медик, очільник польського благодійного фонду «W Międzyczasie». Від початку повномасштабної війни він разом зі своєю командою працює в Україні: евакуює поранених, надає медичну допомогу та навчає військових.
На початку розмови Дуда у відповідь на запитання журналістки, як там в Україні, відповідає, що війна триває щодня. «Люди гинуть, страждають, воюють. Ми рятуємо їх, евакуюємо поранених, забираємо загиблих, щоб родини могли гідно їх поховати», – говорить він.
Він розповів, що нещодавно один із медиків його команди був поранений під час атаки дрона-пастки. Евакуювати його із зони бойових дій вдалося лише через кільканадцять днів. Зараз він у безпеці.
Війна змінюється швидше, ніж встигають написати військові підручники
Сучасна війна в Україні, говорить Дуда, змушує військових постійно адаптуватися до нових технологій, тактики та умов ведення бойових дій. Фактично їм доводиться заново вчитися воювати, адже розвиток технологій, насамперед FPV-дронів, змінює тактику швидше, ніж встигають написати нові військові підручники.
Через це, говорить медик, навіть схеми евакуації поранених, які ще рік тому вважалися ефективними, сьогодні можуть означати смертний вирок. Уже не існує безпечного тилу – маршрути постачання та медичної евакуації доводиться планувати заново перед кожним виїздом. «Той, хто не встигає за цим темпом і не здатен блискавично змінювати свої дії відповідно до нових загроз, – гине», – каже Дуда.
Водночас, наголошує він, до нових умов швидко адаптується і Росія. Якщо раніше FPV-дрони могли діяти на відстані до десяти кілометрів, то сьогодні вони здатні долітати майже на 30 кілометрів углиб тилу. Крім цього, російська армія постійно вдосконалює й інші засоби ураження.
Сучасне поле бою стає все більш небезпечним. Російська армія активно використовує керовані авіабомби, здатні знищити навіть добре укріплені сховища, дрони-камікадзе Lancet, які полюють на логістику, а також системи дистанційного мінування. Останні можуть за лічені хвилини замінувати дороги, якими евакуюють поранених, фактично відрізаючи військових від шляхів повернення.
Крім того, змінився і характер російських ударів. Якщо раніше авіаційні бомби застосовували переважно після виявлення конкретної військової цілі, то тепер під ударами опиняється навіть глибокий тил. «Краматорськ повільно зникає з лиця землі. Незабаром те саме може статися зі Слов’янськом – великими містами Донбасу, які досі залишалися відносно безпечним тилом для штабів», – говорить медик.
За його словами, Росія не лише змінює власну тактику, а й щодня аналізує досвід української армії. «Україна воює технікою НАТО, а росіяни щодня вивчають, як ефективніше боротися з нею і як захищатися від неї», – зазначає Дуда.
Україна вже визначає, якими будуть майбутні війни
Дуда переконаний, що безпілотники, зокрема дрони на оптоволокні, та автоматизація поля бою вже стали невіддільною частиною будь-якої майбутньої війни.
За його словами, справжня революція полягає в тому, що дешеві технології починають перемагати дороге високотехнологічне озброєння.
«Дрон вартістю тисячу доларів може без проблем знищити танк або ракетний комплекс, що коштує мільйони. Сьогодні масовість і дешевизна перемагають дорогу елітну техніку», – каже медик.
Водночас технології продовжують стрімко розвиватися. За прогнозом Дуди, безпілотники ставатимуть дедалі меншими, а також повністю автономними. Наступним етапом, який уже починається, він називає поступову відмову від дистанційного керування, коли дрон зможе виконувати завдання без постійної участі оператора.
За словами медика, він ще не бачив на фронті безпілотників, які повністю керуються штучним інтелектом, однак переконаний, що їхня поява – питання найближчих місяців, а не років.
Дуда додає, що подібні зміни відбуваються не лише в Україні. За його словами, дрони дедалі активніше використовують і в інших сучасних конфліктах, зокрема на Близькому Сході та в Африці.
Польща і досвід українського фронту
На думку Даміана Дуди, польська армія надто повільно враховує досвід війни в Україні. Хоч окремі зміни й відбуваються завдяки ініціативі військових на місцях, на рівні командування досі не до кінця розуміють, як змінилося сучасне поле бою. Через це висновки з війни в Україні роблять із запізненням і лише частково, а багато рішень і досі ґрунтуються на застарілих підходах.
Він стверджує, що замість системно використовувати бойовий досвід, здобутий на українському фронті, у Польщі часто обмежуються навчаннями на полігонах і довготривалими проєктами, які є гарними на папері, але не відповідають сучасним реаліям війни.
«Якщо наші процедури та закупівлі озброєння не враховуватимуть того, що сьогодні відбувається на Донбасі, ми будемо підготовлені до війни, якої вже просто не існує», – каже Дуда.
Медик також звертає увагу, що за роки війни змінилася навіть психологія військових. Постійне усвідомлення того, що над головою може будь-якої миті з’явитися дрон і скинути боєприпас, за його словами, виснажує сильніше, ніж холод чи голод.
«Проблема в тому, що ми від самого початку відкидаємо досвід України без жодних роздумів. Ми просто не хочемо слухати. Виходимо з того, що раз ми в НАТО, то автоматично знаємо краще, а наша війна буде інакшою», – говорить він.
Водночас Дуда підкреслює, що не закликає копіювати український досвід без урахування польських реалій. На його думку, Польща може зіткнутися з іншими умовами ведення війни, однак це не означає, що уроки українського фронту слід відкидати без аналізу. Якщо держава не використовує досвід України, вона повинна запропонувати інше, не менш ефективне рішення.
Він вважає, однією з причин такої ситуації є також надмірна закритість системи безпеки. Під приводом контррозвідувального захисту людей із практичним досвідом війни в Україні нерідко не допускають до навчання польських військових. Натомість Дуда переконаний, слід не ізолювати носіїв знань, а навчитися керувати ризиками. Польських добровольців, які воювали в Україні, можна ефективно перевіряти й після цього використовувати їхній досвід для підготовки армії.
Дуда розповів, що деякі польські оператори дронів, які служили в українській армії за згодою Міністерства національної оборони Польщі, після повернення не змогли вступити до польського війська, хоча хотіли продовжити службу своїй країні. За його словами, система фактично відкинула цих людей, тому вони працюють в інших зонах конфліктів, зокрема на Близькому Сході й в Африці, де їхній бойовий досвід високо цінують. На думку медика, Польща таким чином втрачає фахівців із неоціненним досвідом сучасної війни.
Окремо Дуда розповів, що поляків, які, як і його команда, продовжують працювати на фронті в Україні й здобувати бойовий досвід, стає дедалі менше. Одна з причин полягає в тому, що підтримка України в Польщі поступово слабшає. Він говорить про зростання суспільних антагонізмів і значний тиск на людей, які продовжують допомагати Україні. Волонтери дедалі частіше стикаються не лише з критикою чи ненависницькими коментарями в соціальних мережах, а й зі спробами дискредитувати їх за допомогою різних служб.
Попри це, зазначає Дуда, польські військові підрозділи й надалі звертаються до його команди з проханням проводити навчання, адже саме військові «на землі» добре розуміють цінність досвіду, здобутого на українському фронті/
Як війна змінила українців
Даміан Дуда переконаний, що Росія й надалі розглядатиме сусідні держави як сферу свого впливу, а імперське мислення залишається визначальною рисою російської політики.
Він підкреслює, що Кремль не відмовився від претензій не лише на Україну, а й на інші країни колишнього радянського блоку, зокрема Польщу.
Водночас війна, за словами медика, докорінно змінила світогляд українців. У суспільстві закріпилося переконання, що єдиною справжньою гарантією незалежності є сильна армія та постійна готовність до оборони. Він проводить паралель між Україною та Ізраїлем, адже війна змусила українців усвідомити, що для збереження державності країна має підтримувати високий рівень обороноздатності й бути готовою постійно захищати свої кордони.
Водночас українці, каже Дуда, не вірять, що будь-які домовленості з Росією можуть гарантувати тривалий мир. Вони переконані: якщо погодитися на будь-яке завершення війни, Росія не зупиниться на Донбасі, а піде далі. Кожен крок назад української армії означатиме крок уперед для російської.
Він також вважає, що міжнародні договори та гарантії безпеки щодо Росії втратили довіру українського суспільства. Саме це, на його думку, остаточно об’єднало країну й практично стерло колишній поділ на прозахідний і проросійський табори.
Український досвід має змінити підготовку військових медиків
Даміан Дуда вважає, що польська система підготовки військових медиків практично не змінилася, попри більш ніж чотири роки повномасштабної війни в Україні.
За його словами, під час розмов із польськими лікарями, зокрема військовими, він нерідко чує запитання, скільки годин триває чергування на війні. На його думку, це свідчить про те, що багато хто й досі сприймає роботу військового медика крізь призму мирної лікарні.
Медик пояснює, що в Україні лікарі працюють зовсім в інших умовах. Через небезпеку евакуації вони можуть місяцями перебувати у стабілізаційних пунктах поблизу лінії фронту. Найнебезпечнішим є не саме лікування поранених, а дорога до місця роботи та евакуація, тому медик може не залишати позицію три, чотири місяці, а іноді й пів року, майже не бачачи денного світла.
На думку Дуди, саме цей досвід необхідно враховувати під час підготовки військових медиків. Він вважає, що замість коротких і заздалегідь спланованих навчань потрібно створювати багатоденні інтенсивні сценарії, які змушуватимуть медиків і військових працювати в умовах виснаження, дефіциту ресурсів і постійної небезпеки. Саме так, переконаний він, можна підготувати людей до реалій сучасної війни.
Дуда впевнений, що без такої підготовки лікарі можуть виявитися психологічно неготовими до роботи в умовах повномасштабної війни. «Подивіться документальний фільм “20 днів у Маріуполі”. Там показано роботу лікарні в обложеному місті. Подивіться в обличчя цих лікарів, побачте емоції, які вони переживають. А потім спробуйте чесно уявити цю картину, якби такий конфлікт почався в Польщі», – говорить він.
Він звертає увагу, що в українській армії, як і в американській, кожен військовослужбовець проходить базовий курс тактичної медицини. Натомість у Польщі обов’язкового стандарту такого навчання для всіх військових досі немає.
За словами медика, солдати вирушають у райони виконання завдань із запечатаними індивідуальними аптечками й часто навіть не знають, що в них міститься, адже їм не дозволяють зірвати пломби. І навіть якби вони відкрили аптечки, додає медик, багато хто однаково не знав би, як правильно скористатися всім їхнім вмістом, оскільки сама система підготовки військових залишається застарілою.
На думку Дуди, знання з тактичної медицини потрібні не лише військовим. Він розповідає, що його фонд пропонував Міністерству внутрішніх справ і адміністрації Польщі включити до програм цивільної оборони навчання із зупинки масивних кровотеч за допомогою турнікета. У відповідь, каже медик, у міністерстві заявили, що такі навички є надто спеціалізованими, а цивільних слід навчати насамперед серцево-легеневої реанімації.
Із таким підходом Дуда категорично не погоджується. На його переконання, кожна людина, яка може опинитися в зоні бойових дій, повинна вміти зупиняти критичні кровотечі, адже саме ці знання можуть врятувати життя. «Ми постійно прикриваємося розмовами про евакуаційні рюкзаки, а чиновники й далі думають, що на війні найбільшою проблемою буде серцевий напад, а не осколкові поранення», – говорить він.
Ред.
Джерело: Gazeta Wyborcza