«Важливо, щоб польське суспільство побачило українську культуру у її високому вимірі. Підтримка української музики сьогодні – це частина підтримки України та її існування», – каже диригент Роман Ревакович.
2 вересня 2025 року в Українському домі у Варшаві відбулася пресконференція за участі директора фестивалю «Дні української музики у Варшаві». У розмові з «Нашим вибором» маестро поділився історією, значенням і музичною концепцією події, яка вже понад два десятиліття є мостом між українською та польською культурами.
Роман Ревакович – польсько-український диригент, організатор музичних заходів та засновник Фонду «Pro Musica Viva». У вісімдесятих та девʼяностих роках минулого століття був диригентом українського чоловічого хору у Польщі «Журавлі», з яким гастролював у США, Канаді, Західній Європі та Україні.
Пропагує українську музику в Польщі та польську – в Україні. З 1999 року організовує фестиваль «Дні української музики у Варшаві», що з 2019 року проходить у концертних залах Польщі щорічно.
Про фестиваль 2025 року та його музичну концепцію
У 2025 році фестиваль української музики у Польщі розпочався 7 вересня камерним концертом. Попереду ще дві події – 9 та 12 вересня у концертній студії Польського радіо імені Вітольда Лютославського (вул. Модзелевського, 59).
Цьогорічна програма, за словами директора фестивалю Романа Реваковича – це поєднання досвіду попередніх поколінь і найсвіжіші експерименти.
Завдяки підтримці міста Варшави, Міністерства культури і національної спадщини у співпраці з Національним інститутом музики та танцю, Товариства авторів ZAiKS та Фонду Magovox фестиваль української музики у Варшаві відбудеться вже в одинадцяте.Події нового фестивалю символічно відкривають другу декаду його існування — з наміром зробити її такою ж насиченою, як і першу.
Більше інформації про програму фестиввалю.
Про історію фестивалю та його значення
Роман Ревакович згадує, що ідея створення цього проєкту виникла з відчуття браку української музики в польському культурному просторі:
«Моя мотивація виникла з того, що у Польщі представлення української музики було мінімальне. Від самого початку я прагнув показати її багатство та високий культурний рівень. Саме тому й народився фестиваль: аби польське музичне середовище побачило, що українська музика існує, що вона цікава і важлива. Програма будується так, щоб протягом років твори не повторювалися, а слухач мав можливість отримати цілісне уявлення про сучасну, різноманітну, унікальну й високоякісну українську музику».
З роками фестиваль став не лише мистецькою подією, а й важливим інструментом культурного діалогу. І сьогодні, у час війни, його значення набуло нового виміру.
«Це війна не про території. Для Росії само існування України є єрессю. Росія ставить собі завдання – знищити українську державу з її культурою. Ми мусимо цьому протистояти. І один зі способів – через музику, через знання про українську культуру. Якщо ви на боці України, то пізнавайте її культуру», – наголошує диригент.
Про свої погляди на історію та музику
Роман Ревакович наголошує, що його ставлення до історії та культури невіддільне від власного походження.
«Я маю українське коріння: мої батьки – українці. Саме це визначає і формує мої погляди. Я не намагаюся вибілювати чорне, але й не можу погодитися з тим, щоб свідомо очорнювали біле. На жаль, у сучасному польському просторі дуже часто відбувається саме таке – процес спрощеного й однобічного трактування, де українську історію подають лише в негативному світлі. Поки не буде справжньої розмови істориків з обох боків, яка базуватиметься на документах і фактах, а не на емоціях чи політичних інтересах, ці настрої лише поглиблюватимуться», – зазначає диригент.
Для нього музика нерозривно пов’язана з пам’яттю та історією. Саме тому фестиваль «Дні української музики у Варшаві» Ревакович розглядає як місток між минулим і сучасним: «Фестиваль – це приклад поєднання історії та сьогодення. У ньому звучать стародавні наспіви й сучасні композиції, і кожен твір має значення. Ця музика несе відлуння культурної пам’яті, яка продовжує жити у нових формах».
Разом із тим маестро підкреслює, що йдеться не лише про музику. У його баченні такий фестиваль є своєрідною культурною дипломатією – можливістю показати Україну через високе мистецтво.
«Важливо, щоб польське суспільство побачило українську культуру у її високому вимірі. Адже підтримка української музики сьогодні – це не просто підтримка окремих митців. Це частина ширшої підтримки України, її боротьби за існування та право бути почутою», – підсумовує Ревакович.
Діана Прудник
