5 лютого в Музеї сучасного мистецтва у Варшаві відкрилася виставка «Генрик Штренґ / Марек Влодарський і єврейсько-польський модернізм». Глядачеві представлено творчість польсько-єврейського модерніста Генрика Штренґа / Марека Влодарського, художника, який творив у міжвоєнному Львові та повоєнній Варшаві. Замість найвідоміших картин художника – з часів його навчання у Франції – виставка зосереджена на воєнних роботах Штренґа/Влодарського. Вони є ключем до розуміння його життя та зміни його особистості.
Марек Влодарський – друге ім’я Генрика Штренґа, під яким він переховувався у часи Другої світової війни, рятуючись від нацистських переслідувань як єврей. Після війни він залишив це ім’я як свій художній псевдонім. Штренґ/Влодарський був одним із провідних представників львівського авангарду міжвоєнного періоду – художником, який змінює застарілі та спрощені уявлення про польське мистецтво XX століття: про модернізм, соцреалізм і єврейську культуру як невід’ємний вимір польської культурної традиції.
Історія його життя й творчості – захоплива та неоднозначна. Штренґ був поляком і євреєм, львів’янином і варшав’янином. У Парижі він навчався в майстерні Фернана Леже та захоплювався ідеями Андре Бретона. У Львові він був співзасновником авангардної групи «Артес», дружив із Деборою Фоґель та Бруно Шульцом. Штренґ пережив і сталінську, і нацистську окупацію. Згодом утік до Варшави, де його заарештували та відправили до концтабору Штуттгоф. Після війни він став професором Академії образотворчих мистецтв у Варшаві.
Показуючи долю та творчість Генрика Штренґа, виставка дає уявлення про мистецькі явища, що мають ключове значення для Центрально-Східної Європи до, під час та після Другої світової війни.
Вулиця
Виставка розпочинається з частини під назвою «Вулиця». Ми бачимо на фотографіях вулиці Львова – великого міста, художнього та наукового осередку. Також тут показано єврейську частину міста, яка для Штренґа була важливим місцем на мапі Львова. У своїх роботах митець, з одного боку, передає картину модернізованого мегаполіса та сучасного ритму життя: показує електричні ліхтарі, автомобіль і трамвай, елегантних пішоходів, вітрини та крамниці, рекламу. З іншого боку, він показує й інший портрет Львова. Поруч із міськими панами в ньому знаходиться місце і для Шимона – сторожа, що підмітає вулицю, а поряд із кав’ярнею для інтелігенції «Віденська» з’являється кінотеатр «Пасаж», який приваблював біднішу публіку. Зазвичай саме такі місця формували справжню атмосферу міста.
Часто у своїй творчості Штренґ звертався до образу музиканта. Його персонажі виразно нагадують батярів – типових представників львівської передміської культури. Це спритні, безробітні, дотепні вуличні музиканти, які уособлюють дух тієї епохи.
«Для Штренґа найбільшим натхненням був Львів, його передмістя та звичайні мешканці. На виставці побачимо, наприклад, вуличні фотографії і фільми того періоду, також послухаємо львівських пісень. Ми будемо стежити за їхнім відлунням у роботах Штренґа. На першому плані хочемо показати різні обличчя Львова. Львів – як важливий осередок, фундамент єврейсько-польської культури, яка перепліталася з українською», – пояснює куратор виставки Пьотр Слодковський.
«Артес», воєнний Львів
На виставці представлені роботи інших художників мистецької групи «Артес», яка була заснована в 1929 році у Львові. Її назва мала символізувати ідею об’єднання всіх галузей мистецтва. Представники цього авангардистського об’єднання тяжіли до радикальних мистецьких течій – конструктивізму, дадаїзму, сюрреалізму, абстракціонізму. 1930–1932 роки були періодом найінтенсивнішої діяльності групи. На той час «Артес» організував одинадцять виставок: шість у Львові, дві у Варшаві та виставки у Кракові, Станіславові й Тернополі. Міський фольклор і провінційна творчість були основним джерелом іконографічних мотивів для художників групи. У 1935 році «Артес» припинив своє існування.
Воєнний Львів став містом, у якому переплелися долі багатьох митців. Так, Мечислав Берман Мечислав Берман (1903–1975) – польський художник-графік єврейського походження, відомий своїми сатиричними й політичними фотомонтажами. У міжвоєнний період був пов’язаний з лівими колами, зокрема з Комуністичною партією Польщі. Його роботи часто критикували фашизм, капіталізм і буржуазне суспільство. Після Другої світової війни Берман продовжив творчу діяльність у соціалістичній Польщі, зокрема як автор плакатів і книжкової графіки. Його стиль поєднував елементи конструктивізму, дадаїзму й соцреалізму. утік туди невдовзі після початку війни. Станіслав ТейсейреСтаніслав Тейсейре (1905–1988) – польський художник, пов’язаний із міжвоєнним Львовом. Активний учасник об’єднання «Artes», працював у стилях модернізму й надреалізму, поєднуючи в своїх творах декоративність із елементами ірраціоналізму. Під час німецької окупації Львова у співпраці з Романом Сельським і Маргіт Сельською займався малюванням і відновленням фресок на території Львівського та Тернопільського воєводств. Після війни викладав у Познанській (нині Академії мистецтв) та Ґданській Вищих школах прикладного й декоративного мистецтва. перебував у Львові під час радянської та німецької окупації. У місті також проживали Ерна РозенштейнЕрна Розенштейн (1913–2004) – польська художниця єврейського походження, одна з представниць міжвоєнного модернізму у Львові. Особливо помітним у її творчості був вплив сюрреалізму. Після Другої світової війни Ерна Розенштейн продовжила працювати в Польщі (Краків), залишаючись важливою фігурою в розвитку польського модерного мистецтва XX століття. та Артур НахтАртур Нахт‑Самборський (1898 – 1974) – польський живописець і педагог. Навчався в Академії мистецтв у Кракові, удосконалювався в Берліні та Парижі, був одним із членів об’єднання «Komitet Paryski». Його творчість поєднувала впливи німецького експресіонізму з польським колоризмом. Після 1942 року переховувався під псевдонімом Стефан Ігнаци Самборський. Після 1947 року викладав у Вищій школі прикладного мистецтва в Сопоті та Академії мистецтв у Варшаві. Під час великої «Серпневої акції» 1942 року тут гине Дебора Фоґель. Того ж року в Дрогобичі був розстріляний Бруно Шульц, а у Львові внаслідок пострілу, втікаючи від перевезення до концтабору «Белжец», від ран загинув член групи «Артес» Отто Ган (1904, Станиславів – 1942, Львів) – український живописець і графік єврейського походження, один із засновників і активних учасників львівського авангардного об’єднання «Artes». Навчався в Львівській художньо‑промисловій школі у Казимира Сіхульського, а також у Académie Moderne Фернана Леже та в ательє Андре Озенфана в Парижі. У своїх роботах поєднував елементи експресіонізму, французького сюрреалізму та абстракції. Загинув 1942 року в окупованому Львові; більшість його творчої спадщини було втрачено під час Другої світової війни..
«На виставці ми зібрали роботи відомих митців того часу. Ми стараємося нагадати про важливість співпраці різних художників із різних культурних середовищ, для того, щоб запропонувати й розвинути таку співпрацю зараз. Ми цінуємо українських відвідувачів і запрошуємо на виставку. Описи події представлені трьома мовами: польською, українською та англійською», – зазначає куратор виставки.
Голокост
Значну частину Другої світової війни Штренґ провів у Львові, спочатку окупованому Червоною армією, пізніше – гітлерівськими військами. Після приходу німців художник переховувався у своїх знайомих. Потім був ув’язнений у Янівському концтаборі. Відомо, що він утік із концтабору в 1942 році. Згодом знищив документи, що ідентифікували його як Штренґа, та отримав нові документи на прізвище Влодарський. У 1944 році художник зі своєю дружиною Яніною Брош приїжджають до Варшави. Там під час Варшавського повстання його заарештовують та перевозять до Штуттгофа. Після визволення з концтабору він із дружиною оселився у столиці, де назавжди залишився з геноцидною ідентичністю.
Виставка «Генрик Штренґ / Марек Влодарський та єврейсько-польський модернізм» триватиме в Музеї сучасного мистецтва у Варшаві від 5 лютого до 9 травня 2021 року. З 30 травня до 1 серпня 2021 року вона експонуватиметься в Україні, у Львівському національному музеї.
Іванна Берчак