У першій частині інтерв’ю зі співробітниками Інституту славістики Польської Академії Наук (далі – ІС ПАН) ми говорили про безплатні курси польської та української мов, що діють при Інституті від початку повномасштабної російської агресії. У другій частині – дізнаємося більше про проєкти, що за допомогою ІС ПАН реалізують українські дослідники, які виїхали з України через повномасштабну війну. Наші співрозмовники – директорка Інституту славістики ПАН Анна Зелінська, керівниця Відділу підтримки наукових досліджень ІС ПАС Ольга Ткаченко та співробітник ІС ПАН, організатор «Днів польської науки в Бердянську» Олексій Сухомлинов.
Після початку повномасштабної війни багато українських науковців мають можливість реалізовувати власні дослідницькі проєкти при ІС ПАН. Що це за проєкти?
О.Т.: В рамах підтримки українських науковців у нас до кінця 2022 року перебувало 19 стипендіатів з України. Це науковці, що перед повномасштабною війною працювали в українських інститутах, а після 24 лютого отримали у нас можливість і умови, щоб продовжувати свою працю. Це було реалізовано в рамах спільного проєкту Польської Академії Наук та української Національної академії наук України для підтримки українських науковців у час війни. ПАН стала першою польською інституцію, що запропонувала такого роду підтримку науковцям з України. І власне Інститут Славістики прийняв найбільше в ПАН стипендіатів з України. Результатом цієї співпраці стали конкретні проєкти деяких з науковців, на які ми мали змогу отримати окремі гранти. Також ми співпрацювали з науковцями з України поза цією підтримкою ПАН – НАНУ.
Одна з таких ініціатив – проєкт доктора Ореста Семотюка під назвою «Laughter during the war: Russian agression in Ukraine in political cartoons and memes» / «Сміх під час війни: російська агресія проти України в політичних карикатурах і мемах». Скорочено: Humoresearch / Дослідження гумору. Цей проєкт фінансують Європейська Комісія та Національний Центр Науки Польщі в рамках престижного гранту Марії Склодовської-Кюрі COFUND. Ми спільно з доктором Семотюком працювали над грантовою заявкою від березня до червня 2022 року і в грудні отримали інформацію, що цей проєкт виграв. Він буде реалізовуватися в ІС ПАН протягом двох років.
Проєкт Humoresearch спрямований на аналіз реалізації та еволюції дискурсивного виміру українсько-російської війни в карикатурах і мемах. Для досягнення поставленої мети ми збираємося проаналізувати поняття «політичний гумор», «політична сатира», «політична карикатура», схарактеризувати їх основні види, проаналізувати, як російсько-українська війна відображається в карикатурах та мемах, як форма політичного гумору. До цього часу дослідження політичного гумору в Україні були фрагментарними, зосереджуючись насамперед на теоретичному описі наявних пострадянських підходів до гумору в українському політичному дискурсі та на кадруванні української політики та політиків у політичних етюдах. Ми збираємося дослідити подібності та відмінності у зображенні конфлікту в українських та світових політичних карикатурах і мемах.
Опис з офіційного сайту проєкту Humoresearch.
О.Т.: Цей проєкт є цікавим, адже він дуже нетиповий. Це вивчення війни з точки зору гумору. Меми, карикатури – цього зараз дуже багато. В рамах дослідження професор Семотюк збирає їх з 33 країн з усіх континентів.
Ще один проєкт – докторки Єви Врублевської-Трохимюк та докторки Яни Гладир – з’явився в результаті стипендій, які ІС ПАН пропонував українським науковцям після початку повномасштабної війни в Україні. Докторка Яна Гладир певний час була стипендіаткою ІС ПАН і згодом, у результаті співпраці з докторкою Врублевською-Трохимюк, ними було подано заявку і врешті отримано грант від організації «Fundacja na Rzecz Nauki Polskiej» / «Фонд польської науки» в рамах спеціальної програми «Dla Ukrainy», започаткованої у зв’язку з війною.
Мета проєкту Visual Narratives of Civil Society. The Modern Ukraine Project / Візуальні наративи громадянського суспільства. Проект «Сучасна Україна» — виробивши оригінальну аналітичну методику, створити своєрідний архів образів-зображень із вибраних сторінок державних установ України в соціальних мережах. Дослідивши зміст, форми, ознаки, основні функції і сутність згаданих вище образів-зображень, авторки фактично презентують нову Україну – країну, що насправді перероджується, активуючи прозахідні ціннісні маркери.
Дослідниці прагнуть показати, що проєктована система цінностей, до якої звертається сучасне українське громадянське суспільство, близька до політичної культури Заходу і водночас протистоїть рисам так званого homo sovieticus, характерним для більшості пострадянських територій. Таким чином, політична культура України повністю дистанціюється від усього, що можна асоціювати з СРСР і Росією.
Черговий проєкт, на який отримала грант наша стипендіатка, було реалізовано завдяки Фонду Костюшка / Fundacja Kościuszkowska. Цей короткотерміновий грант отримала докторка Наталія Заїка, яка була до того (і залишається зараз) однією з викладачок наших мовних курсів. Зрештою, цей проєкт був також мовознавчий, під назвою «Ресурси Національної словникової бази України у викладанні української мови як іноземної».
Один з проєктів, пов’язаних з Україною, народився з курсів польської мови, що ми проводимо в ІС ПАН. Польське національне агентство з питань академічного обміну циклічно оголошує конкурси на проєкти, пов’язані з промоцією польської мови. Ми вирішили, що можемо організувати курси польської мови не лише для біженців, але й для університетських середовищ в Україні. Тому написали проєкт «Польська мова в культурах пограниччя. Підтримка полоністичних академічних середовищ в Чернівцях і Тюбінгені». Тюбінген – це містечко в західній Німеччині, в якому також вивчають полоністику. Щоправда, там вчиться небагато студентів, тому вони були зацікавлені в цьому проєкті, щоб прорекламувати вивчення полоністики в Німеччині. Реалізуючи цю ідею, ми організували курси польської мови для студентів у Чернівцях в рамах їхньої академічної програми. Після завершення курсів 10 найкращих студенток поїхали в Тюбінген, де мали спільну практику з місцевим академічним полоністичним середовищем.
А.З.: Додам також, до Інституту приєдналися проф. Світлана Матвєєва з Українського мовно-інформаційного фонду НАН України. Вона реалізує проєкт в рамах співпраці з науковим консорціумом CLARIN-PL (Common Language Resources & Technology Infrastructure / Спільні мовні ресурси та технологічна інфраструктура). Протягом багатьох років у співпраці з нашим Інститутом вони створювали базу даних слов’янських мов, які потім використовуються для створення автоматичних перекладів. База української мови довгий час не була опрацьована достатньо, тому на багатьох порталах (наприклад, на facebook) українські переклади просто жахливі. Зараз зацікавлення і потреба в якісному перекладі з/на українську мову значно зросли і проф. Матвєєва, яка нині є співробітницею ІС ПАН, у своєму проєкті власне вдосконалює відповідну базу української мови.
О.Т.: Мова йде про портал CLARIN, який має бази даних різних мов. Ці бази використовують різноманітні міжнародні інституції, наприклад Європейська Комісія. Кожна країна працює над базою даних своєї мови. До останнього часу української мови бракувало, адже документи нечасто перекладалися українською. Зараз, з огляду на те, що в Європі багато українців, така потреба різко зросла, тому власне база даних української мови вдосконалюється.
А.З.: Сподіваємося, що скоро Україна стане членом ЄС і тоді його офіційних мов стане на одну більше. Велику кількість документів треба бути перекладати українською. Можна вважати, що це підготовка до цієї події. І ми радіємо, що ІС ПАН має можливість бути долученим до цієї підготовки.
На сайті ІС ПАН можна знайти інформацію, що стипендіати Інституту славістики зберігають афіліацію своїх українських вишів. З чим пов’язаний такий принцип?
А.З.: Цей принцип пов’язаний з тим, що ми не хочемо використовувати ситуацію війни для шкідливого для України «відтоку мізків». Для нас важливо, щоб вони залишалися пов’язані з рідними інституціями. Ми не хочемо приписувати польським інститутам досягнень українських вчених, які опинилися в ситуації війни і мусили виїхати з власної країни. Це наш принцип. Тому в публікаціях або публічних виступах вони завжди представлені, як працівники українських інституцій.
Ще один проєкт, у якому уже протягом багатьох років бере активну участь ІС ПАН – це «Дні польської науки в Бердянську». Яким чином цей проєкт буде реалізовуватися в цьому році, коли Бердянськ знаходиться під російською окупацією?
О.С.: Раніше це дійсно були «Дні польської науки в Бердянську», адже організатором було польське культурно-освітнє товариство в Бердянську, а патронат над цією подією завжди брав на себе ІС ПАН. Це завжди відбувалося стаціонарно, навіть під час пандемії COVID-19 нам вдалося зібрати в Бердянську науковців з різних країн. Минулого року ми вперше організували «Дні польської науки» в форматі онлайн. У цьому році організатором буде Маріупольський державний університет, який після окупації Маріуполя був перенесений у Київ. Тому цього року, на початку жовтня відбудуться «Азовські дні польської науки». Хочемо провести їх у Варшаві і запросити представників польської діаспори і науковців з України. Поки що не знаємо точно, в якому це буде форматі, але окрім ІС ПАН, патроном погодилося бути також польське МЗС. Сподіваюся, що нам вдасться зібрати усіх учасників у Варшаві, адже цього року ми будемо говорити про багатокультурність і це могла б бути нагода нав’язати корисні зв’язки, які в майбутньому можуть принести багаті плоди. Отож, навіть попри війну та окупацію нам вдається продовжувати традицію проведення Днів польської науки.
Однією з ініціатив ІС ПАН є семінари «Славістичні середи», які на деякий час фактично стали «Українськими середами». Розкажіть, будь ласка, про це докладніше.
А.З.: Це регулярні онлайн-семінари, які проводить Інститут. Зазвичай вони відбуваються раз на місяць, власне в середу. На цих семінарах науковці мають змогу представити свої славістичні дослідження. Натомість коли в Інституті з’явилося багато стипендіатів з України, ми хотіли дати їм можливість презентувати власні дослідження і самих себе. Тому ми віддали ці «Славістичні середи» для виступів стипендіатів з України. Ми навіть змушені були змінити періодичність проведення цих семінарів і вони відбувалися щотижня. Щобільше – «Славістичні середи» в більшості випадків тоді проводилися українською мовою, а українські дослідники складали більшість відвідувачів. І не лише з ІС ПАН, адже ми організовуємо ці семінари для славістів з усього світу. В деяких випадках, весь захід – і презентація, і обговорення – відбувався українською мовою. Тому в той період ми називали ці семінари «Українські середи».
Беручи під увагу таку кількість спільних проєктів з українськими дослідниками, очевидно, з’являється дуже багато нових контактів. І загалом, російсько-українська війна уже стала певною віхою в історії слов’янських народів, що безумовно матиме наслідки на подальших дослідженнях славістики. З огляду на це, яким ви бачите майбутнє Інституту славістики?
А.З.: Безумовно, світ став іншим і ці зміни продовжуватимуться. Тому зараз нас дуже цікавлять питання деколонізації української мови. До цього часу в традиціях вивчення славістики на заході (скажімо, в Німеччині), домінує російська мова – це перше, чого вчать студентів, коли вони приходять вивчати славістику. Зараз ситуація змінюється, Україну знають і Україною значно більше цікавляться. Українська мова таким чином виходить з тіні. Напевно цікавими будуть дослідження польсько-української двомовності в Польщі серед українців, що приїхали сюди, втікаючи від війни. Багато з них очевидно залишаться в Польщі, багато їхніх дітей залишаться тут. Подібні дослідження уже розпочинаються і думаю, ми будемо їх розвивати. Як формується двомовність тих родин, що приїжджають до Польщі?
Також, я дуже розраховую, що ми й надалі будемо утримувати контакти з нашими стипендіатами. Напевно ми будемо робити ще більше польсько-українських грантових проєктів. Дослідження мовної ситуації в Україні, дослідження української літератури, культури – це все ми будемо розвивати. Я переконана, що в Європі буде величезний попит на такого типу дослідження, адже Україна відкривається для світу в новий спосіб в ці важкі часи.
О.Т.: Крім того, нам дуже залежить на тому, щоб доносити світові, що славістичні студії – Slavic Studies – це не лише русистика. Ми маємо показати іншу перспективу цієї дисципліни, більш різноманітну. Мова йде не лише про відкриття України та україністичних студій, але цілого слов’янського світу. Адже у нас в Інституті дуже розвинена балканістика, богемістика, дослідження культур і мов різноманітних національних меншин і т.д. Славістика – це величезний простір для досліджень. Слов’янський світ не такий стереотипний, як про нього думають. Він багатий, різноманітний і цікавий. Нам важливо це показувати.
Кілька днів тому я була в Тюбінгені, в справах проєкту про який ми говорили вище, і там одразу впадає в око, що усюди висять портрети Достоєвського, плакати про Росію тощо. У Польщі такого немає – і це великий контраст. Так само у Великий Британії на різних славістичних відділах усюди вчать російську мову, а значно менше – польську, сербську чи українську. Нинішні часи – це великий шанс для славістики, як дисципліни, щоб відбутися в певній новій перспективі. Тому зараз дослідження деколонізації виглядає особливо актуальним.
Розмовляв Олександр Шевченко