З минулого року у Польщі триває спроба внести зміни до Кримінального кодексу в тій його частині, що стосується злочинів на ґрунті ненависті. Наприкінці листопада 2024 року відповідний законопроєкт Міністерства юстиції потрапив на розгляд до Сейму, де зокрема проходив оцінку Надзвичайної комісії з питань змін у кодексах. Нещодавно ця комісія опублікувала своє рішення, в якому запропонувала залишити теперішнє формулювання, яке передбачає, що постраждалими від злочинів на ґрунті ненависті можуть вважатись тільки ті особи, які належать до груп, наражених на дискримінацію (наприклад, ЛГБТК+ спільнота, релігійні чи національні меншини, люди з інвалідністю тощо). Це рішення викликало занепокоєння громадських організацій, зокрема тих, які займаються захистом прав ЛГБТК+ спільноти або національних меншин.
Процес реформи Кримінального кодексу у частині, що стосується злочинів на ґрунті ненависті, польський уряд розпочав ще на початку 2024 року. Головною зміною повинно було стати розширення груп, які можуть розраховувати на захист від мови ненависті та відповідних злочинів. Якщо раніше польське законодавство враховувало лише національність, етнічну, расову чи релігійну приналежність, після введення змін до кодексу, до цього повинні додатись такі ознаки як інвалідність, вік, стать та сексуальна орієнтація.
Перші пропозиції щодо зміни Кримінального кодексу включали також включення до переліку такої ознаки як гендерна ідентичність. Однак в остаточному проєкті, який був поданий на розгляд до Сейму це формулювання зникло. На це звернули увагу громадські та правозахисні організації, які надали свої висновки та пропозиції. Автори змін до кодексу ці пропозиції не врахували, а в пояснювальній записці до законопроєкту зазначили, що ці зауваження є безпідставними. «На думку Міністерства юстиції, термін “у зв’язку зі статтю” є ширшим, оскільки він також охоплює діяльність, для якої стать є контекстом. У цьому сенсі мова вже йде не лише про поведінку, яка є, наприклад, образливою через те, що інша особа є жінкою (чи чоловіком), а й про всі інші поведінки, для яких питання статі має важливе значення, незалежно від того, про яку стать йдеться», – йдеться у поясненні до законопроєкту.
«У звʼязку з (її/його/їхньою) приналежністю…» – як одне слово кардинально змінює значення закону
Ще одна важлива зміна, яку хотіли внести до Кримінального кодексу стосувалась зміни формулювання з «у звʼязку з їхньою приналежністю…» на «у звʼязку з приналежністю» в статтях 119 та 257 кодексу: «Той, хто застосовує насильство або незаконно погрожує / публічно зневажає групу осіб чи окрему особу через їхню національну, етнічну, расову, політичну, релігійну приналежність чи безрелігійність або з огляду на інвалідність, вік, стать, сексуальну орієнтацію карається…»
Як пояснюють автори законопроєкту, така зміна призведе до того, що кримінальна відповідальність настане також у випадку, коли потерпілий не належатиме до групи, або не матиме тієї ознаки, яка зумовила поведінку нападника.
Після першого читання законопроєкту у Сеймі, його також розглянула Надзвичайна комісії з питань змін у кодексах / Komisja Nadzwyczajna do spraw zmian w kodyfikacjach. У своїх висновках комісія запропонувала відмовитись від цієї зміни і залишити вираз «особі чи групі осіб у звʼязку з їхньою приналежністю до…».
Залишити таке формулювання запропонував також речник з громадянських прав Польщі Марчін Вьонцек. У своєму коментарі до законопроєкту він висловив занепокоєння, що виключення з закону займенника «їхній» призведе до того, що значно збільшиться кількість осіб, щодо яких можуть бути застосовані ці положення – тобто осіб, які представляють позицію із забороною дискримінації, пов’язаної з національною, етнічною, расовою, політичною, релігійною приналежністю, відсутністю релігійної приналежності, інвалідністю, віком, статтю або сексуальною орієнтацією, хоча самі можуть і не мати цих ознак. На думку речника це призведе до збільшення кількості «необґрунтованих претензій та зловживань судовими процедурами». «Рішення поширити дію цих статей також на осіб, які не належать до вищезазначених груп або не мають вищезазначених ознак, на мій погляд, є надто далекосяжним щодо цілей відповідного регулювання. Водночас це може призвести до ненавмисного, значного обмеження свободи слова», – зазначив Марчін Вьонцек.
Протилежну думку щодо цього мають громадські та правозахисні організації, які швидко відреагували на заяву комісії та речника та закликали уряд не погоджуватись на їхні пропозиції. Як пише Gazeta Wyborcza, ЛГБТ-активісти вважають, що це погана та небезпечна зміна, оскільки вона може призвести до обов’язку доводити в суді, що людина є, наприклад, геєм. Щобільше, це відвертає увагу від суті поправки, в якій ключовим є мотив нападу. Вони запитують: якщо хтось вириває сумку в кольорах веселки в людини, яка не є геєм, чи означає це, що вони не керувалися упередженням щодо цієї спільноти?
Барт Сташевський, активіст ЛГБТ-спільноти та засновник фонду Basta, вважає такі зміни шкідливими та небезпечними. Як він зазначає, на практиці прокурори та міліціонери часто очікують від потерпілих доведення того, що вони належать до певної групи, яка захищена кримінальним кодексом. «Багато разів мені доводилося викликати свого хлопця як свідка або представляти свою діяльність для ЛГБТ-спільноти, щоб довести, що я є її членом», – підкреслює Сташевський. Він побоюється, що після змін ця ганебна практика почастішає.
Занепокоєння щодо такої зміни висловлюють не тільки представники ЛГБТК+ спільноти, але також організації, які займаються в Польщі захистом національних меншин. «Ухвалення поправки, запропонованої Комісією, у Сеймі на практиці призведе до:
- Невідповідності Європейській конвенції з прав людини, які можуть наразити Польщу на провадження в ЄСПЛ та потенційні провадження щодо компенсації;
- Зниження ефективності кримінального переслідування злочинів на ґрунті ненависті, що нівелює позитивні зміни в Кримінальному кодексі щодо розширення підстав захисту;
- Створення простору для вторинної віктимізації постраждалих сторін, що може призвести до того, що постраждалі сторони повинні довести, що вони мають певні ознаки [стать, вік, національність, віросповідання тощо – ред.]. А також виключення проявів насильства, що мотивовані упередженням щодо сім’ї чи близьких осіб, які належать до захищених груп, як злочинів на ґрунті ненависті (наприклад, багатонаціональні сім’ї, сім’ї з інвалідами)», – зазначають у Єврейському товаристві Czulent.
Там наголошують, що представникам єврейської громади також часто важко підтвердити свою приналежність до громади, яка є дуже різноманітною. Багато хто не належить до релігійної спільноти. А навіть ті, хто сповідують юдаїзм не мають спеціальних документів, щоб підтвердити це, як, наприклад, метрики чи свідоцтва про хрещення у християн. «Такі прогалини в правовій системі не лише поглиблюють проблему вторинної віктимізації, а й можуть призвести до ситуації, коли злочини, вчинені на ґрунті антисемітизму, залишатимуться без належної правової кваліфікації, а їх винуватці не будуть притягнуті до відповідальності», – говорять в Czulent.
Відкритим залишається також питання багатокультурних родин чи компаній. Що буде, якщо злочинець заатакує мішану пару, де один поляк, а другий – єврей, українець, ром тощо? Тільки один з подружжя зможе розраховувати на захист?
Анастасія Верховецька
Джерело: Сейм РП