22 березня 2024 року росіяни здійснили наймасштабнішу атаку на українську енергетику з початку повномасштабного вторгнення в Україну. Була атакована теплова і гідрогенерація, підстанції, лінії електропередач, сховища природного газу по всій країні. Наразі удари по енергетичній системі продовжуються. В результаті атак, за оцінками експертів, Україна втратила щонайменше 50% потужностей енергогенерації. Харків – друге за величиною місто України – вже кілька тижнів не має регулярного електропостачання. Перебої з електропостачанням були також в Одесі та в районах кількох областей близьких до лінії бойових дій. В інтерв’ю, яке відбулось 28 березня, заступник міністра енергетики України Микола Колісник розповів про шляхи подолання наслідків обстрілів та про те, що можна зробити, щоб гарантувати роботу енергосистеми України. Розмова відбулась у Варшаві, де в той день проходили польсько-українські міжурядові консультації. Заступник міністра також поділився думками про наслідки блокади на кордоні для імпорту палива з Польщі та про перспективи українсько-польської співпраці у сфері енергетики.
Інтерв’ю постало у співпраці з New Eastern Europe.
Наприкінці березня Росія розпочала дії, яких очікували серед зими на піку холодів – обстріли енергетичної системи України. Чи є в Міністерстві припущення, чому обстріли енергетичної інфраструктури відбулись зараз, а не два місяці тому?
Почати потрібно з того, що обстріли енергетичної інфраструктури завдають шкоди в першу чергу цивільним, які через відсутність енергопостачання не можуть реалізувати свої побутові потреби. По факту це є злочини проти людяності. Нема сенсу шукати відповіді на окреме питання, чому обстріли відбуваються наприкінці опалювального сезону. Метою таких обстрілів є повний блекаут та терор для створення гуманітарної катастрофи.
Наслідки обстрілів найбільше відчув Харків, де до цього часу не відновлене нормальне енергопостачання.
Атаки останніх днів на об’єкти енергетики були масовані та розосереджені по всій території України. Атаковані були як електростанції, так і підстанції розподілення енергії. Найбільше уражень завжди зазнають населені пункти поблизу лінії бойових дій. На сьогодні в Україні близько 400 населених пунктів не мають електроенергії. Там ведуться постійні бойові дії, які не дають можливості відновити електропостачання. Навіть якщо ми його відновлюємо відбувається черговий обстріл і постачання знову порушене.
Остання атака також вразила великі міста – Харків та Одесу. Харків постраждав найбільше, оскільки знаходиться дуже близько до кордону. Недавні атаки вразили харківську ТЕЦ-5 (станція постачає Харкову електроенергію та відповідає за централізоване опалення в місті) та Зміївську ТЕС. Вражені також були підстанції, і таким чином система енергопостачання міста була зруйнована. Але ціллю атак стали також електростанції в центральній та західній частині України.
Враховуючи умови воєнного стану, що належить зробити в Харкові, другому за величиною місті в Україні, щоб місто було з енергопостачанням?
Забезпечення енергопостачання в Харкові потрібно розділити на дві категорії. Перше – це дії швидкого реагування і подолання кризи дефіциту енергогенеруючих потужностей. Це питання, які потрібно вирішити невідкладно, зокрема застосувавши тимчасові схеми енергопостачання. Друга категорія – це питання довгострокового, стратегічного планування, як відбудовувати енергетику в регіонах, які постраждали від обстрілів. Тут відповідь – це децентралізована енергетика в поєднанні з великою енергетикою в загальному міксі. Та ключове концептуальне рішення – встановлення достатньої кількості ППО, щоб захистити населення та об’єкти, які забезпечують життєдіяльність населення.
Адже все-таки ключове питання в довгостроковій перспективі – це вартість одного мегавата електроенергії для кінцевого побутового та промислового споживача, щоб електроенергія була доступною. Велика генерація забезпечує нижчу собівартість. А проте, будівництво потужностей розподіленої генерації, зокрема з використанням кліматично нейтральних технологій, з використанням енергії сонця і вітру та базової атомної генерації є необхідним. В поєднанні із потужностями генерації для балансування пікового споживання – газової генерації та систем накопичення енергії – також може бути інструментом, оскільки газ є перехідним паливом згідно з планами ЄС до 2050 року, а технології системи накопичення енергії в тренді розвитку. Отже, відповіддю на питання є будівництво об’єктів генерації малої потужності та розвиток мікромереж, щоб скоротити відстань від генерації до споживача. Окрім цього потрібно передбачити можливість живлення коштом власних потужностей для об’єктів критичної інфраструктури – лікарень, котелень.
Чи в Україні взимку достатньо сонячного світла, щоб такі панелі могли забезпечити потреби такого критичного об’єкта?
Звісно, в Україні є декілька температурних зон. Але на сьогодні перелік кліматично нейтральних технологій досить великий. Він включає і будівництво батарей та зберігання, сонячної та вітрової генерації, геотермальну енергетику. Це дає змогу вибрати в кожному регіоні технологію, яка відповідає умовам на місці.
Але станом на зараз потреби Харкова в електроенергії будуть забезпечуватись завдяки постачанню із інших регіонів України. Які ризики пошкодження ліній електропостачання в результаті чергових обстрілів? Наскільки великі ризики, що Харків буде лишатись без електроенергії?
Це питання відповідального споживання, розподілення навантаження на енергомережу, здатності тимчасово збільшити постачання із суміжних систем. Ризик продовження атак на енергетичні об’єкти залишається високим. Наше завдання – захищати їх та інші об’єкти. Енергокомпанії, Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України, Міністерство енергетики активно вживають заходи щодо максимального захисту об’єктів. За ініціативи Міністра енергетики України Германа Галущенка та єврокомісара з питань енергетики Кадрі Сімсон створено Фонд підтримки енергетики України, який співпрацює з європейськими партнерами щодо отримання технічної допомоги – обладнання, яке необхідно для цього швидкого відновлення об’єктів, пошкоджених в результаті обстрілів. Така робота є ефективним інструментом, який дозволяє компаніям отримати необхідне обладнання та деталі, щоб швидко відновити пошкоджені об’єкти.
Як відбувається співпраця щодо відновлення із приватними власниками? Компанія ДТЕК заявила, що в результаті обстрілів останніх днів, вони втратили 50% енергогенеруючих потужностей. Менеджер компанії говорить, що запаси обладнання, які вони мали на початок зими, вони вже використали. Зараз їм потрібні нові турбіни та трансформатори.
Механізм Фонду підтримки енергетики надає підтримку всім суб’єктам ринку у відповідь на їх верифіковані запити. Там, де дійсно необхідно технічно відновити обладнання після враження обстрілами, Фонд дає можливість отримати допомогу в технічному забезпеченні. Після отримання запиту, європейські партнери здійснюють закупівлю обладнання, або, якщо є таке обладнання десь в резервах, передають його в режимі ad hoc.
Результатами роботи фонду є поставлене обладнання вже на сотні мільйонів євро. Допомога з Європи передається на Фонд підтримки, який працює прозоро. Українська сторона збирає інформацію про потреби, а Energy Community спільно з USAIDАгентство США з міжнародного розвитку, яке відповідає за невійськову допомогу США іншим країнам. здійснюють закупівлі, і передають обладнання українській стороні – Фонду. Цей інструмент показав свою ефективність.
Що важливо, такий механізм дає змогу компаніям виробникам та постачальникам з ЄС постачати обладнання за кошти їх урядів, виділених на підтримку України.
Оцінка втрат в енергосистемі в результаті обстрілів за останні два роки – це 11 мільярдів доларів. Це сума, яка не враховує втрати через окупацію Запорізької АЕС. Ясно, що сума збитків буде переглянута у зв’язку з останніми обстрілами. Ці суми будуть предметом стягнення із країни-агресора.
Ракетний обстріл 22 березня пошкодив також Дніпровську ГЕС і дамбу Дніпровського водосховища. Дніпровська ГЕС які і всі електростанції дніпровського каскаду забезпечувала стабільність роботи енергосистеми в періоди підвищеного рівня споживання електроенергії. Як енергосистема буде компенсувати виведення її з ладу? Чи є прогнози щодо відновлення її роботи?
Головне, що сьогодні система енергопостачання в Україні працює, є можливість імпорту електроенергії з-за кордону на комерційній основі. Але зараз ми повинні провести остаточні підрахунки фінансових втрат та оцінити кумулятивні наслідки обстрілів для енергосистеми України.
Важливим кроком у швидкому відновленні є приклад Литви, яка за результатами перемовин Міненерго України та литовськими колегами запропонувала передати обладнання з виведеної з експлуатації електростанції. Таких електростанції є багато по всій Європі, тому ми будемо раді, якщо інші уряди країни ЄС розглянуть такий механізм.
Чи імпорт електроенергії з-за кордону на сьогодні може компенсувати втрату отаких балансуючих потужностей як Дніпровська ГЕС?
Завдяки інтеграції енергосистеми України в європейську систему ENTSO-E, дефіцит електроенергії в Україні частково перекривається коштом комерційного імпорту з-за кордону. Під час розмов сьогодніЙдеться про польсько-українські міжурядові консультації, які відбулись у Варшаві 28 березня. в Польщі ми знову підтвердили, що міждержавні з’єднання в енергосистемі працюють на комерційній основі і дозволяють компаніям в Україні закуповувати електроенергію.
Обстріли Дніпровської ГЕС також призвели до чергових перебоїв з енергопостачанням на Запорізьку АЕС. Оскільки станція зараз не генерує електроенергії, то від зовнішнього живлення залежить її безпека. Наскільки критичним є такі перебої?
Запорізьку АЕС необхідно невідкладно повернути під контроль України, оскільки росіяни неодноразово ставили під загрозу енергопостачання станції для забезпечення її власних потреб. Запорізька АЕС працювала і може стабільно працювати лише як частина енергосистеми України. Зараз дії Росії ставлять під загрозу населення всіх країн в цьому регіоні. Вони свідчать, зокрема, і про некомпетентність окупантів. Перебивання лінії енергопостачання ЗАЕС відбувається, на жаль, доволі регулярно, що свідчить про нехтування ризиками для ядерної безпеки. Резолюція МАГАТЕ чітко визначила необхідність негайного повернення ЗАЕС під контроль України.
Впевнений, що лише накладання повноцінних санкцій на Росатом та дочірні компанії зупинять пропаганду та технологічну експансію, як і продаж палива, адже Росія використовує енергетику як зброю для гібридного впливу.
Чи додаткові санкції проти Росатому зараз можливі?
Вони критично необхідні і є реалістичними. Росія використовує атомну енергетику як елемент гібридної війни. Поширення у світі технологій твела (російська технологія ядерного палива) є інструментом такого гібридного впливу, який потім перетвориться на шантаж. Для запобігання цьому санкції є правильним інструментом цивілізованого світу.
Можна припустити, що атаки на енергетичну інфраструктуру будуть продовжуватися. Які кроки необхідно зробити вже зараз, щоб убезпечити енергосистему від колапсу і підготуватись до наступної зими?
Атаки були і раніше, проте зосереджені більше на прифронтовій території. Ми робимо висновки з попередніх опалювальних сезонів і формуємо пріоритети в планах підготовки. Це як фізичний та пасивний захист об’єктів, так і збільшення ППО для прикриття об’єктів, це формування резервів обладнання для швидких ремонтів.
Уточніть, будь ласка, у чому полягає пасивний захист об’єктів. Це побудова додаткових фізичних структур?
Простою мовою це фортифікація об’єктів енергетики – побудова фізичного захисту для них з метою мінімізації наслідків атак.
Тобто ідеться про побудову фізичних структур навколо електростанцій, які б взяли удар на себе?
Так.
Електростанції, які були вражені останніми атаками зазнали руйнувань через те, що там не було належних фортифікацій, чи атаки були настільки потужні, що одних фортифікацій для захисту не достатньо?
На жаль, найбільшої шкоди в результаті атак зазнали саме великі об’єкти, які знаходяться на близькій відстані до кордону.
Окрім системи електропостачання ціллю атаки були сховища природного газу на Заході України.
На жаль, дійсно при минулому обстрілі однією із цілей були підземні сховища газу. В російських медіа навіть була інформація, де вказували номер свердловини. Тобто ми знаємо, що ворог цілив в сховища свідомо. Газотранспортна система України, як і підземні сховища газу, повністю інтегровані, є складовою європейської газотранспортної системи. В українських сховищах зберігається газ європейців. Тому це в першу чергу був удар по європейській системі безпеки. Звісно, ми готувалися до таких ризиків. Велись роботи із фортифікації наземної інфраструктури. Ми також проводили тренування, відпрацьовували алгоритми реагування на такі ситуації. Але обстріл ще раз підкреслив, що у ворога немає в принципі жодних обмежень і він готовий на значні крайнощі.
Оскільки сховища газу є підземними та складаються зі значної кількості наземних та підземних об’єктів, розташованих досить розгалужено один від одного, єдиною свідомою метою ворога було намагання хоч якось залишити за собою вже закриті двері європейського ринку газу.
Одним із мотивів цих обстрілів, імовірно, було бажання налякати європейських трейдерів щодо неможливості життя без російського газу та не дати завчасно закачати газ незалежних постачальників для наступного сезону відбору.
На сьогодні Україна забезпечує свої потреби у природному газі коштом власного видобутку. Тому Україна не потребує транзиту газу для власних потреб. Натомість від транзиту досі залежать кілька європейських країн – Словаччина, Австрія, Угорщина. З врахуванням відомих ризиків, вони повинні і можуть підготуватись до нового опалювального сезону, щоб обмежити ці ризики.
Чи Україна розглядає ризик того, що в разі, якщо транзит російського газу не буде продовжено після 2024 року, вся газотранспортна система України стане теж ціллю для інтенсивних російських атак?
Газотранспортна система України є надзвичайно розгалуженою. Вся система включає 33 000 погонних кілометрів трубопроводів та понад 3000 технічних об’єктів із різними механізмами входу, виходу, перемикань. Чи може бути ризик обстрілів? Ми не можемо прогнозувати дії хворого, тому що він хворий і неможливо зрозуміти послідовність його дій. Але, як ми бачимо, атака на газотранспортну систему в частині ПСГ відбулась вже зараз, коли транзит через територію України до країн ЄС іще триває. Наше завдання – захистити систему та запобігти наслідкам шляхом фортифікації та протиповітряної оборони.
Чи могли б ви пояснити для неспеціаліста, які наслідки має потрапляння ракети у сховище природного газу?
Газ у сховищах залягає на глибині від 1500 до 3000 метрів. З такою глибиною залягання вибити чи зруйнувати подачу газу, чи домогтися його витоку є нереальною задачею. В результаті потрапляння ракети відбувається лише загоряння наземної інфраструктури. Після локалізації пожежі та її ліквідації наземну інфраструктуру відновлюють. Заподіяти безповоротну шкоду обстрілами по газових сховищах неможливо.
Чи могли б ви уточнити. Чи пошкодження завдані обладнанню на свердловині унеможливили її використання?
Завдяки професіоналізму газовиків та енергетиків та наявності власних ремонтних бригад наслідки обстрілів вже локалізовано. Вони зараз компенсуються роботою інших машин, інших свердловин.
Питання щодо українсько-польської співпраці в енергетичній галузі. Наскільки я розумію, польська сторона зацікавлена в тому, щоб українські постачальники пального зберігали свої резервні запаси на території Польщі. Як це можливо?
Наприкінці минулого року було ухвалено закон про мінімальні запаси нафти та нафтопродуктів, який зобов’язує учасників ринку (імпортерів та виробників) створити запас палива в 3% від їх обороту у перший рік. Ці зобов’язання починають діяти із 24 грудня 2024 року. За законом 50% цих запасів мають зберігатися на території України, решту 50% компанії зможуть, за бажанням, зберігати в суміжних з нами країнах – Польщі, Словаччині, Румунії. Компанії в цих країнах розглядають це як комерційну можливість для надання послуг зі зберігання, і це може стати гарним імпульсом для розвитку інфраструктури на кордоні між Польщею та Україною, що допоможе з логістикою. Оскільки паливо в Україну імпортується, логічно, що частина запасу може зберігатись в країнах, звідки відбувається імпорт.
На жаль, у відносинах із Польщею існують зараз складності. Через кількамісячне блокування кордонів імпорт з Польщі є ускладненим. Імпортери палива в Україні переходять на інші напрямки. Тому ми як держава ставимо питання розбудови проєктів інфраструктурного характеру, щоб спрямувати імпорт пального з автомобільного на трубопровідний чи залізничний транспорт. Розвиток інфраструктури є важливим і для виконання положень закону про мінімальні запаси нафти та нафтопродуктів.
Урядовці в Польщі та представники блокувальників кордону заявляють, що блокада не вплинула на постачання до України критичних товарів.
Бензовози, які везуть пальне до України, стоять в загальних чергах на польсько-українському кордоні. Учасники ринку намагаються скерувати імпорт на залізничний транспорт, але це не можливо зробити повністю. Для прикладу, паливо з Литви традиційно їде автотранспортом і через блокади постачання фактично зупинилось. Тому українські трейдери збільшили обсяги імпорту з Румунії, розглядають Балкани та Адріатику, щоб компенсувати зменшення імпорту з Польщі. 2022 рік навчив український паливний бізнес бути дуже гнучким, тому в цій ситуації трейдери швидко почали перелаштовуватись на інші ринки, завдяки чому ми не бачимо критичної нестачі палива в Україні. Але бачимо сильне падіння товарообміну з Польщею. А це як і послуги логістики, так і продажу самого ресурсу, що є немалою частиною бюджету Польщі.
Питаннярозблокування кордону зараз є предметом двосторонніх консультацій за участі урядів та бізнес-асоціацій з обох боків. Ми можемо лише сказати, що блокада завдає збитків не лише Україні, а і Польщі.
Які іще питання обговорювались під час двосторонніх польсько-українських консультацій?
Новий уряд Польщі заявляє про готовність розвивати спільний регіональний енергетичний баланс, розвивати проєкти спільного інтересу. В Україні саме енергетична сфера є серед лідерів щодо виконання вимог ЄС в частині євроінтеграції та уніфікації законодавства.
За останній рік саме польський ринок природного газу був найбільш ліквідним для України. Польща за останні роки зробила кілька важливих інвестицій – трубопровід Baltic Pipe, родовища газу в Норвегії. Також планується побудова нової черги термінала для скрапленого газу в Гданську. В результаті обсяги постачання газу до Польщі зросли. Водночас Польща не має значних сховищ природного газу, а Україна має сховища потужністю 30 мільярдів кубічних метрів, 25 мільярдів з яких знаходяться на заході України. Ці сховища є надійним місцем зберігання, і на сьогодні понад 200 європейських компаній користуються їх послугами, тому логічним є розвиток польсько-української співпраці в газовій сфері.
Розмовляла Катерина Прищепа