Міфи, дезінформація та відсутність комунікації, а отже й нерозуміння – усе це супроводжує польсько-українську суперечку та блокування кордону.
Надія на швидке вирішення суперечки, що виникла через блокаду кордону, поступово зменшується. Принаймні немає жодних ознак того, що це станеться найближчим часом. Міжурядова нарада з цього питання має відбутися 28 березня. Прем’єр-міністр Дональд Туск не погодився на пропозицію президента Володимира Зеленського зустрітись на кордоні 21 лютого. Зеленський пішов у ва-банк, але польський прем’єр, мабуть, відчув це як форму тиску з боку Києва. Туск слушно зазначив, що окрім символічного жесту така непідготовлена зустріч не дасть відчутного результату.
Таким чином, акції протесту з блокуванням кордону та скандальними випадками викидання сільгоспродукції тривають надалі, продовжують лунати антиукраїнські, а навіть прямо проросійські гасла та заяви.
Уряд Дональда Туска успадкував блокаду кордону від своїх попередників. Протест перевізників почався на початку листопада, після парламентських виборів, якраз тоді, коли стара команда блокувала формування нового уряду. І хоча ПіС безпосередньо не стояв за цим протестом, сама атмосфера в польсько-українських відносинах після квітня 2023 року зіграла свою роль. Суперечки, які тривали кілька місяців поспіль, були сповнені емоційними заявами обох сторін.
Як створювався міф про «невдячну Україну».
Сьогодні безсумнівно, що українська сторона, і безпосередньо Зеленський, були здивовані рішенням польського уряду запровадити 15 квітня минулого року заборону на імпорт групи сільськогосподарських продуктів з України. Президент України перебував у Варшаві ще 5 квітня того ж року і, судячи з його заяв після зустрічі з тодішнім прем’єр-міністром Матеушем Моравецьким, залишив Варшаву з упевненістю, що найближчим часом буде досягнуто домовленості. Однак, як виявилося, на заваді стали спочатку Великодні свята, а згодом й зміна позиції Польщі. А пізніше ми побачили у медіа та соціальних мережах чимало емоцій і непродуманих реакцій, які почали домінувати у наших відносинах.
Десь на цьому шляху Росія, мабуть, зацікавилася суперечкою, яка стала нагадувати міждержавний конфлікт. Наприкінці липня голова Канцелярії польського президента з міжнародної політики Марчін Пшидач заявив в ефірі TVP, що Україна «має почати цінувати польську підтримку». Фраза про нецінування польської допомоги швидко перетворилася на вираз «невдячна Україна». А в серпні така оцінка польсько-українських відносин почала домінувати у польських соцмережах, особливо у X (колишній Twitter). Я не маю доказів, але переконаний, що дискусію про невдячність України вже розігріла російська пропаганда. Це було видно по тролях, які публікували у соцмережах такі записи. На жаль, гасло про невдячну Україну підхопили й деякі польські експерти, так звані лідери думок, а також окремі політики. За цим йшла друга частина думок: оскільки українці невдячні, ми їм не будемо далі допомагати. Таких голосів, як справжніх, так і від тролів, у соцмережах було чимало.
Це мало дивний вигляд, враховуючи, що під час свого візиту до Варшави 5 квітня Зеленський кілька разів висловлював слова вдячності на адресу Польщі та польського суспільства. Подібні слова вдячності на адресу Польщі можна було почути практично постійно від початку повномасштабної російської агресії. В Україні достатньо було згадати, що ти з Польщі, і відразу можна було почути подяку від незнайомих українців чи то на сході, чи то на заході країни. І все ж польський інформаційний простір заполонила теза про те, що Україна та українці не цінують польської допомоги.
25 лютого цього року Секретар Ради національної безпеки і оборони України Олексій Данілов зазначив, що головною ціллю російських дезінформаційних атак є Україна, але другою – Польща. Зрозуміло, що режим Путіна не втрачатиме жодної нагоди розпалити суперечку чи конфлікт між Україною та її союзниками.
Російські служби навіть не треба було надихати, достатньо було того, що вони підхопили і почали поширювати гасло про «невдячну Україну». Так само як Росії не довелось розпалювати протести на кордоні, але вони в будь-якому випадку стали частиною російської гібридної агресії, адже блокада кордону працює насамперед на користь Росії.
Зміна влади без зміни ситуації на кордоні
На новий уряд Дональда Туска в Україні покладали великі надії. Очікувалося, що йому вдасться швидко розблокувати кордон і потім врегулювати суперечку.
Перед Різдвом до Києва прибув міністр закордонних справ Республіки Польща Радослав Сікорський, який заявив, що акцію протесту перевізників на кордоні найближчим часом можна буде призупинити. Сталося це не так швидко, як заявляв міністр. Але в січні блокаду призупинили. І це «відкрило двері» для січневого візиту польського прем’єра до Києва. Дональд Туск сказав у Києві багато важливих слів стосовно підтримки України у захисті від російської агресії.
Прем’єр-міністр анонсував продовження військової допомоги, співпрацю між оборонно-промисловими комплексами та підписання угоди про безпеку між Польщею та Україною. Раніше правляча ПіС не приєдналася до так званої декларації країн G7 з цього приводу, ухваленої на саміті НАТО у Вільнюсі минулого року, хоча більшість партнерів саме так й зробили.
І все ж під час цього візиту була певна напруга і, як зазначали спостерігачі, відсутність конкретики. А в лютому блокаду кордону відновили з ще більшою силою, цього разу фермери. Блокада виявилася ще більш болючою для українського бізнесу та бюджету країни, що воює.
Інциденти, пов’язані з висипанням українського зерна, яке провозили транзитом через Польщу, зрозуміло, викликали бурхливий резонанс в українському суспільстві. Для українців абсолютно незрозуміло, як польські фермери можуть це зробити із зерном, яке так важко і складно, в небезпечних умовах, зібрали українські фермери. У медіа та коментарях у соцмережах згадувалося про війну, що триває та умови праці українських фермерів. Адже українські хлібороби працювали іноді лише за десяток кілометрів від лінії фронту, тобто в зоні артилерійського обстрілу, обробляли заміновані поля, а зернові елеватори були мішенню для російських ракет і дронів. Важливість хліба, тобто зерна, в історичній пам’яті українців були зрештою пов’язані з трагічними подіями Голодомору 1930-х років.
Лише нечисленні українські коментатори підкреслювали, що така риторика не діє на польських фермерів, натомість блокада кордону є ширшою частиною європейських протестів. І основними тут стають гасла політики Зеленого Курсу, субсидії ЄС плюс товари з-за меж ЄС, які «заливають» європейський ринок. У випадку польських фермерів Україна стала природною мішенню. Але для французьких фермерів це, наприклад, фрукти та овочі з Марокко. У лютому вони влаштували блокаду на франко-іспанському кордоні. А оскільки там немає переходів, вони вирубують дерева, перекривають дороги і висипають з вантажівок марокканські помідори, наприклад.
Тим не менш, здавалося б, що у Польщі, чия влада і суспільство так рішуче і швидко підтримали Україну на самому початку повномасштабного російського вторгнення, було б більше розуміння ключової ролі кордону в захисті України від Росії. І все ж, як показують соціологічні дослідження, більшість польського суспільства підтримала вимоги протестуючих фермерів.
Чи Україна завалює Польщу агропродукцією?
Одним із гасел протестувальників є припинення «затоплення» польського ринку українськими продуктами, символом яких стало зерно. Цю фразу часто повторюють у соціальних мережах Польщі. Але чи так це насправді?
З квітня 2023 року Польща запровадила ембарго на пшеницю, кукурудзу, ріпак і соняшник. Відтоді ці українські продукти проходять через Польщу лише транзитом. Відтак польські фермери розкидають продукцію, призначену іншим одержувачам.
Крім того, завдяки успішним морським воєнним операціям, Україні вдалося розгорнути морський коридор. Звісно, невідомо, чи знайде Росія спосіб знову закрити морський шлях, але наразі 90% сільськогосподарської продукції експортується морським транспортом, а ціна транспорту, за оцінками українських експертів, майже зрівнялася з довоєнною.
Навіть якщо взяти до уваги експорт українського зерна до всього ЄС, на думку як українських, так і польських експертів, він не є причиною падіння цін на європейському ринку. Ринок зерна слід розглядати глобально, а ціни в ЄС залежать від світової економічної ситуації, яка, на жаль, останніми роками не була сприятливою для виробників. З одного боку, спостерігається послаблення попиту на зернові та зростання експорту великих гравців, насамперед Росії.
Останнім часом про російський експорт до Польщі говорили багато, цю тему висвітлювали українські медіа. У 2023 році імпорт російської агропродовольчої продукції до Польщі склав 350 мільйонів євро, що становить лише близько 1% від загального обсягу імпорту цієї категорії. У випадку з ЄС російська агропродовольча продукція становить 2% імпорту у цій категорії. Але якщо поглянути на світову позицію Росії, то у 2023 році вона експортувала агропродовольчу продукцію на 43,5 мільярда євро, що становило приблизно 10% доходів до її бюджету.
Однак, навіть якщо російський експорт до Польщі та ЄС незначний, це насамперед етичне питання.
«Немислимо, що в часи війни, коли ми говоримо, що Україна має бути обкладена якимось митом, щоб одночасно продукти російські і білоруські потрапляли до Європи зовсім без жодних обмежень. Це драматично впливає на ціни, зокрема, збіжжя в усій Європі», – сказав Дональд Туск під час пресконференції у четвер, 29 лютого.
Брак зрозуміння погіршує відносини
Отже, маємо ситуацію, коли панує взаємне нерозуміння. Польські фермери керуються захистом своїх інтересів і їхні вимоги підтримують чимало поляків. Але, хоча я розумію інтереси польських фермерів, я не можу погодитися з блокуванням кордону. З українського погляду, це просто удар ножем у спину держави та суспільства, які борються з російською агресією.
Варто також додати, що так вважають і деякі оглядачі в Польщі. На їхню думку, така форма протесту шкодить також інтересам польської держави. Блокада кордону призвела до погіршення сприйняття поляків в Україні. Згідно з дослідженням, проведеним у січні інститутом InfoSapiens на замовлення Центру діалогу ім. Юліуша Мєрошевського, у 2022 році 83% українців позитивно ставились до поляків, натомість у 2024 році ця частка складає 44%. Відсоток нейтрального ставлення зріс з 15% до 45%, а відсоток поганого ставлення збільшився з 1% до 9%.
Блокада також використовується російською пропагандою. Але справа не лише в проблемах іміджу. Блокада кордону шкодить взаємній торгівлі. Вартість польського експорту значно перевищує вартість імпорту з України. В Україні, згідно з різними даними, працює від 660 до 3635 польських фірмЗгідно з даними озвученими у серпні 2023 році тодішньою віцеміністринею фондів та регіональної політики та уповноваженою польського уряду з питань польсько-української співпраці Ядвігою Емілєвич, в Україні працює близько 660 польських компаній. Водночас за даними української аналітичної YouControl в Україні станом на лютий 2024 року працює 3 635 польських компаній..
Суперечка між Польщею та Україною є частиною ширшого контексту майбутніх переговорів України з ЄС. Нещодавно Київ відвідав колишній президент Польщі Олександр Кваснєвський. На його думку, ситуація на кордоні є скандальною. І якщо Польща бажає бути щирою і прагне, щоб Україна вступила до Євросоюзу, проблема українського сільського господарства буде однією з головних. Під час президентства Кваснєвського Польща вступила до НАТО та ЄС. Колишній президент нагадав, що коли Польща приєдналася до ЄС, страх перед польським сільським господарством був величезним. На його думку, проблему інтеграції українського сільського господарства можна вирішити, але для цього знадобляться зусилля Європейського Союзу. Проте, зазначає він, на рівні експертів упродовж двох років мали би тривати дискусії стосовно того, як адаптувати українське сільське господарство після вступу України до ЄС і водночас компенсувати втрати польським фермерам та фермерам з інших країн ЄС.
«А коли на кордоні демонстрації, зупиняють машини, потяги, висипають зерно, то вже трохи пізно», – зазначив Кваснєвський.
У всій цій ситуації ми бачимо, що, на жаль, бракувало прозорої комунікації з боку польської влади, яка б пояснювала, як насправді виглядає нинішня проблема українського імпорту/транзиту до/через Польщу. І лише нещодавно польські експерти почали спростовувати міфи щодо імпорту українського зерна. Варто також додати, що в Україні подібна комунікація також відсутня. Це саме той момент, який ми повинні намагатися змінити.
Пьотр Андрусечко,
Київ