8 травня під час Польсько-українського конгресу істориків відбулася дискусія про пошук, ексгумацію та перепоховання жертв воєн і репресій. Участь у панелі взяли відповідальний секретар Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій при Кабінеті Міністрів України Святослав Шеремета та віцепрезидент польського Інституту національної пам’яті професор Кшиштоф Шваґжик.
Святослав Шеремета: «Польські пошукові роботи в Україні тривають з 1990-х»
У своєму виступі Святослав Шеремета наголосив, що співпраця між Україною та Польщею у сфері пошукових та ексгумаційних робіт триває вже десятиліттями, а перші масштабні польські проєкти в Україні почалися ще на початку 1990-х років.
Він підкреслив, що йдеться не лише про самі ексгумації, а про цілий комплекс робіт – від архівних пошуків і польових досліджень до антропологічних експертиз, перепоховання та створення меморіалів.
За словами українського експерта, вже з 1992 року польська сторона реалізовувала в Україні численні проєкти з пошуку та перепоховання жертв. Зокрема, він згадав роботи в Острівках і Волі Островецькій, експедиції у Биківні, а також дослідження у Львівській, Тернопільській та Рівненській областях.
Шеремета окремо наголосив, що українська сторона значно пізніше отримала можливість проводити офіційні пошукові роботи в Польщі – фактично лише з 2011 року. У цьому контексті він перерахував українські експедиції у Підкарпатському воєводстві.
За його словами, українська сторона неодноразово стикалася зі складними процедурами отримання дозволів. Як приклад він навів ситуацію біля Любачева, де після виявлення останків трьох воїнів УПА дозвіл на ексгумацію та перепоховання довелося чекати два роки.
Окрему увагу Шеремета приділив темі прозорості досліджень. Він заявив, що для уникнення суперечок ексгумаціями мають займатися фахівці – археологи, антропологи, історики та судові експерти, а результати повинні бути відкритими для обох сторін.
У цьому контексті він нагадав про дослідження в Острівках і Волі Островецькій у 2011 році. За словами Шеремети, дискусії щодо кількості знайдених останків тривають уже багато років саме через відсутність повної документації з боку польської сторони.
«Можливо, якби був звіт пошуково-археологічний, звіт антропологічний, ці дискусії припинилися б. Але сьогодні вже 2026 рік – ми цього звіту ще не отримали», – сказав він.
Водночас Шеремета навів і приклад співпраці, яку назвав успішною. Під час ексгумацій в Острівках у 2015 році після попередніх дискусій щодо кількості останків українські та польські антропологи вперше провели спільні дослідження. Тоді було ексгумовано 33 останки, з яких 31 належав чоловікам або юнакам віком від 14 до 18 років, 2 чи 3 – жінкам.
«І дійсно тоді питання знялося, і відбулося перепоховання, і не було подальших дискусій», – сказав він.
Шеремета також нагадав про замороження співпраці після демонтажу пам’ятника в Грушовичах у 2017 році, однак підкреслив, що навіть після цього Україна продовжувала запрошувати польських дослідників до нових проєктів.
«Українська сторона запрошувала у 2019 році польську сторону на дослідження у Дрогобичі, у 2021 році – у Володимирі», – сказав він.
Шеремета також нагадав, що у 2022 році Україна та Польща підписали меморандум про співпрацю у сфері національної пам’яті.
Нагадаємо, що цей документ передбачав створення спільної українсько-польської робочої групи та співпрацю у питаннях пошуку, ексгумації, перепоховання й охорони місць пам’яті. Формально меморандум мав повноцінно запрацювати після завершення воєнного стану в Україні. Водночас тема ексгумацій поляків в Україні залишалася однією з ключових у польських публічних дискусіях і активно порушувалася під час повномасштабної війни.
У підсумку вже у 2023 році сторони розпочали спільні дослідження у Пужниках на Тернопільщині, а згодом там провели й ексгумаційні роботи.
Шеремета повідомив, що у 2026 році українська сторона сподівається провести нові пошукові експедиції в Сагрині та Ласкові, а також отримати дозвіл на роботи в Перемишлі. За його словами, польська сторона також планує нові дослідження в Україні, зокрема продовження робіт у Пужниках і Гуті Пеняцькій.
Наприкінці виступу український експерт наголосив, що пошукові роботи мають допомогти зменшити історичні суперечки між двома народами. Він також згадав історика Володимира Бірчака, який мав модерувати панель, однак нині служить у лавах Збройних сил України. За словами Шеремети, нове дослідження Бірчака про Пужники, опубліковане напередодні конгресу, допомогло відкрити нові факти про ті події.
На думку експерта, саме пошукові та ексгумаційні роботи створюють основу для подальших історичних досліджень і допомагають зменшувати суперечки щодо кількості жертв.
Кшиштоф Шваґжик: «Без ексгумацій не буде повного порозуміння»
Своєю чергою, професор Кшиштоф Шваґжик заявив, що без розв’язання питання ексгумацій неможливо говорити про повне польсько-українське порозуміння. Він наголосив, що тема Волині залишається важливою частиною польської суспільної пам’яті.
За словами Шваґжика, після початку повномасштабної війни в Польщі існували очікування, що українська сторона змінить підхід до польських запитів щодо ексгумацій.
«Було таке мислення, що коли як не тепер, коли Україна переживає таку велику трагедію, настане зміна мислення щодо польської чутливості до Волинської трагедії», – сказав він.
Представник польського ІНП також заявив, що в Польщі позитивно сприйняли відновлення пошукових робіт в Україні, однак вважають нинішні масштаби недостатніми. За його словами, у польському суспільстві великий резонанс викликала інформація про масштабні ексгумаційні роботи німецької організації Volksbund на території України під час війни. За останні роки німецька сторона ексгумувала «кілька тисяч» солдатів, тоді як польські проєкти охоплювали значно меншу кількість жертв
«Для нас, поляків, ця ситуація є неприйнятною», – сказав він.
Шваґжик також повідомив, що з понад двадцяти поданих польською стороною заявок наразі погоджено лише кілька – зокрема щодо Острівків, Волі Островецької та Гути Пеняцької. На його думку, у такому темпі роботи можуть тривати «поколіннями».
Окремо представник польського ІНП розкритикував надмірну політизацію теми ексгумацій і заявив, що цими питаннями мають займатися державні інституції та фахівці, а не політики чи медіа.
«У цих питаннях політики повинно бути якнайменше», – наголосив він.
Складні бюрократичні процедури
Окремо під час дискусії між Святославом Шереметою та Кшиштофом Шваґжиком виникла суперечка щодо складності процедур отримання дозволів на пошукові та ексгумаційні роботи.
Шеремета заявив, що українська сторона неодноразово стикалася з бюрократичними труднощами у Польщі.
«Я знаю, що українське законодавство щодо пошуку і ексгумації є доволі складне. Я хочу сказати, що українське законодавство є дуже просте і дуже легке. От польське законодавство, щоб отримати дозвіл на пошук і ексгумацію – це справді складне», – сказав він.
За словами Шеремети, під час оформлення дозволів українські організації «скеровували від органів місцевого самоврядування до Варшави, Ряшева, Любліна і навпаки».
Натомість Шваґжик публічно не погодився з такою оцінкою та заявив, що саме польська сторона стикається зі складною процедурою в Україні. За його словами, для отримання дозволу польські інституції мають пройти кілька етапів погоджень: окремо на пошукові роботи і окремо – вже на саму ексгумацію.
«Можемо приїхати до місця, можемо почати копати, можемо побачити останки, задокументувати місце, але не можемо проводити ексгумацію, бо на це немає дозволу. Треба знову повертатися, складати документи і повторно просити згоду», – пояснив Шваґжик.
Грушовичі і замороження ексгумацій
Обидва учасники розмови згадали події у Грушовичах у 2017 році, після яких польсько-українська співпраця у сфері ексгумацій фактично була заморожена на кілька років. Йдеться про демонтаж пам’ятника УПА на цвинтарі в селі Грушовичі неподалік Перемишля та подальші археологічні роботи на цьому місці.
Контекстом цих подій стала серія актів вандалізму та демонтажів українських пам’ятників у Польщі у 2015–2017 роках. Тоді були пошкоджені або знищені українські меморіали у Грушовичах, Монастирі, Молодичі, Радружі, Вербиці та інших населених пунктах південно-східної Польщі. Частина цих пам’ятників мала неврегульований юридичний статус, однак українські організації наголошували, що нищили також легальні місця пам’яті та поховання.
Об’єднання українців у Польщі тоді заявляло про системний характер атак та припускало можливий російський слід. В організації звертали увагу, що акти вандалізму супроводжувалися проросійською символікою та гаслами, а їхньою метою могло бути загострення польсько-українських відносин.
Частина польських середовищ водночас вважала демонтаж пам’ятників законним саме через неврегульований статус частини українських меморіалів.
Тоді польський Інститут національної пам’яті заявив, що дослідження у Грушовичах не підтвердили масових чи поодиноких поховань бійців УПА під демонтованим пам’ятником. Натомість українські дослідники, зокрема Святослав Шеремета, стверджували, що щонайменше частину знайдених поховань можна пов’язувати з українським підпіллям.
Після демонтажу пам’ятника у Грушовичах Україна призупинила дозволи на польські пошукові та ексгумаційні роботи, заявивши, що відновлення співпраці можливе після відбудови зруйнованих українських пам’ятників у Польщі.
У своєму виступі Шваґжик нагадав, що саме після Грушовичів польська сторона «зрозуміла, що сторони користуються різними методами і діють у різному просторі».
Шеремета, своєю чергою, заявив, що після подій у Грушовичах співпраця справді була заморожена, однак навіть попри це Україна надалі запрошувала польських дослідників до нових проєктів.
Попри суперечки, обидві сторони під час дискусії неодноразово наголошували на необхідності продовження пошукових та ексгумаційних робіт. І Шеремета, і Шваґжик говорили про потребу гідного поховання жертв та більш системної співпраці між Україною і Польщею.
«Будуть факти, будуть подальші дослідження», – сказав Шеремета, додавши, що тоді «дискусія про великі цифри» знизить градус.
Шваґжик же наголосив, що питання ексгумацій має залишатися сферою роботи фахівців та державних інституцій.А там, де рішення залежать від польського Інституту національної пам’яті, «згоди були, є і будуть».
О.К.
