Польську режисерку Магду Шпехт, яка працює на межі мистецтва та громадського активізму й разом із командою збирала дані про російських військових, щоб передавати їх українській армії, номінували на премію «Портрети сестринства» від порталу Sestry.
Зібрали найважливіше про мисткиню та її роботи — зокрема на основі інтерв’ю, опублікованого виданням Sestry.
Хто така Магда Шпехт і чому про неї говорять
Польська режисерка Магда Шпехт належить до покоління театральних новаторок. Після дебюту у 2015 році виставою «Можливість острова» її роботи швидко привернули увагу критиків і почали з’являтися на міжнародних фестивалях. Вона є лауреаткою низки професійних відзнак, зокрема нагороди журі фестивалю 100° Berlin та призу за найкращу режисуру на міжнародному театральному фестивалі Boska Komedia у Кракові. Шпехт працює з експериментальними формами, поєднуючи театр, документалістику та міждисциплінарні практики.
Після початку повномасштабної війни Росії проти України режисерка долучилася до кіберактивізму, зосередившись на протидії російській дезінформації. За її словами, війна змусила шукати відповідь на питання, як мистецтво може бути корисним у часи війни і чим люди культури здатні допомогти, навіть перебуваючи далеко від фронту.
Одним із перших таких проєктів стала лекція-перформанс «Кіберельф» про онлайн-активістів, які борються з ботами та тролями і поширюють перевірену інформацію про війну. Згодом з’явилася монодрама «Як буде потрібно, піду на війну» – історія українки, що після років еміграції повертається додому та вступає до війська. Найбільший резонанс, утім, викликала вистава-розслідування Spy Girls («Шпигунки»).
Театр як розвідка: як працював проєкт Spy Girls
Вистава стерла межу між мистецтвом і реальною операцією збору інформації. Акторки протягом кількох місяців спілкувалися у застосунках для знайомств із російськими військовими, щоб дізнатися їхні дані та передати їх українській армії.
«Щоб отримати інформацію і бути переконливими, а не підозрілими, у розмовах з військовими ми брали на себе роль мами – цікавилися, чи вони поїли, чи в теплі», – розповіла Магда Шпехт в інтерв’ю Sestry.
Команду готували фахівці з кібербезпеки та люди з досвідом розвідувальної роботи. Актори не лише грали на сцені – вони безпосередньо брали участь у зборі матеріалів.
Для цього було створено фейковий застосунок на базі російської соцмережі «ВКонтакте», а згодом – спеціальний телеграм-канал. Коли співрозмовники відкривали його в браузері, система могла фіксувати їхню геолокацію.
За словами режисерки, головною метою було саме передавання цих даних українським військовим.
Паралельно команда проводила своєрідне соціологічне дослідження – намагалася зрозуміти, як російські солдати бачать любов, родину та війну, і який зв’язок існує між імперським мисленням і патріархатом.
Протягом двох місяців команда провела понад 200 розмов, працюючи по вісім годин на день.
«Наче пірнання в багно»: емоційна ціна роботи
Шпехт не приховує, що цей досвід був психологічно виснажливим.
«Спілкування з російськими військовими створювало відчуття, що ми торкаємося зла», – сказала вона.
Режисерка зізналася, що сподівалася зустріти хоча б одну людину, яка засуджує війну, але цього не сталося. За її словами, співрозмовники могли скаржитися на умови служби, однак не ставили під сумнів сам факт війни.
Команда також регулярно отримувала неприйнятний і травматичний контент, тому учасники проєкту підтримували одне одного і працювали разом, щоб легше впоратися з психологічним навантаженням. Мотивацією залишалася допомога Україні та підтримка українських митців, які пішли на фронт.
Прем’єра біля кордону з Росією
Прем’єра Spy Girls відбулася в естонській Нарві – місті на кордоні з Росією, де значна частина населення споживає російські медіа.
Магда Шпехт пояснила, що реалізувати такий політичний проєкт у Польщі було складніше: за її словами, багато інституцій не готові знову працювати з темою війни або уникають політичного театру.
Виставу створили в Естонії у співпраці з місцевим театром, що дало команді більше свободи для експериментів. Згодом її показали в кількох країнах Європи – зокрема у Німеччині, Чехії, Норвегії та Польщі – і вона отримала потужний емоційний відгук глядачів.
Режисерка каже, що проєкт Spy Girls триває й зараз – команда продовжує збирати інформацію та шукає можливості автоматизувати частину процесів, аби зменшити психологічне навантаження.
«Зупиняти проєкт не можна. Так ми долучаємося до спільної боротьби з ворогом. А це для нас – найважливіше», – наголосила вона.
11 лютого у Варшаві на сцені Przodownik Театру Драматичного можна буде побачити виставу Магди Шпехт «Як буде потрібно, піду на війну». Спектакль покажуть англійською мовою з польськими субтитрами. Більше інформації – за посиланням.
Ред.
Джерело: Sestry, culture.pl