Центр сучасного мистецтва «Уяздовський замок» у Варшаві запрошує на зустріч з українським художником Павлом Маковим. Подія відбудеться в межах циклу «На живо», у межах якого щотижня проходять бесіди з митцями про творчий процес, їхні роботи та сучасний досвід.
Про подію
Учасники зустрічі зможуть дізнатися про особливості творчості українського художника Павла Макова, його підхід до графіки та мистецтва в умовах сьогодення. Як зазначають організатори: «У часи криз спільні розмови про сучасне мистецтво, яке нестандартно реагує на виклики сьогодення, допомагають змінювати соціальну стійкість. Мистецтво – це не лише об’єкт, а й процес, мислення, емоції та стосунки. Цикл “На живо” дозволяє побачити як мистецтво народжується, і хто його створює».
Подія відбудеться у середу, 29 жовтня, о 18:00 у будівлі центру сучасного мистецтва за адресою вул. Яздув, 2 / ul. Jazdów 2. Вхід вільний.
Зустріч записуватиметься з архівною метою, а згодом буде доступна в медіатеці центру.
Більше інформації про подію – у facebook-події.
Павло Маков
Павло Маков – український художник, народжений 1958 року в Ленінграді, який більшу частину життя провів в Україні. Як він сам розповідає, після переїзду родини до Рівного у 1962 році, він жив також у Києві та Сімферополі, де закінчив Кримську школу образотворчого мистецтва. Згодом оселився у Харкові, де здобув фах графіка в Харківському художньо-промисловому інституті. Саме це місто стало його постійним домом і творчим осередком.
Він – член Національної академії мистецтв України та Королівського товариства живописців та графіків Великої Британії. У 2018 році отримав Національну премію імені Тараса Шевченка.
Маков відомий насамперед своїм мистецьким проєктом «Фонтан виснаження. Висока вода», яким представляв Україну на 59-й Венеційській бієнале. Центральний об’єкт інсталяції – конструкція з 78 мідних лійок, по яких безперервно тече вода, – символізує поступове вичерпання ресурсів, часу й надій.
З початку 1990-х Маков створює авторські книги, що поєднують графіку, текст і філософські роздуми про людину й місто. У своїй творчості він розмірковує над темами вразливості, виснаження й відповідальності митця перед реальністю.
Маков говорить про себе як про людину, що пройшла довгий шлях: «Живу в останньому розділі. Це розділ, у якому батьків уже немає, діти дорослі, а ти сам встиг одужати від раку. Твої роботи є в музеях усього світу, і ти вже не маєш особливих кар’єрних амбіцій, а твій дім розташований лише за двадцять кілометрів від лінії фронту».
Попри близькість війни, він зберігає спокійну уважність до світу й творчості: «Почуваєшся більш-менш вільним і розумієш, що твої стосунки зі світом і далі такі ж непевні, дивні й таємничі, як і раніше. І, можливо, саме ця таємнича непевність змушує залишатися пильним. Коли 2025 рік, ідучи до майстерні, тебе супроводжує лише цікавість».
Раніше у розмові з порталом «Наш вибір» Павло Маков розповів більше про культуру під час війни, як говорити про війну мовою мистецтва, а також про життя після війни.
Діана Прудник