Медаль Вдячності – це нагорода заснована Європейським центром солідарності у Гданську. Нагородою відзначають іноземців, які допомагали демократичним перетворенням у Польщі й поваленню тут комуністичного режиму, а також досліджують та популяризують історію поліської «Солідарності» та в її дусі відстоюють права людини. Медаль запроваджено у 2010 році і до сьогодні її отримало 722 особи, зокрема українці Мирослав Маринович, Євген Сверстюк та Лев Захарчишин. У 2022 році список лауреатів з України поповнився іменами таких українців: Василь Стус, Йосиф Зісельс, Богдан Осадчук та Борис Левицький.
Медаль Вдячності була запроваджена Європейським центром солідарності у 2010 році в 30-ту річницю повстання профспілки «Солідарність». Нагорода є проявом вдячності всім іноземцям, які підтримували Польщу в боротьбі за свободу і демократію.
«Перемога “Солідарності” була б значно важча, якби не допомога людей доброї долі зі всього світу. Це вони у 1980-х роках організували комітети підтримки “Солідарності” і демократичної позиції в Польщі. Зі всього світу до Польщі приходила благодійна допомога, гроші, медичне обладнання, надруковані або у вигляді радіоповідомлень, або публічні висловлення підтримки», – пояснюють засновники нагороди.
Сама медаль теж має символічний вигляд. Її авторкою є гданська скульпторка Доброха Сураєвська. На аверсі медалі викарбувано слово «Дякую» на 43 мовах. На реверсі видно напис «Солідарність», обриси воріт гданської корабельні, прикрашені квітами та напис латиною «Hic nobis adiumento in periculis, solacio in laboribus fuit» / «Ви поспішали нам на допомогу у часи небезпеки, підбадьорювали, коли було важко».
Медаль Вдячності надається іноземцям, у крайніх випадках полякам, які у 80-х роках ХХ століття постійно проживали за межами Польщі. До грудня 2022 року медаль отримало 722 особи, зокрема, з Аргентини, Австралії, США, Канади, Перу та країн Європи. Серед лауреатів Медалі Вдячності є також українці – всього 7 осіб. У 2022 році нагороду отримали Василь Стус (31 серпня), Йосиф Зісельс, Богдан Осадчук та Борис Левицький (10 грудня).
Василь Стус (1938-1985)
Український поет-шістдесятник, перекладач, публіцист, прозаїк, мислитель, літературознавець, літературний критик, правозахисник, політв’язень СРСР, дисидент, член Української Гельсінської групи, борець за незалежність України у XX столітті. Один із найактивніших представників українського дисидентського руху. Загинув у радянській колонії.
31 серпня 2022 року Василь Стус посмертно отримав Медаль Вдячності. Нагороду від імені батька отримав син поета Дмитро Стус, директор музею Тараса Шевченка у Києві. Дмитро багато років сприяє розвитку українсько-польського діалогу.
«Я дуже вдячний за цю нагороду, за відзначення ролі Василя Стуса та за ту допомогу і підтримку, яку сьогодні надає польське суспільство Україні та українцям», – зазначив Дмитро Стус, отримуючи нагороду з рук одного з лідерів «Солідарності», віце маршала Сенату Польщі Богдана Борусевіча.
Джерело: Центр Стус
Серпневе вручення медалей було приурочене до річниці серпневих порозумінь 1981 року – компромісу між комуністичною владою Польщі та «Солідарністю». До річниці у постійній експозиції Європейського Центру Солідарності було відкрито нову частину, присвячену боротьбі українців за свою свободу, де відзначено також роль Василя Стуса.
Йосиф Зісельс
Український фізик, громадський діяч, дисидент, захисник прав людини єврейського походження. Лідер єврейської громади України. Виступав проти політичний репресій в СРСР, брав активну участь у діяльності підпільних видавництв. З 1978 року – член Української Гельсінської групи. Тоді ж був арештований на три роки. Активний громадський діяч, брав участь у революції Гідності. Співзасновник інституцій, що займаються захистом прав людини, зокрема, першої української єврейської організації Чернівецький єврейський громадсько-культурний фонд (1988 рік) та Конгрес національних громад України (1989 рік), що об’єднує національні та етнічні меншини.
«Мене переповнює гордість не тільки від того, що сьогодні отримав цю нагороду. Цей день, день прав людини, Польща, Гданськ, “Солідарність” – ці слова та місця надають сенс моєму життю. У дисидентській діяльності ми завжди спостерігали за Польщею, ми заздрили вашій “Солідарності”, яка за півроку зібрала у своїх лавах мільйон громадян <…> за 40 років дисидентської боротьби нас було п’ять тисяч <…> Солідарність – це не слова, це дії. Це не ідеологія – це взаємна допомога. Солідарність – це не політика, це звернення до совісті і діяння по совісті», – наголосив у своїй промові під час вручення медалі Йосиф Зісельс.
Далі він також наголосив, що і сьогодні Польща та Україна продовжують стояти разом у боротьбі з авторитарною та агресивною країною. Український дисидент підкреслив, що Польща і польський народ сьогодні є першими, серед тих, хто підтримує Україну. «Дякую за вашу роботу для України та нашої спільної перемоги над ворогом», – додав наприкінці Зісельс.
Богдан Осадчук (1920-2011)
Український журналіст, публіцист, історик, совєтолог та викладач, професор історії на Українському Вільному університеті у Берліні. Один з головних прихильників польсько-українського зближення після ІІ Світової війни. У своїх статтях для західної преси популяризував творчість української та польської еміграції. Свої тексти, публікував зокрема у польському виданні «Культура», заснованому Єжи Ґєдройцем. Був співвидавцем українського видання на еміграції «Віднова» (1984 –1987 роки). Лауреат багатьох премій та нагород, зокрема, Відзнаки Дружби і Співробітництва «Культури» (1984 рік), яку він пожертвував для розробки спецвипуску «Культури» українською мовою, а також Ордену Білого Орла, врученого Президентом Польщі Олександром Квасневським (2001 рік).
Медаль Вдячності Богдан Осадчук отримав посмертно. Від його імені нагороду прийняв мер Коломиї, рідного міста публіциста, Богдан Станіславський.
«Я дякую Богу і нашій армії за те, що я, як міський голова рідного міста Богдана Осадчука, можу сьогодні бути тут з вами, під мирним небом <…> росіянам, нашим спільним ворогам, мало вбивств цивільного населення <…>, вони хочуть нас налякати і зламати холодом та темрявою. Та повірте мені, що це тільки гарує наш український дух. Дякую за честь прийняти нагороду для нашого відомого громадянина, який був живим доказом солідарності вільних людей. А вільні люди живуть по всьому світу. Дякуємо за підтримку, без вас нам було б дуже важко. Оскільки ми разом, ми переможемо», – з такими словами звернувся до присутніх у залі Богдан Станіславський.
Борис Левицький (1915-1984)
Український публіцист і політичний діяч, політолог. Виступав за незалежність України та проти пронімецької української політики під час ІІ Світової війни. З 1945 року жив у Західній Німеччині, був радником Соціал-демократичної партії Німеччини у справах СРСР, писав у щомісячних журналах Osteuropa та Oesterreichische Hefte. Один із архітекторів польсько-українського зближення. Близький співробітник Єжи Ґедройця та паризької «Культури», де писав, між іншим про польсько-українські стосунки під час ІІ Світової війни. Автор кількох десятків книжок з радянології та сотень статей у німецькій та світовій пресі, які публікував під псевдонімом Пауль Сікора.
Нагороду отримав посмертно. Від імені Бориса Левицького Медаль Вдячності отримала голова літературного інституту «Культура» Анна Бернард. До публічності вона звернулась з наступними словами: «Усі ті, хто близький до традиції літературного інституту і пов’язаний із колом співробітників Єжи Ґедройця, дуже вдячні вам за відзначення двох осіб, пов’язаних із паризьким культурним середовищем, і таких важливих для польсько-українського порозуміння. Це, зокрема, забутий сьогодні Борис Левицький, відомий лише дослідникам польсько-українських справ – вшанування його сьогодні на такому важливому для нашої країни місці є не лише нагадуванням, а й вдячністю цій постаті, яку цінував Єжи Ґедройць, який з 1950-х років своєю впертістю та далекоглядністю почав будувати польсько-українське порозуміння (…), що призвело, між іншим, до що ми сьогодні тут разом».
Вручення трьох останніх Медалей Вдячності відбулось 10 грудня у День прав людини. Крім українців цього дня медаль отримав також білоруський поет та літературознавець Андрей Хадановіч.
Підготувала Анастасія ВЕРХОВЕЦЬКА
Джерело: gdansk.pl