Щороку 31 серпня в Польщі відзначають День солідарності та свободи. Державне свято було встановлене у 2005 році на честь відзначення так званих серпневих порозумінь – компромісу між комуністичною владою Польщі та страйкарями. Події серпня-вересня 1980 року дали початок профспілковому руху «Солідарність» та подальшим демократичним перетворенням в Польщі. З нагоди свята розповідаємо більше про ці події.
Протест на корабельні ім. Леніна
14 серпня 1980 року розпочався страйк, який став вирішальним для сучасної історії Польщі. Обурені звільненням Анни Валентинович – активної діячки антикомуністичного руху, робітники корабельні ім. Леніна у Гданську оголосили страйк.
Вже опівдні того ж самого дня до протестів доєдналися близько 12 тисяч робітників. Серед їхніх вимог було зокрема поновлення на посадах Анни Валентинович та Леха Валенси (звільненого ще у 1976 році), підвищення зарплати, забезпечення безпеки протестувальників, встановлення пам’ятника жертвам придушення страйку в грудні 1970 році.
На чолі страйку став Лех Валенса, який 14 серпня дістався на територію корабельні. Навчені досвідом 1970 року, коли протести на вулицях Гданська, Гдині, Щецина та Ельблонгу були придушені танками, учасники страйку 1980 року вирішили не залишати території корабельні, перетворивши її на свою «фортецю».
Через 2 дні, 16 серпня керівництво корабельні погодилось прийняти умови, що їх висував Валенса та інші робітники. Страйк оголосили завершеним. Проте протести продовжувались на інших заводах та корабельнях Польщі.
Анна Валентинович та інші очільники протесту на корабельні Леніна в Гданську переконали робітників продовжити протести у солідарності з іншими. 17 серпня в Гданську постав Міжзаводський страйковий комітет на чолі з Валенсою. Невдовзі подібний комітет з’явився також у Щецині.
Учасники комітету представили 21 постулат – вимоги до комуністичного уряду. Першою і одночасно найголовнішою вимогою була згода влади на створення незалежних від партійних кіл і роботодавців вільних профспілок. Постулати також вимагали гарантування права на страйк, безпеки страйкарів, дотримання свободи слова і публікації, поновлення на роботі людей, звільнених через протести робітників у 1970 і 1976 роках, а також звільнення всіх політичних в’язнів і інформування решти суспільства про вимоги страйкарів та надання інформації про стан польської економіки. Один із постулатів також стосувався підвищення заробітної плати та покращення загальних умов праці.
Серпневі порозуміння
Після тижня протестів відбулась перша зустріч представників влади та протестувальників. До Гданська та Щецина прибули урядові делегації. Перше порозуміння було підписано 30 серпня у Щецині. Наступного дня відповідний документ підписали у Гданську Лех Валенса та віцепрем’єр Мечислав Яґельський. Комуністична влада погодилась на створення профспілок, послаблення цензури, поновлення у роботі страйкарів тощо.
«Ми отримали все, чого можна було досягти в нинішній ситуації. Решту ми також отримаємо, тому що у нас є найголовніше: наші незалежні, самоврядні профспілки. Це наша гарантія на майбутнє. Я оголошую страйк закінченим!» – заявив Лех Валенса одразу після підписання порозуміння.
Як народжувалась «Солідарність»
Серпневі порозуміння дали можливість для легального заснування профспілок. Так, у вересні постала Незалежна самоврядна професійна спілка «Солідарність», яка пізніше переросла у широкий суспільно-політичний рух.
Профспілка стала першою, незалежною від комуністичної влади, легальною організацією. «Солідарність» виступала вже не тільки за права робітників, а за повноцінні демократичні зміни та повалення комуністичного режиму в Польщі, що відбулось у 1989 році.
Підготувала Анастасія Верховецька
За матеріалами: Polskie radio, Dzieje.pl, gdansk.pl, Teatr NN
