Міфологія та історія. Чому українському читачеві варто слідкувати за творчістю польського письменника Радека Рака

0

Ще з дитинства йому здавалося несправедливим, що події усіх найцікавіших книжок відбуваються у великих містах світу – Нью-Йорку, Лондоні, Кракові чи Москві. Польський письменник Радек Рак написав роман, події якого торкаються його малої батьківщини – територій колишньої західної Галичини, –  і здобув за нього низку нагород, зокрема, престижну літературну премію «Nike». «Письменник малих вітчизн» – так назве його згодом видання «Rzeczpospolita».

Чеслав Мілош, Ольга Токарчук, Єжи Пільх, Дорота Масловська чи Анджей Стасюк – книжки цих найвідоміших польських письменників свого часу удостоювалися «Nike». Тож не випадково, що після того, як до грона переможців долучився Радек Рак із романом «Казка про зміїне серце, або Друге слово про Якуба Шелю», до його постаті надзвичайно зріс суспільний інтерес.

Познайомити українського читача із цьогорічним лауреатом премії «Nike» вирішив фонд «Наш вибір». Під час онлайн-зустрічі, що відбулася в межах проєкту «Інтеграція через літературу ІІ», Радек Рак розповів, як йому вдається поєднувати два абсолютно різні види діяльності, чому він вирішив описати трагічні події за допомогою міфології та гумору, а також яка важлива для українців у Польщі історична подія може стати основою для майбутньої книжки письменника.

Як поєднувати дві професії?

«Коли я контактувала з видавництвом, яке опублікувало Вашу книжку, мені дали зрозуміти, що вони намагаються якомога рідше Вас турбувати, аби не перешкоджати виконанню ваших безпосередніх професійних обов’язків», – розповідає Радекові Раку модераторка зустрічі Олександра Іванюк: «Коли ви встигаєте працювати і ще й писати?».  Обидвоє сміються.

Радек Рак –  професійний ветеринар, працює у Кракові.  Він – автор кількох оповідань та романів. Але його книжки не мають нічого спільного із ветеринарією. Остання – «Казка про зміїне серце, або Друге слово про Якуба Шелю» – розповідь про очільника селянського антишляхетського повстання 1846 року, названого Галицька різня, яку автор розповідає незвичайним способом – у жанрі фентезі.

Рак зізнається, що пише у вільний від роботи час. Зазвичай зранку, у перервах між візитами пацієнтів, у потягах. Використовує кожну вільну хвилину й намагається уникати прокрастинації. «Праця ветеринара часто вимагає величезних емоційних ресурсів і часу, відтак існує потреба займатися чимсь додатковим, не пов’язаним із професією. Однак неможливо було б поєднувати письменництво та ветеринарію, якби ідея роману мені не була близька. Коли тема дуже цікавить – то пошуки інформації є більш інтенсивними. Спочатку я читав історичні книжки, потім джерела, архівні матеріали. Не уявляю, щоб я змушував себе щось робити, без щирого інтересу», – розповідає письменник.

Написання книжки в таких умовах зайняло близько двох з половиною років, приготування й дослідження тривали значно довше – приблизно ще одинадцять років. «Це зовсім не означає, що всі роки я займався лише цією темою. Було би перебільшенням сказати, що на написання роману пішло чотирнадцять років. Я цікавлюсь багато чим і за цей час прочитав багато різних матеріалі на інші теми, що, сподіваюсь, у майбутньому може стати мені в пригоді для написання нових книжок», – уточнює Радек Рак.

Навіть попри величезний літературний успіх і низку нагород, змінювати такий стан речей письменник не планує: «Я люблю своє життя. Я щасливий від того, яким воно є, і задоволений тим, що роблю».

Співрозмовниця з розумінням хитає головою.

Поляки – не лише шляхта. Витоки інтересу до теми селянських повстань

«Одного разу мій дід побачив, як я дивився серіал про Робіна Гуда. Він скривився й сказав: «Зараз я розповім тобі про справжнього Робіна Гуда», – з цієї історії майже в кожному інтерв’ю Радек Рак починає відповідь на питання про свій інтерес до неоднозначної постаті Якуба Шелі – реального історичного персонажа, очільника селянського  повстання та головного героя його магічної книжки «Казка про зміїне серце, або Друге слово про Якуба Шелю».

Радек Рак походить із південно-східної Польщі, з міста Дембіца – це близько 20 кілометрів від місцевості, де жив ватажок антишляхетських погромів. Там, розповідає письменник,  шириться безліч легенд про Шелю як про хороброго захисника селян. Деякі, як от історія про те, як Шеля врятував селянина від заметілі, сховавши його в животі вовка, згодом увійдуть у книжку Радека. Однак тоді, у свій час, малого хлопця спіткало величезне розчарування, коли під час шкільних занять з історії він дізнався, що Якуб Шеля – це не «Робін Гуд», який «забирав у багатих і віддавав бідним», як розповідав йому дід. Це ще й кровожерливий убивця.

Письменник розмірковує: написана історія Польщі – це історія шляхти, а не селян. Селяни могли лише усно переповідати своє бачення подій, які відбувались. І ці історії з часом обростали легендами та міфами. «Полякам зручно себе ідентифікувати зі шляхтою, однак правда в тому, що 95% населення були якраз селянами», – говорить письменник. Не приховує, що члени його родини, скільки вдалося дослідити поколінь, були селянами. І ніби намагаючись встановити своєрідну справедливість, він береться розповісти їхню історію, як це робить народ: через міфи та легенди.

В іншому інтерв’ю Радек Рак згадує, що першопочатково він мав ідею представити народну «світлу» історію про доброго месника Якуба Шелю. Але вона зазнає невдачі. Під час роботи з історичними документами, стає зрозумілим, що писати про Шелю як про героя не вийде, адже така розповідь уже не буде  навіть міфологізацією, а відвертою неправдою. Відтак він вирішив спробувати описати постать героя таким чином, аби кожен міг зрозуміти мотивацію людини,  яка коїть злочини. Спробувати відповісти на питання, звідки береться зло.

Історія. Галичина та операція «Вісла»

Події у книжці Рака відбуваються в міфічній Галичині. Це – землі, що у XIX столітті були частиною Австро-Угорської імперії і об’єднували в собі територію сучасної Південно-Східної Польщі та  Західної України. Це був багатокультурний і багатонаціональний регіон.

«У книзі цю територію названо Галилеєю. Чому?» – запитує Олександра.

Письменник розповідає, що Галилея, яка передусім асоціюється з біблійними легендами, ніби нагадує про те, що Галичина з роману хоч і є реальною, але водночас це – міфічна територія, територія казок і легенд, які є спільними для усіх народів, що проживали на цьому терені.

Олександра ділиться, що й сама відчувала щось невловимо близьке й рідне в неймовірному світі магічної, дикої Галичини. Книжку вона прочитала нещодавно і, як зізнається, хоч і не є любителькою фентезі, насолодилася читанням сповна. Її зачарувала велика кількість міфів, частину яких, як виявилося згодом, вигадав сам Рак. Та  найбільше захопило те, як у тексті автор гостро, дотепно та з гумором подає читачеві складні теми бідності, насилля, ненависті, голоду й напруги, що панували в суспільстві того часу.

«Відверто зізнаюсь, я виховувався на текстах Толкіна. Мені близьке його розуміння міфу наче величезного дерева, яке об’єднує в собі розповіді, що пояснюють світ навколо нас. Це дерево є настільки великим, що ми можемо лише збирати з нього окремі листочки, окремі історії. У „Казці про зміїне серце” є дуже багато таких історій, розказаних як із точки зору селян, так і шляхти» – ділиться Радек Рак.  А ось гумор автор вважає потужним інструментом для того, аби прийняти важку історію. Зізнається, що хотів, аби його текст читався легко, але водночас залишив по собі багато тем для роздумів.

Попри те що світ, який творить Рак, є казковим – тут людина комунікує з Богом  і з природою, поруч живуть казкові істоти,  а сюжетна лінія переповнена чудесами, – автор намагається триматись у межах історичної дійсності. Радек Рак наголошує: історична лінія розповіді базується на документах та історичних дослідженнях. Консультував автора історик Аркадіуш Венх, дослідник Галичини з Ягелонського університету.

Письменник не боїться згадувати про «чорні сторінки» польської історії, якими є становище селян та антишляхетські повстання як наслідок немилосердного ставлення одних людей до інших. Ба більше  – він не бачить потреби замовчувати цю частину історії в угоду формування польської шляхетської ідентичності: «Я багато фантазую у книжці, коли йдеться про легенди та байки, однак коли мова про історичну складову, тут немає нічого вигаданого. Наприклад, ніч повстання, описана в книжці, відповідає тому, що відбувалось у  реальності –  година за годиною».

Ще однією «чорною сторінкою» історії місцевого населення малої батьківщини Радек Рак вважає операцію «Вісла». Трагедію місцевого населення українського походження, яке примусово вивезли з південно-східних та центрально-східних територій Польщі.

Ця тема, як і становище селян, є близькою письменникові, адже стосувалася безпосередньо його родини. І він припускає, що колись, коли здобуде достатню кількість інформації про події, пов’язані з темою операції «Вісла», з-під його пера постане популярна книжка про ці події. Адже саме популярної літератури бракує, аби поляки (і не лише вони) змогли зрозуміти й переоцінити важкі сторінки власної історії.

Підготувала Оксана КУЗЬМЕНКО

Переглянути відео з цієї та інших польсько-українських зустрічей, що відбулися в межах проєкту «Інтеграція через літературу II», можна на youtube-каналі «Нашого вибору».

Share.