4 квітня 2024 року після важкої хвороби помер Мирон Сич – етнічний українець, віцемаршалок Вармінсько-Мазурського воєводства, двічі депутат польського Сейму, активний діяч Обʼєднання українців у Польщі, освітянин, засновник та директор Комплексу шкіл з українською мовою навчання у Гурові-Ілавецькому, чоловік та батько.
Мирон Сич народився 3 січня 1960 року у селі Остре Бардо у Вармінсько-Мазурському воєводстві в родині етнічних українців. Батьки Мирона – Олександр та Марія – були депортовані до північної Польщі в рамах акції «Вісла» у 1947 році. «Ніколи не цурався, а завжди підкреслював своє українське походження», – написав про Мирона Сича український журналіст Юрій Банахевич.
Освіту Мирон Сич здобув у Вищій педагогічній школі в Ольштині. Після цього працював у ліцеї у містечку Гурово-Ілавецьке. Був ініціатором та першим директором окремої української школи. На її базі у 1990 році створив Комплекс шкіл з українською мовою навчання. Очолював цей заклад до 2007 року. «З великою пристрастю займався освітою та вихованням багатьох поколінь учнів, які сьогодні продовжують його справу і несуть у світ життєві цінності винесені з гуровоілавецької Альма-матер», – так згадують Мирона Сича у заснованій ним школі. Один з випускників школи Гурові-Ілавецькому написав: «Всі ми випускники та учні української школи в Гурові стали немов сироти без Батька».
Мирон Сич був активним громадським та політичним діячем, третім етнічним українцем-депутатом у новітній історії Польщі (після проф. Володимира Мокрого та Мирослава Чеха). У 1998–2007 роках Мирон Сич був головою Вармінсько-Мазурського сеймику. У 2007 та 2011 роках Сич двічі успішно балотувався до Сейму від партії «Громадянська платформа», здобуваючи близько 9 тис. голосів. Як згадують у виданні Gazeta Wyborcza, він був першим депутатом Сейму, хто складав присягу в українській вишиванці. «Очевидно, як українець, я маю в парламенті обов’язок і велику приємність дбати про українців, які живуть у Польщі – це стосується і освіти, й українських медіа», – згадував в одному з інтервʼю у 2011 році Мирон Сич.
Під час своєї роботи у Сеймі, Мирон Сич був заступником голови комісії національних меншин, а також заступником голови польсько-української парламентської групи. Саме завдяки його зусиллям у 2011 році парламентом Польщі було ухвалено закон про аболіцію, який передбачав амністію для нелегальних мігрантів. Як згадував сам Мирон Сич в одному з інтервʼю, певний час в Польщі багато українців перебували нелегально: «Як українська громада, ми стараємося допомагати тим людям, але потрібні великі кошти. Тому закон про аболіцію ми просто мусимо прийняти, але треба, щоб цей закон був реальним, бо вже було два закони, якими скористалась невелика кількість людей. Попередній закон вводив дуже серйозні обмеження. Скажімо, потрібно було подати офіційну адресу проживання – а як сказати, де ти проживаєш офіційно, якщо ти взагалі офіційно не проживаєш? Тож ми над цим працюємо, бо це – важлива проблема для всієї Польщі».
Під час Революції Гідності, Мирон Сич був у складі делегації, яка на початку грудня 2013 року однією з перших відвідала Майдан і відвезла туди постанову Сейму РП щодо подій в Україні. У документі, зокрема, засуджувалось застосування сили проти мирних демонстрацій. Він також відкрито виступав проти того, коли українське Міністерство культури висунуло погрози заборони функціонування УГКЦ за активність її духівництва на Майдані. Про це у відкритому листі до президента та уряду України Мирон Сич писав: «Він спрямований на те, щоб змусити припинити мирний протест і надання духовної підтримки демонстраціям сотень тисяч українців. Така підтримка необхідна для збереження мирного характеру протестних акцій, що є умовою для виходу з нинішньої політичної та суспільної кризи в Україні».
З 2018 року Мирон Сич виконував функції віцемаршалка Вармінсько-Мазурського воєводства та до останнього продовжував свою роботу. Він, зокрема, балотувався до сеймика від партії «Громадянська коаліція» у прийдешніх місцевих виборах у Польщі, які заплановані на 7 квітня.
«Ми щиро вдячні б.п. Мирону Сичу за його справжню відданість українській і польській справі, величезний внесок у зміцнення українсько-польського братерства і побудову дружніх міждержавних відносин, а також за збереження української національної ідентичності багатьох поколінь українців у Польщі. Пам’ять про добре ім’я Мирона Сича назавжди залишиться в наших серцях та допомагатиме й надалі примножувати його багатолітні здобутки і добрі справи», – написав про Мирона Сича Посол України у Польщі Василь Зварич.
В памʼяті багатьох українців та поляків Мирон Сич залишився як енергійна, життєрадісна та весела людина. «Запам’ятаю його щорічними вітаннями з Різдвом колядою з акордеоном у вишиванці та блискучими виступами з трибуни Сейму, зокрема з українських питань», – написав Юрій Банахевич.
«Він був сильним і дуже добрим чоловіком. Народжений у комуністичній Польщі на півночі, як і тисячі родин жертв акції Вісла, Мирон завжди залишався українцем. Він підтримував українське шкільництво, вчителював сам, був активістом українського громадського життя. Як депутат Сейму, політик у місцевому самоуправлінні, Мирон завжди присвячував себе українській справі. Дякую, Мироне», – згадує Мирона Сича український журналіст та народний депутат України Микола Княжицький.
«Я не був до цього готовий… Прощавай, Мироне. Прощавай, Друже», – так написав про свого колегу маршалок Вармінсько-Мазурського воєводства Марчін Кухчіньський.
Заупокійне богослужіння в памʼять про Мирона Сича відбудеться 8 квітня о 17:00 у церкві в Гурові-Ілавецькому. Похорон відбудеться у вівторок, 9 квітня в Ольштині на Алеї заслужених на цвинтарі в Дивітах.
Миронові Сичу було 64 роки.
Підготувала Анастасія Верховецька