«Кароль Великий!», «Ми з тобою!» та «Тут є Польща!» – такими вигуками прихильники кілька разів переривали майже годинний виступ президента Польщі Кароля Навроцького перед Президентським палацом у Варшаві. Перед тим були дебати за участю лояльних до президента коментаторів, виступ репера разом із дитячим ансамблем, спеціально збудована сцена та трибуни для гостей. Усе це – з нагоди першої річниці вступу Навроцького на посаду президента. Подібних урочистостей у сучасній Польщі досі не проводили, а сама подія стала предметом жвавого обговорення у польських медіа.
Сцена перед Президентським палацом, дебати та концерт
Ще за годину до початку офіційної частини перед Президентським палацом на Краківському передмісті вишикувалася довга черга охочих потрапити на урочистості. На подвір’ї палацу спеціально до річниці президентства встановили високу сцену, дві трибуни для гостей та великий екран. Фасад будівлі прикрасили вертикальною біло-червоною композицією у кольорах польського прапора.
Канцелярія президента назвала святкування «першою такою історичною подією» та запросила поляків «спільно підбити підсумки першого року президентства».
Ще до появи на сцені президента майже годину тривала панельна дискусія. Її модерувала журналістка Дорота Гаврилюк, а учасниками стали історик професор Анджей Новак, публіцист Рафал Земкевич та засновник Kanału Zero Кшиштоф Становський.
Після дискусії відбулася концертна частина. Дитячий фольклорний ансамбль «Zagórzańska Siła» виконав державний гімн Польщі, після чого на сцену вийшов варшавський репер Eldo. Разом із дітьми він виконав композицію «Не питай про неї» (про Польщу).
Лише після цього на сцені з’явилися Кароль Навроцький.
Перші хвилини промови президент говорив спокійно, дякуючи присутнім за підтримку. Однак уже невдовзі виступ набирав міці в голосі та неодноразово переривався вигуками із залу. Скандування «Jesteśmy z tobą» («Ми з тобою»), «Karol! Karol!» та «Tu jest Polska» («Тут Польща») часто лунали протягом вечора.
«Я був і залишуся вашим голосом»
Майже годинний виступ Навроцького мав стати підбиттям підсумків першого року його президентства. Президент неодноразово повертався до думки, що виконує головну обіцянку своєї виборчої кампанії – бути «голосом польського народу».
«Ви вирішили, що я маю бути вашим голосом у Президентському палаці, і весь цей рік я не роблю нічого іншого», – сказав він.
Навроцький наголосив, що хоче «змінити модель президентства», а глава держави, на його думку, має не лише підписувати або ветувати закони, а й активно пропонувати власні законодавчі ініціативи.
Президент заявив, що за рік направив до парламенту 22 законопроєкти, однак 21 із них, за його словами, перебуває у так званій «сеймовій морозилці».
Значну частину промови Навроцький присвятив критиці парламентської більшості та уряду Дональда Туска. Він говорив про заблокований законопроєкт щодо зниження цін на електроенергію, повторно розкритикував Сенат за відмову погодити референдум щодо кліматичної політики ЄС та закликав маршалка Сейму Влодзімєжа Чажастого розглянути президентські ініціативи.
Критикуючи урядову більшість, Навроцький також заявив, що «сьогодні в Сенаті ми почули, що голос народу нікого не цікавить». Натомість він запевнив присутніх, що саме президент має бути тим, хто «несе ваш голос і ваші вимоги», неодноразово називаючи своїх прихильників «польським народом».
США, НАТО та Україна
Говорячи про зовнішню політику, президент заявив, що за рік йому вдалося побудувати тісні відносини зі Сполученими Штатами та президентом Дональдом Трампом. Він також наголосив на необхідності постійної присутності американських військ у Польщі та розвитку східного флангу НАТО.
Окремий фрагмент промови стосувався України.
Навроцький заявив, що стратегічним інтересом Польщі є підтримка України у війні проти Росії.
«Там, де б’ють москаля, там Польща допомагає, навіть якщо безпосередньо не бере участі у війні. Таким є стратегічний інтерес Польщі», – сказав президент.
Водночас він одразу додав, що стратегічним інтересом Польщі є також те, «щоб у Польщі не майоріли бандерівські прапори». Натовп вибухнув оплесками і почав скандувати: «Тут Польща»
«Можна допомагати, можна вимагати. <…> Будемо допомагати, але завжди кажучи: передусім Польща, передусім поляки», – заявив Навроцький.
Серед прихильників – ультраправі політики та коментатори
Увагу привертає не лише зміст промови президента, а й люди, які були присутні на заході або публічно підтримали Навроцького з нагоди річниці його президентства. Частину з них останніми місяцями неодноразово пов’язували з антиукраїнською риторикою.
Серед гостей журналісти помітили Роберта Бонкевича – лідера «Руху оборони кордонів» (Ruch Obrony Granic). Саме цей рух упродовж останніх місяців організовував акції на польсько-німецькому кордоні та регулярно поширював антиімміграційні й антиукраїнські меседжі. Наступного дня після урочистостей Бонкевич привітав Навроцького з річницею президентства. У своєму дописі він заявив, що цей рік «урятував Польщу від необільшовицької революції» та дав країні «надію на вільну Польщу», а також закликав президента «стояти твердо», пообіцявши, що «мільйони поляків його захищатимуть».
Публічно підтримав президента й один із найвідоміших польських ультраправих проросійських та антиукраїнських політиків Януш Корвін-Мікке. У соціальній мережі X він написав, що Навроцький є «першим президентом», діяльність якого він оцінює позитивно, хоча й додав, що хотів би бачити ще більше президентських вето.
Дискусію перед виступом президента модерувала журналістка Polsat Дорота Гаврилюк. Її участь у заході також привернула увагу коментаторів. У червні цього року під час ефіру Polsat News вона поставила запитання, чому в польському уряді є «людина українського походження, яка представляє українські інтереси». Йшлося про заступника міністра науки Анджея Шептицького. Ці слова тоді викликали критику з боку частини політиків, представників української громади та публіцистів.
Саме на цьому тлі слова президента про «бандерівські прапори» набули особливого звучання. Для частини польських коментаторів вони стали не випадковою реплікою, а ще одним сигналом того, що антиукраїнська риторика дедалі більше вписується в політичне середовище, яке підтримує Кароля Навроцького.
Як польські журналісти й оглядачі оцінили рік Навроцького
Святкування першої річниці президентства Кароля Навроцького викликало широку дискусію в польських медіа. Більшість коментаторів звернули увагу не стільки на зміст промови президента, скільки на сам формат заходу, його політичний символізм і сигнали, які він надсилав напередодні парламентських виборів.
Журналіст Gazeta Wyborcza Рафал Гурський описав урочистості як масштабне політичне шоу, що нагадувало мітинги Дональда Трампа. Він звернув увагу на спеціально збудовану сцену, трибуни для гостей та дискусійну панель, у якій брали участь виключно прихильні до президента коментатори. За його словами, заявлені як «дебати» обговорення фактично перетворилися на критику уряду Дональда Туска, а найбільші оплески викликали не розповіді про перший рік президентства, а антиурядові виступи учасників дискусії. На думку автора, за масштабною сценографією ховалася доволі проста політична ідея – «хороший президент стримує поганий уряд».
Оглядач OKO.press Вітольд Гловацький звертає увагу, що святкування було організоване насамперед для прихильників Кароля Навроцького. На його думку, це стосувалося і добору учасників дискусії, і концертної програми, і самої промови президента. Автор зазначає, що Навроцький неодноразово звертався до присутніх як до «польського народу» та запевняв, що є саме їхнім голосом. Таким чином, вважає Гловацький, президент фактично звертався не до всіх поляків, а до власного електорату. Водночас, на думку оглядача, кожен елемент заходу – від дискусії за участю Анджея Новака, Рафала Земкевича та Кшиштофа Становського до концертної програми – був розрахований на різні середовища правого табору і свідчив про ретельно продуману політичну режисуру.
Варто зазначити, що Кароль Навроцький переміг на президентських виборах із мінімальною перевагою. Попри це, під час урочистостей він звертався насамперед до власних прихильників, називаючи їх «народом» і запевняючи, що є саме їхнім голосом, хоча майже половина поляків, які взяли участь у виборах, віддала свої голоси за його опонента. Саме цей контраст став одним із предметів дискусії польських оглядачів.
На думку оглядача Interii Пшемислава Шубартовича, Навроцький за цей рік остаточно визначив свою політичну роль. Автор вважає, що Навроцький не приховує, що прагне бути насамперед «президентом правих» і працює над довгостроковим політичним проєктом. Його головними завданнями Шубартович називає допомогу правому табору повернути владу після парламентських виборів, консолідацію правих сил і побудову власної політичної кар’єри на роки вперед. Оглядач пише, що практично кожен крок президента вписується в цей сценарій – від блокування ключових законів урядової коаліції до публічних виступів, покликаних мобілізувати правий електорат.
Шубартович також звертає увагу, що Навроцький цілеспрямовано формує образ «свого хлопця» – виходить поспілкуватися з людьми у футболці, їсть кебаб, а рішення про помилування Роберта «Старуха» викликало схвалення серед футбольних фанатів та ультрас, яких автор називає природними союзниками президента.
На думку колумніста, така стратегія має працювати не лише на найближчі парламентські вибори, а й на переобрання Навроцького на другий президентський термін. Він також припускає, що президент уже бере участь у ширшому процесі перебудови правого табору, де в майбутньому може змінитися і роль Ярослава Качинського.
Одну з найгостріших оцінок першому року президентства Кароля Навроцького дав співзасновник OKO.press Пйотр Пацевич. Він назвав свою колонку «Токсичний рік із Навроцьким» і стверджує, що головною помилкою політичних опонентів було недооцінити президента. Якщо під час кампанії Навроцького часто сприймали як компромісного кандидата PiS, то сьогодні, пише автор, він став одним із найвпливовіших політиків польських правих.
Пацевич вважає, що за рік Навроцький сформував чіткий політичний стиль. На думку колумніста, президент будує образ політика, який «рятує Польщу, виправляючи помилки Туска», просуває виразний консервативно-ідеологічний порядок денний, використовує конфронтаційний стиль політики та дедалі більше наслідує Дональда Трампа з його гаслом «First». Водночас автор називає Навроцького «лідером антиукраїнської істерії», стверджуючи, що українська тема стала одним із головних інструментів його політичної мобілізації.
Як приклад Пацевич наводить рішення президента відкликати Орден Білого Орла у Володимира Зеленського, вважаючи цей крок безпрецедентно ворожим щодо України та таким, що відповідає інтересам Кремля. Він також звертає увагу, що Навроцький, на його думку, не відреагував належним чином на хвилю антиукраїнських нападів у Польщі, а його власна риторика лише посилює такі настрої. Серед прикладів, які наводить Пацевич, – і промова Навроцького під час святкування річниці президентства.
Водночас Пацевич критикує і чинний уряд Дональда Туска. На його думку, ліберальний табір не зміг знайти ефективної відповіді на політичну стратегію Навроцького і дедалі частіше сам переймає окремі елементи правої риторики – зокрема у питаннях України, міграції та безпеки. Колумніст застерігає, що така тактика не послаблює президента, а навпаки – зміцнює його політичні позиції.
Не менш різко висловилася про Навроцького журналістка Gazeta Wyborcza Агнешка Кублік. У своїй колонці вона назвала президента «узурпатором із комплексом помазаника Народу», а святкування «мегаломанською річницею президентства», зазначивши, що в демократичній Польщі не існувало традиції проводити настільки масштабні урочистості з нагоди першого року перебування глави держави на посаді. На думку Кублік, показовим було вже саме те, що президент вирішив провести «дебати» про своє президентство, запросивши до них людей, які його підтримують, а завершив їх власною промовою, у якій ще раз підтвердив, що є «голосом народу».
Журналістка вважає, що Навроцький дедалі більше представляє себе як єдиного речника польського народу. Водночас вона звертає увагу, що президент продовжує говорити мовою виборчої кампанії, постійно протиставляючи «народ» чинному уряду та парламентській більшості.
Подію прокоментувала й українська політична оглядачка Ольга Попович. Вона також звернула увагу, що Кароль Навроцький став першим президентом демократичної Польщі, який організував окреме масштабне святкування річниці вступу на посаду. На думку Попович, особливу увагу привернула не лише присутність представників ультраправого середовища, а й реакція залу на слова президента про «бандерівські прапори», які супроводжувалися оплесками та вигуками «Тут Польща».
Попович вважає, що ця подія має значення не лише як підсумок першого року президентства, а й як сигнал перед парламентськими виборами, які відбудуться у Польщі трохи більше ніж за рік. На її думку, якщо праві сили сформують наступний уряд, польсько-українські відносини можуть опинитися перед значно серйознішими викликами, а збереження стратегічного партнерства між двома країнами вимагатиме значно більших зусиль.
О.К.