Після ухвалення змін до польського спецзакону про допомогу громадянам України громадські організації попереджали, що від згортання окремих механізмів підтримки постраждають насамперед люди, які найбільше її потребують: літні люди, особи з інвалідністю, тяжкохворі, матері з дітьми та мешканці центрів колективного розміщення (OZZ). Ще навесні представники фонду «Український дім», Польського міграційного форуму та інших організацій застерігали, що нові правила можуть обмежити для частини українців доступ до житла, медичної допомоги та соціальної підтримки.
Із 1 липня почав діяти черговий етап нововведень. Громадські організації вже повідомляють про різке зростання кількості звернень від українців, які втратили право на безоплатне проживання. Розповідаємо, що змінилося, хто найбільше ризикує втратити державну підтримку та які можливості залишаються для тих, кого торкнулися нові правила.
Що змінюється з 1 липня
Як розповів «Нашому вибору» експерт фонду «Український дім» Олександр Пестриков, від кінця травня організація регулярно отримує повідомлення від українців, яким або відмовляють у праві проживати в OZZ, або повідомляють, що надалі вони повинні оплачувати проживання самостійно. «Найчастіше це пов’язано з тим, що приблизно за місяць до 30 червня люди почали отримувати офіційні повідомлення про нові умови проживання або про виселення. Саме тоді кількість звернень різко зросла», – говорить він.
Із 1 липня 2026 року в Польщі набувають чинності нові правила проживання у центрах колективного розміщення (OZZ) для українських біженців. Якщо до цього часу держава фінансувала проживання всіх мешканців центрів, які перебували там станом на 4 березня 2026 року, то тепер безоплатно залишатися в OZZ зможуть лише категорії людей, які закон визначає як вразливі.
До них належать, зокрема, люди з інвалідністю та їхні опікуни за визначених законом умов, літні люди, які відповідають встановленим критеріям, вагітні жінки, батьки, які доглядають за дитиною віком до одного року, а також окремі категорії людей після тривалої госпіталізації та деякі інші групи.
Українці, які не належать до цих категорій, після 30 червня зможуть залишатися у центрі лише за умови, що він надає місця на платній основі. У такому разі мешканці повинні самостійно фінансувати проживання своє та членів своєї родини.
Водночас нові правила можуть призвести до того, що різні члени однієї сім’ї матимуть різне право на проживання у центрі. Наприклад, вагітна жінка або людина з інвалідністю можуть зберегти право на безоплатне проживання, тоді як їхні діти, які самі не належать до визначених законом вразливих категорій, – ні. Саме на таких випадках акцентують громадські організації та керівники центрів колективного розміщення.
Літні люди і сім’ї з дітьми можуть залишитися без підтримки
Як зміни працюватимуть на практиці, в інтерв’ю OKO.press розповіла керівниця двох центрів колективного розміщення у Гожуві-Великопольському Йоанна Єсіс-Полевська. Станом на 30 червня в її центрах проживало майже сто людей. Частина дорослих уже оплачує проживання самостійно, оскільки раніше втратила право на державне фінансування. Після 1 липня, за словами керівниці, без такої підтримки може залишитися більшість літніх мешканців, багато матерів із дітьми та значна частина дітей, які не підпадають під нові критерії, хоча через вік, стан здоров’я або сімейні обставини ці люди не можуть забезпечити себе самостійно.
Особливо складною є ситуація пенсіонерів. Із 16 літніх людей, які проживають у двох центрах, лише четверо після перевірки воєводської адміністрації зберегли право на безоплатне проживання. Решта повинні або оплачувати його самостійно, або залишити центр.
За словами Єсіс-Полевської, пенсіонер може втратити право на проживання лише тому, що має в Польщі дорослих дітей чи онуків, яких можуть визнати здатними його утримувати. Водночас механізм оцінки такої «здатності» залишається незрозумілим, а самі родини нерідко перебувають у складному матеріальному становищі.
Після виїзду з OZZ частина літніх людей також ризикує втратити медичне страхування, яке вони мали як мешканці центру.
На думку Олександра Пестрикова, проблема полягає не лише в окремих рішеннях чиновників, а й у самих критеріях, закладених у законі. «Не можна сказати, що уряд зовсім не усвідомлює масштабу проблеми. Проте всі запропоновані рішення ухвалюються виключно в межах чинного законодавства, тоді як пропозиції громадських організацій переглянути самі критерії вразливості залишаються без підтримки», – зазначає експерт.
Діти можуть втратити право на проживання разом із батьками
Не менше занепокоєння, за словами Йоанни Єсіс-Полевської, викликає ситуація сімей із дітьми. Нові правила можуть призвести до того, що члени однієї родини матимуть різний статус і, відповідно, різне право на проживання в центрі.
У двох центрах, якими вона керує, нині проживають 45 дітей. Після 1 липня значна частина з них може втратити право на безоплатне проживання, навіть якщо їхні батьки й надалі належатимуть до категорій, які мають право залишатися в OZZ.
Як приклад керівниця центрів наводить історію українки Юлії, яка до повномасштабного вторгнення працювала вчителькою математики. У центрі вона допомагає вести документацію, перекладає та підтримує інших мешканців. Зараз жінка чекає на дитину.
Разом із чоловіком вона виховує шістьох дітей віком від двох до дев’яти років. Після 1 липня Юлія як вагітна жінка збереже право проживати у центрі. Таке саме право матиме і новонароджена дитина протягом першого року життя. Натомість чоловік та шестеро старших дітей відповідно до нових критеріїв такого права вже не матимуть.
Подібна ситуація виникла й в іншій родині, де мати самостійно виховує чотирьох дітей. Вона зможе залишатися у центрі лише доти, доки наймолодшій дитині не виповниться один рік. Водночас троє старших дітей уже не відповідатимуть новим критеріям.
За словами Єсіс-Полевської, таких історій є значно більше. Це багатодітні родини, самотні матері та сім’ї, які вже кілька років живуть у Польщі. Діти навчаються у місцевих школах і дитячих садках, а батьки працюють або активно шукають роботу. Проте навіть за таких умов вони часто не можуть дозволити собі орендувати житло за ринковими цінами.
Олександр Пестриков зазначає, що саме на такі наслідки громадські організації звертали увагу ще під час обговорення законопроєкту. «Уряд послідовно наголошував, що правила змінюватися не будуть, а перенесення набуття ними чинності до 1 липня було поступкою, щоб діти не були змушені змінювати місце проживання посеред навчального року. Однак зараз ми бачимо, що самі проблеми нікуди не зникли – їх лише відтермінували», – говорить експерт.
Що відповідає міністерство
У Міністерстві сім’ї, праці та соціальної політики Польщі наголошують, що зміни до правил проживання у центрах колективного розміщення мають сприяти поступовому переходу українських біженців до самостійного життя, а не позбавити їх підтримки.
У відповіді, яку директорка Департаменту соціальної допомоги Беата Карлінська надала Йоанні Єсіс-Полевській, зазначено, що українці, які через стан здоров’я або складну життєву ситуацію не можуть самостійно функціонувати, і надалі матимуть можливість проживати у центрах.
Якщо після 1 липня людина вже не належить до категорій, проживання яких фінансується державою, але не має можливості залишити центр, вона зможе залишитися там на платній основі.
У міністерстві також пояснюють, що неповнолітні діти людей, які мають право проживати в OZZ, можуть залишитися разом із батьками, однак також на платній основі. Якщо сім’я не має коштів, вона може звернутися до центру соціальної допомоги із заявою про призначення цільової допомоги.
Посольство України в Польщі, яке також опублікувало роз’яснення щодо нових правил, рекомендує українцям, які не можуть оплачувати проживання, звернутися до адміністрації центру та місцевої соціальної служби. Зокрема, дипломати радять подати заяву на цільову грошову допомогу (zasiłek celowy), а також розглянути можливість участі у програмі «Wspólnie do niezależności», яка допомагає з пошуком житла, працевлаштуванням та інтеграцією.
Втім, на думку Йоанни Єсіс-Полевської, для багатьох родин ці механізми не розв’язують проблему. Навіть часткова оплата проживання часто є непосильною, а цільова соціальна допомога не гарантує довгострокового вирішення житлового питання.
Схожу оцінку дає й Олександр Пестриков. За його словами, державні інституції намагаються допомогти людям у межах уже ухвалених правил, однак це не усуває головної проблеми.
«Усі рішення сьогодні шукають виключно в межах чинного закону. Але це не змінює того, що самі критерії вразливості залишаються проблемними. Наприклад, якщо український пенсіонер отримує так звану emerytura groszowa – пенсію, розмір якої є нижчим за гарантовану мінімальну, йому пропонують від неї відмовитися, щоб він міг відповідати критеріям проживання в притулку», – зазначає він.
«Слід визнати, що чиновники демонструють чималу креативність у вирішенні проблем, які самі ж і створили. Зокрема, дітям радять оформлювати опіку над особами з інвалідністю, щоб отримати право залишитися в притулку. Є багато інших ініціатив, проте немає найбільш очевидного й ефективного рішення – змінити в законі критерії вразливості», – підкреслює фахівець.
Коли державної підтримки недостатньо
Поки державні інституції шукають способи допомогти людям у межах чинного законодавства, дедалі більшу роль у підтримці українських біженців відіграють громадські організації та благодійники.
За словами Олександра Пестрикова, саме до громадських організацій дедалі частіше звертаються українці, які після змін у законодавстві ризикують залишитися без житла або не мають змоги оплачувати проживання у центрах колективного розміщення.
Одним із прикладів такої підтримки став громадський збір «Pomóżmy Ukraińcom», який Польський міграційний форум (Polskie Forum Migracyjne) організував спільно з OKO.press. Завдяки пожертвам понад 15 тисяч людей вдалося допомогти українським родинам, які після звуження державної підтримки опинилися у критичній ситуації.
Йоанна Єсіс-Полевська каже, що для частини мешканців її центрів саме цей збір став єдиною можливістю не втратити житло.
Однією з таких родин є сім’я Наталії. Подружжя переїхало до Польщі ще до початку повномасштабної війни, а у 2022 році вивезло з України двох синів – Богдана та Данила. Батьки оплачували власне проживання, тоді як діти як біженці могли безоплатно жити у центрі.
Згодом у Наталії діагностували онкологічне захворювання. Вона проходить агресивну хіміотерапію, а єдиним стабільним доходом родини залишається заробіток чоловіка.
Після 1 липня право на проживання в OZZ втрачають обидва хлопчики. Завдяки коштам, зібраним під час благодійної кампанії, їхнє проживання вдалося оплатити до кінця року. Це дозволило сім’ї спрямувати власні кошти на лікування матері та повсякденні витрати.
Втім, житлова проблема була не єдиною.
Старший хлопець не є біологічним сином чоловіка Наталії. Його батько загинув на війні в Україні. За словами Єсіс-Полевської, найбільший страх жінки полягає в тому, що після її смерті дитина може залишитися без людини, яка фактично замінила йому батька. Саме тому частину коштів зі збору використали також на юридичну допомогу для оформлення усиновлення хлопчика його вітчимом.
Керівниця центру розповідає, що ця історія настільки її вразила, що вона власним коштом організувала для родини кілька днів відпочинку біля моря. «Можливо, це буде їхня остання спільна відпустка», – каже вона.
Ще одна історія стосується Жені та її доньки Міланки. Жінка хворіє на розсіяний склероз, проходить лікування та має в Польщі посвідчення особи з інвалідністю. Формально це дає їй право проживати у центрі колективного розміщення. Проте скористатися цим правом сім’я не змогла. За словами Єсіс-Полевської, через рішення воєводської адміністрації прийом нових мешканців до центру було призупинено.
Тимчасово оплатити проживання матері й доньки також вдалося завдяки благодійному збору.
На думку керівниці OZZ, ця історія показує, що навіть люди, які відповідають установленим законом критеріям, не завжди можуть скористатися передбаченою підтримкою через адміністративні рішення.
Олександр Пестриков наголошує, що благодійні ініціативи дедалі частіше допомагають заповнити прогалини, які виникають після скорочення державної підтримки. Водночас вони не можуть замінити системних рішень.
«Ми бачимо, що після звуження державної допомоги багато проблем доводиться вирішувати вже не через державні механізми, а завдяки роботі громадських організацій і солідарності людей. Благодійні збори допомагають окремим родинам, але вони не можуть стати системною відповіддю на проблему, яка виникла після змін у законодавстві», – зазначає він.
О.К.