Відкритий у травні цього року памʼятник «незламним солдатам» у Вроцлаві потрапив до конкурсного списку ста найкрасивіших витворів мистецтва у міському просторі у світі. Автором переліку є американська платформа CODAworx. Памʼятник у вигляді девʼяти кубів з гартованого скла вшановує діячів польського антикомуністичного підпілля, яке діяло у Польщі наприкінці та у перші роки після Другої світової. Як сам памʼятник, так і загалом тема так званих проклятих або незламних солдатів, є неоднозначними.
Вроцлавський памʼятник «незламним солдатам» цьогоріч бере участь у 12-му архітектурному конкурсі від американської платформи CODAworx. Конкурс має на меті відзначити найкращі проєкти з інтегрованого мистецтва та архітектури по всьому світу. Голосування за об’єкти, які беруть участь в конкурсі, тривало до 2 липня. Таким чином було сформовано перелік ста найкрасивіших витворів мистецтва у публічному просторі у світі. Результати конкурсу журі оголосить 30 серпня.
Памʼятник польському антикомуністичному підпіллю або ж «незламним солдатам» (польська назва – Pomnik Żołnierzy Niezłomnych) відкрили у Вроцлаві 8 травня 2024 року. Авторами проєкту є польські скульптори Томаш та Конрад Урбановичі зі студії Archiglass. Раніше вони вже отримали нагороду в конкурсі CODAworx. У 2022 році журі відзначило їхню скульптуру «Дух Палацу Мешка I» у Познані. Проєкт памʼятника «незламним солдатам» було обрано у результаті міжнародного конкурсу, а рішення про його будівництво прийняте у 2021 році. Загальна вартість скульптур складає 1 млн 250 тисяч доларів (близько 4,9 млн злотих). Памʼятник співфінансувався польським Міністерством культури та національної спадщини.
Памʼятник представляє девʼять скляних кубів, в кожен з яким вмонтовано зображення учасників антикомуністичного підпілля у повний зріст. Обрані для цього світлини – це реальні фотографії солдат з того часу. Однак автори памʼятника відмовились використовувати впізнаваних постатей або ж підписувати використані фото. Таким чином Томаш та Конрад Урбановичі хочуть вшанувати не окремих осіб, а всіх учасників підпілля. Для цього також на окремому постаменті перед скульптурами розміщенні емблеми кількох найбільших військових формувань та політичних і цивільних організацій, які формували антикомуністичне підпілля – крім Армії Крайової, це також організація «Свобода і незалежність», Національний військовий союз, Національні збройні сили та інші.
«Фігурки розташовані всередині блоків у різних напрямках. Залежно від кута огляду глядача, що рухається, фігури у склі більш або менш помітні. Таким чином символічно підкреслюємо їхню конспіративну діяльність чи намагання бути викресленими тодішньою владою», – читаємо в описі до памʼятника.
Історичний контекст
Памʼятник «незламним солдатам» у Вроцлаві вшановує польське антикомуністичне підпілля – антикомуністичний та незалежницький рух опору, який постав у Польщі наприкінці Другої світової, коли стало зрозуміло, що країна потрапить у радянську сферу впливу. Учасники руху вважали, що слід продовжувати збройну боротьбу за незалежність Польщі та проти як радянської влади, так і комуністичних структур у самій Польщі. Найбільш активним підпілля було у 1944-1956 роках, однак окремі члени руху опору переховувались в лісах навіть до початку 1960-х.
Післявоєнний антикомуністичний рух опору налічував понад 120 тисяч учасників, однак це було неоднорідне середовище. Його творили різні за ідеологією, цінностями, а також численністю організації. Як пояснює дослідник руху опору, польський історик проф. Рафал Внук, до антикомуністичного підпілля входили сотні більших і менших організацій – від малих учнівських груп, до підпільних локальних збройних груп та аж до загальнопольських військових і політичних організацій. Найбільшою організацією з найпотужнішими місцевими структурами стала організація «Свобода і незалежність» / «Wolność i Niezawisłość» (WiN). Вона походила зі структур Армії Крайової періоду окупації. Метою WiN був відхід від збройної боротьби до політичної та громадської діяльності. Її лідери хотіли, щоб Польща відновила свій суверенітет шляхом демократичних виборів, а не збройної боротьби. Другою за величиною силою були Національний військовий союз / Narodowe Zjednoczenie Wojskowe (NZW) та Національні збройні сили / Narodowe Siły Zbrojne. Їхні лідери розраховували на початок третьої світової війни, яка мала призвести до звільнення Польщі від комуністичного панування.
Проф. Рафал Внук наголошує на тому, що слід памʼятати про різноманітність політичних та військових сил, які ставили опір комуністам. З одного боку це були демократичні організації як «Свобода і незалежність» та Армія Крайова, а з іншого націоналістичні та антидемократичні Національні збройні сили, та подібний до них, але менш радикальний Національний військовий союз. Існували також конфлікти, як між самими учасниками підпілля, так і між підпіллям та місцевим населенням, як польським, так і українським й білоруським, під час яких доходило до пограбувань та вбивств цивільного населення. Про один з таких випадків пише польська репортерка Анета Примак-Онішк: «29 січня 1946 року підрозділ Національного військового союзу під командуванням Ромуальда Райса, знаного під псевдонімом “Бурий”, увійшов до села Залешани. Партизани наказали мешканцям зібратися в одному з будинків, потім закрили його й підпалили. Розпочався справжній кошмар, розстріли, незабаром горіло вже все село. Того дня тут загинули 16 людей. У наступні дні підрозділ Бурого спалив ще такі села: Вілька Вигонівська, Зані, Шпакі, Коньцовізна, розстрілював безпорадних людей, часто жінок і дітей. Усього тут було вбито 79 цивільних осіб (наймолодша жертва мала лише сім днів); всі вони були православними та вважалися білорусами».
Паралельно з антикомуністичним підпіллям, протягом 1945-1949 років у Польщі діяла Польська народна партія / Polskie Stronnictwo Ludowe, яка представляла політичну опозицію для комуністів, а її члени та прихильники вважали, що час збройної боротьби минув і слід розбудовувати в країні громадянське суспільство і демократичним способом протистояти СРСР та комуністам у Польщі. У 1946 році партія налічувала близько 1 мільйона членів.
Політичний контекст
У часи комуністичної Польщі памʼять про діячів повоєнного антикомуністичного підпілля, очевидно, що затиралась, а їхня діяльність не досліджувалась. З відновленням незалежності ситуація кардинально змінилась, а образ войовничого підпілля взяли собі на озброєння політики. Протягом останніх десяти років у Польщі широко використовується поняття «Прокляті солдати» або «Незламні солдати» (хоча перше частіше) на позначення всього підпілля. У 2011 році у Польщі було встановлено Національний день памʼять «Проклятих солдатів», який відзначають 1 березня. Цей день став приводом для маніфестацій праворадикальних та націоналістичних сил, а також радикально налаштованих футбольних вболівальників.
Крім свята, памʼять про «проклятих солдатів» повинні зберігати памʼятники, а також назви вулиць, скверів та доріг. Однак на думку істориків, зокрема, того ж проф. Внука, популяризація поняття «проклятих/незламних солдатів» спотворює історичні факти та не відображає реальної ситуації антикомуністичного підпілля. Головною небезпекою вживання поняття «прокляті солдати», є обʼєднання в одну групу як рівних і однаково заслужених для історії таких постатей як Вітольд Пілецький, заслужені керівники Армії Крайової або санітарка Данута Сєджяковська «Інка», яка виносила з поля бою поранених, так і таких постатей як Ромульд Райс «Бурий» чи Францішек Ольшувка «Отто», який поєднував боротьбу з комуністами з пограбуваннями та вбивствами польського та єврейського цивільного населення.
«Подібні маніпуляції передають подвійно хибне повідомлення. По-перше – що Армія Крайова, а потім WiN – це те саме, що Національні збройні сили, по-друге – що радикальні націоналісти та фанатичні вболівальники стали ідейними спадкоємцями традицій AK, WiN, NSZ та всієї польської патріотичної традиції. Фраза “герої з Національних збройних сил і Армії Крайової” стала популярною у медіа, прирівнюючи воєнізовану, націоналістичну партійну міліцію, ворожу до Польської підпільної держави, з підпільною польською армією, уповноваженою урядом у вигнанні – Армією Крайовою», – говорив ще декілька років тому Рафал Внук.
Підтвердженням того, що такі «історичні маніпуляції» продовжують бути популярними є нещодавно відкритий памʼятник у Вроцлаві, який знову ставить під однією рискою все антикомуністичне підпілля, називаючи їх «незламними солдатами» та розміщуючи емблеми Армії Крайової, організацій «Свобода і незалежність» та Національного військового союзу й Національних збройних сил на одному постаменті.
Анастасія Верховецька
Джерело: Archiglass, Przegląd Polityczny