Різдво Христове – це веселе й магічне свято, яке пов’язане з барвистими обрядами з участю дітей і молоді. На Підляшші між Бугом і Нарвою досі урочисто, згідно з традицією відзначають Святвечір і три святкові дні.
Святвечір, тобто Коляда
Підляське святкування Різдва – Руздва, починається Колядою – врочистою вечерею напередодні свят із такими атрибутами, як сніп жита під образами, сіно під скатертиною та традиційні страви.
Сніп жита звуть – залежно від села – колядою, колєдою, діедком. Традиція приносити його до хати ще збереглася в деяких сім’ях на селі, хоча вже щораз менше господарів її дотримується.
Сіно, яке стало елементом масової культури, пов’язаним із Різдвом, досі кладуть під скатертинами, причому не тільки на сільських, але й міських столах. У кого в селі скотина – дають їй це сіно, щоб була здоровою.
Святкова вечеря не обходиться без куті, хоча не в усіх селах вона була традиційною різдвяною стравою. На Підляшші кутя асоціюється передусім із похоронними обрядами. Як згадують найстаріші – у деяких селах вона була на Святвечір, в інших – ні.
Що зараз їдять на підляську Коляду? Борщ із сушених грибів, вареники з капустою та грибами, оселедець, рибу, причому це може бути будь-яка риба, не тільки, як у польській традиції, – карп. Обов’язковим напоєм підляшан є узвар із сушених яблук і груш – так званий щуолок. Колись на святковому столі були також вівсяний кисіль, оладки з гречаної каші, пампушки, пиріг із маком та інші страви, рецепти яких знають уже тільки найстаріші підляські господині. Страви з маком у багатьох сім’ях почали зникати зі святкових столів, коли введено заборону на його вирощування.
«Гей, коляда, коляда…»
Найбільш поширеною різдвяною традицією не лише в підляських селах, а також у містах, є колядування. Колядують діти й молодь – обов’язково з колядною зіркою, а також дорослі. Колись найчастіше разом колядували діти та молодь, які ходили від хати до хати невеличкими групками, а наколядовані гроші призначали на спільну бесіду й музикантів для сільської забави. Колядування дорослих, які збирають гроші на церкви або монастирі, – це нове явище. Буває, що в деяких селах до хат із різдвяними піснями завітає у період свят навіть кільканадцять колядних груп.
Що співали на Підляшші? Колись найпоширенішими були колядки з виданого вперше у XVIII ст. у Почаєві «Богогласника». У регіоні між Бугом і Нарвою їх виконували найчастіше з російською вимовою («Нєбо і зємля», «Нова рада стала», «Бог Предвєчний»), яку часто змішували з підляською говіркою. З часом такі колядки додатково білорусизували. На жаль, нині далі функціонує багато таких гібридних варіантів із перекрученими словами, коли не відомо, якою мовою виконується колядка.
Якщо в хаті було молоде подружжя або мале дитятко, колядники співали колись місцевою українською мовою так звані припєвки: «Ой, ясна красна в лузі каліна», «Ой, рано, рано кури запіли», «А в пана Мірка призба золота». На жаль, нині ці старовинні колядки побажального характеру звучать лише на різних майстер-класах, а не під час колядування. Можливо, завдяки різним ансамблям, які також колядують у різдвяний час, вдасться знову повернути ці пісні до репертуару колядників.
Зараз на Різдво Христове колядні групи виконують передусім колядки, яких навчилися на уроках української чи білоруської мови або знайшли в Інтернеті. Треба однак підкреслити, що переважну більшість становлять українські колядки й щедрівки, співані найчастіше українською літературною мовою.
Фото: Людмила Лабович
Підляські колядники й далі ходять від хати до хати із зіркою, тобто ґвяздою. Це надає обряду врочистого характеру, а також допомагає зберегти традицію виготовлення колядних зірок. У минулі роки, ще до пандемії, популярними були різного роду майстер-класи, під час яких народні майстри показували, як зробити колядну зірку, вчили дітей і молодь готувати традиційні прикраси на неї.
Святкування в часи коронавірусу
Обов’язковим атрибутом Різдва Христового є зараз гарно прикрашена ялинка. На Підляшші вона з’явилася в хатах після Другої світової війни, в деяких багатших сім’ях була ще раніше. До того часу хати прикрашали різними квітами з паперу, павуками. Зараз дехто відроджує традицію виготовлення цих традиційних підляських прикрас із паперу (bibułу), які разом із солодощами вішають на ялинку. Завдяки ялинкам та мерехтливим електричним гірляндам на них, що майже в усіх хатах увімкнуті днями і ночами, оживають старіючі підляські села.
Різдво – це сімейні зустрічі різних поколінь підляшан, участь у всенічному бдінні (всюнуочні) в церкві, спільне співання колядок. Напевно, не всім у час пандемії коронавірусу вдасться піти до церкви та навіть зустрітися з найближчими. Проте, сподіваймося, що в наступні роки знову повернемося до традиційного святкування Різдва Христового в сімейному колі, участі в святкових церковних службах, а також до колядників у хатах.
Людмила ЛАБОВИЧ