Наприкінці липня польські археологи з Університету Миколая Коперника у Торуні натрапили на чергове «вампірське» поховання у містечку Пєнь поблизу Бидгоща. Цього разу спеціальним способом була похована дитина – обличчям донизу та з навісним замком в ногах. Поховання дитини знайшли всього в 1,5 метрах від жінки з серпом над шиєю, рештки якої археологи знайшли минулого року.
Дитина-«вампір»
Знайдене цьогоріч поховання дитини-«вампіра» походить з XVII сторіччя та розміщувалось на відстані приблизно 1,5 метра від тогорічної знахідки – жінки, похованої з серпом над шиєю та навісним замком на пальцях стопи. Як пояснили тоді науковці серп і замок є захисними елементами, щоб унеможливити вихід з могили: якби померла мала намір підвестися, їй би серпом відрубало голову, у кращому випадку – сильно поранило б. Крім того, пальці ніг жінки були закріплені трикутним замком. Такі поховання характерні для людей, яких з тих чи інших причин боялись у спільноті і не тільки під час життя, а що важливо – і після смерті.
Під час першого дня розкопок археологи знайшли трикутний навісний замок. Вже в наступні дні на тому ж місці було знайдено поховання дитини. За попередніми оцінками померла дитина мала 5-7 років. Тіло поховали обличчям донизу. Згідно з тодішніми віруваннями, забобонами та ритуалами такий спосіб поховання повинен був запобігти вставанню з мертвих – якби таке сталось дитина б «вгризалась у землю» і таким чином не турбувала живих.
Як пояснює в інтервʼю для National Geographic керівник досліджень професор Даріуш Полінський, такий спосіб поховання є дуже нетиповим. За словами науковця у XVII сторіччі до дітей ставились інакше: часто їх ховали окремо, а нехрещеним дітям, через страх перед встанням з мертвих, могли розбивати голови. Натомість поховання обличчям до землі трапляються дуже рідко, а на памʼяті професора Полінського це перше таке саме дитяче поховання.
Ще одним елементом, який свідчить, що дитину боялись і який би убезпечував від підняття тіла з могили був навісний замок. «Замок під ногою символізує завершення життєвого етапу і має захищати від повернення померлого, якого, ймовірно, боялися. Такі практики виникли з народних вірувань і іноді називаються антивампірськими, що не є цілком точним, тому що концепція вампіра з’явилася історично пізніше, ніж ми датуємо поховання в місті Пєнь», – пояснює в інтерв’ю сайту Nauka w Polsce професор Даріуш Полінський.
До нашого часу поховання дійшло лише частково – залишились лише кістки гомілки, а під п’ятою (тобто, ймовірно, на пальці ноги) замок. Як припускають археологи, через якийсь час після смерті дитини, її поховання розкопали та забрали частину кісток, можливо з тією самою метою – щоб не дати тілу встати з могили. В історії польської археології вже були випадки осквернення трупів і викопування кісток померлих. Дуже часто це стосувалося померлих, підозрюваних у чаклунстві, магії або, наприклад, одержимості та надприродних силах. Ідея полягала в тому, щоб перевірити «стан» останків і переконатися, що поховані залишаються на місці і не будуть переслідувати живих.
Не «вампіризм», а лише хвороба
Поряд з «вампірським» похованням дитини археологи натрапили на рештки ще трьох дітей. Один зі знайдених елементів щелепи має зелене забарвлення – подібне знайшли на щелепі дівчини-«вампіра» з серпом. Як показали аналіз тогорічної знахідки зелений колір кісток зʼявився через реакцію з міддю. Також на піднебінні дівчини знайшли сполуки марганцю та золота. Відкриття наштовхнуло дослідників на думку, що ще при житті дівчину намагались лікувати за допомогою суспензії золота. Як пояснює професор Полінський, такий спосіб лікування був доволі поширений у XVII сторіччя.
Лікар Марія Чижевська, спеціаліст з гематології та внутрішньої медицини з обласної лікарні в Торуні, припустила, що померла дівчина, яку називають «вампіром», могла страждати на дуже рідкісну хворобу – гістіоцитоз з клітин Лангерганса. «Це досить агресивна форма раку, яка вражає переважно молодих людей і дає тривалі симптоми, які люди того часу могли сприймати як “небезпечні” чи “тривожні”. Йдеться про втрату ваги, слабкість, постійну інтенсивну лихоманку, проливну нічну пітливість, епілептичні припадки. Саме захворювання також викликає дефекти кісток», – пояснює один з дослідників, д-р Лукаш Чижевський з Інституту археології Університету Миколая Коперника.
Науковці припускають, що саме симптоми хвороби стали причиною того, що мешканці XVII-сторічного села сприймали жінку як одержиму або як «вампіра», і тому боялись, що вона встане з могили. «Стереотипи ставлення до людей з підозрою на вампіризм свідчать про страх перед людьми, які не обов’язково погані, але які відхиляються від норми. Це може бути все, що завгодно: зовнішність, поведінка, манера говорити, а також хвороба», – пояснює професор Полінський.
Знайдена щелепа дитини з зеленим нальотом наразі не досліджена, тому вчені можуть тільки ставити питання, чи ця дитина також була хвора? Чи лікували її суспензією золота? Чи щелепа належить дитині з замком в ногах? Чи мала ця дитина якісь кревні звʼязки з жінкою-«вампіром»?
Цвинтар «ізгоїв»
Цьогорічні розкопки принесли археологам ще одне цікаве, нетипове та рідкісне поховання – могилу вагітної жінки, у лоні якої збереглись рештки плоду (що зазвичай відбувається вкрай рідко). Що особливо зацікавило дослідників, так це місце поховання – тверда земля з великою кількістю каменів, іноді досить великих. Як пояснюють археологи, в такій землі важко було рити могилу і це досить нетипово, що хтось додав стільки зусиль, щоб саме тут поховати жінку.
Крім того, дослідники припускають, що частина каміння була покладена в могилі не випадково – на шиї, грудній клітці або черепі похованих. Загадкою залишаються також уламки керамічного посуду біля облич двох людей, похованих у сусідніх могилах. Крім того, нижню частину посудини поклали в ногах померлого, похованого в іншій могилі. На думку дослідників, це мало бути навмисно.
Віднайдені артефакти та рештки людей дозволяють припустити, що цвинтар був протестантським – там ховали переважно лютеранів та менонітів. Однак питання про призначення цвинтаря все ще залишається відкритим. Як зазначає професор Полінський «в писемних джерелах та на мапах немає жодних згадок про цвинтар. Це типово для кладовищ, де були поховані люди, виключені зі спільноти не тільки за життя, але й після смерті. Такі поховання розміщували за межами забудови, міськими мурами, на роздоріжжях, вигонах або пустирях. Велика кількість нетипових поховань, зі слідами дивних практик, які чітко вказують на те, що цих людей боялись і після їхньої смерті, дозволяють нам припустити, що і тут маємо справу з кладовищем для ізгоїв».
Цьогорічний етап розкопок добігає кінця, а дослідження будуть продовжуватись у лабораторіях. Так, дослідники чекають на результати ДНК-аналізу поховань. Завдяки такому аналізу можна буде встановити більше інформації про зовнішність (колір очей, волосся, шкіри), а також дізнатись про можливі генетичні відхилення та хвороби людей, які були поховані на цвинтарі у містечку Пєнь.
На думку археологів, поховання, знайдені у містечку Пєнь, є цікавими, а окремі з них (наприклад, жінки-«вампіра») навіть унікальними на рівні Європи, а навіть й світу.
Розкопки на цвинтарі у містечку Пєнь Куявсько-Поморського воєводства проводяться вже декілька років поспіль науковцями з торунського університету Миколая Коперника на чолі з професором Даріушем Полінським. Поховання, які вже вдалось знайти, походять з епохи раннього Середньовіччя (V-XI сторіччя) та раннього нового часу (XVI-XVIII сторіччя).
Підготувала Анастасія Верховецька
За матеріалами: National Geographic, Nauka w Polsce, UMK w Toruniu
Читайте також: У Поморському воєводстві польські археологи знайшли цвинтар “вампірів”