Багато українських квірКвір (англ. Queer) – загальний термін на позначення ЛГБТК+, тобто людей, що не є гетеросексуальними або цисгендерними.-біженців прибули до Польщі впродовж перших місяців війни і продовжують прибувати до країни. Українців часто непокоїть ситуація із правами квір-спільноти у контексті впливу католицизму на Польщу та її реальність.
Це – історія Наталії, їй 24 роки. Вона попросила змінити ім’я, щоб не привертати зайвої уваги до себе та через страх осуду з боку своєї родини через свою пансексуальністьСексуальна орієнтація, що характеризується можливістю емоційного, романтичного (платонічного), еротичного (чуттєвого) або сексуального потягу до людей незалежно від їхньої гендерної ідентичності та біологічної статі. Втім вона однаково погодилась розповісти про себе.
Це інтерв’ю дає можливість дізнатись більше про квір-людей, які живуть серед нас своїм звичайним життям та намагаються знайти себе у сучасному світі. Це – інший, більш приземлений, але від того не менш цікавий фокус на квір-українців у Польщі.
Коли ти відчула перші ознаки того, що тобі подобаються не лише хлопці?
У сьомому класі в мене зʼявилися почуття до однокласниці, з якою я тісно спілкувалася.
Що ти відчувала тоді, коли у тебе було захоплення до однокласниці? Чи знає вона про ці почуття? Як ти тоді сприймала це?
Вона перша мені сказала, що я їй подобаюсь. Я спершу була шокована, але не тому, що мені було огидно чи я була проти. Скоріше, тоді я думала, що за одностатеві стосунки часто принижують, бʼють та не сприймають навіть найрідніші. І тому мій шок був радше сумішшю страху через це та страху невідомого. Вона знала, я проявляла до неї знаки уваги, ми завжди були разом і на навчанні, і в повсякденному житті, спілкувались неймовірно близько і проходили всі випробування підліткового віку разом. Стосунки тривали понад рік. Але це закінчилося дуже спонтанно і болісно.
Я досі не пережила остаточно завершення цього звʼязку, а минуло вже одинадцять років. У духовному і романтичному плані, якщо так можна сказати, це найболючіша втрата в моєму житті. Попри все, я не шукаю відновлення цих стосунків, кохаю свого партнера і не маю жодних романтичних емоцій ні до кого іншого, окрім нього.
Чи твій партнер знає про твою квір-ідентичність? Як він до неї ставиться? Чи немає у тебе відчуття дискомфорту від поєднання твого минулого та теперішнього?
Знає, у нього немає ніяких питань і проблем щодо моєї ідентичності. Знову ж таки, він не сприймає це як щось страшне/дивне/цікаве. Коли я йому розповідала, то зробила це повсякденній розмові. Він відповів щось на кшталт: «А, ок, дякую за інфу». Та і все. Ставиться він до цього спокійно, адже ми знаходимося у довірливих здорових стосунках.
Я не почуваюся дискомфортно від своїх спогадів і почуттів. Це нормальна частина мого життя і я себе приймаю зі всіма особливостями.
У тебе різне бачення своєї романтичної та сексуальної орієнтації. Чи тобі було важко це прийняти, враховуючи те, що в сучасній попкультурі ці дві площини дуже часто змішують? Через які кроки ти дійшла до цього розуміння?
У звʼязку з травматичним досвідом, у мене тема сексу дуже інтимна і особлива. На мою думку, стосунки (коротко- та довгострокові) можуть існувати і без сексу, тому власне я ідентифікую себе як панромантик Панромантик – це людина, яка відчуває романтичний потяг до інших незалежно від їхньої статі або гендерної ідентичності. Пансексуальність стосується статевого потягу, панромантичність має суто романтичний характер, тобто передбачає емоційне та романтичне зацікавлення без акценту на фізичному або сексуальному аспекті стосунків. Панромантичність входить до спектра романтичної орієнтації, де людина може відчувати симпатію, прив’язаність і бажання створювати романтичні зв’язки з людьми будь-якої гендерної ідентичності..
ДемісексуальністьДемісексуальність – це сексуальна орієнтація, за якої людина відчуває сексуальний потяг виключно після встановлення глибокого емоційного зв’язку з іншою людиною. На відміну від традиційних моделей сексуального потягу, демісексуали не відчувають сексуальної привабливості до когось лише на основі зовнішності або первинного знайомства. Ця орієнтація знаходиться на спектрі асексуальності, оскільки демісексуали можуть взагалі не відчувати сексуального потягу без попередньої емоційної близькості. моя виражається в тому, що для мене секс без стовідсоткової довіри і глибоких почуттів неможливий. Це наслідок частково дуже консервативного сексуального виховання.
Як проявлялась консервативність у твоєму сексуальному вихованні? Чи має вона релігійні джерела?
Мені пощастило, тому що віруюча частина моєї родини ніколи не вкладала в мою голову концепцію «раба Божого» і «Божої жорстокості покарання». Моє релігійне виховання базувалося на принципах любові, взаємодопомоги та пошуку найкращої версії себе, до відкриття якої веде віра. Мене вчили, що Бог любить своїх створінь, попри те, яка в них орієнтація, колір шкіри тощо. Головне – це цінності, які в християнстві не є чимось страшним чи поганим.
Консервативним було виховання іншої частини сімʼї, члени якої зростали в жорстких рамках комуністичної ідеології. Секс – це те, про що говорять пошепки. Сексом займаються тільки в темряві, тиші і під ковдрою. У підлітковому віці я не розмовляла з мамою про секс, тому що вона сама соромилася і уникала цієї теми. З того, що пам’ятаю з виховання в період становлення моєї особистості:
- Секс може бути тільки після весілля, до весілля це «псує» дівчину. Це великий сором для всієї родини.
- Весілля – це один раз на все життя.
- Все, що стосується інтиму поза ковдрою і при світлі – девіація.
З часом ці наративи змінилися у молодшого покоління моїх сімейних «вихователів».
Яка твоя релігійна ідентичність?
Я ідентифікую себе як православна християнка. Віра в Бога є важливою частиною мого щоденного життя.
Коли ти перебувала в Україні, тобі було важко прийняти, змиритися зі своєю квір-ідентичністю? Що ти відчувала?
Так, важко. В Україні про мою квір-ідентичність знала лише моя найкраща подруга. Я не шукала жодних стосунків у цілому, не говорити вже про одностатеві. У мене були «краші» (люди, в яких героїня закохувалась – прим.ред.), але мене зупиняла думка про те, що моя родина цього ніколи не прийме. Я не сильно зациклювалася на особистому житті, тому що активно займалася навчанням. У мене не було на це сил і часу.
Як ти потрапила у Польщу?
Переїхала у вересні 2021 на навчання.
Чи не хвилювало тебе те, що одним із стереотипів щодо Польщі є сильний вплив католицизму на суспільство? Чи думала ти про кореляцію релігійної ідентичності зі ставленням до квір-осіб у цій країні?
Не хвилювало, тому що я була «у шафі», і не переживала за те, що стикнуся з якимись негативними наслідками. Я думала лише про те, що попри все Польща – Європа, і вірогідність, що мене ображатимуть за ідентичність не надто велика.
Чи шукала ти одностатевих стосунків у Польщі? Чи був у тебе страх осуду або фізичного насилля у цьому контексті?
Я дуже закрита людина в плані стосунків чи їх пошуку. Я ніколи в житті не шукала людей спеціально для якоїсь романтики. Це завжди виходило само собою після тривалого близького спілкування. У мене були симпатії до дівчат та бажання мати стосунки з деякими з них, але мене зупиняв страх осуду від своєї родини та родини потенційних партнерок. Також та дівчина, яка мені особливо подобалась в один момент, гралася з ідеєю одностатевих стосунків для нових відчуттів та куражу. Не думаю, що це могло б бути щось серйозне між нами.
Я ніколи не боялася, що мене можуть осудити чи побити.
Після того, як ти провчилась у Польщі, чи підтвердила ти для себе стереотип Польщі, як країни де надзвичайний вплив має католицизм?
Під час навчання я навпаки побачила польську молодь, відкриту до різних ідентичностей. Багато хто з моїх друзів не приховував свою орієнтацію і серйозно ставився до використання правильних займенників. Але це лише в межах університетської бульбашки. Поза її зоною, особливо серед старшого покоління, все, звісно, інакше. В основному я дізнавалася про це із розповідей друзів про їхній негативний досвід чи з новин.
Яка з подібних історій запам’яталась тобі найбільше?
Подруга розповіла про випадок у церкві малого містечка, звідки походить її родина. Під час служби священник виголошував проповідь, основною тематикою якої було боже покарання, яке отримають всі «гомосексуалісти» після смерті. Вся маса людей у церкві, за її словами, жваво з цим погоджувалася.
Як перебування у Польщі вплинуло на твою квір-ідентичність у цілому?
Тут я відчула себе вільніше і почала сприймати свою ідентичність просто як саму себе. Я не відчуваю потреби її приховувати, якщо до цього доходить розмова, але і не відчуваю потреби активно її обговорювати. У цьому для мене і міститися «нормальність»: бути такою, яка я є, адже стрейт-людиГетеросексуали, люди, які відчувають романтичний або сексуальний потяг до людей протилежної статі або гендеру не відчувають потреби наголошувати на своїх симпатіях до протилежної статі. Так само і в мене – це просто я.
Чи ти береш участь у заходах, пов’язаних із квір-тематикою, що проходять у Польщі?
Ні, не беру, оскільки для широкого загалу я досі «в шафі». Але я підтримую марші рівності.
Є глибока дискусія щодо того, чи змушування до камінг-аутуКамінг-аут – це процес усвідомлення та відкритого визнання людиною своєї сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності або інших особистих аспектів, які можуть відрізнятися від загальноприйнятих норм суспільства. є коректним. Є люди, які вважають, що це потрібно для гарного прикладу та розширення прав квір-осіб, тобто сприймають це як певну форму активізму, особливо якщо це публічні особи. Інші навпаки вважають це втручанням у особисте життя і, якщо активізмом, то радше показним. Що ти думаєш з цього приводу?
На мою думку, камінг-аут – це особиста справа кожного. Не кожен камінг-аут закінчується похвалою від суспільства і загальним захватом, тому питання активізму тут сумнівне. У сучасних реаліях світ перенасичений квір-бейтингКвір-бейтинг (англ. queerbaiting) – це маркетингова або творча стратегія, яку використовують у медіа, фільмах, серіалах або рекламі, де натякають на можливу присутність квір-персонажів або квір-відносин, але насправді уникають їхнього повного зображення або підтвердження. Квір-бейтинг часто викликає розчарування у ЛГБТК+ спільноти, оскільки створює хибне відчуття інклюзивності, не надаючи реального представлення квір-ідентичностей., тому це може сприйматися як показушність. Це суто моя думка.
Чи зустрічалась ти з образами чи огидою з боку поляків щодо тебе або інших квір-осіб, яких ти знаєш?
Ні, ніколи, лише розуміння і підтримку. Але, знову ж таки, у мене вузьке коло спілкування, що з українцями, що з поляками тут.
Чи бачиш ти прогрес у ставленні до квір-спільноти у Польщі?
Я бачу прогрес якщо йдеться про засудження ультраконсерватизму в Польщі. 2024 – це мій перший рік за влади Туска (прем’єр міністр, обраний чинним урядом, представник Громадянської платформи, досі урядущою партією була консервативна партія «Право і Справедливість»), тому судити ще рано.
Як ти оцінюєш дії нового польського уряду по цьому питанню?
Поки що уряд Туска не ухвалив ніяких суттєвих законів, що змінювали б юридичний статус осіб ЛГБТК+ у польському суспільстві. Тільки тому, що уряд називається демократичним, не означає, що його рішення будуть такими. Консервативна опозиція все ще має надзвичайну популярність.
Розмовляв Артур Колдомасов
Публікація була підготовлена за підтримки n-ost та профінансована Фондом «Пам’ять, відповідальність та майбутнє» (EVZ) і Федеральним міністерством фінансів Німеччини (BMF) в рамках освітньої програми NS-Injustice
