У польській партії «Право і справедливість» (PiS), яка є найбільшою опозиційною силою в парламенті, стався найсерйозніший за майже два десятиліття внутрішній конфлікт. Після кількох тижнів протистояння лідер партії Ярослав Качинський оголосив, що близько трьох десятків депутатів залишають партію після відмови виконати рішення керівництва. У центрі конфлікту опинився колишній прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький, якого багато років вважали найімовірнішим наступником Качинського.
Польські медіа вже називають ці події найсуттєвішим розколом у PiS, а українські аналітики звертають увагу на можливі наслідки не лише для польської політики, а й для України.
Як PiS дійшла до найбільшого розколу
Польські коментатори наголошують, що нинішній розкол у PiS назрівав не один рік. Одним із перших сигналів стало рішення Ярослава Качинського не висувати Матеуша Моравецького кандидатом у президенти. Згодом черговим ударом по позиціях колишнього прем’єра стало рішення зробити кандидатом на посаду прем’єр-міністра після наступних парламентських виборів не його, а Пшемислава Чарнека – одного з лідерів консервативного крила партії. Після цього протистояння між двома внутрішньопартійними таборами лише посилилося.
До слова, призначення Чарнека привертало увагу медіа й через його позицію щодо України. Останніми місяцями політик неодноразово виступав із різкими заявами, зокрема закликав припинити фінансування озброєння та відбудови України з боку Європейського Союзу, а також вимагав блокувати переговори про вступ України до ЄС. Після однієї з таких заяв Ярослав Качинський був змушений окремо підтвердити, що PiS підтримує військову допомогу Україні, а висловлювання Чарнека розглядатиме керівництво партії.
Відкрита фаза внутрішньопартійного конфлікту розпочалася 15 липня, коли президія політичного комітету PiS заборонила членам партії брати участь у політичних об’єднаннях, що діють паралельно з партійними структурами. Формально рішення пояснили необхідністю захистити державне фінансування партії, однак більшість коментаторів вважає, що воно було насамперед спрямоване проти асоціації Rozwój Plus («Розвиток Плюс»), яку Матеуш Моравецький заснував навесні 2026 року.
Членам партії дали час до 23 липня, щоб письмово підтвердити вихід із таких об’єднань. Фактично це стало ультиматумом: або повна лояльність керівництву партії, або виключення.
Rozwój Plus і останні переговори з PiS
До асоціації Rozwój Plus входили десятки депутатів і кілька євродепутатів PiS, серед яких Пйотр Мюллер, Марцін Горала, Даніель Обайтек, Ольга Семенюк-Патковська, Януш Цешинський та інші політики, які працювали в уряді Моравецького. Сам колишній прем’єр неодноразово наголошував, що ця ініціатива не є альтернативою PiS, а має стати додатковим майданчиком для вироблення програмних рішень, залучення самоврядників, підприємців і громадських діячів та розширення електоральної бази польської правиці. Він також просував ідею «широкого намету» – об’єднання консервативних і правоцентристських середовищ, яке, на його думку, мало допомогти PiS перемогти на парламентських виборах 2027 року.
Однак у керівництві PiS дедалі більше сприймали Rozwój Plus як окремий політичний центр впливу, сформований навколо Моравецького. Невдовзі після оголошення про створення асоціації речник партії Рафал Бохенек заявив, що це може призвести до дезінтеграції партії.
«Така ініціатива вписувалася б у плани та різноманітні інтриги Дональда Туска і його людей, адже саме вони хочуть нас розколоти. Сьогодні настав час об’єднання польських патріотів навколо нашого кандидата на посаду прем’єр-міністра Пшемислава Чарнека», – зазначив Бохенек у заяві, надісланій медіа.
Упродовж останніх днів перед дедлайном Ярослав Качинський і Матеуш Моравецький неодноразово зустрічалися. За інформацією Onet, колишній прем’єр запропонував керівництву партії низку компромісних варіантів, а також переконував Качинського погодитися на модель так званого контрольованого розколу. Вона передбачала, що частина депутатів створить окремий політичний проєкт, який працюватиме з іншим сегментом правого електорату, а після парламентських виборів знову зможе об’єднатися з PiS.
Схоже, домовитися сторонам не вдалося. Остання зустріч Качинського і Моравецького відбулася 23 липня та тривала понад три години. Після неї колишній прем’єр заявив журналістам, що «нічого не здатне розділити» його з Ярославом Качинським, і висловив сподівання, що компроміс усе ж буде знайдено. Водночас саме цього дня до кінця доби депутати мали відмовитися від участі в асоціації та підписати декларацію про те, що не братимуть участі в жодному політичному об’єднанні поза PiS. Інакше їм загрожувало виключення з партії.
Уже наступного дня, 24 липня, Ярослав Качинський повідомив, що близько тридцяти депутатів, пов’язаних із Rozwój Plus, фактично залишили партію, а остаточне рішення мав затвердити політичний комітет PiS. Водночас прихильники Моравецького заявляли, що не виходили з партії добровільно, а лише відмовилися підписувати так звані декларації лояльності.
Водночас у таборі Моравецького вважають, що його усунення з керівних позицій у партії було цілеспрямованим. Депутат і член асоціації Rozwój Plus Кшиштоф Шчуцький заявив в ефірі Onet, що одним із тих, хто стояв за витісненням колишнього прем’єр-міністра з PiS, був саме Пшемислав Чарнек. За його словами, політиків, пов’язаних із Моравецьким, поступово відтісняли від керівництва партії, щоб посилити позиції іншої групи впливу.
Після оголошення про виключення своїх прихильників Моравецький заявив, що з партії їх «виштовхнула невелика група інтриганів».
Що польські медіа пишуть про цей конфлікт
Onet у спеціальному випуску політичного подкасту Stan Wyjątkowy називає нинішній конфлікт у PiS найбільшим розколом у партії і переломним моментом для всієї польської правиці. Журналісти вважають, що ситуація стала можливою через зміну балансу сил усередині правого політичного табору. Якщо раніше політики, які залишали PiS через небажання Ярослава Качинського ділитись владою, зрештою поверталися до партії, то тепер, на їхню думку, ситуація принципово інша. Вони пов’язують це як з ослабленням політичних позицій Качинського, так і зі зростанням підтримки інших правих сил – насамперед «Конфедерації» та «Конфедерації польської корони», які, за результатами останніх соціологічних досліджень, сукупно вже зрівнялися з PiS за рівнем підтримки. Саме тому автори подкасту припускають, що нинішній розкол може мати значно серйозніші наслідки, ніж усі попередні внутрішньопартійні конфлікти.
На думку журналістів, вихід Матеуша Моравецького з PiS не був спонтанним рішенням. Моравецький дедалі частіше демонстрував політичну самостійність: проводив власні політичні заходи, презентував окрему економічну програму, організовував дискусії всупереч рекомендаціям керівництва PiS, відмовлявся від участі в окремих партійних зустрічах, а створення асоціації Rozwój Plus, до якої приєдналися близько 40 парламентарів партії, стало кульмінацією цього процесу.
Водночас журналісти припускають, що нинішній розкол може змінити баланс сил на польській правиці. На їхню думку, найбільше від конфлікту можуть виграти радикальні праві сили, тоді як Моравецький спробує побудувати власний політичний проєкт і шукатиме нових союзників. Водночас Onet звертає увагу, що, попри втрату частини депутатів, PiS зберігає сильні регіональні структури, стабільне фінансування та значну підтримку виборців. Саме тому розкол, на думку журналістів, не означає автоматичного занепаду партії.
Даріуш Кортко з Gazeta Wyborcza звертає увагу на реакцію регіональних структур PiS. Він пише, що після оголошення ультиматуму в місцевих організаціях запанувала атмосфера невизначеності. Багато політиків поки уникають публічних заяв, однак у різних воєводствах дедалі більше депутатів і місцевих діячів відмовляються підписувати декларації лояльності та відкрито підтримують Моравецького. За інформацією видання, у частині регіонів його прихильники вже почали створювати власні структури, водночас у партії говорять про страх відкрито визначатися зі своєю позицією.
Автор також зазначає, що розкол має різний масштаб у різних регіонах. Якщо, наприклад, на Помор’ї чи Нижній Сілезії за Моравецьким пішли кілька впливових політиків, то в інших воєводствах більшість місцевих структур залишилася на боці Качинського. При цьому багато співрозмовників видання переконані, що остаточний баланс сил стане зрозумілим лише за кілька місяців, коли новий політичний проєкт Моравецького почне будувати регіональні структури.
Набагато різкішу оцінку ситуації дає колумніст OKO.press Вітольд Гловацький. На його думку, Ярослав Качинський може припуститися найбільшої політичної помилки у своїй кар’єрі, адже, намагаючись позбутися внутрішніх конкурентів, фактично послаблює власну партію.
Гловацький вважає, що Моравецький приніс до PiS технократичний стиль управління, команду економістів і чиновників та спробу розширити електорат партії за рахунок поміркованих правоцентристських виборців. Саме тому, на думку автора, виключення цієї групи означає втрату не периферійної фракції, а значної частини кадрового та програмного потенціалу партії.
Водночас автор наголошує, що це лише його оцінка. Він прогнозує, що після розколу PiS ще більше зміститься у бік жорсткої націоналістичної та антиєвропейської риторики, тоді як Моравецький потенційно зможе побудувати окрему правоцентристську силу, здатну боротися за частину виборців PiS, а також інших поміркованих консерваторів. На думку Гловацького, найбільшим бенефіціаром ослаблення PiS може стати президент Кароль Навроцький, який дедалі більше впливає на правий політичний табір.
Авторка OKO.press Пауліна Пацула вважає, що Матеуш Моравецький намагається позиціонувати себе як представник нового європейського правоцентристського руху. На її думку, колишній прем’єр прагне зберегти консервативний характер своєї політичної сили, але водночас зробити її менш конфронтаційною щодо Європейського Союзу та більш прийнятною для європейської правоцентристської політики. Вона зазначає, що Моравецький, імовірно, виходить із того, що частина виборців PiS втомилася від багаторічної конфронтаційної риторики партії, спрямованої проти Брюсселя, Німеччини, а останнім часом – і проти українців. Саме тому останнім часом він більше говорить про економічний розвиток, охорону здоров’я, освіту, житлову політику та підтримку молоді, ніж про культурні війни.
Водночас Пацула наголошує, що Моравецький не відмовляється від критики Європейського Союзу. Він виступає проти подальшої централізації ЄС, закликає до більшої самостійності держав-членів і відкидає ідею Polexit, виступаючи за реформування, а не вихід Польщі з Євросоюзу. На думку авторки, таким чином політик прагне стати частиною нового європейського правоцентристського мейнстриму, у якому дедалі більшу роль відіграють національні консерватори. Водночас Пацула сумнівається, що Моравецькому вдасться повністю дистанціюватися від спадщини PiS. Вона наголошує, що саме він був одним із головних облич восьмирічного правління партії, тому будь-які спроби представити свій проєкт як «новий початок» неминуче порівнюватимуть із його попередньою діяльністю.
На що звертають увагу українські оглядачі
У колонці для «Європейської правди» Юрій Панченко та Станіслав Желіховський пропонують розглядати розкол у PiS не лише як внутрішньопартійну кризу, а як подію, що може вплинути на всю польську політику.
Автори нагадують, що майже два десятиліття PiS залишалася монолітною політичною силою, а нинішній конфлікт став першим випадком, коли партію залишає настільки велика група впливових політиків. На їхню думку, новий політичний проєкт Матеуша Моравецького має реальні шанси подолати виборчий бар’єр і навіть стати одним із нових центрів тяжіння для правого електорату.
Окремо Панченко та Желіховський аналізують можливі наслідки розколу для українсько-польських відносин. Вони звертають увагу, що разом із Моравецьким із PiS можуть перейти політики, які займали більш помірковану позицію щодо України. Водночас у самій партії після посилення позицій групи Пшемислава Чарнека може зрости вплив політиків, які дедалі частіше використовують антиукраїнську риторику.
Водночас автори застерігають, що це не означає автоматичної проукраїнськості майбутньої політичної сили Моравецького. На їхню думку, новий проєкт навряд чи конкуруватиме з «Конфедерацією» або Гжегожем Брауном у радикальних антиукраїнських заявах. Натомість він може спробувати зайняти більш помірковану правоцентристську нішу.
Панченко та Желіховський також припускають, що фрагментація польської правиці може посилити роль президента Кароля Навроцького як неформального лідера цього політичного табору. Водночас вони не виключають, що після парламентських виборів 2027 року політична сила Моравецького потенційно може стати учасником зовсім інших коаліційних конфігурацій, ніж нинішній PiS, хоча сам Моравецький поки категорично відкидає можливість співпраці з Дональдом Туском.
У підсумку більшість оглядачів описує не просто розкол однієї партії, а початок переформатування польської правиці. Якщо раніше PiS залишалася практично безальтернативним центром тяжіння для правого електорату, то тепер дедалі більше авторів говорять про формування кількох окремих центрів впливу. Один із них може створити Матеуш Моравецький, PiS може посилити радикальніший курс під впливом Пшемислава Чарнека, а роль президента Кароля Навроцького, на думку частини оглядачів, зростатиме.
Для України це може означати, що замість одного ключового партнера чи опонента на правому фланзі доведеться вибудовувати відносини одразу з кількома центрами впливу, які матимуть різні підходи до українсько-польських відносин.
О.К.