Заява Ярослава Качинського про те, що кандидатом партії «Право і справедливість» (PiS) на посаду прем’єра є Пшемислав Чарнек, стала цими вихідними однією з найбільш обговорюваних політичних новин у Польщі. Чарнек – колишній міністр освіти і один із найбільш суперечливих політиків PiS.
Рішення було оголошене 7 березня в Кракові – у залі товариства Sokół, де раніше PiS представляла своїх кандидатів у президенти – Анджея Дуду і Кароля Навроцького.
Вибір Чарнека викликав гостру реакцію польських політиків, експертів і медіа. Для одних це спроба мобілізувати правий електорат і об’єднати партію, для інших – сигнал про подальшу радикалізацію польської політики.
Чому Качинський поставив саме на Чарнека
Рішення висунути Пшемислава Чарнека кандидатом на прем’єра було оголошене більш ніж за півтора року до парламентських виборів, які мають відбутися у 2027 році. За оцінками польських медіа, це спроба дати PiS «друге політичне дихання».
Після програшу парламентських виборів партія переживає внутрішні конфлікти. У PiS з’явилися різні фракції, а політики публічно сперечалися між собою щодо майбутнього партії та оцінки попередніх восьми років правління.
Качинський шукав політика, який не буде критикувати попередні уряди PiS; зможе об’єднати різні групи всередині партії та здатен вести агресивну політичну боротьбу з урядом Дональда Туска.
Саме таким політиком він вважає Чарнека.
Під час оголошення кандидатури Качинський заявив, що PiS потребує нового уряду, який «зможе перемогти і виправити ситуацію в Польщі». На його думку, країна зараз перебуває у складному становищі і потребує «патріотичної влади».
Висунення Чарнека означає, що PiS робить ставку на мобілізацію правого електорату. Партія намагається повернути частину виборців, які останнім часом переходять до «Конфедерації». Сам Чарнек раніше не виключав співпраці з частиною правих політичних сил, тому деякі аналітики називають його можливим «містком» між PiS і радикальною правицею.
Важливо, що Чарнек має підтримку консервативних католицьких медіа, пов’язаних із священникомТадеушем РидзикомТадеуш Ридзик – польський католицький священник-редемпторист, засновник і керівник медійного середовища, до якого входять Radio Maryja, Telewizja Trwam та газета Nasz Dziennik. Його медіапроєкти мають значний вплив на консервативну частину польського суспільства і протягом багатьох років пов’язані з політичним середовищем PiS. Пов’язані з ним медіа активно підтримують правоконсервативний порядок денний – зокрема у питаннях ролі католицької церкви, сімейної політики та історичної пам’яті – і можуть мобілізувати частину релігійного електорату. За підрахунками польських депутатів і медіа, після приходу PiS до влади у 2015 році пов’язані з Ридзиком структури отримали від державних інституцій сотні мільйонів злотих. Підтримка цього медійного середовища загалом спрямована на політичний табір PiS, однак Пшемислав Чарнек вважається одним із політиків партії, чиї консервативні позиції найбільш відповідають його риториці., що робить його популярним серед частини правого електорату.
Хто такий Пшемислав Чарнек: освітня політика, Willa+ та українсько-польські взаємини
Пшемислав Чарнек – юрист і професор Люблінського католицького університету.
Він народився у 1977 році, а політичну кар’єру розпочав у регіональній адміністрації. У політиці він з’явився на національному рівні після 2015 року, коли став воєводою Люблінським. Найбільшу політичну впізнаваність здобув у 2020 році, коли став міністром освіти і науки в уряді Матеуша Моравецького.
Саме період його керівництва освітнім відомством став одним із найбільш дискусійних епізодів його політичної кар’єри. Уже саме призначення Пшемислава Чарнека міністром освіти і науки викликало масові протести, у яких брали участь вчителі, студенти, представники наукового середовища та опозиційні політичні партії
Lex Czarnek
Однією з найгучніших ініціатив Чарнека на посаді міністра був законопроєкт, відомий у Польщі як Lex Czarnek. Його метою було розширити повноваження державних органів нагляду за школами – зокрема кураторів освіти – у питаннях діяльності шкіл і співпраці навчальних закладів із громадськими організаціями.
Чарнек виступав за посилення патріотичного виховання у школах, розширення програм про Івана Павла II та боротьбу з «лівими ідеологіями»
Критики законопроєкту – частина освітнього середовища, місцевого самоврядування та опозиції – заявляли, що він може обмежити автономію шкіл і директорів, а також посилити політичний контроль над освітньою системою. Уряд і прихильники реформи, навпаки, стверджували, що зміни мають забезпечити більший нагляд за програмами, які пропонують позашкільні організації, та захистити учнів від «ідеологічного впливу».
Дискусії навколо політики Чарнека в освіті відображалися не лише у політичних дебатах, а й у культурі. Польський рок-гурт Big Cyc присвятив цій темі пісню «Ministrant Edukacji». У ній музиканти іронічно коментують освітню політику міністра та суперечки навколо ролі церкви, патріотичного виховання і ідеологічних дискусій у школах. Назва композиції відсилає до слова «міністрант» – прислужник під час католицької літургії – і є сатиричною алюзією на зв’язок між політикою освіти та консервативною релігійною риторикою, яка супроводжувала частину реформ у цей період.
Willa Plus
Одним із найбільш обговорюваних скандалів, пов’язаних із періодом, коли Пшемислав Чарнек очолював Міністерство освіти і науки, медіа і політики назвали «Willa Plus». Формально йшлося про програму «Rozwój potencjału infrastrukturalnego podmiotów wspierających system oświaty i wychowania», що передбачала фінансування інфраструктури організацій, які працюють у сфері освіти та виховання.
Як писало видання Onet, після змін у законодавстві 2022 року міністерство отримало можливість запускати інвестиційні програми і розподіляти кошти між громадськими організаціями. У межах цієї програми 42 організації отримали приблизно 40 мільйонів злотих бюджетних коштів.
Частина дотацій була призначена на придбання нерухомості – зокрема великих будинків і вілл. Серед отримувачів грантів, за даними медіа, були організації, пов’язані з політиками PiS або консервативними громадськими середовищами. Опозиційні політики та частина медіа критикували програму, заявляючи, що вона могла сприяти фінансуванню організацій, близьких до правлячої партії, та ставили під сумнів прозорість процедури розподілу коштів. Сам Чарнек відкидав ці звинувачення, заявляючи, що програма реалізовувалася відповідно до закону, а критика є політично мотивованою.
Після появи публікацій у медіа програмою зацікавився центральний державний орган фінансового контролю в Польщі – Найвища палата контролю (Najwyższa Izba Kontroli – NIK). У своєму звіті NIK вказав на порушення принципів прозорості під час розподілу частини коштів і зауважив, що деякі гранти були надані попри негативні оцінки експертів, які аналізували заявки.
Окремі аспекти програми стали предметом перевірок прокуратури, а після зміни влади питання використання цих коштів знову повернулося до публічної дискусії.
Академічна діяльність
Дискусії викликали і питання академічної діяльності Чарнека. У 2021 році очолюване Пшемиславом Чарнеком міністерство змінило перелік наукових журналів, публікації в яких враховуються під час оцінювання наукової діяльності. До списку додали низку локальних видань, зокрема теологічних і публіцистичних, яким присвоїли таку саму кількість балів, як і провідним міжнародним журналам. Ці зміни викликали критику частини наукової спільноти. Комітет правничих наук Польської Академії Наук назвав їх довільними та такими, що можуть суперечити правилам, а застереження також висловили Сенат Ягеллонського університету і Комісія з оцінювання науки (Komisja Ewaluacji Nauki).
Критики звертали увагу і на те, що підвищення рейтингу деяких журналів збільшило наукову оцінку публікацій самого Чарнека приблизно на 200 пунктів.
Українсько-польська тематика
Одним із найбільш відомих епізодів, пов’язаних із українсько-польською тематикою, став конфлікт 2018 року навколо виступу голови Українського товариства у Любліні Григорія Купріяновича під час вшанування пам’яті українських жертв подій 1944 року в селі Сагринь.
Як пояснював у розмові з «Нашим вибором» Купріянович, у своїй промові під час вшанування пам’яті жертв у Сагрині 8 липня 2018 року він лише констатував історичні факти. Він наголосив, що 10 березня 1944 року у селі Сагринь від рук підрозділів Армії Крайової загинули сотні православних українців – громадян тодішньої Республіки Польща – і що вони були вбиті саме тому, що були українцями та православними. Купріянович підкреслював, що жертвами стали громадяни Польщі, які загинули від рук інших громадян цієї ж держави. Чарнек, який на той час був воєводою Люблінським, назвав цей виступ «скандальним» і подав заяву до прокуратури, звинувативши автора промови у можливій образі польського народу.
Прокуратура зрештою закрила справу, не знайшовши підстав для кримінального переслідування. Однак сама ситуація стала предметом гострих дискусій у польських і українських середовищах.
Законопроєкт про так звану волинську брехню
Пшемислав Чарнек також є одним з авторів законодавчих ініціатив, пов’язаних з історичною політикою Польщі. Зокрема, він разом із депутатом Збігнєвом Богуцьким підготував зміни до Кримінального кодексу та до закону про Інститут національної пам’яті. У польській публічній дискусії цей проєкт часто називають законом про «волинську брехню».
Документ передбачає запровадження кримінальної відповідальності за «пропагування ідеології Організації українських націоналістів фракції Бандери (ОУН-б) та Української повстанської армії». У тексті законопроєкту ці організації визначаються як відповідальні за злочини проти польського населення на Волині та в інших регіонах тодішньої Другої Речі Посполитої під час Другої світової війни.
Перше читання законопроєкту відбулося 6 лютого 2025 року у польському Сеймі. Його автори пояснювали, що зміни покликані запобігти «запереченню або применшенню» злочинів на Волині, порівнюючи поняття «волинської брехні» з терміном «брехня про Освенцим», яким у Польщі позначають заперечення Голокосту.
Проєкт отримав негативну оцінку Верховного суду. Під час громадських обговорень експерти також застерігали, що запропоновані положення можуть створити ризики для свободи слова та наукових досліджень і вплинути на польсько-українські відносини.
Варто зазначити, що законопроєкт Чарнека і Богуцького не є єдиним проєктом, що передбачає кримінальну відповідальність за пропагування ідеології ОУН (б) та УПА. У вересні цього року до Сейму надійшла також законодавча ініціатива президента Польщі Кароля Навроцького, яка пропонує внести зміни до Кримінального кодексу та закону про Інститут національної пам’яті. Проєкт передбачає, що публічне пропагування ідеології ОУН (б) та УПА може каратися так само, як пропаганда нацистської чи комуністичної ідеології. Питання кримінальної відповідальності за так званий бандеризм обговорюється в польській політиці вже кілька років і періодично повертається у вигляді різних законодавчих ініціатив.
Риторика Чарнека
У польській політиці Чарнек відомий дуже різкою риторикою. Він часто різко атакує політичних опонентів, використовує популістичні гасла та робить конфронтаційні заяви. Він, зокрема, називає уряд Дональда Туска таким, що нібито діє в інтересах Німеччини, а ліві політичні сили звинувачує у загрозі для «християнських цінностей».
Публічні висловлювання Пшемислава Чарнека щодо прав людини у цілому та прав ЛГБТК зокрема неодноразово ставали предметом політичних і суспільних дискусій у Польщі. У 2018 році, коментуючи марш рівності у Любліні, Чарнек заявив, що такі ініціативи, за його словами, сприяють «пропагуванню девіацій і збочень», а у 2020 році під час телепрограми на каналі TVP Info заявив, що не слід «слухати розмови про якісь права людини чи рівність», і що люди з гомосексуальною орієнтацією, на його думку, «не є рівними нормальним людям».
Іншою темою суперечок були висловлювання Чарнека про роль жінок у суспільстві. Під час однієї з лекцій він заявив, що основною функцією сім’ї є народження дітей, а роллю жінки є материнство.
Критики Чарнека розглядають такі висловлювання як приклад радикально консервативної риторики. Сам політик у відповідь заявляв, що його слова часто виривають із контексту, і наголошував, що виступає за захист традиційної моделі сім’ї та християнських цінностей.
У публічних виступах Пшемислав Чарнек неодноразово робив різкі заяви щодо України. Під час виступу 7 березня у Кракові, зокрема, він звинуватив українську владу у «безцеремонності» та заявив, що Польща допомагала Україні передусім із власних інтересів безпеки. За його словами, підтримка Києва була потрібна для того, щоб російські війська не опинилися біля польського кордону. Політик також заявив, що поляки розглядають Україну як «буфер», який має стримувати Росію, і що Польща продовжуватиме допомогу, але очікує «поваги» від президента України Володимира Зеленського та української влади.
Чарнек також пов’язував свої закиди з історичними питаннями, зокрема з темою ексгумацій польських жертв Волинської трагедії, заявляючи, що українська сторона нібито блокує такі роботи, попри те, що пошукові та ексгумаційні роботи тривають.
Цей виступ закономірно викликав широкий резонанс в медіа. Водночас цікаво, що заяви Чарнека активно поширювали російські державні ЗМІ. Як звертає увагу Gazeta Wyborcza, публікації з цитатами з’явилися, зокрема, у виданнях «Комсомольская правда», Lenta.ru, Gazeta.ru та «Известия». Російські медіа подавали його слова як доказ нібито зростання напруженості у відносинах між Польщею та Україною і як підтвердження тез про «втому Польщі від України» – поширених наративів російської пропаганди.
Реакція політиків
Представники урядової коаліції та інших партій по-різному оцінили рішення Ярослава Качинського, однак у більшості коментарів звучали застереження про можливу радикалізацію польської політики. Прем’єр-міністр Дональд Туск заявив, що політична боротьба перед парламентськими виборами 2027 року може значно загостритися. Коментуючи кандидатуру Чарнека, він сказав, що Польщу може чекати протистояння між урядом і «трьома конфедераціями». Йдеться про посилення правого табору: поряд із партією «Конфедерація», одним із лідерів якої є Славомір Менцен, та радикальним середовищем «Конфедерації Корони Польської» Гжегожа Брауна, Туск натякнув і на можливе зміщення PiS у бік жорсткішої правоконсервативної риторики. Прем’єр додав, що цю ситуацію не варто недооцінювати і що майбутні вибори можуть стати «грою за все».
Інші представники «Громадянської коаліції» також різко розкритикували кандидатуру Чарнека. Речник уряду Адам Шлапка заявив, що це «не ребрендинг PiS, а зміна кольору на коричневий», натякаючи на радикалізацію політичного курсу партії. Євродепутат Даріуш Йонський припустив, що рішення Качинського може бути пов’язане з можливістю майбутньої коаліції з політичним середовищем Гжегожа Брауна. Міністерка освіти Барбара Новацька також заявила, що це рішення може означати «поворот PiS у бік радикалізму». Деякі політики коаліції нагадували і про суперечки, пов’язані з діяльністю Чарнека на посаді міністра освіти – зокрема про скандал навколо програми Willa Plus. Депутат Збігнєв Конвінський іронічно зауважив, що Чарнек «не приведе до миру в PiS, хіба що до нових вілл».
Критика пролунала і з боку лівих політичних сил. Євродепутат Роберт Бедронь з Nowa Lewica звернув увагу на консервативні погляди Чарнека та його діяльність на посаді міністра освіти, назвавши його кандидатуру сигналом подальшого посилення правоконсервативного курсу PiS. Представники партії Razem також іронічно коментували це рішення. Її співголова Адріан Зандберг назвав Чарнека «кандидатом на прем’єра третьої Конфедерації», також натякаючи на ухил в праворадикальне середовище. Депутатка Марцеліна Завіша заявила, що висування Чарнека може означати відхід PiS від образу «соціальної партії» та спробу боротися за підтримку виборців радикальніших правих рухів.
Водночас праві конкуренти PiS також відреагували на кандидатуру Чарнека. У «Конфедерації» заявили, що планують активно критикувати PiS під час передвиборчої кампанії. Лідер партії Славомір Менцен заявив, що у найближчі місяці його політична сила буде нагадувати виборцям про політику попередніх урядів PiS і ставити під сумнів її послідовність. Представники «Конфедерації» також звинувачували PiS у суперечливій зовнішній політиці та у «служінні інтересам інших держав».
Передвиборча боротьба і зростання антиукраїнської риторики
Останнім часом дослідницькі інституції, аналітичні центри та громадські організації у Польщі звертають увагу на погіршення суспільної атмосфери навколо міграції та зростання антиукраїнської риторики. Соціологічні опитування і дослідження громадської думки також фіксують збільшення частки негативних оцінок щодо українців у польському суспільстві.
Експерти зазначають, що значну роль у поширенні таких настроїв відіграє російська дезінформація. Дослідження інформаційного середовища в Центральній Європі показують, що теми історичних конфліктів, міграції та «втоми від України» активно використовуються російською пропагандою для поглиблення напруження між поляками та українцями. Подібні наративи нерідко поєднуються і з меседжами, спрямованими на підрив довіри до Європейського Союзу та західних союзників. Зокрема, дослідження інформаційних втручань у президентські вибори в Польщі 2025 року показало, що проросійські мережі активно просували антиукраїнські та антиєвропейські наративи, одночасно формуючи позитивний образ крайніх правих політиків, зокрема представників «Конфедерації».
Деякі дослідники описують таку стратегію як приклад так званого «рефлексивного управління» – інформаційного впливу, який спонукає суспільства приймати рішення, вигідні для держави-агресора. У такій логіці посилення антиукраїнських настроїв або зростання скепсису щодо ЄС може зрештою призводити до політичних рішень, які послаблюють підтримку України або підривають єдність європейських держав.
На цьому тлі маємо і політичний факт – висунення Пшемислава Чарнека кандидатом на прем’єра від партії «Право і справедливість» перед парламентськими виборами 2027 року. Його риторику та політичний стиль у польській публічній дискусії порівнюють із позиціями праворадикальної «Конфедерації», а саму кандидатуру сприйняли як сигнал про посилення боротьби PiS за правий електорат і зміщення партійної риторики у бік жорсткішого правоконсервативного порядку денного.
У такій ситуації дедалі ймовірнішим виглядає сценарій, за якого парламентська кампанія 2027 року у Польщі проходитиме під знаком гострої боротьби за правий електорат, а антиукраїнська риторика стане одним із основних інструментів цієї боротьби. Це може мати відчутні наслідки – від зростання напруги у повсякденному житті українців у Польщі до впливу на атмосферу польсько-українських відносин. Навіть якщо офіційна політика Варшави щодо підтримки України залишиться незмінною, сама атмосфера виборчої кампанії може помітно ускладнити становище українців у Польщі.
О.К.
На підставі матеріалів Gazeta Wyborcza
