У Gazeta Wyborcza вийшла колонка під назвою «”Конфедерація” посилює антиукраїнський наратив: українці хочуть бути в наступному Сеймі». Її автор – журналіст Томаш Ничка, репортер відділу внутрішньої політики, який спеціалізується на темах політики й самоврядування.
Ми переказуємо основні тези його публікації.
У тексті йдеться також про матеріал української журналістки Олени Бабакової, який з дозволу авторки та видання «Європейська правда» ми раніше передрукували під заголовком «Президент Польщі хоче ускладнити шлях іноземців до польського громадянства: чого чекати українцям». Саме він, за словами Нички, став поштовхом до чергової хвилі антипатії з боку конфедератів.
Від антиіммігрантських гасел до антиукраїнської кампанії
На початку статті Томаш Ничка пише, оскільки «Конфедерація» не може конкурувати з партією «Право і справедливість» (яка нещодавно зібрала у Варшаві велику демонстрацію проти міграції), вона знову вдається до перевіреного прийому – підживлює антиукраїнські настрої. Її політики одночасно критикують і попередній уряд PiS, і нинішню коаліцію 15 жовтня, але головний акцент тепер роблять на недовірі до українців.
Новий наратив їхньої кампанії полягає в тому, щоб переконати виборців: українці нібито мають намір створити власну політичну силу або навіть здобути місця в Сеймі. На думку конфедератів, цього не можна допустити – і саме цей меседж нині активно просувають їхні лідери.
Колонка про зміни до закону про громадянство
Початком цієї дискусії став матеріал Олени Бабакової «Працюйте та мовчіть: як вдарить по українцях перегляд вимог до громадянства Польщі», опублікований у «Європейській правді».
Журналістка аналізувала президентський проєкт змін до закону про громадянство, поданий главою держави Каролем Навроцьким. Згідно з пропозицією, термін безперервного проживання в Польщі, необхідний для подання на громадянство, має зрости з трьох до десяти років.
У тексті Бабакова звертала увагу, що Польща надає громадянство значно меншій кількості людей, ніж сусідні європейські держави: лише близько 16 тисяч осіб у 2023–2024 роках, тоді як у Франції чи Німеччині таких випадків – понад 100 тисяч на рік.
Далі авторка пояснювала, що зміна законодавства може суттєво вплинути на українців, які вже кілька років живуть у Польщі, працюють і інтегруються.
«Якщо припустити, що 70-80% українців, котрі вже отримали у Польщі довгострокові дозволи на проживання, захочуть подаватися на польський паспорт, це можуть бути десятки тисяч заявників протягом найближчих п’яти років. Це досі цифри, далекі навіть від шведських, не кажучи вже про французькі чи німецькі, але і цього достатньо, аби принаймні почати впливати на результат виборів у конкретних округах, де найчастіше проживають іноземці», – писала журналістка.
І підсумовувала: «Простіше кажучи, українські мігранти, можливо, вже у 2027 році могли б отримати шанс на власне політичне представництво у Сеймі».
Конфедерати «б’ють на сполох»
Це твердження стало для «Конфедерації» приводом до масштабної атаки. Їхній лідер Славомір Менцен у соцмережах обурився: «Українці в Польщі хочуть мати дедалі більший вплив на нашу політику. Їх тут уже два мільйони, а тепер вони планують здобути представництво в Сеймі – і то вже у 2027 році. Їхні журналісти пишуть статті, у яких обурюються, що ми не хочемо дозволити, аби саме вони керували нашою країною. Вони вважають себе уповноваженими вказувати полякам, якою має бути наша батьківщина. Не дозволимо, щоб чужі інтереси визначали майбутнє Польщі! Ми повинні захищати нашу країну та її ідентичність».
Менцен схвалив ініціативу президента, яка ускладнює шлях до громадянства, і зазначив: «У польському Сеймі мають бути тільки поляки – польські політики, які реалізують польські інтереси, а не українські політики, що реалізують українські інтереси».
Його колега, євродепутатка Ева Зайончковська-Гернік, додала: «Поляк у Польщі має бути господарем. Потрібно ухвалити президентський закон і прирівняти бандеризм до інших злочинних ідеологій – таких, як нацизм і комунізм.».
Про що насправді йдеться у колонці
Як підкреслює Ничка, у колонці української журналістки не було жодних закликів до «керування Польщею». Ішлося лише про те, що нормальним є прагнення громадян, які живуть і працюють у країні, мати право на політичну репрезентацію. «Ненормальною є ситуація, коли значна частина суспільства бере участь у створенні спільного добробуту, але не має впливу на перебіг справ у країні», – цитує він Бабакову.
У публікації також ішлося про різке охолодження польської політики щодо України та про те, що прихильники PiS і «Конфедерації» активно поширюють у соцмережах маніпуляції й фейки, які зображають українців загрозою.
Ничка нагадує: президент Навроцький, який нині виступає з ініціативою обмежень, раніше сам підписував декларацію лідера «Конфедерації» Менцена, у якій, серед іншого, обіцяв не відправляти польських військових в Україну та виступати проти вступу України до НАТО.
Реакція лівих: «Українці – це вже частина нашого суспільства»
На противагу радикальним заявам, депутатка від «Лівиці» Катажина Уберган заявила в розмові з Gazeta Wyborcza, що отримання громадянства українцями – це природний процес, який слід підтримувати. «Якщо ми не хочемо спеціальних умов для українських біженців, то маємо нормалізувати їхнє перебування на загальних засадах. А природна логіка для тих, хто пов’язує життя з країною, – це здобуття громадянства», – сказала вона.
На думку депутатки, навіть поява сотень тисяч нових громадян не є загрозою, а скоріше викликом і шансом: «Я вважаю, що вони повинні мати свою репрезентацію в парламенті. Це велика частина нашого суспільства. Можливо, колись у майбутньому вони зможуть брати участь у виборах – і я їм цього бажаю».
«Ті діти, які тут вивчають польську мову, культуру, історію, – це, власне, майбутнє нашої країни. Вони ж зароблятимуть на пенсію Менцена», – додала депутатка.
«Антиукраїнськість продається»
За спостереженнями Томаша Нички, антиукраїнська риторика – стратегічна ставка «Конфедерації». Вони спочатку спробували мобілізувати виборців темою «африканських і азійських мігрантів», однак це виявилося занадто далеким для більшості поляків.
Українці ж – близько, помітні в повсякденному житті, і ця близькість, у поєднанні з економічною втомою, створює зручний ґрунт для політичних спекуляцій.
Дані Центру досліджень суспільної думки (CBOS) лише підкріплюють цю логіку: 38% поляків нині висловлюють неприязнь до українців лише 30% – симпатію, а рівень симпатії за два роки впав на 21 відсоток.
«Залякування мігрантами з Африки – абстрактне, а українці всюди, кожен зустрічає їх щодня. Дослідження показують, що поляки мають дуже антиукраїнські настрої. Конфедерати знають, що антиукраїнськість вигідна. Вони вирішили, що це – паливо, яке спрацює. Це, безперечно, реакція на реальну ситуацію в польському суспільстві. Вони просто знають, що дедалі більше поляків мають до українців претензії», – цитує Ничка професора Шимона Оcсовського з Познанського університету.
«Культ Бандери»
Журналіст нагадує ще один епізод: під час президентської кампанії Славомір Менцен вирушив до Львова, де зняв відео біля пам’ятника Степанові Бандері. У ролику він заявив: «Це терорист, якого польський суд ще в ІІ РП засудив до страти. Люди цієї людини вбили сто тисяч поляків! Україна має покінчити з культом Бандери». Українські медіа назвали це свідомою провокацією – символічно в день річниці російського вторгнення.
Показово, що нещодавно, коли президент Навроцький підписав оновлений закон про допомогу громадянам України, «Конфедерація» звинуватила його у «зраді». Тепер же, коли він виступив з проєктом обмеження натуралізації, ті ж самі політики знову його хвалять.
О.К.
Джерело: Gazeta Wyborcza
