У Польщі вже другий місяць триває аболіція, що дає можливість частині мігрантів з неурегульованим статусом – тобто людям, які станом на 1 січня 2012 р. не мали юридичної підстави для перебування на території країни, – легалізувати своє проживання та повернутись додому без негативних наслідків (скажімо, депортації). Це вже третя аболіційна кампанія в Польщі за останні десять років. «І найбільш вдала», – стверджує прес-секретар Управління в справах іноземців у Польщі Ева Пєхота.
«Зацікавленість аболіцією нас дуже позитивно вразила. Ми сподівалися на велику кількість заявок: проте непокоїлися, що, можливо, на початку кампанії іноземці боятимуться приходити. На щастя, наші хвилювання були марними». За статистикою, яку ретельно збирає Управління, на 16:00 годину 10 лютого іноземці вже подали 2805 заяв на аболіцію – а це більше, ніж під час усієї кампанії 2007–2008 років. Найбільше заявок написали мешканці Мазовецького воєводства, багато також їх у Лодзькому, Нижньосилезькому й Люблінському. Серед заявників найбільшу кількість становлять громадяни В’єтнаму, громадяни України перебувають на другому місці.
Таку зацікавленість цьогорічною аболіцією зі сторони мігрантів Управління в справах іноземців і представники громадських організацій пояснюють значним полегшенням умов, на яких можна подати внесок. Адже тепер не потрібно показувати ані прописку (пол. zameldowanie), ані трудовий договір. Сам формуляр подання, який необхідно заповнити, налічує десять сторінок. З них іноземець має заповнити сім.
«Звісно, якщо внесок є неповним або неправильно заповнений, іноземцеві допоможуть це зробити на місці, у тому ж кабінеті, де він подання подаватиме заяву», – стверджує прес-секретар мазовецького воєводського управління Іветта Бяли.
«У Відділі у справах іноземців мазовецького воєводського управління ми намагаємося надавати всебічну допомогу. По-перше, іноземці можуть отримати інформацію про аболіцію на нашій веб-сторінці та на сторінці центрального Управління у справах іноземців. Там є всі необхідні формуляри, анкети й інструкції заповнення (польською, англійською та російською мовами). По-друге, іноземці також можуть дзвонити на інфолінію, яка була спеціально створена для обслуговування аболіційної кампанії. По-третє, на місці ми маємо інформаційний відділ, де можна отримати консультацію», – каже. Іветта Бяли. Відділ у справах іноземців мазовецького воєводського управління вже прийняв понад 2000 заяв на аболіцію, і щодня приймає близько 70 нових.
Головною проблемою під час цієї аболіційної кампанії співзасновниця громадського комітету «Мігранти за аболіцію» Леся Костіна вважає те, що досі про можливість знає мало людей, не всі усвідомлюють, що насправді це нескладна процедура. «Я сама знаю, що дуже багато українців зараз перебуває в Польщі нелегально, але не знає про можливість легалізувати своє становище. Плюс польські працедавці інколи переконують, що важко подати документи – і якщо це робити, то користуючись послугами дорогих посередників. Але я можу з певністю сказати: анкета дуже проста, дуже легко її заповнити самому». Тому комітет «Мігранти за аболіцію» намагається розповсюджувати інформацію, проводячи тематичні зустрічі, а також поширювати її через церковні організації, українські газети та ін.
Ева Пєхота поки що зі своєї сторони відзначає тільки одну проблему: «Нас дещо непокоїть, що охочим скористатися аболіцією пропонують послуги непорядні посередники. Вони обіцяють заповнити анкету за значну грошову винагороду, але не роблять свою роботу якісно». Тому Управління в справах іноземців закликає мігрантів особисто відвідувати державні інституції і не боятися просити працівників надати компетентну допомогу.
Іветта Бяли розповіла, що на Мазовії люди, які подають аболіційні заяви, найчастіше питають, як заповнити рядок про документ, який засвідчує особу, коли, наприклад, паспорт виявляється простроченим. «В цій ситуації існують вирішення, їх можна знайти в інструкції, яка додається до заявки». Часом мігранти сумніваються, чи підпадають вони під дію закону про аболіцію, адже вони проживають на території Польщі нелегально лише протягом останнього року або двох. Тут засада є простою: іноземець має підтвердити своє перебування в країні від 20 грудня 2007 року, натомість без відповідних документів – тільки на сам день 1 січня 2012. Пані Іветта підкреслює: ще перед початком аболіції працівники мазовецького ті інших воєводських управлінь взяли участь у спеціальних семінарах, на яких пояснювалося, як допомогти заявникам правильно подати аболіційні заяви. Окрім того, додає вона, усе більше інформації можна отримати на місці російською мовою, що часом значно полегшує справу для людей з пострадянського простору.
Леся Костіна теж радить подавати документи особисто. При цьому вона спирається не тільки на теоретичні знання – вона сама 2 січня, у перший день прийняття заявок на аболіцію, – принесла свої. Л. Костіна стверджує, що хоч тоді й були великі черги, проте сам процес виявився не таким важким: були представники громадських організацій, директор відділу, працював пункт інформації, де заявники могли отримати фахову консультацію. Пані Леся дуже задоволена: стільки неурядових організацій долучилося до розповсюдження інформації про аболіцію та вирішило допомагати охочим. Особливої вдячності, на її думку, заслуговує Ксенія Наранович та Фонд розвитку «Понад кордонами», які багато зробили і для підготовки цієї аболіції, і для людей, які у ній зацікавлені. І. Бяли теж підкреслює, що громадські організації своїм досвідом та розповсюдженням інформації про аболіцію дуже допомогли працівникам міграційних установ. На основі їхніх рекомендацій Відділ у справах іноземців намагається вдосконалювати процедуру подачі заявок.
Мігранти часто побоюються, що якщо вони подадуть заяву про аболіцію, їх неурегульоване з юридичної точки зору перебування в Польщі стане відоме державним інституціям та може потягти за собою негативні наслідки. Е. Пєхота поспішає розвіяти ці страхи: «Якщо іноземець вже склав подання про аболіцію, то на час розгляду заяви його перебування на території Польщі автоматично визнається легальним». Л. Костіна чула від знайомих, що до декого приходила додому поліція, аби перевірити, чи люди дійсно проживають за адресою, яку вказали, і людей це перелякало. «Насправді нічого страшного не відбулося, – говорить вона. – Швидше за все так сталося через те, що місцева комендатура поліції була погано поінформована про аболіційну кампанію. Дійсно, коли людина, яка проживає у Польщі, подає документи на перебування, її може перевіряти поліція. Але заявників на аболіцію це не стосується. Відділ у справах іноземців пише спеціальні листи до поліції, прикордонної служби та антикорупційного управління з питанням, чи вони не мають якоїсь інформації, яка би перешкодила проведенню аболіційної процедури. Якщо ці інституції не відповідають на цей лист, то це означає, що все в порядку, і процедура продовжується. Тому візити поліції варто розглядати лише як непорозуміння».
Управління в справах іноземців нагадує, що основні документи польською, англійською та російською мовами можна знайти на сторінці www.abolicja.gov.pl. Там же представлені зразки заповнених аболіційних заявок. Тих, хто проживає на території Мазовецького воєводства, воєводське управління запрошує відвідати сторінку www.mazowieckie.pl, де охочі знайдуть банер «Аболіція» з детальними інструкціями того, як подати анкету.
Леся Костіна 16 лютого вже отримала рішення у своїй справі. Після цього одразу збирається купити квитки додому, де не була вже 7 років. Вона говорить, що давно так не чекала на якийсь конкретний день. Сподіваємося, що ця аболіція дозволить багатьом людям полегшити їх перебування в Польщі, повернутись на батьківщину та зустрітись з рідними.
Олена Бабакова