Зранку 10 квітня 2010 року під російським Смоленськом сталась авіакатастрофа польського літака Ту-154. Всі, хто перебував на борту, загинули – загалом 96 осіб, включно з Президентом Польщі Лехом Качинським та його дружиною. Серед загиблих були також віцемаршалки Сейму та Сенату, парламентарі, командувачі Збройних Сил Польщі, представники міністерств, громадських організацій та духівництва – члени польської делегації, яка прибула до Росії для вшанування роковин Катинського злочину 1940 року. Розслідування причин авіакатастрофи поділило польське суспільство. Попри це, поляки обʼєднались навколо одного факту – несподівана смерть глави держави та стількох представників влади та інтелігенції – це катастрофа та непоправна втрата для Польщі.
«Одна з найбільших трагедій у повоєнній історії Польщі», як Смоленську катастрофу назвав тодішній маршалок Сейму та майбутній Президент Броніслав Комаровський, сталась о 8:41 за польським часом 10 квітня 2010 року. Того дня польська делегація на чолі з Президентом Лехом Качинським та першою леді Марією Качинською вилетіла до Смоленська у Росії, щоб взяти участь в урочистостях з нагоди 70-річчя Катинського злочину.
Навесні 1940 року за наказом НКВД СРСР у містах Калініно, Катинь та Харків було розстріляно понад 21 тисячу поляків – переважно офіцерів, а також поліцейських, вчителів, лікарів, інженерів, юристів, адвокатів, науковців. Сама назва злочину походить від назви одного з населених пунктів – Катині біля Смоленська – де знайшли перші масові поховання польських офіцерів.
Делегація, що складалась з 88 осіб, так і не долетіла до місця призначення – військового аеродрому Смоленськ-Північний. Не долетівши близько 1 км до початку посадової смуги, літак вперше зачепив дерева, втратив ліве крило. За 350-500 метрів до смуги літак врізався у березу (як потім встановила польська Комісія дослідження авіакатастроф державної авіації). Після удару об землю, літак розпався на кільканадцять частин. Ситуацію одразу після авіатрощі зафільмував невідомий автор. На відео видно частини літака, охоплені полумʼям та звуки, схожі на постріли або детонацію амуніції. Цей аматорський фільм потім стане одним з доказів у розслідуванні катастрофи.
О 9:54 губернатор Смоленської області повідомив, що жодна людина, яка знаходилась на борту Ту-154 не вижила. Загинули всі члени делегації – 88 осіб, та всі члени екіпажу – 8 осіб. Загалом Смоленська катастрофа забрала життя 96 поляків.
Внаслідок Смоленської катастрофи загинули Президент Республіки Польща Лех Качинський і його дружина Марія, а також останній президент Польщі на вигнанні Ришард Качоровський; троє сенаторів, у тому числі віцемаршалок Кристина Бохенек, і п’ятнадцять членів парламенту, у тому числі двоє віцемаршалків, Кшиштоф Путра та Єжи Шмайдзінський; голова асоціації «Wspólnota Polska» Мачєй Плажинський; уповноважений з прав людини Януш Кохановський, голова Управління у справах ветеранів Януш Крупський, голова Інституту національної пам’яті Януш Куртика, голова Національного банку Польщі Славомір Скшипек, високопосадовці Канцелярії президента, зокрема її керівник Владислав Стасяк, голова Бюро національної безпеки Александер Щигло; заступники міністрів національної оборони Станіслав Коморовський, закордонних справ Анджей Кремер і культури та національної спадщини Томаш Мерта, а також секретар Ради охорони пам’яті боротьби та мучеництва Анджей Пшевознік. Загинули також командири всіх родів військ, а також начальник штабу генерал Францішек Гонгор. Серед загиблих були представники сімей жертв Катинського злочину та люди, які відзначилися його вшануванням, зокрема голови Федерації сімей Катині Анджей Сарюш-Скопскі, польської Катинської фундації Божена Лоєк і Катинського комітету Стефан Мелак. Загинули також легендарна опозиційна активістка Анна Валентинович, голова Всесвітньої асоціації вояків Армії Крайової Чеслав Цивінський, польові єпископи – католицький генерал Тадеуш Плоський, православний генерал Мирон Ходаковський і євангельський полковник Адам Пільх, капелан президента о. Роман Інджейчик, а також голова Вищої ради адвокатів, адвокат Йоанна Агацька-Індецька та актор Януш Закшенський.
Після загибелі Леха Качинського, функції Президента, згідно з Конституцією, перейшли до маршалка Сейму. Тоді цю посаду обіймав Броніслав Комаровський. «Народ зазнав непоправної втрати. Сталася одна з найбільших трагедій у повоєнній історії Польщі. <…> Відтепер Катинський ліс пробуджуватиме в нас спогади і про сьогоднішню катастрофу. Ми зі смиренністю стоїмо перед вироком долі, яка дивним чином пов’язала з цим місцем чергову трагедію нашого народу. Нас усіх об’єднує переживання цієї трагедії та глибокий сум. Ми супроводжуємо родини загиблих у їхніх стражданнях. Від імені всіх поляків висловлюю їм свої найщиріші співчуття. Відсьогодні я оголошую семиденний національний траур», – оголосив того дня Броніслав Комаровський.
Слова маршалка Сейму, про те, що «перед обличчям безсумнівно величезної національної трагедії поляки стали всі разом: що немає ні правих, ні лівих, немає розколів, немає розбіжностей» дійсно передавали атмосферу перших годин та днів після авіатрощі.
Після появи перших новин про катастрофу перед президентським палацом у Варшаві зібралися натовпи. Люди приносили квіти та вінки, палили, було приспущено прапор перед президентським палацом; о 18:00 у багатьох містах почалися меси за жертвами авіакатастрофи. З 10 по 18 квітня Польща перебувала в національній жалобі. За цей час у понад 60 польських містах відбулися марші пам’яті жертв катастрофи, іноді пов’язані з відзначенням 70-ї річниці Катинського розстрілу. Похорони Леха Качинського та його дружини Марії, які відбулися 18 квітня у Кракові, відвідали понад 150 тисяч людей; церемонію дивилися по телебаченню понад 13 мільйонів глядачів.
Відреагували на Смоленську катастрофу також і в Україні. Уже надвечір 10 квітня та в кілька наступних днів до посольства Польщі в Києві та до консульств в різних містах приходили сотні українців з квітами. Польські дипломатичні установи в Україні в ті дні стали справжніми меморіалами.
Обʼєднані навколо катастрофи, розділені щодо її розслідування
Навіть через 16 років після авіатрощі, розслідування катастрофи не завершене та викликає багато питань та контраверсій. Почати слід з того, що так і не була сформована спільна російсько-польська група, яка б досліджувала причини краху літака. Натомість Польща та Росія проводять свої окремі розслідування. Тут слід згадати, що Москва так і не передала Польщі рештки літака та загалом всіляко перешкоджала у розслідуванні.
Всередині країни Смоленська катастрофа тільки посилила наявний політичний поділ. Як зараз, так і у 2010 році премʼєром Польщі був Дональд Туск, а його партія – «Громадянська платформа» мала більшість у Сеймі. Натомість «Право і справедливість» до якої належали і загиблий Президент і його брат-близнюк і голова партії Ярослав Качинський – перебувала в опозиції.
Ярослав Качинський майже одразу звинуватив чинний уряд у неналежному проведенні слідства. В липні 2010 року депутати від «ПіС» створили парламентську групу з питань розслідування причин катастрофи Ту-154М. На відміну від урядової Комісії дослідження авіакатастроф державної авіації яку очолював Єжи Міллер, парламентська група «ПіС» взяла за основу припущення, що авіатроща була спланованим та організованим росіянами замахом на польського Президента.
Своєю чергою, Комісія Міллера в липні 2011 року представила звіт з розслідування, в якому заявляла, що причиною аварії «стало зниження літака нижче за мінімальну висоту, надмірна швидкість зниження в атмосферних умовах, які унеможливлювали зоровий контакт із землею, а також затримка процедур заходу на друге коло, що призвело до зіткнення з перешкодою». Загалом Комісія дійшла висновку, що до авіатрощі призвели і погодні умови, що різко погіршились, і помилки, як з польського, так і з російського боку (зокрема грубі помилки російських диспетчерів смоленського летовища).
Розслідування катастрофи розтягнулось і досі незавершене. Суспільство, вслід за двома головними політичними силами, поділилось на два табори – тих, хто вважає Смоленську катастрофу запланованим вбивством, і тих – для кого це нещасний випадок. За результатами опитувань IPSOS, проведених для порталу OKO.press, у травні 2022 року 36 % громадян Польщі вірили у теорію замаху, а 52 % – у версію про нещасний випадок.
10 квітня 2025 року Державна прокуратура Польщі представила стан речей щодо розслідування Смоленської катастрофи. В рамах головного слідства перевірялися декілька версій: «версія, що передбачає помилки членів групи управління польотами в аеропорту Смоленськ-Північний; версія з помилками екіпажу літака; версія з урахуванням можливої несправності літака; і версія з різними формами диверсії».
З 2016 року прокуратура розслідувала окремий напрямок, пов’язаний із так званою «дипломатичною зрадою». Йшлося про можливі дії польських посадовців у 2010–2011 роках, які могли завдати шкоди інтересам держави під час співпраці з Росією у розслідуванні катастрофи.
У березні 2026 року прокуратура закрила два ключові епізоди цього провадження.
Перший стосувався дій тодішнього прем’єра Дональда Туска та виконувача обов’язків президента Броніслава Коморовського. Слідство не виявило жодних доказів того, що вони перевищили повноваження або діяли на шкоду державі. Прокуратура підкреслила, що у 2010 році ані прем’єр, ані президент не мали повноважень впливати на спосіб ведення слідства чи укладати міжнародні домовленості в цій сфері.
Другий закритий епізод стосувався відсутності звернення до Росії з пропозицією створити спільну слідчу групу. Прокуратура встановила, що таке рішення входило виключно до компетенції Генерального прокурора. Водночас відмова від подання такого запиту у 2010 році була свідомим рішенням, зумовленим оцінкою, що він не матиме практичних результатів – зокрема через те, що Росія не була стороною відповідних міжнародних
Одночасно з цим польська прокуратура веде слідство проти російських експертів та судмедекспертів за надання ними неправдивих свідчень. «У ході провадження отримано докази, які дозволяють встановити, що в 61 розтині 60 жертв катастрофи польського літака російські судові медики у виданих ними судово-медичних висновках дали неправдиві свідчення щодо обставин, що мають значення для розслідування», – зазначають у прокуратурі. Неправдиві свідчення стосувались, зокрема, відсутністю опису потерпілих, їхніх тілесних ушкоджень, а також наявності опису процедур посмертного дослідження тіл, чого насправді не було зроблено. Польська прокуратура видала звинувачення проти 41 російського медексперта. Анастасія Верховецька
Джерела: Prokuratura Krajowa, Dzieje.pl, Нова Польща, Dudek A. «Historia polityczna Polski 1989-2023» (2024), pap.pl
