Нещодавно американська співачка Леді Гага випустила новий музичний альбом «Harlequin». Подія викликала цікавість не тільки у музичних фанів, але також у поціновувачів польського мистецтва та загалом у польських медіа – на одній з обкладинок до платівки зображена репродукція картини польського художника XIX століття Яна Матейка «Станьчик».
Використовуємо цю нагоду, щоб розповісти про картину Яна Матейка, її героя та значення образу блазня Станьчика у культурі Польщі.
Станьчик – блазень при дворі Ягеллонів
Попри те, що Станьчик – це реальна постать, інформації про нього дуже мало. Як розповідає Ева Міцке-Бронярек, кураторка Національного музею Варшави, Станьчик народився близько 1480 року й помер у 1560 році. Це був відомий блазень при дворі чотирьох королів династії Ягеллонів – Яна Ольбрахта, Александра Ягеллончика, Сигізмунда I Старого та Сигізмунда Августа.
Частина істориків вважають, що Станьчик – це коротка форма імені Станіслав. Є, однак, і версія, що це було його прізвище. Річ у тому, що подібне прізвище зустрічалося у Польщі від XIV століття, переважно серед польської шляхти.
Станьчик вирізнявся гострим розумом та почуттям гумору, які він часто використовував, щоб коментувати події королівського двору, де він служив у 1498-1535 роках.
Навколо постаті Станьчика ходить чимало легенд. Вважається, що він походив зі шляхетської родини, хоч і ніколи не носив титул шляхтича. Деякі історики схиляються до думки, що він був лицарем, який внаслідок поранення не зміг продовжити свою кар’єру. На це, зокрема, вказують згадки про Станьчика в рахунках короля Зигмунда I Старого з 1520 року, де він називає блазня «скаліченим лицарем», пише Historia: Poszukaj. Останньою удокументованою подією, в якій Станьчик брав участь, є виїзд королеви Бони з Польщі в 1556 році.
Постать Станьчика з’являлася не тільки в королівських рахунках. Про нього також згадували поети та письменники. Зокрема, його образ з’являється у творчості Міколая Рея, Клеменса Яніцького чи Яна Кохановського. Своє відродження образ королівського блазня переживає у XIX столітті. Саме тоді зʼявляється також художня біографія Станьчика авторства Юзефа Ігнация Крашевського. «Його часто бачили, коли він розгулював вулицями Кракова в дивному картатому костюмі, з капелюхом-вушанкою та кийком у руці. Вуличні хлопчаки бігли за ним, кричали, чіплялися та знущалися з нього. Одного разу вони навіть повністю зняли з нього плащ. Коли він повернувся до замку, король посміявся з нього за те, що він дозволив людям пограбувати його. “Тебе, королю, – відповів він, – грабують гірше; у тебе видерли Смоленськ, а ти мовчиш”», – писав про Станьчика Крашевський.
«Станьчик» Яна Матейка
Саме з втратою Смоленська Польщею повʼязаний найбільш відомий мистецький твір про королівського блазня – картина «Станьчик при дворі королеви Бони після втрати Смоленська» авторства Яна Матейка.
«Станьчик» став першою картиною в доробку художника, де він зображує історію Польщі. Одночасно з цим, вона не єдина, яка присвячена постаті Станьчика. Матейко зобразив блазня, зокрема, на таких полотнах: «Станьчик, що імітує зубний біль» (1856), «Станьчик і Гамрат» (1873-1878) чи «Прусська шана» (1879-1882). Однак саме картина, написана у 1862 році є найвідомішим зображенням Станьчика у творчій біографії Яна Матейка.
На картині зображений Станьчик, одягнений у червоне вбрання. Він сумний. На підлозі лежить кадуцей – символ його функції блазня. Про те, коли відбуваються події, зображені на картині, свідчить документ, який лежить на столі перед чоловіком. Там чітко написано: «Samogitia, A.D. MDXXXIII», тобто «Жмудь, року 1533 від Різдва Христового». Цю дату підтверджує також сама назва картини, де згадується королева Бона, дружина польського короля Сигізмунда I Старого у 1518-1557 роках. Однак саме дата зображених на картині подій викликає найбільше дискусій у дослідників творчості Матейка. Точно відомо, що картина відсилається до втрати Польщею Смоленська. Однак саме завоювання фортеці Московським князівством відбулось у 1514 році. «Складно сказати чим керувався Матейко, впроваджуючи такий явний анахронізм у назві своєї роботи. Без сумніву, він добре знав історію Польщі. Він мав титул почесного доктора історії в Ягеллонському університеті», – говорить Ева Міцке-Бронярек і додає, що найбільш загадковою є згадка про ЖмудьЖмудь, також Жемайтія — регіон на північному заході Литви, на березі Балтійського моря. Історична батьківщина жмудинів, носіїв жмудської мови, діалекту литовської. Займає терени Тельшайського і Шяуляйського повіту. У Середньовіччі стало Жмудським князівством, що було інкорпороване до Великого князівства Литовського й перетворене на староство.. Історичний контекст цієї згадки є настільки незрозумілим, що дослідники творчості Яна Матейка десятиріччями помилково інтерпретували напис на листі, асоціюючи його з втратою Смоленська. «Можливо, Матейко мав на увазі невдалу акцію посполитого рушення на Жмудь в 1533 році, яка могла негативно вплинути на воєнну кампанію Сигізмунда I Старого в 1534 році, в тому числі з метою відвоювання Смоленська», – розповідає кураторка Національного музею Варшави.
Про те, що події відбуваються у 1533 році свідчить також комета у небі. Її видно у лівому верхньому куті картини – на фоні нічного неба поряд з силуетом Маріацького костелу. Комета 1533 року була широко відома і про неї писали вчені в Італії, Німеччині, Китаї. Спостерігав за нею також Миколай Коперник. Комета на картині має також символічне значення – є передвісником біди, зокрема, закінчення династії Ягеллонів.
Ще однією цікавою деталлю на картині є зовнішність самого Станьчика. Достеменно невідомо як він виглядав. Тож Ян Матейко надав йому свої риси. Через це Станьчика можна вважати своєрідним автопортретом самого художника. Як зазначила Ева Міцке-Бронярек, надаючи Станьчику власні риси обличчя, Матейко передав свої власні почуття і думки на тлі Січневого повстання. Меланхолійний настрій картини підкреслюють і кольори. Вони темні та насичені. А бал на задньому плані вкотре підкреслює ситуацію, коли володарі веселяться, замість того, щоб перейматись проблемами своєї держави.
Образ Станьчика Яна Матейка є один з найважливіших у польському образотворчому мистецтві XIX століття. Дослідники творчості художника підкреслюють, що Станьчик – це свого роду символ критики польської влади у XVI столітті, коли королі та блазні помінялись місцями: перші веселяться та гуляють на балах, а другі сидять у задумі над долею Польщі.
Робота Яна Матейка у сучасному мистецтві та попкультурі
Про картину Яна Матейка писав польський поет Яцек Качмарський. У 1980 році він присвятив вірш образу Станьчика, у якому, зокрема, можна побачити такі рядки:
«Сьогодні бал у замку королеви Бони,
Мишей отруїли, свічки розпалили
І співаків оплатили.
Відчуваю, біліє обличчя блазнівське.
Я щойно дізнався про втрату Смоленська.
Втім, де Смоленськ і де Краків?»
Dziś bal na zamku królowej Bony.
Wytruto myszy zwieszono lampiony
I opłacono śpiewaków.
Czuję jak blednie moja twarz błazeńska.
Właśniem przeczytał o stracie Smoleńska.
Ale gdzie Smoleńsk gdzie Kraków.
«Станьчик» Яна Матейка з’явився також і у комедійному телевізійному серіалі жахів «Чим ми займаємося в тінях». Його образ з’явився у третьому сезоні серіалу в 7 серії (щоправда, як ілюстрація до образу Падука Божевільного, який делегував владу підставці для ніг, яка розмовляє).
Нещодавно картина Яна Матейка з’явилася на одній з обкладинок альбому «Harlequin» американської співачки та акторки Леді Гаги.
«Пильні шанувальники Яна Матейка помітили, що зірка музейної колекції з’явилася на обкладинці альбому “Harlequin” якоїсь Леді Гаги. Альбом супроводжує майбутню прем’єру фільму “Джокер: Folie à Deux”. Звичайно, ми знаємо, що Джокер є лише один!», – написав на своїй сторінці у Facebook Національний музей у Варшаві, в колекції якого зберігається полотно.
Леді Гага розмістила репродукцію картини Матейка на тильній стороні обкладинки для платівок. Картина «Станьчик» висить у кімнаті над ліжком. Постіль на ньому розкидана, так само навколо в безладі лежать особисті речі, в перемішку зі сміттям. Як помітив польський популяризатор архітектури Радослав Гайда, обкладинка відсилає не тільки до роботи Яна Матейка, але також до інсталяції британської сучасної художниці Трейсі Емін «My bed» (1998). Інсталяція викликала неабиякий резонанс у медіа, насамперед тому, що художниця залишила на постільній білизні плями різноманітних виділень, а біля ліжка були використані презервативи, білизна, забруднена менструальною кров’ю, порожня пляшка від горілки, капці, недопалки та інші предмети. За словами Трейсі Емін, вона представила ліжко в тому стані, в якому воно було, коли художниця провела в ньому багато днів, перебуваючи в сильній депресії.
Наразі картина «Станьчик» Яна Матейка експонується в Луврі. Вона є частиною виставки «Фігури блазнів». До Національного музею Варшави полотно повернеться у лютому 2025 року.
Тетяна Шарапова
Джерело: Muzeum Narodowe w Warszawie, Historia: Poszukaj, culture.pl, Gazeta Wyborcza, Polskie Radio