22 січня в Польщі вшановують річницю Січневого повстання – найбільшого і найдовшого збройного виступу проти Російської імперії, який розпочався у січні 1863 року і тривав до 1864, а в деяких місцях навіть до 1865 року. Попри поразку, Січневе повстання займає важливе місце в польській історії та стало натхненням для багатьох літературних, музичних та образотворчих робіт. До 161-ї річниці повстання розповідаємо про його сліди в польській літературі та живописі.
Історична довідка
Січневе повстання розпочалось 22 січня 1863 року, коли Центральний Національний комітет оголосив маніфест, в якому закликав всі народи колишньої Речі Посполитої, «незалежно від віри і роду, походження і стану», виступити проти Російської імперії (після поділів Речі Посполитої, останній з яких відбувся 1795 року, частина сучасних Польщі, України, Білорусі та Литви опинились у складі Росії). Крім поляків, на цей заклик відгукнулись також і в Україні. Символом того, що повстання є не виключно польським стала печатка Центрального Національного комітету. На ній поряд з білим орлом – гербом Польщі, також зображено лицаря на білому коні – Погоня – герб Литви, та архангела Михаїла – покровителя Київської Русі.
Безпосереднім приводом до повстання став призов польської молоді до російської армії, який розпочався в середині січня 1863 року. Повстання охопило всі верстви суспільства. Разом з поляками у ньому взяли участь литовці, білоруси та українці. Розпочавшись 22 січня 1863 року, повстання тривало до осені 1864, а в окремих районах – навіть до 1865 року. Повстання мало характер партизанської війни, під час якої відбулося близько 1 200 битв і сутичок. Попри розмах повстання, його сил було недостатньо, щоб воювати проти Російської імперії. Воно завершилось поразкою і кривавими репресіями з боку царської влади: учасників повстання приговорювали до страти або висилали до Сибіру разом з родинами. Не уникали покарання також ті, хто підтримував повстання, надавав допомогу та притулок повстанням – їхні будинки спалювали, а людей вбивали. Крім значних людських втрат, Польща зазнала також втрат політичних та культурних – після повстання було скасовано решти автономії Польського королівства, було ліквідовано католицькі монастирі, закрито школи та інші навчальні заклади та розпочато інтенсивну русифікацію Польщі та інших територій, охоплених повстанням.
Попри поразку, Січневе повстання стало найдовшим та найбільшим збройним виступом поляків проти поневолення Російською імперією. У повстанні брали участь, як шляхта, так і міщани та селяни. Січневий виступ став натхненням для багатьох творів, як в часи повстання, так і в роки після нього.
Образ Січневого повстання в польській літературі
Історія повстання увійшла до творів багатьох письменників; деякі з них, крім пера, тримали в своїх руках і зброю під час повстання. До повстанців доєднався, наприклад, відомий польський письменник Болеслав Прус, тоді ще знаний як Александер Гловацький. Майбутній автор «Ляльки» втік зі школи, аби долучитись до повстанців. Маючи заледве 17 років, юнак долучився до повстанського відділу «Діти Варшави». Разом з ним Прус брав участь у декількох битвах. Повстання значно підірвало як фізичне, так і психічне здоров’я майбутнього письменника. Вже пізніше Болеслав Прус негативно оцінював свою участь у повстанні, хотів від нього відректись, відбував себе ошуканим. Варто сказати, що думку Пруса тоді поділяло багато молодих поляків, адже повстання почалось раніше запланованого терміну, було погано підготовлене та розраховувало на міжнародну підтримку, яку так і не отримало. Пізніше в одному зі своїх листів Болеслав Прус написав: «Давній я похований під Бялкою, на тому полі битви». (Битва під Бялкою відбулась 1 лютого 1963 року). Свій повстанський досвід письменник переніс також на героя роману «Лялька» Станіслава Вокульського. Скоріше всього герой також був учасником повстання, за що пізніше його вислали до Сибіру.
Зовсім інакше оцінює повстання інша письменниця того часу Еліза Ожешко. Повстання зробило з неї письменницю, – так згадувала ці часи Ожешко у своїй автобіографії. Під час повстання письменниця разом зі своїм чоловіком двічі переховували у своїй садибі одного з очільників повстання Ромуальда Траугутта. Як пише сама Ожешко, вона особисто відвезла Траугутта до кордону Польського королівства. За допомогу повстанцям подружжя Ожешко заплатило високу ціну – втрату садиби та висилку. Свої спогади про повстання Еліза Ожешко виклала у циклі оповідань «Gloria victis», а також в повісті «Над Німаном».
Січневе повстання стало натхненням також і для багатьох польських поетів, зокрема, для Ципріана Норвіда. Його вірш «Фортепіано Шопена» описує реальні події, коли у Варшаві солдати царської армії знесли Замойський палац, а фортепіано, яке знаходиться в будівлі, і на якому грав Фредерік Шопен, викинули на бруківку.
Oto – patrz, Fryderyku! To Warszawa:
Pod rozpłomienioną gwiazdą
Dziwnie jaskrawa […]
Gmach zajął się ogniem, przygasł znów,
Zapłonął znowu – i oto pod ścianę
Widzę czoła ożałobionych wdów
Kolbami pchane –
I znów widzę, acz dymem oślepian,
Jak przez ganku kolumny
Sprzęt podobny do trumny
Wydźwigają… runął… runął… – Twój fortepian!
Дивись, Фредеріку! Варшава:
Під палаючою зіркою
Навдивовиж яскрава […]
Будинок зайнявся вогнем, пригас,
І запалав знову – і ось під стіною
Я бачу обличчя заплаканих вдів,
Що їх штовхали прикладами –
І знову бачу, хоч осліплений димом,
Як крізь колони ганку
Щось подібне до труни
Підіймають… впало…впало… – Твоє фортепіано!
Січневе повстання в образотворчому мистецтві
Образи палаючої Варшави, та повстанців, що шикуються до бою, збереглись завдяки польським художникам та графікам. Найбільш відомі зображення з Січневого повстання належать польському художнику Артуру Гроттгеру. Хоча сам художник не брав участі у повстанні, цикл його робіт «Полонія» / «Polonia» є своєрідною історією січневого виступу, починаючи від передумов (робота «Branka» / «Полонена»), і закінчуючи наслідками (робота «Na pobojowisku» / «На полі бою»).
Кілька полотен на тему Січневого повстання написав Станіслав Віткевич. Він, як і багато художників його кола, був учасником повстання. 12-річний Віткевич допомагав партизанським загонам як кур’єр.
Однією з найбільш впізнаваних робіт художника є картина «Поранений повстанець» (1881). Митець зобразив не конкретну військову подію, а реалії життя та боротьби простих солдатів. Головний герой картини — безіменний поранений повстанець, якого селяни вносять до придорожньої хати, аби надати йому допомогу.
Представлене Січневе повстання в роботах іншого художника-учасника подій Максиміліана Геримського «Повстанський патруль». Картина надихнула польського музиканта Яцека Качмарського на написання пісні Pikieta Powstańcza (1980).
Доповнює тему повстання в живописі картина Яна Матейка «Полонія – рік 1863». Його послання – чітке. Окрім жінки, одягненої в чорне й закутої в кайдани, яка символізує Польщу, на картині видно також відірвану від неї жінку в білому, що символізує Русь (Україну) і Литву, що лежить у калюжі крові. Беззахисних жінок оточують солдати, що символізують російських загарбників.
Анастасія Верховецька