Напруження на лінії США-Україна: реакція польського політикуму – Наш вибір — інформаційний портал для українців у Польщі

Напруження на лінії США-Україна: реакція польського політикуму

Ольга Попович
Юлія Кириченко
12 Березня 2025
Напруження на лінії США-Україна: реакція польського політикуму
Ольга Попович
Ольга Попович

Останній день лютого у світовій історії назавжди запам’ятається скандалом, який мав місце в Овальному кабінеті у Вашингтоні. Під час розмови перед журналістами президента України Володимира Зеленського із президентом США Дональдом Трампом відбулась жорстка словесна перепалка. У розмову втрутився американський віцепрезидент Джей Ді Венс, що допровадило до ще більшої емоційності та напруженості. Дональд Трамп з командою висловив своє обурення і перервав візит Володимира Зеленського. Заплановане підписання так званої угоди про копалини між Україною та США скасували, а Зеленський через кілька годин залишив Вашингтон. У соцмережах одразу почали з’являтись дописи, в яких політики різних країн висловлювали свою думку щодо того, що ж відбулось в Овальному кабінеті. Майже всі європейські лідери короткими дописами підтримали Україну та президента Зеленського, даючи зрозуміти, що негідно себе вели американські господарі Овального кабінету. Однак відкрито критикувати Трампа не наважились, розуміючи, яка велика залежність безпеки України та Європи від союзу зі США. На цьому фоні неприховано раділи у Росії. Розірвання союзу Америки з Україною посилюють позиції РФ та дають надії на реалізацію російського плану завершення війни. У Польщі реакції на те, що відбулось, теж не забарились. Але у них досить чітко прослідковувався партійний та ідеологічний поділ.

Стаття була опублікована у виданні «Наше слово» та публікується з дозволу правовласника і авторки.


Політики та урядовці

Першим європейським лідером, який забрав голос після зриву переговорів між Україною та США, був прем’єр Польщі Дональд Туск. У короткому повідомленні на платформі Х він написав: «Дорогий Зеленський, дорогі українські друзі – ви не самі». Того ж вечора на платформі Х теж з’явився допис міністра закордонних справ Радослава Сікорського, в якому він висловив своє захоплення «хоробрими українськими воїнами, які захищають свободу від агресії, загарбництва та нігілізму». Також у дописі Сікорського зазначалося, що Польща і надалі підтримуватиме Україну. А от міністр оборони Польщі Косіняк-Камиш, лідер Селянської партії в урядущій коаліції, досить стримано висловив свою позицію. Міністр загально написав про союзників, додав, що емоції не сприяють співпраці та єдності, а ворог є «в іншому місці», натякаючи на користь від таких суперечок для Кремля. Загалом, коаліціанти урядущих сил підтримали Україну, наголосивши на безапеляційній підтримці України Польщею. 

 

Політики Права і Справедливості та Конфедерації спочатку не так швидко і не так жваво коментували вечір п’ятниці, 28 лютого. Депутат від ПіСу Януш Ковальський один з перших у правому таборі оцінив зустріч. Написав про ароганцію Зеленського, звинуватив саме українського президента у зриві співпраці із США. Варто нагадати, що саме Ковальський недавно говорив теж про те, що Польща має так само як і США «виставити високі рахунки за допомогу, яку надала Україні». Підтримав Ковальського і Патрик Які, колишній віцеміністр юстиції в уряді Моравецького. Які звинуватив Зеленського у некомпетентності та у словесному нападі на президента та віцепрезидента США, захищав поведінку Трампа та Ді Венса. На думку Які, це не Зеленського спровокували американські господарі Білого дому, а український президент їх спровокував на емоційні висловлювання. Представники Конфедерації теж винили Зеленського у зриві відносин із Трампом, наголошували на «невдячності України і Зеленського» за ту допомогу, яку офіційний Київ отримав від союзників. Вже жвавіше голоси цих двох правих партій почали звучати наступного дня. Хоча, риторика фактично не змінилась, але до неї ще додалась критика урядущої коаліції, а найбільше прем’єра Туска, який «нехтує польською безпекою», «хоче посварити Польщу зі своїм союзником США», пишучи такі «необдумані дописи» у соцмережах. Очевидно, що критикам Туска йшлося про дописи польського прем’єра з підтримкою Зеленського і звинуваченнями у сторону правих сил, які такої однозначної підтримки не висловили, чим, на думку Туска, підігравали російській пропаганді. 

Загалом політики ПіСу, а також Конфедерації, досить критичні щодо політики та обороноздатності ЄС і остерігаються розриву на лінії ЄС-США. На їхню думку, Польща має все зробити можливе, щоб не втрати США як союзника. Якщо до цього дійде, то на їхнє переконання, Польща має далі залишатись у союзі з Америкою. Найдалі у критиці політики Зеленського зайшов колишній прем’єр від ПіСу Матеуш Моравєцький, який заявив, що «Зеленський заатакував Польщу», можливо тим самим, натякаючи на виступ Зеленського на Генасамблеї ООН з вересня 2023 року, де він звинуватив Польщу у підігруванні Росії. А от лідер Конфедерації Кшиштоф Босак навіть здивував своєю позицією, якщо враховувати загалом антиукраїнську риторику цієї політичної сили. Він, на відміну від деяких своїх однопартійців, не звинувачував лиш Зеленського у зриві розмов із Трампом. А навпаки, підкреслював, що у конфлікті можуть бути винні дві сторони, бо не мають довіри один до одного. Також Босак написав у себе на платформі Х, що США роблять помилку, зриваючи підтримку України і не граючи з Європою до «одних воріт», цим вони ставлять під загрозу в майбутньому їхні впливи в регіоні. А «угода про копалини» і так не має значення, бо не дає жодних гарантій Україні і потрібна Трампові лиш як пропаганда для американців. На думку Босака, сварка в Овальному кабінеті відбулась через сплеск емоцій в обох сторін розмови і через надто «роздуте его» обох лідерів. Але Босак теж не виключає, що Зеленському з Трампом ще можна домовитись, лиш би на це була воля двох сторін діалогу.   

Один з лідерів Нових лівих Роберт Бєдронь, який сьогодні є євродепутатом, ще в п’ятницю ввечері написав перше повідомлення: «І як вам, симпатики Трампа? ПіС і Конфедерація – ви готові до продажу і нашої безпеки?». А вже в суботу розмістив на своїх сторінках у соцмедіа фотографію українського президента у футболці з написом «Я українець», підписавши її «Справжній лідер». Інші політики від Нових лівих теж критикували Трампа за його політику, підтримували надання допомоги Україні і чітко говорили про те, що не треба забувати, хто є агресором, а хто жертвою, бо тепер Трамп розмиває ці визначення. 

Не зрозуміло чому, але останнім часом дуже часто українські теми коментує колишній посткомуніст та урядовець Лєшек Міллер. Не зрозуміло, бо Міллер вже давно не має впливу на польську політичну сцену, не є експертом з України, натомість має чітко виражені симпатії до Росії. Тему сварки Трампа з Зеленським він теж не оминув. У своїх коментарях Міллер дуже співзвучний з російською пропагандою та навіть повторює тези Трампа. Основні тези Міллера: мир можливий, якщо Зеленський перестане бути президентом; Трамп хоче миру, а Європа не хоче; українці не обороняють Європу; якби Міллер був прем’єром Польщі, то віддав би все, щоб лиш зберегти союз Польщі та США, бо європейська безпека – це казка; Зеленський не готовий до миру; фактично звинуватив Зеленського у тому, що триває війна.  

Кандидати у президенти

Серед першої п’ятірки у рейтингах польських кандидатів у президенти допис у соцмережах п’ятничного вечора першим зробив спікер Сейму та спільний кандидат від Польща 2050 та Польської селянської партії Шимон Головня. Він нагадав, що Україна протистоїть Росії не «три дні чи місяці, а три роки». Цілком може бути, що це була алюзія Шимона Головні до того, що говорив Трамп під час суперечки з Зеленським. Американський президент тоді сказав, що без американської зброї для України ця війна б закінчилась за два тижні. Вже в суботу, виступаючи перед виборцями, Головня досить детально відповів на питання журналіста, як він сприйняв те, що відбулось напередодні ввечері у Вашингтоні. Тож, перші реакції, які виникли у Шимона Головні – це розуміння того, що цінності Трампа сильно йдуть у розріз з цінностями Польщі. Він пояснив це на прикладі допомоги людині, що тоне, якій треба подати руку, а не кричати на неї, що вона не поцілувала руки чи робила це недостатньо часто. Далі лідер Польщі 2050 подав ще другий приклад пояснення цих цінностей: у того, в кого бандити вкрали гроші, не забирають того, що ще лишилось в кишенях. Якщо «злочинець не буде зупинений, то завтра він прийде до мене», – такою алегорією Головня натякнув на Росію, яка загрожує Польщі, і не лише, у разі поразки України. Маршалок Сейму багато теж говорив про неприпустимість поведінки Трампа та Ді Венса у розмові з Зеленським. На його переконання, так, як вони говорили зверхньо із Зеленським, вони мали б розмовляти з Путіним. Хоч президент Зеленський і буває вимогливим та зверхнім, але, як сказав Головня, якби він був на його місці, був би таким же. Бо не міг би бути іншим, бувши президентом країни, в якій щоденно гинуть діти та невинні люди. Головня ще багато говорив про необхідність зміцнювати безпеку Польщі та утримання союзу із США, якщо це поки можливе. На завершення кандидат від Польща 2050 задекларував, що «Зеленський є героєм, а Путін – злочинцем. В інтересі Польщі є вільна суверенна Україна», яку Польща буде підтримувати.  

Рафал Тшасковський, якого висунула Громадянська коаліція, теж не мовчав у п’ятницю ввечері. Однак його твіт був надто загальний, щоб зрозуміти, хто ж, на його думку, був основним винуватцем суперечки в Овальному кабінеті. Тшасковський назвав Польщу вдалим переговірником, оскільки до неї з довірою підходять у США, Україні та Європі. Тому Польща має цю «здібність» використати на спільне благо. А емоції непотрібні, бо вони є поганим радником. Зараз «ми потребуємо відваги та розважливості». Під словом «ми», видається, Рафал Тшасковський радше мав на увазі Польщу, хоча, не виключено, що і всіх західних (?) союзників загалом. Рафал Тшасковський наступного дня не надто багато волів говорити на цю тему, задекларував незмінну підтримку для України з боку Польщі та закликав до чіткого усвідомлення, що Україна жертва, а Росія – агресор.

Фактичний кандидат ПіСу Кароль Навроцький лиш у суботу почав коментувати події у Білому домі. Та його коментарі абсолютно не відбігали від лінії партії: висловлювалась підтримка Україні, але підкреслювалась важливість союзу США-Польща. Критикував Європу за слабку позицію та своїх опонентів з урядущої коаліції, що вони поширюють антиамериканізм у Європі і цим загрожують безпеці Польщі. 

Досить чітко і без жодних двозначностей у п’ятницю ввечері написала на платформі Х кандидатка у президенти від Нових лівих Магда Бєят. Вона єдина серед всіх ключових кандидатів на посаду президента Польщі згадала в дописі Трампа, звинувативши його у тому, що він забуває, хто у цій війні є агресором, а хто жертвою. Підтримала Зеленського та Україну і наголосила на тому, що Європа має об’єднатись і стати сильнішою. Вже коментуючи на телебаченні, вона була ще більш красномовною. Тих, хто вважає, що можна шукати примирення з Путіним, Бєят окреслила як таких, які шкодять інтересам Польщі. Тут вона зробила закид у сторону політиків Конфедерації та ПіСу. Також, коментуючи реакцію Дуди, скритикувала його за те, що він тисне на Зеленського, щоб останній порозумівся з Трампом. Ідейно Трамп абсолютно чужий лівим силам, більше – він їхній ідеологічний супротивник, що і підтвердила Магда Бєят у своїх оцінках політики американського президента.   

Єдиний, хто останнім і то лиш у неділю ввечері висловив свою думку щодо подій п’ятничного вечора, був кандидат від Конфедерації Славомір Менцен. Та він радше скритикував урядущу коаліції та лідерів ЄС за дописи на підтримку України, додавши, що «твітами війну не виграють». Коли ж у вівторок з’явився допис Володимира Зеленського, в якому він дипломатично закликав Трампа повернутись за стіл переговорів, Менцен написав, що силою можна досягнути бажаного і він не розуміє, чому Польща роками не тиснула так само на Зеленського, як це зробили США. На його думку, «якби <поляки> розпочали ремонт залізниці з Ряшева на Схід, то за три дні отримали би згоду на ексгумації, демонтаж пам’ятника Бандері і все, чого б забажали».  

Підсумовуючи коментарі, дописи політиків з різних політичних сил у Польщі, вимальовується картина розуміння, якою є політика партій щодо подальшої підтримки України та оцінка надійності союзу із США. Урядуща коаліція, а конкретніше такі політичні партії як Громадянська коаліція та Польща 2050 однозначно підтримують надання Україні подальшої допомоги, не ставлячи зараз жодних додаткових умов. Розуміють ненадійність США, як союзника, але намагатимуться робити все, щоб утримати союз із Вашингтоном якнайдовше. Їхні партнери по коаліції з Селянської партії вже критичніше оцінюють поведінку українського президента та вважають, що у відносинах із США Зеленський має знайти іншу стратегію, ніж дотепер. Співзвучні із Громадянською коаліцією Союз нових лівих – виступають за однозначну підтримку та допомогу для України, критикують політику адміністрації США і розуміють, що така політика загрожує союзові  між США і Польщею та США і ЄС. ПіС та Конфедерація мають дуже подібні наративи. Підтримка України має бути раціональною (Польща має допомагати Україні, але варто це робити з чітким сигналом, що Україна має дати щось у замін), а також в інтересі Польщі, щоб Україна не програла Росії. Праві також закликають не допроваджувати до антиамериканських настроїв у Європі. На їхню думку, лиш США, а не Європа, можуть захистити Польщу і на цьому варто базувати всю подальшу польську політику. Обнадійливим для України є те, що всі політичні сили у Польщі чітко заявляють, що Росія є загрозою для Польщі, а тому Україну треба підтримувати надалі.

Ольга Попович