11 березня Варшавський зоопарк відзначив 98-му річницю. Один із найстаріших звіринців Польщі має не лише багату природничу історію – під час Другої світової війни його працівники рятували євреїв із гетто, а біля витоків установи стояв натураліст родом з Київщини.
Усе починалося зі звіринців при королівському дворі
Датою заснування Варшавського зоопарку у дільниці Прага вважається 11 березня 1928 року. Саме тоді відбулося офіційне відкриття зоопарку, й відтоді він не змінював місце розташування. Втім, як ідеться на офіційній сторінці Варшавського зоопарку, історія варшавських звіринців почалася дещо раніше.
Перші звіринці у Варшаві виникали ще за часів королів. Любов’ю до тварин славився король Ян III Собеський, який тримав екзотичних тварин біля палацу в Вілянові. Була також менажерія королівської династії Вазів біля Казимежівського палацу.
Звіринці діяли на території Варшави й у XIX столітті. Вже тоді планувалося відкрити зоопарк, як це робили інші європейські столиці. Втім, цим планам завадило Листопадове повстання (1830–1831). Замість зоопарку виникло кілька приватних звіринців, які проіснували недовго.
Перша спроба створити справжній зоопарк датована 1884 роком. Його заснував адвокат Ян Маврицій Камінський. Це місце було популярним серед мешканців Варшави. Втім, зоопарк проіснував недовго – через кілька років після відкриття всі хижі тварини загинули, отруївшись м’ясом. Після цього заклад закрили, а решту тварин продали за кордон.
Наступна спроба створити зоопарк відбулася у 1926 році. Тоді кондитер Мечислав Понговський власним коштом відкрив звіринець, який спочатку розташовувався на вулиці Кошиковій. Це місце було популярним серед мешканців міста – лише протягом перших семи тижнів його відвідало понад 24 тисячі людей. Згодом звіринець перенесли на більшу територію біля алеї 3 Травня. Там утримували понад 70 видів екзотичних тварин, серед яких – кенгуру, алігатор, броненосець, дикобраз та екзотичні птахи.
Приблизно в той самий час з ініціативи варшавських учителів природничих наук неподалік створили ще один невеликий звіринець – так звану Біологічну студію, де утримували близько 150 тварин. Однак цей звіринець проіснував лише рік – у будівлі з екзотичними тваринами сталася пожежа, під час якої загинула значна частина тварин.
Невдовзі міська влада ухвалила рішення створити у Варшаві муніципальний зоопарк. 14 червня 1927 року було ухвалено рішення про заснування Міського зоологічного саду у дільниці Прага. Тварин для нового зоопарку передали з Біологічної студії, а також викупили зі звіринця Понговського.
А вже у 1928 році зоопарк був відкритий для відвідувачів. Першим директором став Венантій Бурдзинський – натураліст родом з Київщини, який у 1909–1923 роках очолював Київський зоопарк і був одним із його засновників. У середині 1920-х років він переїхав до Польщі та долучився до створення Варшавського зоопарку.
Керував новим зоопарком Бурдзинський недовго – у грудні 1928 року він помер від запалення легень, яке підхопив під час роботи в саду, допомагаючи готувати тварин до суворої зими.
Від 500 до понад 8 тисяч тварин
На початку свого існування зоопарк мав невелику територію – 12 гектарів. У ньому мешкало близько 500 тварин, приблизно три чверті з яких становили птахи. Протягом перших двох тижнів після відкриття зоопарк відвідало понад 6 тисяч осіб.
Після раптової смерті Венантія Бурдзинського міська влада оголосила конкурс на посаду директора. 1 червня 1929 року зоопарк очолив молодий зоолог Ян Жабінський – викладач кафедри зоології та фізіології тварин Варшавської школи сільського господарства. Він вважав, що головним завданням зоопарків є збереження видів, яким загрожує зникнення.
У міжвоєнний період Варшавський зоопарк швидко розвивався і вважався одним із найкращих у Європі. З’являлися нові павільйони та вольєри, поповнювалася колекція, народжувалися дитинчата. Серед найвідоміших успіхів того часу було народження у 1937 році слонихи Тузінки – одного з перших слонів у світі, народжених у неволі, і першого такого випадку в Польщі. У зоопарку також уперше в неволі розмножилися лікаони та коні Пржевальського.
Ян Жабінський та його дружина Антоніна жили у модерністській віллі на території зоопарку, яку називали «Віллою під Божевільною зіркою». Тут вони часто доглядали за хворими або ослабленими мешканцями зоопарку. Іноді доводилося вдаватися до незвичних рішень – наприклад, коли левиця відмовилася годувати своїх дитинчат, їх вигодовували грудним молоком сестри Жабінського, яка нещодавно народила.
Напередодні Другої світової війни площа зоопарку становила вже 32 гектари, завдяки чому це був один із найбільших зоопарків у Європі.
Восени 1939 року у Варшаві навіть планувався міжнародний з’їзд директорів зоопарків, однак ці плани зірвав початок Другої світової війни.
У вересні 1939 року зоопарк був знищений, а велика частина тварин загинула. Деякі померли внаслідок бомбардування, частину відстрілювали німецькі військові, а найцінніших представників колекції, зокрема слониху Тузінку – улюбленицю варшав’ян, – вивезли до Рейху. Деякі звірі вирвалися з вольєрів і опинилися на вулицях Варшави. Крім того, частина тварин загинула в 1940 році внаслідок новорічного полювання, організованого німецькою окупаційною владою.
Після закінчення війни було ухвалене рішення про відбудову звіринця, і вже у 1949 році зоопарк поновив свою роботу. У відновленні колекції допомогли інші зоопарки Європи, які передавали до Варшави нових мешканців.
Протягом наступних років зоопарк поступово розвивався: на його території з’являлися нові об’єкти, а колекція збільшувалася. Зокрема, у 1961 році сюди прибули два білі ведмеді, а восени 1970 року – пара жирафів. Це були перші жирафи в післявоєнній Польщі. У 1975 році тут народилися ведмеді Варс і Сава – перші білі ведмеді, виведені в польській столиці. А на початку 2000-х у Варшавському зоопарку вперше в Польщі народилися гепарди.
Станом на сьогодні територія зоопарку має площу 40 гектарів, а також налічується понад 8 тисяч тварин. Відвідувачі зоопарку можуть побачити ссавців, птахів, плазунів та інших тварин.
Допомога євреям під час Другої світової війни
Як зазначалося вище, в 1939 році Варшавський зоопарк був розбомблений.Тодішній директор зоопарку Ян Жабінський не припинив своєї діяльності.
Під час німецької окупації Ян та його дружина Антоніна активно діяли в підпіллі. Ян працював на таємних курсах для студентів медичного та фармацевтичного факультетів, а на території зоопарку ховав зброю та вибухові матеріали. Родина Жабінських також надавала притулок євреям з Варшавського гетто. Для укриття використовували, зокрема, покинуті приміщення для левів. Попереджувальним сигналом слугували музичні мотиви, які Антоніна виконувала на фортепіано – зокрема з оперети «Прекрасна Єлена» Жака Оффенбаха. Почувши цю мелодію, люди, які переховувалися у віллі Жабінських, знали, що потрібно негайно сховатися. У разі небезпеки вони могли також скористатися тунелем, що вів із підвалу вілли до фазанника на території зоопарку.
Протягом усього часу окупації через віллу Жабінських пройшло близько 300 осіб, серед яких були і відомі діячі культури, науки та спорту, і прості родини євреїв, що мешкали у Варшаві до війни. Зокрема, прихисток знайшли скульпторка Магдалена Ґросс, мікробіолог Людвік Гіршфельд та письменниця Рахела Ауербах. Більшість тих, хто переховувався у зоопарку та віллі, пережила війну. За ці дії у 1965 році Ян та Антоніна були відзначені званням «Праведники народів світу».
Під час Варшавського повстання Ян отримав поранення і був відправлений до німецького табору для військовополонених, а Антоніна тимчасово залишила зоопарк. Після війни Жабінські повернулися до Варшави та займалися відновленням зоопарку, отримавши підтримку міжнародної спільноти директорів зоопарків та місцевих органів влади.
У 2017 році був створений фільм «Дружина доглядача зоопарку», режисерки Нікі Каро, присвячений цим подіям. Стрічку знято за однойменною книгою американської письменниці Діани Акерман, яка описала історію Яна та Антоніни Жабінських і їхню допомогу євреям під час окупації. Роль Антоніни у фільмі виконала американська акторка Джессіка Честейн.
А у 2023 році Варшавський зоопарк офіційно отримав назву: «Міський зоопарк імені Антоніни та Яна Жабінських у Варшаві».
Діяльність, спрямована на добробут тварин
Варшавський зоопарк спрямовує свою діяльність на порятунок і добробут тварин. Гаслом зоопарку є: «Діємо разом задля охорони природи». А в описі бачення діяльності зазначається, що зоопарк буде найкращим з можливих домів для тварин до часу, поки потреба в зоопарках не зникне.
У рамах своєї діяльності зоопарк займається розведенням тварин, які перебувають під загрозою вимирання. Зокрема, в 2024 році в зоопарку народився сніговий барс Памір. Це єдиний великий хижак сімейства Котячих, який живе у високогір’ї. Його ще називають ірбісом або сніговим леопардом. Окрім цього, у Варшавському зоопарку мешкають представники видів, що більше не зустрічаються у дикій природі, зокрема орикс шаблерогий, шпак балінезійський та голуб каштановий. Також зоопарк підтримує програми охорони загрожених видів та долучається до охорони місцевої фауни.
Крім того, у зоопарку проводяться освітні заходи. Зокрема, заняття для дітей і дорослих, майстер-класи, зустрічі зі спеціалістами. Організовуються пікніки, прогулянки, зустрічі з опікунами, показові годування тварин. Окремо працівники навчають ветеринарів методів лікування та реабілітації диких тварин. Схожі заняття проводяться для працівників митниці, муніципальної охорони, поліції, пожежників, працівників прокуратури та санітарно-ветеринарних служб. Їх навчають методів утримання та поводження з тваринами. Зоопарк також бере участь у різних наукових дослідженнях і має власну Наукову Раду.
Окремий напрямок діяльності – це лікування, реабілітація та догляд за тваринами. З 1998 року при зоопарку діє Пташиний азиль, а від лютого 2026 року – Пташиний приймальний пункт. Крім того, у центрі CITES надається тимчасовий притулок екзотичним рептиліям, амфібіям і безхребетним. Здебільшого, це тварини, вилучені правоохоронними органами.
Тетяна Шарапова
Джерело: Warszawski Ogród Zoologiczny, PAP