Як живеться українським студентам у Польщі – Наш вибір — інформаційний портал для українців у Польщі

Як живеться українським студентам у Польщі

Олена Бабакова
18 Вересня 2018
Як живеться українським студентам у Польщі
Олена Бабакова
Олена Бабакова

Українська молодь у Польщі вивчає міжнародні відносини, охоче поєднує навчання з працею, їй імпонує низька вартість та високий рівень навчання. Проте менш ніж третина студентів із України пов’язує з Польщею своє майбутнє.


Українці нині є найбільш чисельною групою серед закордонних студентів у Польщі. Якщо 10 років тому на навчання до сусідньої країни їхали переважно власники Карти поляка та лауреати стипендіальних програм, то тепер польська вища освіта перестала сприйматися в Україні як послуга класу люкс. Польські виші спокушають євросоюзним дипломом, зниженою платою за навчання та можливістю легально поєднувати працю з відвідуванням навчального закладу. Як результат, у 2017/2018 навчальному році понад 60 тис. громадян України здобували вищу освіту в Польщі.

Це не так багато на фоні загальної кількості українських мігрантів: минулого року видано 1,8 млн декларацій про намір надання роботи іноземцеві, майже 125 тис. осіб подали на карту перебування, близько 200 тис. зголошено працедавцями до фонду соціального страхування. Якщо трудова міграція носить сезонний характер, натомість студенти опиняються в Польщі на кілька років, що дає їм можливість краще пристосуватися до місцевих реалій. Усе більше зацікавлення закордонними студентами в якості майбутніх працівників підтверджує польська влада – до 2030 року місцевій економіці бракуватиме до 5 млн робочих рук, а темпи повернення польських емігрантів навіть під впливом Брексіту залишаються низькими.

Якщо українські трудові мігранти доволі часто опиняються у фокусі досліджень: ми знаємо, скільки вони заробляють, витрачають, пересилають додому, як шукають роботу та з якими проблемами стикаються, то українське студентство довго залишалося осторонь уваги соціологів. Цього року український «CEDOS» і партнери з Польщі, Угорщини, Чехії та Словаччини провели масштабне опитування у країнах Вишеградської четвірки, під час якого з’ясували, що спонукає українців обирати студії в цих державах, як вони оцінюють перебіг навчання та що планують далі. Учасником проекту зі сторони Польщі виступив Інститут публічних справ. Окрім опитування теперішніх та колишніх студентів,  автори також провели інтерв’ю з експертами,  що дозволило створити найбільш повний на сьогодні портрет українського студентства в Польщі.

Чому Польща?

Поза географічною близькістю й суб’єктивними вподобаннями є кілька об’єктивних факторів, чому молоді українці та їхні батьки обирають саме польські виші. Це – урядові ініціативи, зокрема кампанія «Study in Poland», активність конкретних навчальних закладів – участь в освітніх ярмарках, відрядження представників, працевлаштування україномовних співробітників секретаріату, та законодавчі зміни, котрі зробили навчання й легалізацію перебування для громадян країн, які не входять до Євросоюзу, відносно простою. Польща надає студентам денної форми навчання та випускникам можливість працювати без додаткового дозволу на роботу, що є значною перевагою на фоні країн Західної Європи.

«Польські заклади вищої освіти мають фундаментальні відмінності, якщо йдеться про промування за кордоном, – підкреслює доктор Бартош Ридлінський, викладач Варшавського університету імені Кардинала Стефана Вишинського. – Приватні виші, які функціонують за рахунок оплат за навчання, набагато більше зацікавлені в закордонних студентах. Відкриття спеціальностей іноземною мовою, зокрема англійською, дає можливість підзаробити. Зрештою, так роблять державні навчальні заклади, наприклад на медичних факультетах». Б Ридлінський додає: приватні заклади вищої освіти усвідомлюють, що для багатьох студентів польський диплом – це насамперед диплом європейського зразка, який може бути перепусткою на європейський ринок праці або ж додасть престижу в рідній країні.

Отже, за законами ринку – пропозиція є. Що з попитом?

Протягом останніх років склалася ситуація, коли в Польщі навчається більше українців, ніж у всіх інших західних країнах. Однак, як виявив «CEDOS», це явище не пов’язане з тим, що «їдуть найкращі», – 96% випускників, які в 2015/2016 році склали тестування на 180+, обрали українські виші. В опитуванні лише поодинокі респонденти називали причиною вибору навчальних закладів за кордоном сумнозвісну українську корупцію чи низьку якість вітчизняної системи освіти. Лише 6% заявили, що на їхній вибір вплинув перебіг збройного конфлікту на Донбасі. Тоді як практично щодругий респондент, незадоволений якістю життя в Україні, хотів отримати диплом у ЄС та знання, необхідні для європейського ринку праці.

Молоді українці не стільки розчаровані своєю актуальною ситуацією, скільки не бачать в Україні майбутнього.

Саме до Польщі студентів з України приводить низька вартість життя в польській державі (39%), перспективи навчатися безкоштовно чи зі знижкою (29%) та простіші вимоги до абітурієнтів,  ніж в інших країнах (28%). Якщо попередній висновок є невтішним для України, то цей – невтішний для поляків: не якість навчання  (22%) чи перспектива працевлаштування (12%) приваблювали гостей зі Сходу, а дешевизна та брак високих вимог. Між кількістю та якістю Варшава обрала кількість. Хоча якості обраного вишу увагу приділяє щодругий учасник опитування. Бонусом для українців також є можливість легально поєднувати навчання з працею: більше половини працюють на неповну ставку, кожен десятий робив це раніше.

Загалом, вибором Польщі як місця навчання українці не розчаровані – 35% повністю задоволені студіями, ще 46% радше задоволені.

Непрактичний вибір спеціальностей

А чи задоволені польські заклади вищої освіти? Хоч кожен виш декларує, що прагне бачити більше іноземців серед студентів,  тим не менш адміністрація не приховує – проблеми з іммігрантами є. Перша – це слабке знання польської.

Польські університети не вимагають від іноземців офіційних сертифікатів володіння мовою. Достатньо, що приймальна комісія підтвердить у заявника рівень В1. Екзаменатори часто ставлять оцінки на виріст, мовляв, мова схожа й українці швидко навчаться.  На практиці ж не всі опановують польську на рівні, достатньому для щоденної комунікації, не те що для написання магістерської. Державних курсів немає, комерційні – тільки в найбільших містах та відлякують цінами.

Мовне питання загострюється у зв’язку з тим, що українці мають свої улюблені напрями,  на які подекуди складають іспити більшість студентів.  Маленька кількість поляків у групі позбавляє їх можливості повноцінного контакту з носіями мови. Вибір спеціальностей українцями, за оцінками експертів із ринку праці, є вкрай непрактичним: 32% вивчають міжнародні відносини, журналістику чи соціологію,  30% – бізнес, адміністрацію та право, 16% – мистецтво й гуманітарні науки. Це напрями, де і Польща, і решта країн ЄС мають надпродукцію власних спеціалістів.

«Студенти звертають увагу на престиж назви спеціалізації, наприклад – міжнародні відносини. А після завершення навчання виявляється, що вони не можуть знайти працю за спеціальністю. Тоді як не є таємницею, що найкращі перспективи дають інші факультети: інженерні науки, ІТ», – говорить Кирило Салата, уповноважений Студентського парламенту Польщі у справах інтернаціоналізації вищої освіти. Натомість туризм, транспорт, готельний бізнес – тобто ті сфери, де українські працівники комфортно почуваються на польському ринку праці, приваблюють лише 1% вступників. Дуже потрібна інформатика – 7%, інженерія – 2%. І хоч знання про польський ринок праці стають усе більш доступними,  молоді українці не поспішають допасовувати мрії до реальності.

Go West

Незважаючи на високий рівень задоволення життям і навчанням у Польщі та можливість відносно легко легалізувати перебування після завершення вишу, лише 28% українських студентів планують тут залишитися.

До України прагнуть повернутися ще менше – 7%. Тоді як понад третина бачить своє майбутнє в іншій країні ЄС або навіть іншій частині світу. І хоч амбіції багатьох можуть не витримати зіткнення з реальністю, тенденція є – польські заклади вищої освіти наразі не допомагають закрити проблеми польського ринку праці.

Питанням не є гроші. «Співвідношення зарплатні до рівня життя доволі подібне в різних країнах ЄС. Так, у Польщі зарплати об’єктивно нижчі, проте й ціни також на нижчому рівні. Те, що студенти хочуть їхати далі, це результат відсутності чіткої польської міграційної політики», – вважає К. Салата зі Студентського парламенту Польщі. І додає: «Рівень інтеграції закордонних студентів пропорційний активності місцевих інституцій – органів самоуправління, адміністрацій вишів тощо. У деяких закладах вищої освіти уже кілька років існує посада координатора у справах закордонних студентів. Але систематичних рішень у рамках урядової політики бракує».

Відповіді студентів доводять те, про що вже кілька років говорять експерти: незважаючи на доволі зручну для ЄС політику міграційного законодавства та простоту легалізації, країні виразно бракує інтеграційних ініціатив.  А саме вони відіграють ключову роль у заохоченні довготермінової міграції.

Хоча українські студенти декларують, що польське оточення позитивно реагує на інформацію про їхнє походження (23% відповіли, що люди ставляться до них дуже приязно, ще 44% – переважно приязно), тим не менш 34% проводять свій час тільки з українцями, а ще 16% – з українцями та іншими іноземцями. Лише кожен сьомий український студент у Польщі має переважно місцевих друзів та знайомих, і цей показник є нижчим за Чехію. Такі дані спростовують тезу польських чиновників, що українці чудово та натурально інтегруються,  насправді процес інтеграції, якщо не докладати до нього зусиль, залишається дуже поверховим.

Бартош Ридлінський наголошує, що інтеграція в польських вишах нині відбувається за різними сценаріями, хоча ключовим, безумовно, є знання мови: «Як викладач і студент, який вчився з українцями, я спостерігаю певну динаміку: спочатку поляки жартують над помилками українців, потім, навпаки, починається період підвищеної толерантності щодо їхніх помилок, а зрештою відбувається їх “полонізація” та інтеграція. Закордонні студенти, які говорять польською, стають улюбленцями групи, “нашими” українцями, білорусами чи грузинами».

Хоч подібні «історії успіху» не є винятками, та щоб вони стали загальною доброю практикою, бракує погодженої стратегії на рівні міністерств. Проте польський уряд проблеми не бачить: серед оголошених у березні пріоритетів нової міграційної політики студентам та питанням інтеграції загалом приділено вкрай мало уваги. Суттю концепції є полегшення легалізації перебування та праці для трудових мігрантів. Отже, залагодження  проблем сьогодення, а не планування майбутнього.

Олена Бабакова

Новини від “Нашого вибору” в Телеграмі
підписатись