Рекордна кількість людей вийшла на вулиці міст Польщі в знак протесту проти рішення Конституційного суду від 22 жовтня — згідно з ухваленими нормами, аборти в країні ставали незаконними майже в усіх випадках, включно з інвалідністю й небезпекою для життя плода. Нововведення передбачають лише два винятки: якщо вагітність є результатом злочинних дій, таких як зґвалтування, і якщо життя та здоров’я жінки знаходяться під загрозою.
У 2016 році депутати вже намагалися заборонити проведення абортів через дефекти плоду, а для жінки, яка зробила незаконний аборт, і для лікаря, який провів операцію, загрожувало би ув’язнення. Масові протести змусили керівну партію відмовитися від розгляду цього проєкту. Мільйони жінок вийшли тоді на вулиці в чорному одязі, через що страйк назвали «Чорним протестом».
Цього року демонстранти вийшли в рекордно великій кількості: за деякими оцінками на вулицях столиці перебувало до 100 000 людей.
Меланія
Підтримати право польок на аборти вирішили й українські жінки, які активно брали участь у протестах. Серед них – молода дизайнерка Меланія, яка в 2012 році переїхала з Києва.
«Уперше я дізналася про проблему абортів у Польщі, коли навчалася в університеті. Це був 2016 рік, тоді відбувся Чорний протест. Моя подруга журналістка висвітлювала ці події для іноземної преси. Так я довідалася про чорні парасольки, чому вийшло багато людей та чому в Польщі настільки суворі закони щодо абортів і прав жінок. Цього року саме 30 жовтня я не брала участі в страйку, але була на менших і більш локальних протестах у понеділок, вівторок та середу.
Чому я вирішила підтримати польських жінок? Бо сама цікавлюся різними феміністичними рухами та історією прав жінок. Мені дуже близька ця тема. Також близька тема прав людини. Я вважаю, що Польща як європейська країна не може не підтримувати цінності, які пропагують розвинені країни Європи, а також країни, які співпрацюють з ООН. Для мене це дуже дивно. Я пам’ятаю, коли їхала навчатися до Польщі в 2012 році, була впевнена, що їду до європейської країни. Чи потрібно народжувати, коли дитина матиме вади? Це особиста справа кожної жінки.
Мене трішки заспокоює той факт, що в Польщі існує вірогідність, що якщо люди продемонструють свій супротив, то влада зробить якісь висновки й трохи пригальмує із впровадженням законів.
Ця ситуація надихнула мене як творчу особистість. Спочатку я малювала картонні транспаранти, пізніше вирішила створити їх у формі електронних ілюстрацій та плакатів, які кожен охочий може завантажити й роздрукувати. Мені дуже важливо розповідати про ситуацію, обговорювати її та поширювати інформацію в соцмережах. У мене багато друзів з інших країн, їм цікаво, що відбувається. Аборт – це складна операція, з наслідками. Я ні в якому разі не закликаю робити їх, але вважаю, що кожна жінка повинна вирішувати сама, а не хтось інший за неї».
Ніка
Ніка з Кракова розповідає: «Я вирішила підтримати польських жінок, адже була обурена не менше. Спочатку запитувала себе, чи маю право виходити на демонстрацію, оскільки я – тільки емігрантка й не маю права голосу в цій країні, але, не довго думаючи, намалювала свій транспарант і долучилася до демонстрації. Вважаю себе новою інтегрованою мешканкою Польщі, тому маю право вийти та продемонструвати свою позицію, свою незгоду. Я виросла в сім’ї, де мало місце політичне виховання та відстоювання своєї позиції. Думаю, що влада налякана, бо це – не невеличкий страйк, а найбільший в історії незалежної Польщі. Я маю надію, що він вплине на рішення Сейму, а ми, жінки, будемо продовжувати боротися. В умовах пандемії намагаємося продовжувати протестувати також дистанційно: в нас на балконі висить символ протесту – червона блискавка. Намагаюся поширювати інформацію в соцмережах не тільки польською, українською, але й англійською мовами».
Юля
Юля, яка живе в Польщі вже понад 8 років, розповіла, чому вийшла на протест жінок. «Я брала участь у страйках, мабуть, тому, що я відчуваю себе громадянкою цієї країни, хоча не є полькою й ніколи не буду відчувати себе нею. Відчуваю громадянський обов’язок відстоювати свою позицію та чинити опір обмеженню прав людини. Це мене як жінки стосується особисто. Вважаю, що мати право вибору – це безмежно важливо. Коли почалися протести, я написала пост на Facebook, так званий coming out, у якому розповіла свою особисту історію. Коли мені було 19 років, я зробила фармакологічний аборт. Після оприлюднення цієї історії почула від знайомих, що це дуже сміливий вчинок. Я не вважаю це якимось героїчним вчинком. Для мне це був привілей, я виросла в іншому середовищі, в іншій сім’ї, з жінками – з мамою та бабцею. У моїй сім’ї сприймалося нормально те, що я прийшла і сказала, що я вагітна. Зробити аборт було нашим спільним обдуманим рішенням».
Іванка БЕРЧАК