Посилений страх, тривога, відчуття «провини вцілілого» та безпорадності – це реальність українців: як тих, хто знаходиться безпосередньо на території нашої держави, так і тих, хто перебуває закордоном. Багато хто черпає інформацію з неперевірених джерел, хаотично ділиться новинами, злиться і виливає агресію на ближніх, чи піддається упадницьким настроям. Це – неправильно. Аналітикиня Ольга Попович, переконана, перемогти сильнішого та чисельнішого від себе противника можливо. Україна має шанс показати це на практиці.
Що для цього потрібно?
- Варто сконцентруватись на тому, що зараз у всіх тих, хто бажає перемоги Україні, ворогом є Росія.
- Ворога варто нищити різними можливими способами: мілітарно, економічно, психологічно.
- Всі внутрішньополітичні розходження у самій країні мають бути замороженими, а всі зусилля спрямовані на об’єднання один з одним для боротьби з ворогом.
- Кожну допомогу демократичного світу Україна має цінувати, але не припиняти працювати на дипломатичному фронті для збереження та збільшення цієї допомоги.
- Зараз не час на дрібні образи чи стратегічно програшну позицію «ніхто нам не допоможе». Треба продовжувати стукати у всі можливі двері, за якими можна знайти підтримку та допомогу.
- На інформаційному фронті і далі варто активно поширювати свою нарацію подій та нашої позиції, але за жодних обставин не вдаватись до методів, які застосовує Кремль: творення фейків та дезінформації. Україні вдалось кардинально змінити інформаційне поле на міжнародній арені і це вже допомагає нам у протистоянні з агресором.
- Варто з розумінням сприймати деякі тактичні поразки без паніки, бо важливішими для нас є стратегічні перемоги.
- Всім нам треба бути дуже уважними у поширенні інформації в соціальних мережах чи в коментуванні для медіа. Інформаційна війна є однією зі складових повномасштабної війни Росії проти України. А психологічні атаки під час війни здатні деморалізовувати суспільство не менше, ніж відкриті військові дії.
- Праця в тилу підсилює наші перемоги на фронті. Волонтерство, сумлінне виконання своїх обов’язків та організованість (особливо органів місцевого самоврядування), але й також вчасна оплата комунальних послуг лиш зміцнюватимуть тил, в якому можна перевести дух і продовжувати боротьбу.
Робімо своє, ноторично, щоденно, бо війна це не лише героїзм та самовідданість, війна – це ще щоденна рутинна праця всіх, хто чекає на перемогу. Бліцкригу російська армія не досягла, а отже, ми можемо показати всьому світову, як перемагати сильнішого та самовпевненого ворога.
Ольга ПОПОВИЧ