Український поет і прозаїк Андрій Любка став лауреатом спільної премії Форуму співпраці «Польща-Литва» та Форуму імені Єжи Ґедройця. Письменник не зміг особисто взяти участь у церемонії у Варшаві, оскільки нещодавно мобілізувався до ЗСУ. Натомість він надіслав організаторам лист, у якому пояснив причину своєї відсутності та закликав продовжувати діалог, започаткований Єжи Ґедройцем.
Спільну премію Форуму співпраці «Польща-Литва» та Форуму імені Єжи Ґедройця вручають із 2013 року особам, які зробили значний внесок у розвиток польсько-литовського діалогу. Нагородою відзначають діячів п’яти галузей: історії, культури, медіа, державної служби та економіки. Після початку повномасштабної російської агресії проти України у 2022 році премією почали відзначати також українців. Серед попередніх лауреатів – Сергій Жадан, тодішній міністр закордонних справ Дмитро Кулеба, військовий капелан Сергій Дмитрієв та історикиня Наталія Яковенко. Патроном премії є польський публіцист, політик і редактор Єжи Ґедройць.
11 лютого у Варшаві відбулася урочиста церемонія вручення. Цьогоріч серед лауреатів – український поет і прозаїк, перекладач, волонтер та військовослужбовець Андрій Любка, якого відзначили у галузі «Література». Через службу він не зміг бути присутнім особисто – письменник долучився до лав ЗСУ кілька тижнів тому. Замість нього промову виголосила польська журналістка, публіцистка й дослідниця польсько-українських відносин Боґуміла Бердиховська.
Боґуміла Бердиховська: «Непомітно пафос перетворюється на реальність»
Як наголосила Бердиховська, Андрій Любка міг би отримати нагороду в кожній зі сфер, за яку її присуджують. Вона підкреслила, що письменник завжди був залучений до найважливіших внутрішньоукраїнських дискусій, що стосуються як політики, так і питань ідентичності. Крім того, він брав участь у протестах у Білорусі (у 2006 році – ред.), за що провів 15 діб у білоруській в’язниці. Творчість Любки, як підкреслила публіцистка, збагачує українську літературу та культуру. Вона також звернула увагу, що існують польські та литовські переклади творів письменника.
Боґуміла Бердиховська також звернула увагу, що Андрій Любка залишився в Україні, коли почалося повномасштабне російське вторгнення. Вона зазначила, що 24 лютого письменник мав бути у Вільнюсі, де планував узяти участь у презентації литовського перекладу своєї книги. Крім того, у квітні 2022 року він мав приїхати до Польщі як учасник програми Gaude Polonia.
«Усі, хто знає Андрія Любку, очікували від нього такого рішення – залишитися в країні. Хоча деякі його висловлювання напередодні повномасштабного вторгнення здавалися надто пафосними, як от те, що коли настане момент, він стоятиме зі зброєю в руках, щоб захищати свою Батьківщину. Ця брутальна війна змінила нас усіх, перш за все, звичайно, українців, і непомітно пафос перетворюється на реальність. Сьогодні Андрій Любка добровільно записався до української армії і зараз, коли ми тут, він проходить базовий військовий вишкіл перед направленням до частини», – сказала Боґуміла Бердиховська.
Окремо Бердиховська наголосила, що з початку повномасштабної війни Андрій Любка активно долучився до волонтерської діяльності. Вона підкреслила, що письменник зміг передати українській армії 415 позашляховиків.
Боґуміла Бердиховська також торкнулася книги «Війна з тильного боку». Вона назвала це прикладом тріумфу та сили літератури, звернувши увагу, що в оповіданнях, які увійшли до книги, багато легкості, що перемішані з трагічністю війни. Сама оповідь, на думку Бердиховської – це історія про дорослішання, віру, відповідальність перед спільнотою.
«Ця нагорода не могла потрапити в кращі руки, ніж цьогорічного лауреата – Андрія Любки. Поет, письменник, перекладач, громадянин, знавець Балкан, друг поляків і литовців», – сказала Боґуміла Бердиховська.
Андрій Любка: «Я сприймаю цю нагороду як аванс, а не як оцінку реальних заслуг»
Оскільки Андрій Любка не міг бути присутнім на церемонії вручення нагороди, він написав листа до організаторів. У ньому він зазначив, що, на його думку, не заслуговує на нагороду, адже «між тим, що він хотів би зробити, й тим, що вдалося, існує величезна прірва». Саме тому він сприймає цю нагороду як аванс, а не як оцінку реальних заслуг.
Андрій Любка підкреслив, що ідеї Єжи Ґедройця досі залишаються актуальними. А в деяких сферах спостерігається свого роду регрес.
«Настрої серед молодшого покоління у країнах Центрально-Східної Європи похмурі. Боротьба за свободу та демократію перестала бути для молодих людей привабливою, а національний егоїзм знову переважає над етосом солідарності й навіть над елементарним інстинктом виживання», – написав Любка в листі.
Окремо письменник підкреслив, що регіон Центрально-Східної Європи так і не пройшов етапу глибокого взаємного пізнання й співпраці, дедалі менше охочих щодня працювати над вибудовуванням зв’язків.
«Парадоксально, що водночас причиною і наслідком цієї ситуації є війна Росії проти України та Європи. Всупереч здоровому глузду, із кожним роком кривавої агресії підтримка України серед західних сусідів не зростає, а зменшується. І разом із цим відбувається ерозія суспільного договору, що забезпечував країнам регіону демократію та прихильність до європейських цінностей», – ідеться в листі.
Андрій Любка підкреслив, що він не хоче бути українським письменником в еміграції чи діячем діаспори. Саме тому він долучився до лав ЗСУ, щоб «захищати країну не лише словом». Водночас він підкреслив, що не можна допустити відкриття «іншого фронту» – взаємних звинувачень, суперечок, конфліктів та образ між країнами-сусідами.
«Бо саме це нас послаблює і тішить Кремль. Тому ми повинні й надалі боротися за ґєдройцівські ідеї свободи, солідарності та незалежності. Одні вже з бойовим дроном у руках, а інші, поки що, за допомогою клавіатури та екрана. Час нарешті перемогти спільного ворога, щоб не передавати цю найважливішу місію поколінню наших дітей. Думаю, саме так сьогодні звучало б високе гуманістичне гасло культури та самого Редактора», – підкреслив письменник.
Андрій Любка також подякував за присудження йому премії.
Хто ще є лауреатом премії Форуму співпраці «Польща-Литва» та Форуму імені Єжи Ґедройця?
Окрім Андрія Любки лауреатами премії також стали: Відас Долінскас – директор Замку великих князів литовських у Вільнюсі; професор Аляксандр Смальчук – незалежний білоруський історик, нині пов’язаний із Варшавським університетом; а також доктор Шимон Дрей – директор Музею Грюнвальдської битви в Стембарку. Кожен з лауреатів отримав пам’ятну статуетку та грошову премію в розмірі 1500 євро.
Підготувала Тетяна Шарапова
Джерело: Fundacja Geremek, dzieje.pl
