Що не так з “Червоною калиною”? У Польщі через хейт не відкрився український ресторан з такою назвою - Наш вибір — інформаційний портал для українців у Польщі

Що не так з “Червоною калиною”? У Польщі через хейт не відкрився український ресторан з такою назвою

0

На початку листопада у Кракові мав з’явитися ресторан української кухні із назвою «Червона калина». За задумом організаторів у закладі мали працювати українські втікачі від війни, а на виручені кошти мали забезпечуватись їжею та одягом притулки для біженців у Кракові. Було впорядковано простір і оголошено дату відкриття. Але заклад так і не почав працювати. Причина – хейтерські атаки.


Організація «Червона калина» була створена на початку повномасштабної російської агресії на Україну в лютому 2022 року. Її ініціаторами стали власники раменної в Катовіце, зокрема ресторатор Харез Парвані – біженець з Афганістану. Ще до війни у цьому ресторані працювали мігранти з різних країн світу, зокрема з України. З початком війни команда закладу виїхала на українсько-польський кордон, де видавала гарячу їжу українцям, які по декілька днів чекали у чергах, щоб потрапити на територію Польщі.

Саме з ініціативи на польсько-українському кордоні почалась діяльність організації «Червона калина», на чолі якої був Харез Парвані. Крім видачі безплатної їжі, організація взялась допомагати біженцям із адаптацією та працевлаштуванням у Польщі.  На момент підготовки нашого попереднього тексту про ініціативу, організація працевлаштувала в гастрономії 82 українців. Весь процес працевлаштування, як повідомлялось на сторінці організації, супроводжувався навчанням, консультаціями та іншою необхідною підтримкою.

Наймасштабнішим проєктом організації мало стати відкриття мережі благодійних ресторанів української кухні «Червона калина». Перший з них планували відкрити на початку листопада у Кракові. Ресторан повинен був не лише знайомити поляків із українською кухнею, але і забезпечувати робочими місцями втікачів від війни та використовувати отриманий дохід для допомоги біженцям. Крім того, у ресторані мала діяти система ваучерів, за допомогою якої кожен охочий мав змогу оплатити обід для тих, хто його потребує. Такі ваучери мали розповсюджуватись у пунктах допомоги біженцям у Кракові.

«Плюєте нам у лице»

Вже коли було анонсовано місце і дату відкриття ресторану, на сторінках організації у соцмережах з’явилась лавина негативних коментарів. Рестораторів звинувачували у невдячності до поляків, називали бандерівцями, звинувачували у тому, що вони «з усмішкою на обличчі, плюють полякам у лице», розкошують у час, коли польські ресторани закриваються. Коментатори обіцяли щодня «натравлювати» перевірки, бити вікна та писати погані відгуки. Багато хто закликав зупиняти «українізацію Польщі».

Здебільшого ініціатори травлі вбачали невдячність у використанні назви «Червона калина», оскільки вважають, що пісня з одноіменною назвою (інший варіант назви «Ой у лузі червона калина») нібито є гімном УПА, який «виконували, убиваючи поляків на Волині».

Тиск дав свої результати. 3 листопада – в анонсовану дату старту роботи ресторану – заклад не відкрився. Зі сторінок організації зникли всі фото, відео та інша інформація. У фейсбуці назву сторінки змінили на «Український ресторан». Там залишився один єдиний допис – фотографія із польським прапором та пояснення: «Ресторан “Червона калина” – це ініціатива, яка була створена з метою працевлаштування українок, які втекли з батьківщини під час війни. Поки проєкт очікував офіційного старту, ми помітили резонанс у наших соціальних мережах. Для когось наша назва може мати негативний відтінок. Це – дуже помилкова думка. У назві йдеться про цвіт червоної калини, яка є національною квіткою України. Читаючи численні коментарі під нашими постами, які будуть ретельно перевірені на предмет інтернет-тролінгу, ми вирішили завчасно реагувати на негативні думки. Мета нашої організації – не збурювати громадську думку, а створити місце, яке забезпечить українським жінкам місце роботи. Хочемо також підкреслити, що нашою метою ніколи не було образити поляків. Ми також не хочемо, щоб працівники нашого ресторану відчували там загрозу чи те, що є небажаними. Тому ми вирішили змінити назву закладу. Ми видалимо логотип якнайшвидше, і ресторан не відкриється, доки зміни не будуть впроваджені. Сподіваємось, цього достатньо, щоб довести, що ми працюємо з посланням миру».

«Я ніколи не асоціював назву цієї пісні з бандерівцями. Я біженець з Афганістану, який хоче допомогти біженцям з України в Польщі. Я знаю, як це починати життя з нуля, і тому хочу допомогти людям, які були змушені тікати з батьківщини. Але ми не хочемо нікого образити, тому вирішили змінити назву, яку дехто асоціює з УПА», – цитує Хареза Парвані gazetakrakowska.pl.

Що не так із «Червоною калиною»?

Під єдиним на сьогодні дописом уже просто «Українського ресторану» сотні коментарів. Одні пишуть: «Тиск має сенс. Не дозволимо плювати нам в лице». Інші далі продовжують висловлювати незадоволення. «Для поляків червона калина асоціюється виключно з УПА/ОУН, вбивствами поляків на Волині і Східній Малопольщі», користувача із іменем Мілош Цємпінський вочевидь не задовільнило пояснення у соцмережі і він продовжував звинувачувати рестораторів у «брехливій риториці».

Це не перша скандальна історія із «Червоною калиною». У квітні 2022 року католицький священник Войцех Дроздович заспівав разом із прихожанами цю пісню під час великоднього богослужіння. Таким чином священнослужитель хотів висловити підтримку українцям. Однак, крім багатьох теплих відгуків, ця ініціатива зустрілась із критикою. Серед обурених – очільник товариства Марш Незалежності Роберт Бонкевич. Він назвав виконання твору «профанацією святої жертви». Згодом за вчинок о. Дроздовича публічно перепрошуватиме речник Варшавської архідіецезії.

Інший випадок – на початку квітня польська та українська молодь заспівала «Червону калину» у Будинку культури міста Замость. Виступ мав стати виявом солідарності та підтримки українців, на яких напала Росія. Відео виклали у мережу та через кілька днів видалили, а керівництво БК звинуватили у «пропагуванні бандерівства» та подали скаргу до прокуратури.

Усюди один і той самий аргумент – «це гімн УПА, які вбивали поляків».

«Немає жодного джерела, яке б підтверджувало, що “Червона Калина” була гімном УПА»

Пісня «Червона калина» у 2022 році набула популярності в Україні і світі після того, як її у перші дні російського повномасштабного вторгнення виконав Андрій Хливнюк. Разом з ним пізніше під назвою «Hey, Hey, Rise Up!» адаптацію пісні виконав культовий гурт Pink Floyd.

Вважаєтья, що «Червона калина» була написана за мотивами останнього куплету козацької пісні XVII століття «Розлилися круті бережечки» на початку 1914 року у підавстрійській Галичині Степаном Чарнецьким. Після початку Першої світової війни була ймовірно доповнена Григорієм Трухом, який додав ці рядки у яких йдеться про боротьбу з російською неволею. Пісня виконувалася січовими стрільцями, стала народною.

Звідки взялась інформація про «Червону калину» як гімн УПА? Незрозуміло. Як і те, яким чином польські націоналісти зв’язали пісню з антипольсьими настроями.

У розгорнутому коментарі для gazeta.pl проф. Ігор Галагіда, історик з Гданського університету, знавець польсько-українських відносин у ХХ столітті говорить: «Щодо “Червоної калини” з’явилась маса неправдивої інформації, яка поширювались, напевно, зі злим наміром. Зробити народну пісню “гімном УПА” – це повна аберація. Дехто бачить проблему, якої просто немає – немає жодного джерела, яке б підтверджувало, що “Червона калина” була формальним чи ні гімном УПА. Жодного. Такого гімну УПА не було. Організація українських націоналістів мала свій гімн, але це була й зовсім інша пісня. Ми також не маємо доказів зв’язку популярної “Червоної калини” з націоналізмом, хоча, звісно, ​​не можна виключати, що вояки деяких відділів УПА чи ОУН колись її співали. Вона просто була дуже популярною. Це було так, якби частини Армії Крайової чи селянських батальйонів співали “О мій розмарине” – пісню, яку також дуже часто виконували у міжвоєнний період».

Історик наголошує, що «Червона калина» була неофіційним гімном, але Українських січових стрільців (український добровольчий легіон у складі австро-угорської армії), а не Української Повстанської Армії. «У пісні немає ніяких антипольських тем, але в одній із версій йдеться прямо про звільнення від “московських кайданів”, тому вона й набула такої популярності після 2014 року. І зараз набирає», – говорить Галагіда.

Водночас історик нагадує, що калина є одним з символів України, глибоко вкоріненим в українській культурі і традиціях, не лише у фольклорі.

На думку Галагіди – істерія із «Червоною калиною» вписується в російську дезинформаційну політику. «Очевидно, що Росія веде дезінформаційну кампанію щодо історичних питань. Вважаю, що в цьому випадку є подібно. Зверніть увагу, скільки дописів про “гімн УПА” походить з анонімних профілів на твіттері», – говорить науковець.

Російський хвіст у звинуваченнях у «бандеризмі»

У тому, що польські ультраправі сили фінансуються з Росії, не сумнівається українська письменниця Оксана Забужко. Нещодавно зустріч письменниці із поціновувачами було зірвано у Кракові. Тоді «плювком в обличчя полякам» провокатори назвали присудження Оксані Забужко Нагороди  ім. Станіслава Вінценза. Вони розгорнули в залі транспарант із перекресленими обличчями Степана Бандери та Романа Шухевича і написом «Нічого собі культура» та голосно вигукували гасла, звинувачуючи письменницю у «бандеризмі». «Росія вже зо два місяці дуже інтенсивно пішла “розгойдувати Європу” в антиукраїнський бік, а я виявилася всього лиш ідеальною мішенню», – написала Забужко у соцмережах.

Ще раніше польські аналітики наголошували, про те, що кремлівські пропагандисти намагаються поширювати негативну інформацію про Україну та українців. «Питання польсько-українських відносин, особливо історичні події, охоче використовує російська пропаганда, щоб розколоти поляків та українців», – зазначала Катажина Хаврило, експертка Варшавського центру східних досліджень / Ośrodek Studiów Wschodnich (OSW). 

У тексті «Пам’ять і хейт» автори Юлія Даукша і Маріуш Сепьоло розглядають проросійську діяльність очільників так званих кресових організацій, зокрема, організації «Волинь пам’ятаємо» до і під час повномасштабної нападу Росії на Україну та штучне формування інтересу до складних питань польсько-української історії.  У тексті вони розповідають, що тенденції соцмереж ще незадовго до повномасштабного вторгнення росіян в Україну свідчили про понаднормову активність щодо ключових слів «бандерівці», «УПА» чи «українці» в контексті «вбивати поляків». Як наслідок, за даними Google Trends 24 лютого зацікавлення ключовими словами, що стосувались Волинської трагедії, виросло на понад 5 тисяч процентів. «Коли росіяни бомбардували українські міста та намагались захопити летовища, багато користувачів у інтернеті вписували в пошукових системах гасла, пов’язані з УПА та Волинською трагедію», читаємо у тексті. Автори розповідають про зростання цих тенденцій та помічають «співпадіння» у тому, що коли весь світ спостерігав за викриттям злочинів у деокупованій Бучі, російське телебачення показувало глядачам фільм «Волинь» Войцеха Смажовського і «розганяло» тему Волинської трагедії, а у польському твіттері починало виходити в тренди ключове слово «Волинь». Антиукраїнський вміст, який поширюється в соціальних мережах, може досягти до декількох мільйонів людей, пишуть автори.

Очевидно, ми будемо свідками ще не однієї спроби розхитати добросусідське ставлення поляків до українців за допомогою складних сторінок спільної історії і не лише. Тим більше, як наголошують експерти, російська пропаганда старається очорнити образ українського біженця в Європі і надалі старатиметься це робити. І «Червона калина», в принципі, тут ні до чого.

Share.