21 листопада українці відзначають День Гідності та Свободи в пам’ять про події Помаранчевої революції та Революції Гідності. Протестні акції, котрі тривали в Україні в 2004 та 2013–2014 роках, підхопили також українці за кордоном, зокрема й у Польщі. Розповідаємо, як проходили акції та як дві революції вплинули на розвиток громадського життя української спільноти у Варшаві.
День Гідності та Свободи – державне свято на честь початку Помаранчевої революції 2004 року та Революції Гідності 2013 року, котре було встановлене указом Президента України від 13 листопада 2014 року. У цей день згадують події та віддають шану патріотизму й мужності громадян, які восени 2004 року та у листопаді 2013 – лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини й громадянина, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору.
Протестні рухи 2004 та 2013 років в Україні підхоплювали також українці, що мешкали за кордоном, зокрема у Польщі. В майбутньому саме ці акції солідарності з Україною стали своєрідним підґрунтям для створення та розвитку українських організацій у Польщі. Так, масові фальсифікації на президентських виборах і початок Помаранчевої революції 2004 року стали поштовхом до активізації українського життя у Варшаві та створення громадської ініціативи «Наш вибір – Україна», яка з часом переросла у громадську організацію Фонд «Наш вибір» (зараз Фонд «Український дім»).
«Усе починалося як низова ініціатива. На початку не виникало думки про створення організації. У Варшаві середовище українців тоді було досить розпорошене, багато хто не був знайомий. Це був 2004 рік, і поштовхом до того, щоб люди з цього середовища зустрілися та познайомилися, стала Помаранчева революція. <…> Я можу сказати, що теперішня українська мережа контактів, знайомств почала формуватися саме тоді. Все це сприяло інтеграції середовища. Я кажу не про меншинну спільноту, яка вже була, а саме про громадян України», – згадує Ростислав Крамар, один із учасників громадської ініціативи «Наш вибір – Україна» у 2004 році.
Ростислав Крамар розповідає, у подіях тих років брали активну участь Наталя Рябінська – соціологиня, що написала монографію про ЗМІ в Україні, Петро Тима – лідер української меншини, Мирослава Керик, Володимир Лихота, Костянтин Мєшков та багато інших. «Ми майже щодругий день збиралися в кав’ярні на площі Люблінської унії й обговорювали, що далі, який план дій. І от, власне, під час однієї з таких зустрічей виникла думка про необхідність поширювати інформацію про те, що відбувається в Україні, писати якісь листівки. Якщо їх поширювати, то потрібно якось підписатися, назватися. Тоді виникла ідея назвати це наше неформальне середовище “Наш вибір – Україна”. Пізніше всі почали нас називати “Нашим вибором”, бо так було простіше», – згадує він.
У часи революції неформальне об’єднання брало участь у підготовці місії польських спостерігачів на повторний тур виборів в Україні та проводило інформаційну кампанію. Після Помаранчевої революції члени ініціативи сконцентрувалися на популяризації української культури та наданні допомоги новоприбулим мігрантам з України. У 2009 році ініціатива трансформувалася у фонд «Наш вибір» (з 2022 року – Український дім).
Майже через 10 років відбулася Революція Гідності (листопад 2013 – лютий 2014). Тодішній президент України Віктор Янукович відмовився підписувати угоду про асоціацію з Європейським Союзом. Це стало черговим етапом у розвитку українського життя у Польщі, котрий привів до появи нових ініціатив та організацій.
Перший протест у Варшаві відбувся у неділю, 24 листопада під посольством України у Польщі. «Це був, напевно, єдиний протест, який був не стільки “проти”, скільки був “за”. Тоді майже всі наші гасла, всі наші виступи були чітко скеровані за підписання угоди з Європейським Союзом про співпрацю. І не стільки ми виступали проти самої української влади, скільки ми виступали за підписання умови з ЄС. Після того, звичайно, вже всі наші наступні протести були “проти”», – згадує членкиня ради фонду «Український дім» Ольга Попович у коментарі для порталу «Наш вибір». Водночас, вона наголошує, що «всі наші спогади з минулого сильно суб’єктивні та накладено на них сприймання з урахуванням перспективи часу. Тож, коли ми згадуємо ці дні, то маємо розуміти, що це не хроніка подій, а наша суб’єктивна пам’ять та її теперішнє трактування».
ЄвроМайдан.Варшава from Sokolovska Kasia on Vimeo.
Серед тогочасних активістів, котрі організовували перші українські маніфестації у Варшаві, Ольга Попович згадує Катерину Прищепу, Наталю Рябінську, Ростислава Крамара, Мирославу Керик, Петра Тиму, Анну Кертичак, Олену Каплиш, Юрія Рейта, Юрія Тарана, Наталю Панченко та інших. Деякі з них належали до фонду «Наш вибір» чи Об’єднання українців у Польщі, проте, значна частина не була членами жодних організацій.
«Говорити про конкретні організації на початку протестів у Варшаві буде не зовсім правильно. Варто говорити про активістів. І немає одного організатора Євромайдану. Це була група людей, яка вирішила організувати протести під українським посольством, щоб висловити свою незгоду з рішенням української влади відійти від євроінтеграційних процесів. Не треба також забувати і про громадян Польщі, які активно допомагали в організації протестів», – зазначає Ольга Попович.
Під час протестних акцій сформувалася ініціатива, яка об’єднала всіх активних проукраїнських учасників. «На початках як такого лідера у нас не було. І, зрештою, ми його не шукали. Згодом Наталя Панченко почала перебирати на себе лідерство, будучи ведучою акцій. До цього треба мати також дар, треба вміти тримати публіку. Їй це вдавалося, хоча варто зауважити, що майже завжди їй допомагав вести всі ці зібрання Юрій Таран», – згадує Ольга Попович.
Спочатку було названо ініціативу «Суспільний комітет “Українці за ЄС”» Згодом почали вживати назву «Євромайдан-Варшава». А вже після завершення протестів, одна з активісток варшавського Майдану Наталя Панченко та її однодумці зареєстрували неурядову організацію з такою ж назвою – «Євромайдан-Варшава». Очолила цю організацію нова активна діячка українського життя у Польщі Наталя Панченко.
«На протестах були присутні не тільки українці. Були також білоруси, поляки, вірмени. Нас сильно підтримували. Пам’ятаю, ми збиралися на Замковій площі у Варшаві та йшли пішки з великим українським прапором до нашого посольства. Співали пісні Океану Ельзи та розмовляли. Ми вірили в те, за що стояли», – розповідає один з учасників протестів у Варшаві Павло Гришко у коментарі для порталу «Наш вибір».
Крім протестів, українські активісти писали петиції, публікувалися в польських виданнях, давали коментарі медіа, а також зустрічалися з польськими політиками. Так, наприклад, 27 листопада активісти варшавського Євромайдану подали петицію із закликом до подальшої підтримки українського народу в його прагненні до асоціації з ЄС до Представництва Європейської Комісії у Варшаві. «Ми, громадяни України, які працюють і навчаються в Польщі, звертаємося до Представництва Європейської Комісії в Польщі з проханням і надалі активно і послідовно підтримувати європейський вибір українського народу», – наголошувалося у петиції.
3 грудня з представниками українського Євромайдану у Варшаві, які просили про підтримку європейських прагнень українського суспільства, зустрівся спікер Сенату Богдан Борусевич. «Україна є важливою країною для Польщі, і ми хочемо, щоб вона була ближчою до Європейського Союзу», – сказав спікер під час тодішньої зустрічі.
Крім протестів, українці збирали допомогу та ліки для протестувальників у Києві, а також сприяли прийманню поранених учасників Революції Гідності на лікування польською стороною. «Це було медичне обладнання, це були ліки, це була медична допомога, тому що появилися потерпілі, поранені. З нашого боку збиралися кошти. Потім, уже у лютому, стало дуже скрутно, тому що з’явилися поранені, вбиті й постало питання, чи є можливим запросити у Польщу поранених на лікування. Як мені відомо, до Польщі прибуло близько 120 поранених учасників революції Гідності. У Варшаві ми прийняли їх біля 50», – згадує у коментарі для порталу «Наш вибір» Юрій Рейт, перший голова Об’єднання українців у Польщі (1990—1996) та один з активних учасників українського культурного життя у Польщі.
Саме з потреби надавати належну допомогу та опіку пораненим на Майдані, які почали прибувати на лікування до Польщі утворилася ініціатива Героям Майдану, яка згодом переросла у ще одну українську громадську організацію у Польщі – фонд Uniters. «Майдан, який переріс у Революцію Гідності, – по суті моя перша, по-дорослому справжня громадянська активність», – ділиться спогадами співзасновниця ініціативи Героям Майдану Вікторія Батрин у інтерв’ю «Нашому вибору». Вікторія зазначила, що спочатку вона долучалася до збірок, а згодом почала їх співорганізовувати в рамах ініціативи Євромайдан–Варшава: «Тоді здавалося, що всі – Євромайдан, ніякого поділу немає, та й взагалі виглядало так, що всі українці Варшави вийшли на Майдан».
Перемога Євромайдану була затьмарена новими викликами – окупацією Криму та початком російської агресії у частині Донецької та Луганської областей. Тоді українські протести у Варшаві перейшли під російське посольство, а українські організації та волонтери почали збирати допомогу для воїнів та вимушених переселенців. Початок повномасштабної російської агресії у 2022 році відкрив новий етап у розвитку організацій, які постали на ґрунті попередніх протестних акцій. Відповідаючи на нові виклики, вони розширили масштаби своєї діяльності, фокусуючись на допомозі Україні та українцям, а також популяризації української культури та розвитку польсько-українських стосунків.
Сьогодні, 21 листопада о 10:00 під будівлею Посольства України у Польщі було згадано про десяту річницю Революції Гідності. На офіційній сторінці посольства у фейсбуці читаємо: «Сьогодні Україна відзначає десяту річницю початку Революції Гідності. У День Гідності та Свободи, коли український народ, як і під час Помаранчевої революції, вчергове продемонстрував свою єдність з демократичним світом». Дипломати посольства разом з радником-посланником Посольства України у Польщі Романом Шепеляком та представником української громади Юрієм Рейтом вшанували пам’ять українських героїв та всіх тих, хто віддав своє життя за європейське майбутнє України.
Також, Президент Польщі Анджея Дуди звернувся до українців в ефірі телемарафону «Єдині новини»: «Минає 10 річниця масових демонстрацій на Майдані Незалежності у Києві. Саме тоді, не вперше у вашій новітній історії, ви висловили свою незламну волю бути самостійними та незалежними від східного сусіда. Ви вийшли на площі та вулиці своїх міст, щоб продемонструвати свою незгоду з владою, яка не підписала угоду про асоціацію з європейським союзом. Ви висловили тоді свідоме та чітке бажання бути невіддільною частиною Західного світу та відданість його цінностям. Сьогодні, через 10 років після тих подій, коли вулицями Києва текла кров невинних людей вбитих режимом Віктора Януковича, ці вимоги ще більш актуальні. Майже відразу після переможних протестів, після успіху цього великого народного пориву, заради реформ, свободи і суверенітету, Росія вдалася до спроби зруйнувати цілісність України і від’єднати її східні та південні регіони. 2014 рік став прелюдією до повномасштабної агресії Росії, свідками якої ми є зараз <…>».
Дмитро Димидюк