У польському сегменті соцмереж почала поширюватись новина про те, що польський уряд ухвалив нову програму підтримки для українських біженців, на яку громадяни Польщі нібито «повинні видати 500 мільйонів злотих». Йдеться про освітню програму «Дружня школа» / Przyjazna szkoła. Хоча ініціатива стосується українських учнів, її головне завдання – підтримка польських шкіл та створення безпечних умов для всіх учасників навчального процесу – зокрема, для польських вчителів та учнів. Ще однією маніпуляцією в цій новині є переконання, що за програму «заплатить пересічний поляк зі своїх податків», хоча згідно з відкритими даними Міністерства національної освіти Польщі, понад 80% коштів на реалізацію «Дружньої школи» піде з фондів ЄС.
Серед польських користувачів Facebook поширюється допис, в якому уряд Польщі звинувачують у надмірній допомозі українським біженцям і як приклад цього наводять нову програму Міністерства національної освіти. Йдеться про програму «Дружня школа» / Przyjazna szkoła (раніше ініціатива мала реалізовуватися під назвою «Школа для всіх» / Szkoła dla wszystkich) для інтеграції та підтримки в школах учнів з досвідом міграції та біженства, переважно українців. Допис доповнює скрін заголовка статті та сайті magnapolonia, який стверджує, що за ініціативу Міністерства «поляки заплатять 500 млн злотих».
Подібні повідомлення зʼявились на кількох радикальних сторінках у Facebook, як, наприклад, Nie dla banderyzmu чи Polski Ruch Patrityczny. На першій сторінці допис набрав понад 400 вподобань та понад 100 поширень. У коментарях користувачі закликають голосувати за Гжегожа Брауна та загалом нарікають на те, що «полякам у Польщі живеться гірше ніж іноземцям», а «уряд не має грошей для польських дітей, але має їх для українських».
Крім скріну статті автори дописів звинувачують уряд Дональда Туска в тому, що українці мають все більше привілеїв, які отримують «за кошт поляків».
«Як виявляється, не вони мають пристосовуватися до польських умов, а польські умови до них. Міністерство освіти, контрольоване крайніми лівими, виступило з новою ідеєю.Розпочинається нова програма для дітей з України. Як повідомляється на урядовому сайті, постанову про нові пільги для українців з кишені польських платників податків було прийнято у п’ятницю, 11 липня. Вона передбачає, серед іншого: співфінансування працевлаштування так званих міжкультурних асистентів. Те, що відбувається, є величезною загрозою для Польщі. Українці та громадяни інших країн повинні адаптуватися до умов, що панують у Польщі, та прийняти польську культуру, звичаї та мову. Тут немає місця для мультикультуралізму, бо щось подібне вже траплялося в 1918-1939 роках, і це закінчилося трагічно для поляків», – йдеться в дописі.
У самій статті, на яку посилаються автори дописів, хоча і цитується Міністерство освіти щодо цілей та напрямів програми «Дружня школа», однак потім доходить до помилкових інтерпретацій урядової ініціативи. Автори статті окремо додають свій коментар, де зазначають, що знають «лише один ефективний засіб від нібито “досвіду міграції та біженства”». «І це не фінансування психологічної підтримки та “міжкультурних асистентів” з польського бюджету. Цей спосіб називається “повернення до країни походження”. Або ви погоджуєтеся на умови за кордоном, продиктовані вашими господарями, або повертаєтеся додому», – наголошують на сайті.
Чи насправді поляки заплатять за освітню програму 500 млн злотих зі своїх податків?
Як йдеться на сайті Міністерства національної освіти Польщі, програма «Дружня школа» (раніше – «Школа для всіх») фінансується з Європейського фонду соціального розвитку / Fundusze Europejskie dla Rozwoju Społecznego (FERS) в рамах програми «Підтримка формальної освіти дітей та молоді України у програмі FERS». Про виділення коштів на цю ініціативу було відомо ще у липні 2024 року.
Європейський фонд соціального розвитку – це один з п’яти основних фондів, за допомогою якого Євросоюз підтримує соціально-економічний розвиток країн, що входять до нього. Фінансові ресурси цього фонду інвестуються в людей і допомагають покращити їхнє становище, перш за все на ринку праці. Програма Європейського фонду соціального розвитку на 2021-2027 має на меті покращити соціально-економічну ситуацію країни. В рамах програми, зокрема, передбачене підвищення якості освіти. У Польщі на реалізацію програми призначено 21,7 мільярда злотих, серед яких 18 мільярдів виділив фонд Європейського Союзу.
На програму «Дружня школа» буде виділено 499 903 491,80 злотих. З них – 412 513 516,80 злотих, тобто близько 82% від загальної суми – надає ЄС, решта – 87 389 975 злотих піде з державного бюджету.
Міністерство освіти наводить також дані, скільки грошей планується використати на кожен з напрямів програми. Відтак, на дофінансування працевлаштування асистентів планується виділити 250 млн злотих; на підтримку, зокрема психологічну, для польських та українських учнів та працівників шкіл – 127 млн злотих; на підтримку вчителів та директорів шкіл, зокрема, розробку стандартів роботи з дітьми з досвідом міграції та підвищення кваліфікації – 107 млн злотих.
Таким чином ми бачимо як сайт magnapolonia та окремі дописувачі у Facebook маніпулюють цифрами, зазначаючи що нібито всі 500 млн злотих, виділених на програму, візьмуть з кишені польських платників податків. Такі маніпуляції поширюються з метою створення негативного образу українців у Польщі, для яких нібито уряд робить більше ніж для своїх громадян. Разом з фейками щодо того, що українці «займають місця в чергах до лікарів», або «жирують на соцвиплатах», маніпуляції щодо програми «Дружня школа» створюють підґрунтя для погіршення ставлення поляків до українців, а що за цим слідує – зниження підтримки як для біженців, так і для самої України.
Чи програма «Дружня школа» принесе користь лише українцям?
Автори як дописів, так і статті наголошують, що ініціатива Міністерства освіти – це передовсім «піклування про українців, а не польських громадян». Однак, як зазначає саме Міністерство, головною метою програми є «підтримка шкіл, в яких навчаються учні та учениці з України, шляхом створення умов, в яких ціла шкільна спільнота почувала б себе безпечно». Іншими словами, «Дружня школа» призначена не тільки для українських учнів та їхніх батьків, а також для інших учасників освітнього процесу – польських учнів, педагогічного та адміністраційного персоналу навчальних закладів.
За даними останнього звіту ЮНІСЕФ з січня 2025 року «Учні з України з досвідом біженства у польських школах», українські діти-біженці навчались у 58% шкіл (12,5 тисячі шкіл з 21,5 тисячі по всій Польщі). Загалом у польських школах навчалось 203 тисячі українців – як біженців, так і довоєнних мігрантів. За підрахунками ЮНІСЕФ, на кожні 100 учнів припадає по 4 учні з України.
Присутність навіть одного іноземця у класі може ставати викликом не тільки для цієї дитини, а також і для решти учнів і вчителів. Згідно з даними звіту ЮНІСЕФ та Plan International та Save the Children, станом на січень 2024 року більшість українських дітей мала почуття суму за близькими в Україні, переживала постійний стрес та мала проблеми з інтеграцією з польськими ровесниками.
Те ж саме дослідження показало, що польські учні не завжди мали щодо своїх українських колег позитивні емоції. 11-річний польський учень зробив фото калюжі та написав: «Вона символізує смуток. Тому що я відчув, що в мене є трохи смутку і співчуття до дітей з України, тому що, наприклад, кожному було б сумно, якби він знав, що його тато за кордоном зі зброєю і воює проти Росії». Проте, позитивні коментарі перемішувались із негативними, а учні іноді згадували історичні конфлікти між українцями та поляками, як фактор, чому вони не до кінця люблять українців. Одна 12-річна польська дівчина зробила для дослідження фотографію бур’яну і написала «бур’яни потрібно викорчовувати, а вони [українці], мають погані звички, які треба викорчувати».
У тих групах, які зібралися разом не добровільно, як, наприклад, шкільний клас (діти, яких обʼєднує лише місце проживання або бажання батьків, щоб вони вчилися саме у цій школі) частими є ситуації булінгу. І хоча найбільше страждають жертви цькування, якими через свою соціальну вразливість стають саме українці, це явище є шкідливим для всіх його учасників. Як пояснювали у тексті для «Нашого вибору» психологи Дарʼя Лобанова та Валерія Валова, дитина-агресор (діти-агресори) відчуває себе кращим від когось, звикає до того, що відчуття гордості за себе та прийняття групою можливе тільки тоді, коли вона когось ображає і принижує. Діти-агресори применшують шкоду, яку заподіяли іншій дитині, не відчувають відповідальності за власні дії та слова, не розуміють серйозності власних вчинків і того, що з кожним разом стають все більш жорстокими, не здобуваючи при цьому необхідних у житті навичок соціальної взаємодії. Схаменувшись, вони можуть відчувати сором і страшну провину, але виправити заподіяну шкоду вже неможливо. Глибинний страх опинитися на місці жертви цькування, втратити власну репутацію та авторитет серед однолітків призводить до неможливості зупинитись навіть тоді, коли почуття сорому і провини явно сигналізують агресорові про шкоду, яку той заподіює. Свідки цькування найчастіше відчувають страх, що можуть опинитися на місці жертви, особливо, якщо спробують стати на її захист. Вони можуть також відчувати сором та огиду від того, що відбувається, роздратування та небезпеку.
Відповіддю на ці та інші виклики і стала програма Міністерства «Дружня школа». Міжкультурні асистенти, психологічна підтримка для учнів, батьків, вчителів, підвищення кваліфікації вчителів у сфері роботи з дітьми з досвідом міграції – все це інструменти, які планують ширше впровадити у польських школах, і які сприятимуть зменшенню напруги, страху, непорозуміння та конфліктів між учнями українцями та учнями поляками, між учнями та вчителями. Якщо програма працюватиме, то її результати будуть позитивно відчутні не лише для українських дітей, а передусім – для польських учнів, вчителів, адміністрації шкіл і батьків, які прагнуть спокою, поваги та нормальної атмосфери у класах.
Натомість поширення наративів про «більшу турботу до українців» призводитиме лише до ще більшого поділу суспільства, зростання негативного ставлення до громадян України, зокрема і серед дітей та молоді.
Анастасія Верховецька
